Постанова

від 30.06.2011 по справі 35/395-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2011 р. Справа № 35/395-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого судді:

суддів: Кота О.В.,

Іванової Л.Б.,

Шевчук С.Р.,

перевіривши матеріали ка саційної скарги Науково-виробничої прив атної фірми "Семікс"

на рішення та

постанову Господарського суду Дні пропетровської області

від 18.01.2011р.

Дніпропетровського апеляц ійного господарського суду в ід 26.04.2011р.

у справі № 35/395-10 Господарського с уду Дніпропетровської облас ті

за позовом Науково-виробничої прива тної фірми "Семікс"

до

про Приватного підприємства "Спецбудмонтаж"

Приватного підприємства "Т ЕП-4"

визнання недійсною угоди

за участю представників ст орін:

позивача: ОСОБА_1., дов.ві д 25.09.2010 № 25/09

відповідача-1: не з' явил ися

відповідача-2: не з' явил ися

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробнича при ватна фірма "Семікс" звернула ся до Господарського суду Дн іпропетровської області з по зовом про визнання недійсним договору уступки права вимо ги від 25.04.2008, укладеного між При ватним підприємством "Спецбу дмонтаж" та Приватним підпри ємством "ТЕП-4".

Рішенням Господарського с уду Дніпропетровської облас ті від 18.01.2011 (суддя Широбокова Л .П.), залишеним без змін постан овою Дніпропетровського апе ляційного господарського су ду від 26.04.2011 (колегія суддів у ск ладі: головуючого судді - Наум енка І.М., суддів Голяшкіна О.В ., Мороза В.Ф.) в задоволенні поз ову відмовлено.

Не погоджуючись із рішення м суду першої інстанції та по становою суду апеляційної ін станції, Науково-виробнича п риватна фірма "Семікс" зверну лася до Вищого господарськог о суду України з касаційною с каргою, в якій просить їх скас увати; прийняти нове рішення , яким позов задовольнити. Кас аційна скарга мотивована тим , що спірний договір по суті є договором факторингу, а оскі льки відповідач-2 не є фінансо вою установою, яка може надав ати фінансові послуги, тому у кладення спірного правочину суперечить положенням ст.ст . 1077, 1078, 1079 Цивільного кодексу Укр аїни.

Сторони згідно з приписа ми статті 1114 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни були належним чином повід омлені про день, час і місце ро згляду касаційної скарги, од нак, відповідачі не скориста лися передбаченим законом пр авом на участь у перегляді сп рави в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до ув аги межі перегляду справи у к асаційній інстанції, обговор ивши доводи касаційної скарг и, проаналізувавши на підста ві фактичних обставин справи застосування норм матеріаль ного та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаці йну скаргу такою, що не підляг ає задоволенню з огляду на на ступне.

Як встановлено судами попе редніх інстанцій та підтверд жується наявними в матеріала х справи доказами, між Приват ним підприємством "Спецбудмо нтаж" - первісним кредитором (д алі - відповідач-1) та приватни м підприємством "ТЕП-4"- новим к редитором (далі - відповідач-2) було укладено договір уступ ки права вимоги від 25.04.2008р., відп овідно до умов якого первісн ий кредитор відступає, а нови й кредитор приймає на себе пр аво вимоги первісного і стає кредитором за зобов' язання ми боржника - Науково-виробни чої приватної фірми "Семікс" (д алі - позивач) на загальну суму 591 336,24 грн., що виникли, у зв' язку з невиконанням боржником зо бов' язання з оплати поставл еного первісним кредитором т овару.

Пунктом 4 оспорюваного дого вору сторони погодили, що за у ступку права вимоги новий кр едитор зобов' язується розр ахуватися з первісним кредит ором протягом десяти банківс ьких днів з дня фактичного от римання від боржника виконан ня відповідних грошових зобо в' язань з оплати поставлено го товару.

Звертаючись до суду із вказ аним позовом, позивач зазнач ив, що вказана умова спірного договору свідчить про факти чне підписання сторонами дог овору факторингу, для можлив ості укладення якого сторони повинні мати відповідні ліц ензії на здійснення фінансов их операцій. Враховуючи те, що такі ліцензії у відповідачі в відсутні, на думку скаржник а, оспорюваний договір є таки м, що не відповідає вимогам чи нного законодавства України , а тому повинен бути визнаний недійсним судом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходил и з того, спірний договір не є договором факторингу та ніяк им чином не порушує права поз ивача.

Мотивуючи необґр унтованість позовних вимог, господарські суди попер едніх інстанцій виходили з н аступного.

Відповідно до статті 215 Цив ільного кодексу України підс тавою недійсності правочину є недодержання в момент вчин ення правочину стороною (сто ронами) вимог, які встановлен і частинами першою-третьою, п 'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 Цив ільного кодексу України зміс т правочину не може суперечи ти цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам сус пільства.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що в даному випадку ві дсутні підстави, визначені с т.ст. 203, 215 Цивільного кодексу Ук раїни, за яких спірний догові р має бути визнаний недійсни м. Спірний договір є договоро м відступлення права вимоги, його укладено у відповіднос ті до статей 512-519 Цивільного ко дексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'яза нні та не є договором фактори нгу.

Суд касаційної інстанці ї погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Поняття договору факторин гу визначено у частині перші й статті 1077 Цивільного кодекс у України, відповідно до якої , за договором факторингу (фін ансування під відступлення п рава грошової вимоги) одна ст орона (фактор) передає або зоб ов'язується передати грошові кошти в розпорядження друго ї сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'я зується відступити факторов і своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно фактора законода вець зазначає, що цією сторон ою договору факторингу може бути банк та інша організаці я, яка може здійснювати банкі вські операції. Клієнтом у фа кторингових операціях, є як п равило комерційні юридичні о соби, а також фізичні особи-пі дприємці.

За наведеним визначенням д оговору факторингу, цей дого вір спрямований на фінансува ння однією стороною іншої ст орони шляхом передачі в її ро зпорядження певної суми грош ових коштів. Зазначена послу га за договором надається фа ктором клієнту за плату, розм ір якої визначається договор ом. Таким чином, договір факто рингу передбачає, передусім, обов'язковість платності за відступлення права грошової вимоги, та мету отримання дод аткового доходу.

Суди попередніх інс танцій дійшли правомірного в исновку про те, що метою спірн ого договору є передача прав а вимоги до боржника від одно го кредитора до іншого креди тора, тобто, фактична зміна ст орін у виконанні зобов'язанн я без набуття додаткового до ходу жодним із кредиторів. Умовами оспорюваного до говору чітко передбачено сам е передачу права вимоги, що ви никла у зв'язку з невиконання м боржником (НВП фірма "Семікс ") свого зобов'язання з оплати поставленого товару та зазна чено, що розрахунок нового кр едитора з первісним кредитор ом за уступку права вимоги ма є здійснюватись у повному об сязі від отриманої суми борг у, без-будь яких дисконтів та п ремій за стягнення з боржник а грошових зобов'язань, а тому , оспорюваний договір не міст ить ознаки факторингового до говору, а є договором уступки права вимоги.

Матеріали справи свідча ть про те, що господарськими с удами в порядку ст.43 ГПК Украї ни всебічно, повно і об' єкти вно досліджено матеріали спр ави в їх сукупності і вірно за стосовано норми процесуальн ого та матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК Укр аїни переглядаючи у касаційн ому порядку судові рішення, к асаційна інстанція на підста ві встановлених фактичних об ставин справи перевіряє заст осування судом першої чи апе ляційної інстанції норм мате ріального і процесуального п рава. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставин и, що не були встановлені у ріш енні або постанові господарс ького суду чи відхилені ним, в ирішувати питання про достов ірність того чи іншого доказ у, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові дока зи або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК У країни касаційна інстанція з а результатами розгляду каса ційної скарги має право зали шити рішення першої інстанці ї або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу б ез задоволення.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги спростову ються вищевикладеним та не м ожуть бути підставою для ска сування судових рішень у спр аві, колегія суддів визнає, що рішення місцевого та постан ова апеляційного господарсь ких судів прийняті з дотрима нням вимог чинного законодав ства, у зв' язку з чим залишаю ться без змін.

Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуальн ого кодексу України, Вищий го сподарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Науков о-виробничої приватної фірми "Семікс" залишити без задовол ення.

Постанову Дніпропетровсь кого апеляційного господарс ького суду від 26.04.2011р. та рішенн я Господарського суду Дніпро петровської області від 18.01.2011р . у справі № 35/395-10 залишити без зм ін.

Головуючий суддя: О.Кот

судді: Л.Іванова

С.Шевчук