Рішення

від 19.04.2011 по справі 10/44пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/44пн  

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.04.11 р.                                                                                 Справа № 10/44пн                                 

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь,  ЄДРПОУ 00191158

до відповідача: Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, ЄДРПОУ 33852448

про визнання права власності

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Фурсова О.О. – юрисконс.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

                                                                                 Згідно із ст.77 ГПК України

                                                                                 в засіданні суду оголошувалась перерва

                                                                                 з 29.03.2011р. до 05.04.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про визнання  за позивачем права власності на об'єкт нерухомості – будівлю комплектно-трансформаторної підстанції 6/04 кв. КАР 30 №3 площею 71,5 кв.м (літера А-1), що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Лепорського, 1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” проведено будівництво комплектно-трансформаторної підстанції, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб.

Відповідач у відзиві №408 від 28.03.2011р. вказав на те, що право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості з боку Маріупольської міської ради будь-яким чином не оспорюється. Одночасно, як вказує відповідач, до матеріалів справи не надано доказів проведення будівництва комплектно-трансформаторної підстанції саме позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно надання у користування земельної ділянки склалися під час дії цього Кодексу) розпорядження землею віднесено до повноважень рад народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Статтею 19 зазначеного Кодексу встановлено, що для будь-яких потреб у межах міста земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) надає міська рада народних депутатів.

За приписами ст.7 вказаного вище нормативно-правового акту, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається користування без заздалегідь установленого строку.

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право постійного користування землею посвідчується державним актом, який видається та реєструється, зокрема, міською радою народних депутатів.

Як встановлено судом,  на підставі рішення №855 від 28.12.2000р. Маріупольської міської ради, Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат „Азовсталь” було видано державний акт ІІ-ДН №004338 від 23.02.2001р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 835,0612 га. Вказаний правоустановчий документ зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №591.

За змістом акту ІІ-ДН №004338 від 23.02.2001р. землю було надано у постійне користування для експлуатації та обслуговування комплексу промислових, адміністративно-господарських будівель і споруд, складських приміщень, гаражів, мережі залізничних і автомобільних доріг по вул.Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок оформлення державного акту, позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.7, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. земельної ділянки загальною площею 835,0612 га, яка розташована за адресою: м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1.

За змістом п.п.1, 5 ч.1 ст.39 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст.95 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” (в редакції, яка діяла на час проведення позивачем спірного будівництва) фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 10 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як повідомив позивач у судовому засіданні 19.04.2011р., на наданій у користування земельній ділянці площею 835,0612 га по вул.Лепорського, 1 у  м.Маріуполі, в процесі господарської діяльності без відповідних дозвільних документів Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” господарським розрахунковим способом та з залученням власних працівників було збудовано будівлю комплектно-трансформаторної підстанції 6/04 кв. КАР 30 №3.

При цьому, за висновками суду, спірне будівництво було проведено саме позивачем, враховуючи, що будівля комплектно-трансформаторної підстанції 6/04 кв. КАР 30 №3 розташована на земельній ділянці, яку 28.12.2000р. було передано у постійне користування Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат „Азовсталь” на підставі державного акту ІІ-ДН №004338 від 23.02.2001р.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого позивачем майна.

Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” та твердження позивача, суд дійшов висновку, що проведене Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” будівництво комплектно-трансформаторної підстанції 6/04 кв. КАР 30 №3, є самочинним будівництвом.

Згідно із ч.2 ст.41  Конституції України право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач з моменту набуття права користування земельною ділянкою загальною площею 835,0612 га та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1.

Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №004338 від 23.02.2001р., в тому числі, при проведенні будівельних робіт.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Маріупольської міської ради до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”.

Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи звітом про технічний стан, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю „Інститут проектування та експертизи будівництва” (ліцензія серії АВ №409976) конструкції будівлі комплектно-трансформаторної підстанції 6/04 кв. КАР 30 №3 (літера А-1) за адресою: м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, мають необхідні запаси міцності й характеристики, що забезпечують твердість і просторову стійкість, перебувають у нормальному стані (категорія К-1). Реалізовані на вказаній будівлі  конструктивні й архітектурно-планувальні рішення відповідають вимогам діючих нормативних документів (ДБН В.2.1-10:2009, СНиП 2.03.01-84*, СНиП ІІ-22-81, СНиП 3.03.01-87).

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ №409976 Товариству з обмеженою відповідальністю „Інститут проектування та експертизи будівництва” надано право технічного огляду і оцінки стану будівельних конструкцій будівель та споруд, інженерних мереж, суд приймає до уваги вказаний вище звіт як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при проведенні будівництва спірного об'єкту нерухомого майна.

Заперечення відповідача проти позову з огляду на те, що останній заявлений до  Маріупольської міської ради, яка не оспорює право власності позивача, суд до уваги не приймає, враховуючи наступне:

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

На час розгляду справи Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” відкрито володіє майном, що є предметом позову та розташовано за адресою: м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1. Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю спірного об'єкту та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає вільно володіти, користуватись зазначеними об'єктами нерухомості та унеможливлює розпорядження ними.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду  з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, як особи, що на наданій у користування земельній ділянці провела будівництво об'єкту нерухомості.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об'єкт збудовано на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан спірної будівлі забезпечує її подальшу безпечну експлуатацію, позовні вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості – будівлю комплектно-трансформаторної підстанції 6/04 кв. КАР 30 №3 площею 71,5 кв.м (літера А-1), що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Лепорського, 1, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь задовольнити повністю.

Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь на об'єкт нерухомості – будівлю комплектно-трансформаторної підстанції 6/04 кв. КАР 30 №3 площею 71,5 кв.м (літера А-1), що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Лепорського, 1.

У судовому засіданні 19.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.           

Повне рішення складено 26.04.2011р.