Постанова

від 26.04.2011 по справі 31/62

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний го сподарський суд

Постанова

Іменем України

26.04.2011 р. справа №31/62

Донецький апеляційний господарський суд у складі к олегії суддів:

головуючого:

суддів Приходько І. В.,

Акулової Н. В., Зубченко І. В.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 37 96 від 29.11.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 05.05.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцій ну скаргу

селянського (фермерсь кого господарства) «Форум»с. Свободне Волноваського райо ну Донецької області

на рішення господарськог о суду Донецької області

від 25.02.2011р.

у справі №31/62 (суддя Ушенко Л.В.)

за позовом товариства з обмеженою в ідповідальністю «ВіЕйБі Ліз инг»м. Київ

до селянське (фермерське го сподарство) «Форум»с.Свободн е Волноваського району Донец ької області

про стягнення основного борг у у розмірі 360 294,43грн., пені - 21 753,04г рн., 3% річних - 3 183,55грн., збитків, понесених у зв' язку із знец іненням грошових коштів у су мі 12 423,35грн., штрафу - 33 441,22грн.

зустрічним позовом про визнання недійсним догов ору лізингу

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмежен ою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі - Товариств о) звернулась до господарс ького суду з позовом до відпо відача, селянське (фермерськ е господарство) «Форум»(да лі - Господарство) про стя гнення основного боргу в сум і 360 294,43грн., 3% річних в розмірі 3 183, 55грн., інфляційних в сумі 12 423,35гр н., пені в сумі 21 753,04грн. та штрафу в сумі 33 441,22грн.

05.11.2010 р. Господарство зверн улось до господарського суду із зустрічним позовом до Тов ариства про визнання недійсн им договору фінансового лізи нгу № 071219-39/ФЛ-Ю-А від 19.12.2007р.

Ухвалою господарського су ду Донецької області від 05.11.2010 р ., залишено без змін постаново ю Донецького апеляційного го сподарського суду від 01.12.2010р., б уло відмовлено в прийняті зу стрічного позову.

Постановою Вищого господа рського суду України від 12.01.2011р . вказані процесуальні докум енти скасовані, а справа напр авлена для розгляду по суті д о господарського суду Донець кої області первісного та зу стрічного позову.

На підставі зазначеного, ух валою від 18.02.2011р. зустрічна позо вна заява прийнята для суміс ного розгляду з первісним по зовом.

Рішенням господарського с уду Донецької області від 25.02.20 11р. у справі за №31/62 задоволено п ервісний позов у повному обс язі; у задоволенні зустрічно го позову відмовлено.

Рішення суду першої інстан ції за первісним позовом мот ивовано обґрунтованістю, дов еденістю позовних вимог в ча стині стягнення основного бо ргу, вірним розрахунком інфл яційних, 3% річних, пені та штр афу. Відмовляючи у задоволен ні зустрічного позову, суд ви ходив з того, що оскільки дог овір фінансового лізингу, як ий укладений між сторонами, н осить характер непрямого ліз ингу, то відсутність у лізинг одавця права власності на ма йно що підлягало передачі з а договором фінансового ліз ингу, не є підставою для визна ння цього правочину недійсн им.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Госпо дарство звернулась до Донець кого апеляційного господарс ького суду з апеляційною ска ргою, в якій просить суд скасу вати рішення місцевого госпо дарського суду у повному обс язі та прийняти нове, яким від мовити у задоволенні первісн их позовних вимог у повному о бсязі, зустрічні позовні вим оги - задовольнити.

В обґрунтування своїх вимо г заявник апеляційної скарги посилається на порушення но рм матеріального права. За ст вердженням скаржника, суд не надав належної оцінки умова м п.1.2 договору фінансового лі зингу № 071219-39/ФЛ-Ю-А 19.12.2007р. та поло женням ч. 1 ст.292 Господарського кодексу України, що передбач ає передання Товариством май на у лізинг, яке на момент укл адення договору належить йом у на праві власності. Тому, як вважає позивач за зустріч ним позовом, договір укладе ний з порушенням вимог ч. 1 ст . 203 Цивільного кодексу Україн и, є недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу Укра їни.

Крім того, заявник посилавс я як на підставу для визнання спірного договору недійсним , на ті обставини, що сторона ми не було визначено предмет договору, а саме індивідуаль ні ознаки речі, оскільки згід но положень статей 3, 6 Закону У країни «Про фінансовий лізи нг»предметом договору лізин гу може бути неспоживча річ, щ о визначена індивідуальними ознаками. Скаржник також наг олошував, що, на його думку, су д дійшов помилкового висновк у про те, що спірний договір є розірваним , оскільки дії з пр ипинення зобов' язання були здійснені позивачем в однос торонньому порядку без викон авчого напису нотаріуса, що п ередбачено ст. 7 Закону. Також посилався на помилковий висн овок суду щодо права позивач а за первісним позовом в одн осторонньому порядку змінюв ати розмір лізингових платеж ів, оскільки коригування роз міру лізингових платежів на валютний курс НБУ вважає са ме зміною істотних умов дог овору, що підлягає узгодженн ю шляхом укладення додатково ї угоди. Апелянт також зазнач ив, що сума основного боргу ск ладається з платежів, які не в ідповідають узгодженому сто ронами графіку платежів та д оказів вручення Господарств у рахунків на коригування їх розміру до суду надано не бу ло.

Представник скаржника у су довому засіданні підтримав а пеляційну скаргу у повному о бсязі.

Позивач у відзиві на апеляц ійну скаргу та судовому засі данні вимоги скаржника не ви знав, вважає оскаржуване ріш ення суду обґрунтованим та п рийнятим у відповідності до законодавства.

Розглянув матеріали справ и, доводи апеляційної скарги , заслухав представників ст орін, суд встановив наступне .

19.12.2007р. між сторонами був укла дений договір фінансового лі зингу №071219-39/ФЛ-Ю-А (далі - Дог овір) з додатками, відповід но до умов якого лізингодаве ць (позивач за первісним п озовом) надає в платне воло діння та користування на умо вах фінансового лізингу лізи нгоодержувачу (відповідач у за первісним позовом) п редмет лізингу, найменуванн я, модель, ціна одиниці, кількі сть і загальна вартість на мо мент укладення договору яког о наведена в специфікації (до даток №2 до Договору) для підпр иємницьких цілей у власній г осподарській діяльності ліз ингоодержувача на визначени й строк, за умови сплати остан нім періодичних лізингових п латежів. Майно є власністю лі зингодавця протягом усього с троку дії договору (п. 1.2 Догово ру).

Сторони встановили, що Дого вір вступає в дію з моменту пі дписання та діє до повного ви конання сторонами зобов' яз ань (п. 18 Договору).

19.02.2008 р. між сторонами укладен о додаткову угоду № 1 до догово ру, відповідно до якої внесен і зміни до п. 3.2 щодо загальної вартості майна, п.7.1.1 договору щодо періоду страхування та визначили графік сплати лізи нгових платежів.

31.10.2008 р. між сторонами укладен о додаткову угоду до договор у, відповідно до якої внесені зміни до п. 3.3, 3.4.1, 3.4.2, 7.10, 7.12, 17.3.5, внесен і зміни до додатку №1 до догово ру.

Договір та додатков і угоди підписані сторонами без зауважень та скріплені п ечатками.

За специфікацією (в редакц ії додаткової угоди №1 від 19.02.2008 р.) визначено майно, яке підляг ає передачі в лізинг: новий сі дельний тягач Scania Griffin, 2007 р.в. P114GA4*2NA340 в артістю 568 082грн. та напівпричіп сталевий Бодекс, 2007 р.в. вартіс тю 267 948,42грн.

27.02.2008 р. між сторонами був підп исаний акт прийому-передачі майна в користування за Дого вором.

Обгрунтовуючи позовні ви моги, позивач за первісним п озовом посилався на неналежн е виконання відповідачем зоб ов' язань щодо оплати лізинг ових платежів за період з 11.03.2009р . по 11.02.2011р. та заявив до стягнен ня борг в розмірі 360 294,43грн.

Відповідачем заявлено зус трічний позов про визнання Д оговору недійсним у зв' язку з невідповідністю його норм ам діючого законодавства н а момент укладання.

Обговоривши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши юр идичну оцінку обставин справ и та повноту їх встановлення , дослідивши правильність за стосування судом першої інст анції норм матеріального та процесуального права, колегі я суддів вважає, що апеляційн а скарга не підлягає задовол енню, а рішення суду відповід ає вимогам чинного законодав ства України, виходячи з наст упного.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарськ ого процесуального кодексу У країни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які в она посилається, як на підста ву своїх вимог і заперечень, с уд приймає тільки ті докази, я кі мають значення для справи . Обставини справи, які відпов ідно до законодавства повинн і бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватися іншими засобами доказування. За з агальним правилом тягар дока зування певних обставин покл адається на особу, яка посила ється на ці обставини.

Оскільки між сторонами у сп раві склалися господарські п равовідносини, до них слід за стосовувати положення Госпо дарського кодексу України, я к акту законодавства, що регу лює правовідносини у господа рській сфері і положення Цив ільного кодексу України у ви падках, коли правовідносини не врегульовані Господарськ им кодексом України. Оскільк и за правовою природою Догов ір є договором лізингу, до пра вовідносин між сторонами під лягають застосуванню також п оложення спеціального закон у - Закону України «Про фінанс овий лізинг»(далі- Закон).

Вимогою за зустрічною позо вною заявою є визнання недій сним договору фінансового лі зингу №071219-40/ФЛ-Ю-А від 19.12.2007р.

Частиною 1 ст.3 Закону визнач ено, що предметом договору лі зингу може бути неспоживна р іч, визначена індивідуальним и ознаками та віднесена відп овідно до законодавства до о сновних фондів.

З матеріалів справи вбачає ться, що в специфікації додат ку 2 до Договору визначені інд ивідуальні ознаки майна, що п ередано у лізинг, за яким можн а ідентифікувати його. Вказа ні ознаки, крім того, визначен і сторонами при складанні ак ту прийому-передачі майна у л ізинг та трьохсторонніми акт ами огляду майна (предмету лі зингу) від 14.02.2008р., яким підтверд жено, що базова комплектація майна відповідає специфікац ії додатку 2 до Договору, а ліз ингоодержувач (позивач за зустрічним позовом) підт верджує, що будь-які пошкодже ння майна відсутні, майно та й ого комплектація відповідаю ть заявці лізингоодержувача та специфікації до договору . Лізингоодержувач не має жод них претензій до лізингодавц я стосовно характеристик, ко мплектації та якості майна.

З урахуванням вказаного сп ростовуються доводи скаржни ка щодо відсутності визначе ння сторонами предмету Догов ору, а саме індивідуальних оз нак речей.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 806 Ц ивільного кодексу України, з а договором лізингу одна сто рона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодер жувачеві) у користування май но, що належить лізингодавцю на праві власності і було наб уте ним без попередньої домо вленості із лізингоодержува чем (прямий лізинг), або май но, спеціально придбане лізи нгодавцем у продавця (постач альника) відповідно до встан овлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непр ямий лізинг), на певний стр ок і за встановлену плату (ліз ингові платежі). До договору л ізингу застосовуються загал ьні положення про найм (орен ду) з урахуванням особливо стей, встановлених цим пара графом та законом.

Згідно ст. 1 Закону України „ Про фінансовий лізинг” фінан совий лізинг - це вид цивільно -правових відносин, що виника ють із договору фінансового лізингу. За договором фінанс ового лізингу (далі - договір л ізингу) лізингодавець зоб ов'язується набути у власніс ть річ у продавця (постачальн ика) відповідно до встановле них лізингоодержувачем спец ифікацій та умов і передати ї ї у користування лізингоодер жувачу на визначений строк н е менше одного року за встано влену плату (лізингові плате жі).

Положеннями статті 215 Цивіл ьного кодексу України встано влені правові наслідки недод ержання сторонами при вчинен ні правочину вимог закону. Та к, підставою недійсності пра вочину є недодержання в моме нт вчинення правочину сторон ою (сторонами) вимог, які встан овлені частинами першою-трет ьою, п' ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України .

Статтею 203 Цивільного кодек су України встановлені основ ні вимоги для чинності право чину, а саме: зміст правочину н е може суперечити цьому Коде ксу, іншим актам цивільного з аконодавства, а також мораль ним засадам суспільства; осо ба, яка вчиняє правочин, повин на мати необхідний обсяг цив ільної дієздатності; волевия влення учасника правочину ма є бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правоч ин має вчинятися у формі, вста новленій законом; правочин м ає бути спрямований на реаль не настання правових наслідк ів, що обумовлені ним.

Як свідчать матеріали спра ви, спірний Договір є договор ом непрямого фінансового ліз ингу, про що свідчить наступн е.

19.12.2007р. між ТОВ „ВіЕйБі Лізинг ” (відповідача за зустріч ним позовом) та ТОВ з іноз емними інвестиціями “Сканія Україна”, 24.12.2007р. між ТОВ „ВіЕйБ і Лізинг” (відповідача за зустрічним позовом) та Т ОВ “МАЗ-ТРАНС” та були укладе ні договори купівлі-продажу №071224-191/КП та №UA11-2007-0402 відповідно.

Предметами даних договорі в є передача у власність ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” нового сідел ьного тягачу Scania Griffin, 2007р.в. P114GA4*2NA340 і н апівпричіпу сталевого Бодек с 2007 р.в. В даних договорах є пос илання на подальшу передачу даного майна у фінансовий лі зинг СФГ “Форум (позивач з а зустрічним позовом).

Оплата Лізингодавцем зазн аченого майна здійснена 12.02.2008р . на користь ТОВ „Сканія-Украї на”, що є моментом виникнення права власності на дане майн о відповідно до п.5.2 договору в ід 19.02.2008р. №ИА11-2007-0402.

Право власності на товар пр идбаний у ТОВ„Маз-Транс” для передачі у фінансовий лізин г виникло з моменту передачі майна по акту приймання-пере дачі (п.5.2 договору), який складе но 27.02.2008р., оплата вартості майн а здійснена 19.02.2008р.

За умовами п. 1.4 Договору стор онами було узгоджено, що прод авцем майна, вказаного у п. 2.1 сп ецифікації (додаток №2 до дого вору), є ТОВ з іноземними інвес тиціями “Сканія Україна”, а п родавцем майна, вказаного у п . 2.2 специфікації є ТОВ “Маз - Т ранс”.

При цьому, відповідно до час тини 1 ст. 202 Цивільного кодекс у України правочином є дія ос оби, спрямована на набуття, зм іну або припинення цивільних прав та обов' язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивіл ьного кодексу України право власності набувається на під ставах, що не заборонені зако ном, зокрема, із правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодек су України встановлено, що за договором купівлі-продажу о дна сторона (продавець) перед ає або зобов' язується перед ати майно (товар) у власність д ругій стороні (покупцеві), а по купець приймає або зобов' яз ується прийняти майно (товар ) і сплатити за нього певну гро шову суму.

Частиною 1 ст. 334 Цивільного к одексу України встановлено, що право власності у набувач а майна за договором виникає з моменту передання майна, як що інше не встановлено догов ором або законом.

Таким чином, апеляційна інс танція вважає, що Договір № 07 1219-39/ФЛ-Ю-А договором непрямого фінансового лізингу, оскіль ки в даному випадку майно, яке передавалося у лізинг було с пеціально придбане лізингод авцем (відповідачем за зус трічним позовом) у продав ця (постачальника) відповідн о до встановлених лізингооде ржувачем специфікацій та у мов.

Судова колегія вважає вірн им висновок суду першої інст анції про укладення сторонам и саме договору непрямого фі нансового лізингу № 071219-40/ФЛ-Ю-А від 19.12.2007р. та відсутність підс тав для визнання даного дого вору недійсним.

З викладених підстав, апеля ційна інстанція вважає, що ап елянтом не доведено належним и та допустимими доказами то го, що зміст Договору супереч ить приписам ч. 1 ст. 203 Цивільно го кодексу України, а суд перш ої інстанції правомірно відм овив у задоволенні позовних вимог про визнання його неді йсним.

Щодо первісного позову суд ова колегія виходить з насту пного.

Відповідно до положень ч.2 с т. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України „П ро фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 80 6 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського код ексу України за користування майном на умовах фінансовог о лізингу лiзингоодержувач м ає сплачувати лізингові плат ежі.

Згідно ст. 11 Цивільного коде ксу України зобов' язання ви никають зокрема з договорів. Аналогічні положення містят ься у ст. 173 Господарського код ексу України.

Згідно п.3.1 Договору лізинго одержувач виплачує лізингод авцю лізингові платежі відпо відно до графіку сплати лізи нгових платежів та пунктів 3.4. 1-3.4.5 договору, при цьому лізинг ові платежі включають: плате жі по відшкодуванню (компенс ації) частини вартості майна ; винагороду (комісію) лізинго давцю за отримане у лізинг ма йно, з врахуванням коригуван ня, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 до говору.

Відповідно до п.3.2 Договору з агальна сума винагороди (ком ісії) лізингодавцю за отрима не в лізинг майно за цим догов ором складає суму без ПДВ 20% - 320 042,42грн., при умові дот римання лізингоодержувачем встановленого договором гра фіку сплати лізингових плате жів. Вказана сума може бути зб ільшена з урахуванням умов п унктів 3.4.1-3.4.5 Договору.

Пункти 3.4.1.-3.4.5 Договору визнач ають порядок коригування роз міру лізингових платежів в з алежності від коливання курс у гривні до долару США.

31.10.2008р. та 19.02.2008р. між сторонами у кладено додаткові угоди до д оговору, відповідно до яких в несені зміни щодо порядку ви значення та коригування розм іру лізингових платежів в за лежності. Договір та додатко ві угоди підписані сторонами без зауважень та скріплені п ечатками. Цим спростовуються доводи скаржника щодо однос торонньої зміни позивачем ро змір лізингових платежів.

Згідно з умовами уточненог о графіку, платежі змінюютьс я відповідно до зміни офіцій ного курсу; лізингоодержувач згоден, що при зміні офіційно го курсу гривні по відношенн ю до долара США (USD), він самості йно перераховує платежі в гр ивнях за формулою. Крім того, б ули внесені зміни щодо поряд ку коригування розміру черго вих лізингових платежів, вст ановивши право лізингодавця використовувати курс валюти на міжбанківському валютном у ринку, а також порядку погаш ення заборгованості лізинго одержувача перед лізингодав цем, визначивши відповідний графік, з одночасної сплатою поточних платежів.

Відповідно до наявного в ма теріалах справи графіку плат ежів (в редакції додаткової у годи 31.10.2008р.), відповідач повине н сплачувати лізингові плате жі щомісячно, до 11-го числа кож ного місяця.

Обґрунтовуючи позовні вим оги, позивач посилався на те, щ о в порушення вимог умов Дого вору лізингові платежі за пе ріод з 11.03.2009р. по 11.02.2011р. в розмірі 360 294,43грн. відповідачем сплачені не були.

З метою забезпечення належ ного виконання відповідачем обов' язків із здійснення л ізингових платежів Позиваче м виписувалися рахунки-факт ури згідно із умовами догово ру (а.с.43-54).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного ко дексу України якщо у зобов' язанні встановлений строк (т ермін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей стр ок (термін).

Як визначено положеннями с т.193 Господарського кодексу У країни, суб' єкти господарюв ання повинні виконувати госп одарські зобов' язання нале жним чином відповідно до умо в укладеного договору. Анало гічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу Україн и.

Належні та допустимі доказ и виконання обв' язку щодо с плати лізингових платежів в ідповідачем до суду надані н е були.

Всупереч приписам вищевка заних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав о бов' язок замовника в частин і сплати лізингових платежів , тому позовні вимоги в цій час тині цілком правомірно задов олені судом першої інстанції на суму 360 294,43грн.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільно го кодексу України, боржник, я кий прострочив виконання гро шового зобов' язання, на вим огу кредитора зобов' язаний сплатити суму боргу з урахув анням встановленого індексу інфляції за весь час простро чення, а також 3% річних від про строченої суми, якщо інший ро змір процентів не встановлен ий договором або законом.

З огляду на правильне нарах ування, відсутність у розрах унку інфляційних суми страхо вого відшкодування, позовні вимоги в частині стягнення 3% р ічних у розмірі 3 183,55грн. та інфл яційних в сумі 12 423,35грн. обґрунт овані та правомірно задоволе ні судом першої інстанції.

Вимоги про стягнення пені в сумі 21 753,04грн. також правомірно задоволені судом першої інс танції як такі, що вірно розра ховані відповідно до 11.2.1 Догов ору та вимог чинного законод авства.

Відповідно до п. 11.2.3. Договору у разі ненадання інформації про стан і місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1 лізингоодер жувач сплачує штраф у розмір і одного відсотку загальної вартості майна на момент укл адання договору за кожен вип адок порушення умов п.14.7 цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1% загальної вартості майна на момент укладання ць ого договору за кожен випадо к такого порушення.

Позивачем нарахований штр аф в розмірі 33 441,22грн. відповідн о до вказаного пункту догово ру, за неподання інформації п ро стан та місцезнаходження майна згідно п.8.2.1 Договору.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору , лізингоодержувач зобов' яз аний щоквартально письмово і нформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження ма йна шляхом направлення лізин годавцю звіту у формі, встано вленій сторонами у додатку № 3 до договору.

Як вже встановлено, 19.02.2008р. на п ідставі акту коригування від 19.02.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договор у, відповідно до якої внесені зміни до п. 3.2 Договору щодо за гальної вартості майна, яка с клала 836 030,42грн.

Враховуючи, що відповідаче м не надано судам обох інстан цій жодних доказів належного виконання обов' язку, встан овленого п. 8.2.1, 14.7 договору, тому судом першої інстанції прав омірно стягнуто штраф за чот ири квартали в розмірі 33 441,22грн . (836 030,42грн. х 1% х 4).

Таким чином, доводи скаржн ика судовою колегією не прий маються, оскільки спростовую ться матеріалами справи та умовами договору.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуаль ного кодексу України, судове рішення прийняте суддею за р езультатами дослідження усі х обставин справи.

З урахуванням вищевикладе ного, судова колегія Донецьк ого апеляційного господарсь кого суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуальн ого кодексу України рішення господарського суду Донецьк ої області від 25.02.2011р. у справі з а №31/62 ґрунтується на всебічно му, повному та об' єктивному розгляді всіх обставин спра ви, які мають суттєве значенн я для вирішення спору, відпов ідає нормам матеріального та процесуального права, а дово ди апеляційної скарги не при йняті судовою колегією до ув аги, оскільки не підтверджен і матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господар ського процесуального кодек су України витрати по сплаті державного мита по апеляцій ній скарзі покладаються на с каржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Г осподарського процесуально го кодексу України, Донецьки й апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу селя нського (фермерського господ арства) «Форум»с.Свободне Во лноваського району Донецько ї області на рішення господа рського суду Донецької облас ті від 25.02.2011р. у справі за №31/62 зали шити без задоволення, рішенн я господарського суду Донец ької області від 25.02.2011 р. у справ і за №31/62 - без змін.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття, напр авляється сторонам по справі в триденний строк та може бу ти оскаржена до Вищого госпо дарського суду України через Донецький апеляційний госпо дарський суд у двадцятиденни й строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Н. В. Акулова

І. В. Зубченко

Надруковано: 5 при м.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС