Рішення

від 04.05.2011 по справі 11/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/249

04.05.11

За позовом

Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до  

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Київська міська рада

про

встановлення нікчемності правочину

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       

Кривенко С.А. –представник

від відповідача  

Подоляк А.М. –представник

від третьої особи

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення нікчемності правочину –договору оренди нежилого приміщення укладеного між Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" без номера та дати.

В судовому засіданні 17.09.2010 позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просить:

- встановити нікчемність правочину –договору оренди нежилого приміщення укладеного між Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" терміном на 5 років в орендне користування нежилого приміщення площею 394 кв.м, що розташовано у цокольному поверсі "Театру ляльок" за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1а;

- встановити наслідки нікчемного правочину, а саме виселити відповідача з незаконно зайнятого приміщення площею 394 кв.м, що розташовано у цокольному поверсі "Театру ляльок" за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1а та зобов’язати Головне управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повернути кошти в сумі 82 885,85 грн., які надійшли від ТОВ"Дежавю Арт Компані".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 203, 215, 220, 228 Цивільного кодексу України спірний договір є нікчемним, оскільки він не посвідчений нотаріально та підписаний особою, яка не мала обсягу цивільної дієздатності, та не містить всіх істотних умов договору.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно даних Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна приміщення, які є предметом спірного договору, на праві власності не зареєстровані, а тому позивач не має права на захист свого правого інтересу як володільця спірного нерухомого майна. На думку відповідача, договір не посвідчено нотаріально саме з вини позивача. Також відповідач вказує, що з моменту укладення договору та до дати звернення позивача з позовною заявою пройшло понад чотири роки, за які відповідачем сплачувались всі орендні платежі та приймались позивачем, що свідчить про наявність у позивача конклюдентних дій щодо досягнення з відповідачем усіх домовленостей по істотним умовам договору.

Третя особа підтримує позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу,  суд

В С Т А Н О В И В:

05.09.2005 між Головним управлінням культури та мистецтв Київської міської державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" укладено Угоду про співробітництво, за умовами якої відповідач гарантував позивачу, що після закінчення будівництва Київського державного театру ляльок, здачі його в експлуатацію та оформлення необхідної документації на приміщення воно буде першочергово передано в оренду позивачу строком на 5 років на безконкурсній основі.

Рішенням Київської міської ради № 220/3311 від 16.03.2006 зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва закінчений будівництвом об'єкт "Київський академічний театр ляльок на вул. Грушевського, 1-а у Печерському районі м. Києва" загальною площею 5 472,2 кв.м (акт державної приймальної комісії, затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.02.2006 № 167).

Вирішено Головному управлінню комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) закріпити на праві оперативного управління за Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначений об’єкт.

Наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 272 від 21.07.2006 закріплено будівлю Київського академічного театру ляльок на вул. Грушевського, 1-а у Печерському районі м. Києва загальною площею 5 472,2 кв.м на праві оперативного управління станом на 16.03.2006 за Головним управлінням культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Між Головним управлінням культури та мистецтв Київської міської державної адміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення –цокольний поверх "Театру ляльок" за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-а (далі –об’єкт оренди) для розміщення кафе.

За актом приймання передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в користування об’єкт оренди (Додаток № 2 до Договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 у справі № 11/386 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" до Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Київська міська рада про визнання договору дійсним у задоволенні позову про визнання дійсним Договору оренди нежилого приміщення площею 394 кв.м, що розташоване в цокольному поверсі "Театру ляльок" за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-а відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 у справі № 11/386 залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 у справі № 11/386 встановлено, що у Договорі, підписаному позивачем та відповідачем, відсутня істотна умова договору –термін, на який укладено договір оренди, а також не зазначено дати підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 

Згідно положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

У відповідності зі ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91 "Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду" договір оренди комунального майна має бути укладений за відповідною процедурою.

Тобто, договір оренди комунального майна має бути погоджений із Головним управлінням комунальної власності міста Києва. Головне управління комунальної власності міста Києва готує та вносить на розгляд постійної комісії Київради з питань власності пропозиції щодо передачі в оренду майна територіальної громади міста Києва. Після цього готується проект рішення Київради. Постійна комісія Київради з питань власності за наслідками розгляду підтримує поданий проект рішення Київради про передачу майна в оренду або про відмову у передачі майна в оренду. Після цього постійна комісія Київради з питань власності виносить проект рішення на розгляд чергового пленарного засідання сесії Київради.

При укладенні договору оренди комунального майна обов'язкове прийняття Київською міською радою відповідного рішення про надання дозволу на оренду.

Рішенням суду у справі № 11/386 також встановлено, що Договір оренди з Головним управлінням комунальної власності міста Києва не погоджений та відповідне рішення про передачу в оренду майна комунальної власності Київською міською радою не приймалось.

Таким чином, Договір оренди між Головним управлінням культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" вчинений без необхідного обсягу повноважень.

Згідно зі ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з листами № 6073 від 25.12.2006 та № 1287 від 16.04.2007 з проханням привести укладений Договір у відповідність до вимог чинного законодавства та направити повноваженого представника до Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для нотаріального посвідчення Договору.

Однак, Договір не був нотаріально посвідчений, що встановлено рішенням суду у справі № 11/386, та не заперечується сторонами в ході розгляду справи №11/249.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з твердженням позивача про те, що Договір оренди між Головним управлінням культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" в силу вищенаведених положень Цивільного кодексу України є нікчемним.

Судом не приймається твердження відповідача про те, що позивач свідомо ухиляється від нотаріального посвідчення договору, оскільки саме позивач звертався до відповідача з вимогою про направлення повноважного представника для нотаріального посвідчення договору.

Посилання відповідача на те, що згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна приміщення/будівлі за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 1-а на праві власності не зареєстровані свідчить лише про факт відсутності таких відомостей у Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, але жодним чином не свідчить про ухилення позивача від нотаріального посвідчення договору.

Разом з цим, вимоги позивача про встановлення нікчемності Договору не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як встановлення нікчемності правочину, крім того, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову.

Вимога позивача про встановлення нікчемності правочину по своїй суті є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час спору про право, встановлення факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог (що і мало місце в даному спорі), а тому така вимога позивача не може виступати самостійним предметом спору і, відповідно, способом захисту.

Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".  

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судом встановлено, що спірний договір оренди є нікчемним, і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування нежилим приміщенням площею 394 кв.м, яке розташоване у цокольному поверсі "Театру ляльок" за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1а відповідач не надав, то вимога позивача про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме, виселення відповідача з вказаного приміщення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Договір оренди належить до категорії договорів, за яким відновити сторони в первинне становище практично неможливо, оскільки використання майна - річ безповоротна, тобто повернути користування майном в натурі.

А тому, враховуючи правову природу орендних відносин, та те, що з 2006 року відповідач фактично користувався орендованим майном, вимога позивача застосування двосторонньої реституції, а саме, зобов’язання позивача повернути кошти в сумі 82 885,85 грн., які надійшли від відповідача, задоволенню не підлягає.  

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, ідентифікаційний код 33348558) з приміщення площею 394 кв.м, що розташовано у цокольному поверсі "Театру ляльок" за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1а.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю Арт Компані" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, ідентифікаційний код 33348558, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 3, ідентифікаційний код 02231933) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

Дата підписання рішення: 06.05.2011