Постанова

від 06.03.2008 по справі 45/153-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 06 березня 2008 р.                                                                                   

№

45/153-06 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота

О.В.

Суддів

Шевчук

С.Р. (доповідач) Владимиренко

С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на

постанову

Харківського

апеляційного господарського суду від 13.11.2007р.

у

справі

№45/153-06

господарського суду Харківської області

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю фірми "Людмила" Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_3

про

спонукання

до пролонгації договору оренди

та за

зустрічним позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю фірми "Людмила"

до

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

визнання

договору оренди №1 таким, що закінчив свою дію, вселення та виселення

          В судовому засіданні взяли участь

представники:

-

позивача:  не з'явились

-

відповідача-1: не з'явились

-

відповідача -2: не з'явились

-

відповідача -3: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У

квітні 2006р. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1

звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про спонукання

товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Людмила" до пролонгації

договору оренди та визнання недійсними договорів оренди № 6 від 15.12.2005 р.

та № 7 від 20.12.2005 року, які укладені між відповідачами.

В

процесі розгляду даного позову, відповідача-1 -товариство з обмеженою

відповідальністю фірма "Людмила" подало зустрічний позов про визнання

договору оренди №1 таким, що закінчив свою дію, вселення та виселення.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 01.10.2007р. (суддя Калініченко

Н.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено

частково шляхом виселення СПД-ФО ОСОБА_1 із нежитлових приміщень, розташованих

за адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16а, а саме: торгівельну площу 270 кв.

м., складську площу 92,4 кв. м. і офісну площу 14,7 кв. м. на другому поверсі

будівлі; складську площу 60,0 кв. м. в підвальному приміщенні будівлі  та вселено на вищезазначену площу ТОВ фірму

"Людмила".

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2007р. (головуючий

Токар М.В., судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.) вказане рішення суду залишено без

змін.

Не

погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями позивач за первісним позовом

звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій,

посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального

права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного

позову.

Перевіривши

доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального

та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України

вважає, що касаційна скарга  не підлягає

задоволенню  виходячи з наступного.

Попередніми

судовими інстанціями встановлено, що 4 грудня 2002 року між ТОВ фірма “Людмила”

та приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди № 1 та додаткова

угода до нього, предметом яких є оренда нежитлових приміщень, що розташовані за

адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а, а саме: торгівельна площа 138 кв.

м. та складська  площа 24,2 кв. м. на

першому поверсі будинку, торгівельна площа 270 кв. м., складська площа 92,4 кв.

м. та офісна площа 14,7 кв. м. на другому поверсі будинку, складська площа 60

кв. м. в підвальному приміщенні будинку.

Строк

дії договору з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року.

ТОВ

фірма „Людмила” листом від 30.11.2005р. №50 

попередила ПП ОСОБА_1 про закінчення терміну дії договору оренди №1 і

повідомила про свій намір не продовжувати дію даного договору.

Не

отримавши відповіді на вказаний лист, 24.01.2006р., №13  після закінчення строку дії договору,  ТОВ фірма „Людмила” надіслала ПП ОСОБА_1 лист

про закінчення строку дії договору та вимогу про звільнення займаних приміщень.

Згідно

частини другої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального

майна” , яка може бути застосована до даних відносин в силу ч. 4 ст. 1 цього

Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов

договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він

вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були

передбачені договором. Аналогічні вимоги викладені і в ст. 764 Цивільного

кодексу України, яка передбачає правові наслідки продовження користування

майном після закінчення строку договору найму.

Отже,

враховуючи, що відповідач з дотриманням встановленого строку повідомив позивача

про припинення відповідного договору листами від 30 листопада 2005 року за №50

та  від 24 січня 2006 року за № 13,  договір оренди № 1 від 04.12.2002 року згідно

з вимогами частини другої ст. 291 ГК України, частини другої ст. 26 Закону

України „Про оренду державного та комунального майна” є припиненим в зв'язку із

закінченням строку, на який він був укладений.

          Відповідно до частини першої ст. 285

ГК України, частини третьої ст. 17 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна” після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який

належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних

умов, на продовження договору оренди на новий термін. Тобто, якщо після

закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в

оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до

господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього

договору на новий термін та про визнання договору з новим орендарем недійсним.

          Однак, як встановили суди, позивач не

надав документів, які б свідчили про те, що спірні нежитлові приміщення були

передані в оренду іншій організації, установі чи фізичній особі. Договори

оренди нежитлових приміщень № 6 від 15.12.2005 р.та № 7 від 20.12.2005 року, на

які посилається позивач, не є доказом того, що відповідач передав спірні

нежитлові приміщення в оренду іншим особам, оскільки вони були розірвані за згодою

сторін 3 січня 2006 року в зв'язку з тим, що орендодавцем (власником) прийнято

рішення про використання приміщень для власних потреб.

          Таким чином, оскільки позивачем не

надано доказів того, що відповідач передав спірні нежитлові приміщення іншим

особам, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної

інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про

спонукання до продовження дії договору оренди та про визнання недійсними

договорів оренди № 6 від 05.12.2005 р. та № 7 від 20.12.2005 р., укладених між

відповідачами.

Також,

враховуючи  ч. 1 ст. 785 ЦК України і ч.

1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та те, що

договір оренди № 1 від 04.12.2002 року, укладений між ТОВ фірма „Людмила” та

СПД ФО ОСОБА_1,  згідно з вимогами

чинного законодавства припинив свою дію, 

в зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, суди дійшли

висновку про обґрунтованість  вимог

позивача за зустрічним позовом в частині виселення відповідача із нежитлових

приміщень за адресою: м. Харків, пр. Орджонікідзе, 16-а.

Що

стосується вимог позивача за зустрічним позовом про визнання договору оренди №

1 таким, що закінчив свою дію 31.12.2005 року, то провадження у цій частині

припинено на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю

предмету спору, так як на час подання зустрічного позову вказаний договір

припинив свою дію у встановленому законодавством порядку.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані висновки

попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43,

47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення

усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду

справи, оскільки позивач за зустрічним позовом має намір використовувати спірне

майно для власних потреб і в такому випадку, закон не передбачає можливості

примусового спонукання особи, власника майна, щодо укладення договору оренди.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається

своїм майном на власний розсуд.

Щодо

доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та,

крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень

касаційної інстанції.

З

огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК

України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду  України не вбачає підстав для скасування

прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному

законодавству.

Керуючись

ст.ст.  1115, 1117,

1119- 11111 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без

задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від

13.11.2007 у справі №45/153-06 залишити без змін.

Головуючий                                                                        

Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук

С.Р.

С у д д я                                                                               

Владимиренко С.В.