Постанова

від 20.04.2011 по справі 35/239

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/239

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р.           справа №35/239

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі                   Клименко К.О.

від позивача:Малахов В.В. –за дов. № 17-ЮЛ/10 від 15.11.10 р.

від відповідача:Коломієць І.О. –за дов. № 63 від 27.12.10 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика",                           м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Донецької області

від15.02.2011 року

у справі№ 35/239 (головуючий суддя - Мальцев М.Ю., судді: Подколзіна Л.Д., Сковородіна О.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика",                           м. Запоріжжя

до відповідача

Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк

простягнення 168042 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк про стягнення 133963 грн. 37 коп.

Позивач до моменту прийняття рішення по справі надав заяву про збільшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 168042 грн. 70 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.11 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк про стягнення 133963 грн. 37 коп. було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 15.02.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.  

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо  апеляційної скарги.

Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 35/239 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає  вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.07 року між сторонами було укладено договір                  № 4400002130, згідно умов якого (з урахуванням додаткової угоди № 20 від 30.09.08 р.) постачальник зобов»язався поставити у 2007-2008 р.р., а покупець зобов»язався прийняти на оплатити продукцію  на суму 960952 грн. 34 коп.

Додатковою угодою від 21.08.09 р. назву відповідача –Закрите акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод»було змінено на Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод».

Пунктом 2 договору передбачено, що постачальник поставляє продукцію покупцю за узгодженим графіком поставки згідно письмової заявки покупця. Відвантаження здійснюється автотранспортом. Усі витрати з транспортування (доставки) продукції автотранспортом оплачує постачальник.

Згідно п. 8 договору, покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів по факту поставки продукції та по наданню документів згідно п. 6 цього договору.

У відповідності до п. 6 договору, разом з продукцією постачальник зобов»язався надати наступні документи: сертифікат якості; рахунок-фактуру на оплату; товарно-транспортні документи; податкову накладну.

Позивач на виконання умов договору поставив за видатковими накладними на адресу відповідача обладнання на суму у розмірі 326272 грн. 22 коп., але відповідач отриману продукції оплатив лише частково у розмірі 201356 грн. 01 коп.

19.05.10 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 17-05 від 17.05.10 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 124916 грн. 21 коп., але відповідач залишив її без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 124916 грн.                  21 коп., 3% річних у розмірі 3747 грн. 48 коп. та інфляційних у розмірі 39379 грн. 01 коп. (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 8 договору, покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів по факту поставки продукції та по наданню документів згідно п. 6 цього договору.

Судова колегія вважає, що господарський суд помилково відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог з посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують надання разом з продукцією документів, передбачених п. 6 договору, з огляду на те, що відповідач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами виконання належним чином і в строк, передбачений договором, своїх договірних грошових зобов»язань щодо оплати отриманої (не повернутої в зв»язку з нібито відсутністю у нього всіх супроводжувальних документів) та використаної в виробничому процесі продукції.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Судова колегія вважає, що надані позивачем первинні документи є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу продукції саме за Договором та прийняття цієї продукції останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору щодо передачі продукції (якість, комплектність, строки поставки тощо) або докази повної оплати боргу –суду не надавалися.

Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Відповідно до вимог статті 690 Цивільного кодексу України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 року № 888, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції. Відповідачем також не надані суду належні та допустимі докази, оформлені належним чином, щодо прийняття продукції у встановленому порядку на відповідальне зберігання. Використання отриманої продукції у виробничій діяльності, неповернення її позивачу з причин нібито некомплектної поставки свідчить про здійснення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарських операцій по поставці та прийняттю продукції саме на виконання договірних зобов»язань.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 124916 грн. 21 коп. Таким чином, рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій підлягає скасуванню в зв»язку з неповним з»ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права України, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних  вимог про стягнення з  відповідача суми заборгованості у розмірі 124916 грн. 21 коп., оскільки такі вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином. Крім того, в резолютивній частині рішення суду відмовлено у задоволенні позовних вимог в розмірі             133963 грн. 37 коп., в той час як в матеріалах справи є заява про збільшення розміру позовних вимог, яка відображена в рішенні суду, і розмір позову складає 168042 грн. 70 коп. (в порушення норм ст. 84  Господарського суду України суд першої інстанції взагалі не зазначив, чи прийняте ним таке збільшення позову, чи ні).

З позовної заяви вбачається, що позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 5299 грн. 68 коп. та 3% річних у сумі 3747 грн. 48 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованості у розмірі 124916 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 3747 грн. 48 коп. та інфляційних у розмірі 39379 грн. 01 коп. Наданий при цьому розрахунок інфляційних не може бути прийнятий судовою колегією в якості належного розрахунку, оскільки він є арифметично невірним та зазначена сума боргу є також неправильною, що підтверджено в судовому засіданні представником позивача. Позивачем неправомірно нараховані інфляційні на вже збільшену  суму боргу з урахуванням попередніх інфляційних та не визначено конкретні дати часткового погашення відповідачем сум боргу, що унеможливлює визначення іншого періоду нарахування цього виду відповідальності відповідача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 3747 грн. 48 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, та  часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних  у розмірі 5299 грн. 68 коп., як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України (період прострочки визначений позивачем в позовній заяві за 7 місяців з моменту отримання останньої оплати від відповідача, що є його правом і не може самостійно визначатися судом). У зв»язку з чим судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних у розмірі 34079 грн. 33 коп. через невірний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011 р. у справі № 35/239 підлягає скасуванню, апеляційна скарга –задоволенню,  а позовні вимоги про стягнення з відповідача 168042 грн.                   70 коп. слід задовольнити частково в розмірі 133963 грн. 37 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судових витрат по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                        П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької  області від 15.02.2011 року у справі № 35/239 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької  від 15.02.2011 року у справі № 35/239 –скасувати.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк про стягнення 168042 грн.                     70 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, 122, ЗКПО 30479040 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика", 69104,                             м. Запоріжжя, вул. Комарова, 27/39, ЗКПО 32121374 суму боргу у розмірі 124916 грн. 21 коп.,  3% річних у розмірі 3747 грн. 48 коп., інфляційні у розмірі 5299 грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі  1339 грн. 63 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної карги у розмірі 669 грн. 81 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Запоріженергоавтоматика", м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк про стягнення   інфляційних у розмірі 34079 грн. 33 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                                                    Г.І. Діброва                    

Судді                                                                                           К.І. Бойченко

                                                                                                  Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.