Рішення

від 21.04.2011 по справі 29/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/34

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.04.11 р.                                                                                 Справа № 29/34                               

     Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельного підприємства «Азовінтекс», м.Маріуполь, Донецька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваізол – Донбас», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 91 973,40грн., неустойки у сумі 16 554,60грн., відсотків за користування грошовими коштами у сумі 8 617,78грн.

за участю:

представника Позивача – не з'явився;

представника Відповідача  – не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», м.Маріуполь, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваізол – Донбас», м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 91 973,40грн., неустойки у сумі 16 554,60грн., відсотків за користування грошовими коштами у сумі 8 617,78грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №21/01-10 від 21.01.2010р., щодо поставки товару.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», договору купівлі-продажу №21/01-10 від 21.01.2010р.,протоколу розбіжностей, протоколу узгодження розбіжностей, платіжного доручення №11686 від 02.08.2010р., повідомлення про розірвання договору №21/01-10 від 21.01.2010р., претензії про повернення грошових коштів №522/388 від19.11.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

16.03.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», рахунку №999-Ф від 29.07.2010р.

30.03.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: специфікацій до договору купівлі-продажу №21/01-10 від 21.01.2010р.,  рахунку №999-Ф від 29.07.2010р., та оригінал довідки за підписом заступника генерального директора з економіки ТОВ ПБП «Азовінтекс» та головного бухгалтеру з якої вбачається, що станом на 25.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваізол-Донбас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельним підприємством «Азовінтекс»не існує жодних інших правовідносин з постачання товарів, опосередкованих договорами, окрім договору купівлі-продажу №21/01-10 який було укладено 21 січня 2010р.

Представник Позивача у  судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 83096.ю Донецька область, м.Донецьк, вул..Бакінських комісарів, 6;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваізол – Донбас» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №21/01-10, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених у даному договорі у кількості, за цінами, а також на інших умовах обумовлених сторонами у Специфікаціях які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.1 договору кількість і номенклатура продукції вказується у специфікаціях до даного договору. Кожна з специфікацій з моменту підписання є невід'ємною частиною даного договору.

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо умов та строків поставки:

- продукція поставляється на умовах зазначених у специфікаціях (п.3.1 Договору);

- датою поставки вважається дата підписання Сторонами акту приймання – передачі або іншого документу якій підтверджує прийняття Продукції Покупцем (п.3.2 Договору);

За приписами п.5.1 договору Продавець зобов'язаний: поставити продукцію на умовах, викладених даним договором, а також специфікацією яка є невід'ємною частиною даного договору; Надати Покупцю у момент прийняття продукції, на кожну партію продукції рахунки-фактури, податкові накладні, сертифікат якості; Повідомити Покупця по факту, телеграмою або ел. поштою дату відвантаження партії продукції яка поставляється; Нести інші зобов'язання передбачені даним договором та діючим законодавством України.

Покупець здійснює оплату за продукцію відповідно виставленого Продавцем рахунку наступним чином: перерахування 100% вартості заявленої продукції протягом 5-ти банківських днів з моменту виставленого рахунку (п.6.1, 6.1.1. Договору).

Згідно п.7.3 договору за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку продукції, Продавець виплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленої, несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки.

Пунктом 7.9 встановлено, що у випадку затримки поставки Продукції, заміні браку або допоставки частин некомплектної продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, Покупцем має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору повністю або частини та вимагати повернення грошових коштів оплачених за непоставлену (браковану/некомплекту) продукцію, з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

21 січня 2010 року між сторонами підписано протокол розбіжностей.

21 січня 2010 року сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей, де п.7.9 договору викладено у наступній редакції: «у випадку затримки поставки Продукції, заміні браку або допоставки частин некомплектної продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору повністю або частини та вимагати повернення грошових коштів оплачених за непоставлену (браковану/некомплекту) продукцію».

26 січня 2010 року сторонами у специфікації №1 було узгоджено: товар, одиницю виміру, кількість, вартість за одиницю грн., без ПДВ, загальну вартість гарантійний строк на Продукцію  яка поставляється відповідно до специфікації, умови поставки та строк поставки  (7 банківських днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця)

24 липня 2010 року сторонами у специфікації №2 були було узгоджено: товар, одиницю виміру, кількість, вартість за одиницю грн., без ПДВ, загальну вартість гарантійний строк на Продукцію  яка поставляється відповідно до специфікації, умови поставки та строк поставки  (7  днів з моменту після оплати).

Вказані специфікації підписані з боку обох сторін без зауважень та завірено печатками.

Позивачем на виконання умов договору, відповідно рахунку№999-Ф від 29.07.2010р. була здійснена передплата у розмірі 91 973,40грн., що підтверджується платіжним дорученням №111686 від 02.08.2010р. яке міститься в матеріалах справи. Проте Відповідачем не була здійснена поставки.

Позивачем 19 листопада 2010 року на адресу  Відповідача було направлено повідомленням №522/1338-06 про розірвання договору №21/07-10 від 21.01.2010р., та претензію про повернення грошових коштів № 522/388. Однак, Відповідачем не були повернуті грошові кошти у розмірі 91 973,40грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом.  

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:   

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору №21/01-10 купівлі-продажу від 21.01.2010року, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом сторонами 21 січня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу №21/01-10, за приписами п.5.1 договору Продавець зобов'язаний: поставити продукцію на умовах, викладених даним договором, а також специфікацією яка є невід'ємною частиною даного договору;

Позивач здійснив передплату  у сумі 91 973,40грн., що підтверджується платіжним дорученням, чим виконав умови Договору.

Проте, Відповідач не поставив товар який передбачено у специфікації, чим не виконав узятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таки чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у Відповідача з моменту пред'явлення Позивачем грошової вимоги.

Позивачем було направлено претензію про повернення грошових коштів у розмірі 91 973,40грн.

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк повернення суми попередньої оплати не здійснив.

Як вже зазначалося, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На день винесення рішення сума боргу складає 91 973,40грн.  і підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами  передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.9 встановлено, що у випадку затримки поставки Продукції, заміні браку або допоставки частин некомплектної продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, Покупцем має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору повністю або частини та вимагати повернення грошових коштів оплачених за непоставлену (браковану/некомплекту) продукцію, з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

21 січня 2010 року сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей, де п.7.9 договору викладено у наступній редакції: «у випадку затримки поставки Продукції, заміні браку або допоставки частин некомплектної продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору повністю або частини та вимагати повернення грошових коштів оплачених за непоставлену (браковану/некомплекту) продукцію».

Позивач просить стягнути відсотки за користування грошовими коштами у сумі 8 617,78грн.

Статтею 3 закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 вищеназваного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що сторони дійшли згоди, щодо зміни п.7.9 договору, та виключили підстави для застосування процентів за користування грошовими коштами в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення відсотків за користування грошовими коштами у сумі 8 617,78грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як вже зазначалося судом, а змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Статею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

Домовленість Позивача та Відповідача про застосування неустойки у випадку не поставки, сформульована безпосередньо у п. 7.3 договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку продукції, Продавець виплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленої, несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок неустойки  дійшов висновку щодо задоволення у повному  обсягу за період з 11.08.2010р по 06.02.2011р (180 день) у розмірі 16554,60грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваізол – Донбас», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 91 973,40грн., неустойки у сумі 16 554,60грн., відсотків за користування грошовими коштами у сумі 8 617,78грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваізол – Донбас» (83096, Донецька область, м.Донецьк, вул.Бакинських комісарів, 6, ЄДРПОУ 34266733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (87500, м.Маріуполь, пр.Леніна, 68 А, ЄДРПОУ 24155428, р/р 26005900175252 у філії ПУМБ м.Маріуполь, МФО 335742) заборгованість у розмірі 91 973,40грн., неустойку у сумі 16 554,60грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваізол – Донбас» (83096, Донецька область, м.Донецьк, вул.Бакинських комісарів, 6, ЄДРПОУ 34266733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (87500, м.Маріуполь, пр.Леніна, 68 А, ЄДРПОУ 24155428, р/р 26005900175252 у філії ПУМБ м.Маріуполь, МФО 335742) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1085,28грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 21.04.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.