Постанова

від 15.04.2011 по справі 5020-2/315

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-2/315

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ   

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 12.04.2011   Справа № 5020-2/315

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Євдокімова І.В.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Єфремова Лариса Олексіївна, довіреність №  11074/2   від 11.01.11,  Відкрите акціонерне товариство "Мусон";

представник відповідача, Соловйова Віра Рафаїлівна, довіреність №  20854/0/2-10 від 31.12.10, Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго".   

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 24.12.2010 у справі №5020-2/315

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Мусон" (вул. Вакуленчука, 29, Севастополь, 99053)

до Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, Севастополь, 99040)

про спонукання виконати певні дії

                                                            ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Мусон»(далі ВАТ «Мусон») 21.10.2010 звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»(далі - ВАТ «ЕК «Севастопольенерго») про спонукання укласти договір на постачання електроенергії у редакції ВАТ «Мусон»від 30.03.2009 /т. 1 а.с. 2-3, 89/.

Позовні вимоги з посиланням на статті 179, 180, 184, 187 Господарського кодексу України, статті 15, 26 Закону України «Про електроенергетику»обгрунтованні тим, що відповідач в порушення заначених норм повернув без підписання і без оформлення протоколу розбіжностей запропонований позивачем проект договору №17 на постачання електричної енергії від 30.03.2009.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 грудня 2010 року (суддя Шевчук Н.Г.) у справі № 5020-2/315 позов задоволено.

                    Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на статтю 275 Господарського кодексу України, статтю 26 Закону України „Про електроенергетику”, зокрема, на те, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, а тому укладення договору між позивачем та відповідачем є обов`язковим.         

          Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованні тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача, зокрема, на те, що в запропонованому договорі не встановлені суттєві умови договору, передбачені діючим законодавством, крім того, у 2003 році між сторонами був укладений договір на постачання електричної енергії, який діє до теперішнього часу.

Також відповідач посилається на відсутність технічної можливості забезпечити споживача електроенергією у заявлених ним обсягах та потужності.                   

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 12.04.2011 з`явились представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.

          Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статтей 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.  

01.04.2003 сторони уклали договір  № 17 на поставку електричної енергії, строк дії якого був встановлений до 01.04.2004 і який у порядку, визначеному пунктом 10.4 цього договору, продовжувався на наступні періоди /т. 1 а.с. 92-104/.   

30.03.2009 ВАТ «Мусон»супровідним листом за № 79 у відповідності до листа ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»№ 1578/0/2-09 від 11.02.2009 направило на адресу відповідача проект договору № 17 від 30.03.2009 у двох примірниках з додатками /т. 1 а.с. 7-35, 72/.

Листом №11074/115 від 24.04.2009 позивач нагадав відповідачу про необхідність оформлення договору у передбаченому статтею 181 Господарського кодексу України порядку та направлення одного примірника договору на адресу споживача /т. 1 а.с. 73/.

ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»листом за № 10355/0/2-09 від 16.09.2009 повернуло на адресу ВАТ «Мусон»проект цього договору з посиланням на те, що він не підлягає підписанню у зв'язку з наявністю ряду зауважень, а саме: відсутній додаток №1; додатки №3 і №4 виконані на бланках старого зразка; додаток №2 (акти розмежування балансової приналежності електромережі) надані в одному екземплярі; у додатку № 6 датою остаточного розрахунку повинно бути 28 число; на титульному листі і величина приєднаної потужності повинна бути 3227квт; сплинув строк перевірки знань відповідального за електрогосподарство; всі додатки оформлені невірно, оскільки у правому верхньому куті прописана дата, у той час як там повинна зазначатись дата узгодження проекту договору постачальником /т. 1 а.с. 70/.  

У процесі розгляду справи господарським судом першої інстанції, ВАТ «Мусон»повторно 26.11.2010 /супровідний лист №11074-322 від 24.11.2010/ направив на адресу ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»для підписання проект договору № 17 від 30.03.2009 /т. 1 а.с. 113-114/.

ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»10.12.2009 /вих. №15134/0/2-09/ знову повернув на адресу ВАТ «Мусон»без оформлення проект договору № 17 від 30.03.2009, повідомивши при цьому про пролонгацію договору № 17 від 01.04.2003 на 2010 рік /т. 1 а.с. 131/.

24.11.2009 на адресу відповідача позивачем була направлена нова редакція проекту договору на поставку електроенергії № 17 від 30.03.2011, відповідно до вимог ухвали господарського суду міста Севастополя.  

           Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.  

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами вже існує договір поставки електричної енергії № 17 від 01.04.2003. Строк дії якого був встановлений до 01.04.2004 та який, у порядку, визначеному пунктом 10.4 цього договору, продовжувався на наступні періоди /а.с. 92-104/.

Пунктом 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 (в редакції постанови від 09.04.2002 № 475 із змінами та доповненнями), встановлено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини. У разі потреби місцеві енергопостачальні організації можуть вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання.

Як вбачається з матеріалів справи, з пропозицією узгодити обсяги споживання електричної енергії, шляхом оформлення додатку до існуючого договору на поставку електричної енергії як договірної величини ВАТ «Мусон»до ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»не звертався.

Судова колегія зазначає, що за таких обставин право ВАТ «Мусон»на користування електричною енергією не було порушено у розумінні статті статті 275 Господарського кодексу України та частини першої статті 26 Закону України «Про електроенергетику», так як на момент звернення позивача до суду між сторонами вже діяв договір на постачання електричної енергії.         

Також, судова колегія звертає увагу на відсутність досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а саме не визначені порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії та строк дії договору.

Так, відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

                    Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про  предмет  договору,  умови, що визначені   законом як істотні  або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  

Зі змісту частини другої статті 180 Господарського кодексу України вбачається, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.   

Відповідно до пункту 5.5 постанови 31.07.1996 № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією"  /в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин/ договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:         

1) найменування постачальника електричної енергії та споживача;

2) місце і дату укладення Договору про постачання електричної енергії;

3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно);

4) величини дозволеної та приєднаної потужності;

5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо;

6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії на дві або більше площадки вимірювання споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначається за кожною з площадок вимірювання;

7) значення показників якості електричної енергії (ПЯЕ);

8) узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності);

9) порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом);

10) режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію;

11) порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин;

12) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі;

13) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування;

14) зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин;

15) порядок та строки проведення розрахунків;

16) строк дії договору;

17) умови та порядок розірвання договору;

18) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

          Проте, в порушення вимог діючого законодавства направлений 30.03.2009 на адресу відповідача проект договору не містив у собі всіх зазначених істотних умов, а саме порядку обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, строк дії договору.

          Відповідно до пункту 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

          Отже, судова колегія зазначає, що у мотивувальній частині рішення відсутні доводи, на підставі яких суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що запропонований проект договору за своїм змістом є новою редакцією договору № 17 від 01.04.2003.

          На думку судової колегії, суд першої інстанції невірно вирішив вважати договір № 17 від 30.03.2009 укладеним з 22.04.2009, коли, як свідчать матеріали справи, тільки 24.11.2009 за вих. № 11074-322, вже після порушення провадження по справі позивач направив на адресу відповідача договір № 17 від 30.03.2009.

          Крім того, відповідно до висновку судової електротехнічної експертизи № 7694 від 28.10.2010 /т.2 а.с. 55-60/ технічну можливість постачати споживачам ВАТ «Мусон»електроенергію потужністю 8580кВт від підстанції ПС-15 з точки зору завантаження цієї підстанції в години максимуму завантаження енергосистеми встановити експертним шляхом не виявилось можливим через відсутність відповідних вихідних даних.

Судова колегія вважає, що зазначений експертний висновок не надав можливості достовірно встановити чи існує технічна можливість встановлення ВАТ «Мусон»об`єму споживання потужності у розмірі 8580кВт (без урахування субспоживачів) при існуючий підстанції № 15 до ліній 13, 19, 26, 37.

Висновки суду першої інстанції, щодо відсутності доказів того, що наявні у ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»виробничі можливості не дозволяють прийняти пропозицію споживача, а тому вказані відповідачем мотиви відмови узгодити заявлені  ВАТ «Мусон»обсяги поставки електричної енергії суперечать положенням пункту 4.2 Правил, є помилковими, так як доказів наявності такої можливості у матеріалах справи не має.  

Також, судова колегія вважає неправомірним посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на документи, яких не існувало станом на 22.04.2009, а саме: протокол розбіжностей від 20.12.2010 та протокол узгодження розбіжностей в редакції ВАТ «Мусон»від 21.12.2010.    

                    З огляду на викладене, неналежне дослідження судом першої інстанції  обставин справи призвело до невірного вирішення спору, та скасувати рішення суду, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

                    Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" задовольнити.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24.12.2011 по справі 5020-2/315 скасувати.

          3.  Постановити нове рішення.

          4. У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Мусон" відмовити у повному обсязі.

Головуючий суддя                                                  І.В. Євдокімов

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                 О.Л. Котлярова

Розсилка:  

1.  Відкрите акціонерне товариство "Мусон" (вул. Вакуленчука, 29,Севастополь,99053)

2.  Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)