Рішення

від 11.05.2011 по справі 2/173-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

11.05.2011                                                                Справа №  2/173-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом  Приватного  підприємства  "АНК"

до приватного підприємця  ОСОБА_1  

про стягнення 138900 грн,

за участі представників:

позивача –ОСОБА_2 (представника за дорученням),

відповідача –ОСОБА_3, ОСОБА_4 (представників за дорученням),

                                              в с т а н о в и в:

18 серпня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом  про стягнення з відповідача 138900 грн, обґрунтовуючи вимоги невиконанням останнім взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару (піску та щебеню) протягом 2005-2007 років за видатковими накладними № 61 від 09.02.2005 р., № 888 від 19.09.2005 р., № 1108 від 01.11.2005 р., № 1228 від 30.11.2005 р., № 0000217 від 20.03.2006 р., № 0000528 від 31.05.2006 р., № 0000673 від 30.06.2006 р., № 0000817 від 31.07.2006 р., № 0001089 від 21.09.2006 р., № 0000568 від 23.05.2007 р.

За результатами розгляду справи судом 23.09.2010 р. прийняте рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача стягнуто вказану суму. В подальшому за результатами апеляційного перегляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 р. рішення суду скасоване та прийняте нове рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 138900 грн. З метою примусового виконання названої постанови судом 08.12.2010 р. позивачу виданий відповідний наказ. Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2011 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду була скасована в частині задоволення позову про стягнення боргу та направлена на новий розгляд. При цьому касаційною інстанцією зазначено про необхідність при новому розгляді справи врахувати наявні суперечності щодо зарахування зустрічних вимог за зобов’язаннями, які існували між сторонами.

Безпосередньо новий розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 29 березня, 19 квітня, 10 та 11 травня поточного року. При цьому в судові засідання 19 квітня, 10 та 11 травня представник позивача не з’явився та причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи завершено без його участі.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав заявлені вимоги, зазначивши, що відповідач безпідставно ухилився від сплати вартості товару. В свою чергу, представники відповідача заперечили проти заявлених вимог, вказавши, що між сторонами проведено залік однорідних зустрічних вимог на суму заборгованості, про що відображено в акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2007 р. за яким враховано як поставку товару позивачем відповідачу, так і надання відповідачем послуг позивачу зі зберігання майна за актами оренди. Разом з тим вони вважають, що строк позовної давності за зобов’язаннями по поставці в 2005 році  в розмірі 50561,20 грн сплинув, оскільки ця сума відображена в акті звірки, проведеної між сторонами станом на 01.01.2006 р., у зв’язку з чим саме з цієї дати позивач знав про її наявність.

Крім викладеного судом встановлено, що на протязі 2005 - 2007 років між сторонами існували правовідносини по поставці піску та щебеню Приватним підприємством «АНК»приватному підприємцю ОСОБА_1 Зокрема, за видатковими накладними: № 61 від 09.02.2005 р. поставлено пісок в кількості 1250 т на суму 15000 грн; № 888 від 19.09.2005 р. – щебінь в кількості 500 т на загальну суму 28050 грн; № 1108 від 01.11.2005 р. –щебінь в кількості 135,70 т на суму 7734,90 грн; № 1228 від 30.11.2005 р. –щебінь в кількості 173,10 т на суму 9866,70 грн; № 0000217 від 30.03.2006 р. поставлено пісок в кількості 100 т на суму 1400 грн; № 0000528 від 31.05.2006 р. –щебінь в кількості 200 т на суму 13400 грн; № 0000673 від 30.06.2006 р. –щебінь в кількості 200 т на суму 13400 грн; № 0000817 від 31.07.2006 р. –щебінь в кількості 600 т на загальну суму 38700 грн;  № 0001089 від 21.09.2006 р. –щебінь в кількості 200 т на суму 13400 грн;  № 0000568 від 23.05.2007 р. –щебінь в кількості 163,549 т на суму 11448,40 грн, а всього на загальну суму 152400 грн. Відповідачем поставка товару за названими накладними не оспорюється.

За обліковими даними позивача відповідачем вартість товару в розмірі 138900 грн не сплачена, у зв’язку з чим він 10.07.2009 р.  направив відповідачу листа з вимогою погасити виниклу заборгованість.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено усний договір поставки, що відповідає положенням частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, за якою допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У зв’язку з цим до вказаних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 712 Цивільного кодексу України, за якими  за договором поставки продавець (постачальник) зобов’язується передати товар у власність покупця, а останній зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З названих правових позицій слідує обов’язок відповідача сплатити вартість отриманого товару.

Водночас судом встановлено, що у відповідності до акту звірки взаємних розрахунків, складеного між сторонами і підписаного головним бухгалтером позивача та безпосередньо відповідачем із завіренням підписів печатками, станом на 1 червня 2007 року за зобов’язаннями, які існували між сторонами на підставі договірних відносин поставки, а також договору зберігання № 14/09-05 від 14.09.2005 р., по взаємовідносинам за 2006 –2007 роки, заборгованості відповідача, в тому числі і по поставці за вказаними вище накладними, не існувало, оскільки сторонами було враховано в розділі «Кредит»поставку позивачем відповідачу товару на суму 325483,40 грн та наявну заборгованість станом на 01.01.2006 року в розмірі 50651,60 грн (тобто по зобов’язаннях з поставки товару у 2005 році), а всього на суму 376135 грн, а в розділі «Дебет» враховано як оплату відповідачем позивачеві вартості товару грошовими коштами, так і акти оренди про надання послуг зі зберігання за договором № 14/09-05 від 14.09.2005 р., які надавалися відповідачем позивачу, а всього зазначено врахування оплати вартості на загальну суму 376135 грн.

В акті звірки відображені акти оренди № 12 від 31.05.2006 р., № 10 від 30.06.2006 р., № 11 від 30.07.2006 р., № 12 від 31.08.2006 р., № 13 від 29.09.2006 р., № 18 від 31.10.2006 р., № 38 від 30.11.2006 р., № 69 від 31.12.2006 р., № 10 від 31.01.2007 р., № 21 від 28.02.2007 р., № 35 від 31.03.2007 р., № 56 від 30.04.2007 р.. № 72 від 31.05.2007 р. на загальну суму 136000 грн.

Як слідує з текстів вказаних актів, залучених до матеріалів справи, та пояснень представників сторін вони складалися на виконання умов договору зберігання № 14/09-05, укладеного між сторонами, згідно до якого приватний підприємець ОСОБА_1 надав Приватному підприємству «АНК»в користування територію для зберігання та переробки інертно-будівельних матеріалів, а останній зобов’язався сплачувати вартість зберігання в розмірі 8000 грн на місяць.

Вказане зарахування актів в якості оплати вартості товару відповідає правовим положенням статті 601 ЦК України, щодо заліку зустрічних однорідних вимог. Так, за цією статтею зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог та воно може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких обставин у відповідності до статті 599 ЦК України зобов’язання відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару протягом 2005 –2007 років припинилося виконанням, проведеним належним чином, тобто безпосередньою оплатою та заліком зустрічних однорідних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного судові витрати, а саме державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                                              в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

                                                   Дата підпису рішення –11 травня 2011 року

                            Суддя                                                            М.К. Закурін