Постанова

від 26.04.2011 по справі 35/395-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕ ЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011 року Справа № 35/395-10

Дніпропетровський апел яційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Наум енка І.М. - доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., М ороза В.Ф.,

при секретарі судового зас ідання: Колесник Д.А.,

за участю представників ст орін:

від позивача: ОСОБА_1, п редставник, довіреність №22/03 в ід 22.03.11;

від відповідача - 2: ОСОБА _2, представник, довіреність №б/н від 08.12.10

розглянувши матеріали апеляційної скарги нау ково-виробничої приватної фі рми “Семікс”, м.Дніпропетров ськ, на рішення господар ського суду Дніпропетровськ ої області від 18.01.2011р. у спр аві №35/395-10

за позовом науко во-виробничої приватної фірм и “Семікс”, м.Дніпропетровсь к

до відповідача 1 при ватного підприємства “Спецб удмонтаж”, м.Дніпропетровськ

до відповідача 2 приват ного підприємства “ТЕП-4”, м.Дн іпропетровськ

про виз нання недійсною угоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обла сті від 18.01.2011р. у справі №35/395-10 (судд я Широбокова Л.П.) в задоволенн і позову НВПФ “Семікс” - відмо влено повністю.

Приймаючи вищезгадане ріш ення, господарський суд вихо див з відсутності передбачен их чинним законодавством Укр аїни підстав для визнання не дійсним з моменту укладення договору уступки права вимог и від 25.04.2008р.

Зокрема, в мотивувальній частині рішення зазначено, щ о оспорюваний договір повніс тю відповідає вимогам чинног о законодавства України, зок рема, ст.203 Цивільного кодексу , якою передбачені загальні в имоги, додержання яких є необ хідним для чинності правочин у. Не містить вищезгаданий до говір уступки права вимоги й жодних ознак договору факто рингу, що визначені статтею 107 7 Цивільного кодексу України . У зв'язку з наведеним вище, підстави для визнання даного договору недійсним - відсутн і.

Не погодившись з даним ріш енням, скаржник /позивач/ звер нувся до апеляційного господ арського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись н а неповне з'ясування важлив их для вирішення спору обста вин справи, просить вищезгад ане рішення скасувати та при йняти у справі нове рішення, з адовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування викладени х в апеляційній скарзі запер ечень скаржник зауважує, зок рема, на тому, що господарськи м судом першої інстанції бул о невірно розтлумачено п.4 осп орюваного правочину, а саме, “ щодо зобов'язання Нового кр едитора розрахуватися за уст упку права вимоги”, саме який , на думку скаржника, свідчить про відплатність даного дог овору, що є безумовними ознак ами договору факторингу. Від сутність же у Нового кредито ра /ПП “ТЕП-4”/ статусу фінансо вої установи, що необхідний д ля можливості укладення факт орингових договорів, і є, на ду мку скаржника, підставою для визнання правочину від 25.04.2008р. недійсним з моменту його укл адення, як такого, що не відпов ідає встановленим для догово рів даного типу вимогам чинн ого законодавства України.

Заслухавши пояснення пред ставників сторін, дослідивши матеріали справи, обговорив ши доводи апеляційної скарги , відзиву на неї, колегія судді в дійшла висновку, що апеляці йна скарга є безпідставною т а необґрунтованою, а, отже, так ою, що задоволенню не підляга є, зважаючи на викладене нижч е.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, фа кти, встановлені рішенням го сподарського суду (іншого ор гану, який вирішує господарс ькі спори) під час розгляду од нієї справи, не доводяться з нову при вирішенні інших спо рів, в яких беруть участь ті са мі сторони.

Як вбачається з матеріалів даної справи, судовими рішен нями від 30.10.2008р. у спра ві №1/190-08 та від 15.05.2010р. у справі №13/103 -10, що набрали чинності, між ПП "Спецбудм онтаж" - первісний кредитор (надалі відповідач-1) та ПП "ТЕП -4" - новий кредитор (надалі ві дповідач-2) було укладено дого вір уступки права вимоги від 25.04.2008р., відповідно до якого пер вісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на се бе право вимоги первісного і стає кредитором за зобов'я заннями боржника - НВПФ "Семік с" (надалі позивач) на загальну суму 591 336,24 грн., що виникли у зв' язку з невиконанням боржнико м зобов'язання з оплати пос тавленого первісним кредито ром товару.

/При цьому слід зауважити, щ о вищезгадану заборгованіст ь у розмірі 591 336,24 грн. стягнуто з боржника рішенням господарс ького суду Дніпропетровсько ї області від 30.10.2008р. у справі №1/1 90-08. Однак, на теперішній час ви щезгадане судове рішення фак тично не виконано, відповіда чем-2 /ПП «ТЕП-4»та Новий кредит ор/ від Боржника (НВП фірма «Се мікс») грошових коштів по йог о зобов'язанням з оплати за по ставлений товар не отримано, а, отже, відсутні й підстави в важати грошові зобов'язання між Первісним та Новим креди торами за договором уступки права вимоги такими, що наста ли./.

Отже, п.4 оспорюваного дого вору сторони визначили, що “з а уступку права вимоги новий кредитор зобов'язується ро зрахуватися з первісним кред итором протягом 10-ти банківсь ких днів з дня фактичного отр имання від боржника виконанн я відповідних грошових зобов 'язань з оплати поставленог о товару.

На думку позивача /апелянт/, вказана умова договору свід чить про фактичне підписання сторонами не договору уступ ки права вимоги, а договору фа кторингу, для можливості укл адення якого сторони повинні мати відповідні ліцензії на здійснення фінансових опера цій. Проте, такі ліцензії у ост анніх відсутні, що є підставо ю для визнання оспорюваного договору недійсним в цілому, як такого, що не відповідає ви могам чинного законодавства України.

Статтею 104 ГПК України перед бачені підстави для скасуван ня рішення суду, зокрема, непо вне з'ясування обставин, що мають значення для справи; не доведеність обставин, що маю ть значення для справи, які мі сцевий господарський суд виз нав встановленими; невідпові дність висновків, викладених у рішенні місцевого господа рського суду, обставинам спр ави; порушення або неправиль не застосування норм матеріа льного чи процесуального пра ва. При цьому, відповідно до ви мог ст.33 ГПК України, кожна сто рона повинна довести ті обст авини, на які вона посилаєтьс я як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, за допомогою на явних в апеляційній скарзі д оводів скаржником лише проци товано позовну заяву, проте, н е доведено допущення господа рським судом першої інстанці ї при прийнятті оскаржуваног о рішення жодного з переліче них вище порушень, які, в свою чергу, можуть бути підставам и для його скасування. Позива чем взагалі не зазначено, яки м чином відповідачами були п орушені його права, у зв'язк у із укладенням оспорюваного договору уступки права вимо ги від 25.04.2008 року, адже умовами о станнього було лише замінено Кредитора, який одержав прав о вимагати від Боржника (НВП ф ірма «Семікс») належного вик онання усіх зобов'язань з опл ати поставленого товару.

Що ж до викладених в апеля ційній скарзі заперечень сто совно невірного тлумачення г осподарським судом п.4 оспорю ваного правочину, а саме, наяв ності у останнього ознак фак торингового за відсутності у сторін відповідних ліцензій , що є підставою для визнання й ого недійсним, колегія судді в вважає за доцільне зауважи ти наступне:

Відповідно до ст.215 Цивільно го кодексу України, що коресп ондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу Укра їни, підставою недійсності п равочину є недодержання в мо мент вчинення правочину стор оною (сторонами) вимог, які вст ановлені частинами першою - т ретьою, п'ятою та шостою ст.203 ць ого Кодексу. Якщо недійсніст ь правочину прямо не встанов лена законом, але одна із стор ін або інша заінтересована о соба заперечує його дійсніст ь на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсн им (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про виз нання правочину недійсним, г оспо-дарському суду належить встановити наявність саме т их обставин, з якими закон пов 'язує недійсність правочинів , зокрема, відповідність зміс ту правочину вимогам Цивільн ого кодексу України, іншим ак там цивільного законодавств а.

Відповідно до статті 6 Цивіл ьного кодексу України сторон и є вільними в укладенні дого вору, виборі контрагента та в изначенні умов договору з ур ахуванням вимог цього Кодекс у, інших актів цивільного зак онодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільн ого кодексу України).

Свобода договору означає м ожливість сторін вільно визн ачати зміст договору, який во ни укладають і формувати йог о конкретні умови. Зміст дого вору становлять умови (пункт и), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, як і є обов'язковими відповідно до актів цивільного законод авства (ч. 1 ст. 628 Цивільного код ексу України).

Розглядаючи спір про визна ння угоди недійсною, суд пере віряє відповідність умов ціє ї угоди законодавству, що дія ло станом на час її укладання . Договір не може бути визнани й недійсним на підставі зако нодавства, яке не було чинне н а час укладання договору (п.2 Постанови Пленуму Верх овного Суду України від 06.11.2009р. N9 “Про судову практику розгля ду цивільних справ про визна ння правочинів недійсними” н адалі Постанова Пленуму).

В свою чергу, відповідно до ст. 1077 ЦК України, на яку посила ється Позивач /апелянт/, як на підставу вважати договір уст упки права вимоги саме догов ором факторингу, зазначено, щ о за договором фактори нгу (фінансування під відсту плення права грошової вимоги ) одна сторона (факто р) передає або зобов'язується передати грошові кошти в роз порядження другої сторони (к лієнта) за плату (у будь-яки й передбачений договором спо сіб), а клієнт відступає аб о зобов'язується відступити факторові своє право грошово ї вимоги до третьої особи (боржника). Таким чином, догові р факторингу передбачає, пер едусім, обов'язковість платн ості за відступлення права г рошової вимоги, та мету отрим ання додаткового доходу.

Натомість, метою Договору у ступки права вимоги від 25.04.2008 ро ку, є передача права вимоги до боржника від одного кредито ра до іншого кредитора, тобто , фактична зміна сторін у вико нанні зобов'язання без набут тя додаткового доходу жодним із кредиторів. Зокрема, згідн о п.1 останнього, первісний Кре дитор (ПП «Спецбудмонтаж») ві дступає, а новий кредитор (ПП « ТЕП-4») приймає на себе право в имоги першого і стає кредито ром за зобов'язанням боржник а - НВП фірма «Семікс»на загал ьну суму 591 336,24 грн., що виникли у з в'язку з невиконанням Боржни ком його зобов'язання з оплат и поставленого товару.

Отже, на думку судової колег ії, умовами оспорюваного дог овору від 25.04.2008р. чітко передбач ено саме передачу права вимо ги, що виникли у зв'язку з неви конанням Боржником (НВП фірм а «Семікс») своїх зобов'язанн я з оплати поставленого това ру, а не передачу грошових кош тів в розпорядження іншій ст ороні за плату, як це визначен о статтею 1077 ЦК України.

Апеляційний господарський суд звертає увагу також на то й факт, що, хоча пунктом 4 догов ору від 25.04.2008р. і передбачено об ов'язок Нового кредитора ро зрахуватися з Первісним кред итором за уступку права вимо ги протягом 10 банківських дні в з дня фактичного отримання від Боржника виконання відп овідних грошових зобов'язань , проте, при цьому зазначено, щ о розрахунок має здійснювати сь у повному обсязі від отрим аної суми боргу, без-будь я ких дисконтів та премій за ст ягнення з боржника грошових зобов'язань.

В свою чергу, відповідно до ст.512 ЦК України, Кредитор у зоб ов'язанні може бути замінени й іншою особою внаслідок пер едання ним своїх прав іншій о собі за правочином (відступл ення права вимоги). Таким чино м, Первісний Кредитор (ПП «Спе цбудмонтаж») скористувався с воїм правом, передавши право вимоги іншому - Новому кредит ору (ПП «ТЕП-4»), що чинному зако нодавству України не супереч ить.

Отже, з урахуванням встано влених обставин справи, коле гія суддів погоджується із д умкою господарського суду пе ршої інстанції стосовно того , що оспорюваний договір відп овідає вимогам ст.203 Цивільног о кодексу, якою передбачені з агальні вимоги, додержання я ких є необхідним для чинност і правочину, ознак договору ф акторингу не містить, у зв'я зку з чим правові підстави дл я визнання його недійсним ві дсутні. В той же час, вимоги по зивача у даній справі щодо ви знання Договору уступки прав а вимоги від 25.04.2008р. недійсним а пеляційний господарський су д вважає черговою спробою ун икнути виконання грошових зо бов'язань.

Відповідно до ст.49 Господар ського процесуального кодек су України, зважаючи на відмо ву в позові, судові витрати у с праві покладаються на позива ча, що і було цілком правомірн о зроблено господарським суд ом Дніпропетровської област і.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК Укр аїни, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської обла сті від 18.01.2011р. у справі №35/395-10 - залишити бе з змін, а апеляційну скаргу на уково-виробничої приватної ф ірми “Семікс”, м.Дніпропетро вськ, - без задоволення.

Постанова набирає закон ної сили з моменту проголоше ння і може бути оскаржена в к асаційному порядку протяго м двадцяти днів до Вищого гос подарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя В.Ф. Мороз