Постанова

від 01.03.2007 по справі 45/153-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

01 березня 2007 р.                                                                                  

№ 45/153-06 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Шевчук С.Р.,

суддів:

Владимиренко С.В.,

Козир Т.П.

розглянувши касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особиОСОБА_1

на ухвалу

господарського суду Харківської

області від 15.11.2006р.

та на ухвалу

Харківського апеляційного

господарського суду від 09.01.2007р.

у справі

№45/153-06 господарського суду

Харківської області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особиОСОБА_1

до

1.          Товариства з обмеженою

відповідальністю “Людмила”, 2.         

Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, 3.          Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

про

спонукання до пролонгації

договору оренди

та  за зустрічним позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю

“Людмила”

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особиОСОБА_1

про

визнання договору оренди таким,

що закінчив свою дію, вселення та виселення

за

участю представників:

-          позивача: не з'явились;

-          відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду з позовом до про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю

“Людмила” продовжити дію укладеного з останнім договору оренди НОМЕР_2 на новий

строк, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1,

укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Людмила” та Суб'єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, визнання недійсним договору

НОМЕР_3, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Людмила” та

Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3.

Поряд з цим, у листопаді 2006р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Людмила” звернулося до господарського

суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особиОСОБА_1 про визнання договору оренди

НОМЕР_2 таким, що закінчив свою дію 31.12.2005р., про виселення Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 з нежитлових приміщень, які є

об'єктом цього договору та вселення в них Товариство з обмеженою

відповідальністю “Людмила”.

Ухвалою господарського суду

Харківської області від 15.11.2006р. у справі №45/153-06 (колегія у складі

головуючого Калініченко Н.В., суддів Білоусової Я.О., Тихого П.В.) прийнято

зустрічну позовну заяву до розгляду разом із первісним позовом.

Суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа ОСОБА_1 оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному

порядку, посилаючись на те, що неповне з'ясування місцевим господарським судом

обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, вставлених

місцевим господарським судом доведеними, невідповідність в ухвалі висновків

обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування судом норм

матеріального права, з проханням скасувати вказану ухвалу суду першої

інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного

господарського суду від 09.01.2007р. у справі №45/153-06 (колегія у складі

головуючого Слюсарева Л.В., суддів Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.) Суб'єкту

підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті

апеляційної скарги на підставі ст.106 Господарського процесуального кодексу

України із зазначенням, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено

право апеляційного оскарження ухвал суду щодо прийняття зустрічної позовної

заяви.

          У касаційній скарзі Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 просить повністю скасувати

ухвалу господарського суду Харківської області від 15.11.2006р. та ухвалу

Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2007р. по справі

№45/153-06, а зустрічну позовну заяву відповідно до ст.60 Господарського

процесуального кодексу України повернути.

За розпорядженням голови Вищого

господарського суду України Демченка С.Ф. від 16.02.2007р. у справі №45/153-06

призначено наступну колегію суддів: Шевчук С.Р. - головуючий (доповідач),

Владимиренко С.В., Козир Т.П.

В судове засідання 01.03.2007р.

представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце

судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином,

Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у

відсутність представників сторін.

Товариство з обмеженою

відповідальністю “Людмила”, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа

ОСОБА_2, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 не

скористалися правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального

кодексу України, та не надали до Вищого господарського суду України відзиви на

касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача,

перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій

норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Припис статті 129 Конституції

України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення

апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків,

встановлених законом.

Зазначена конституційна норма

конкретизована законодавцем в статті 12 Закону України “Про судоустрій

України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і

порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та

касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного

права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом

ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс

України містить імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового

процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Стаття 60 Господарського

процесуального кодексу України, на підставі якої приймалась ухвала судом першої

інстанції, не містить вказівки про можливість її оскарження.

За приписом частини 1 статті 106

Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського

суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених цим

Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”.

Отже, суд апеляційної інстанції

прийшов до підставного висновку, що ухвала місцевого господарського суду,

оскарження якої не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, не

може бути предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст. ст. 1117,

1119 п.1, 11111, 11113 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи 

ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від

15.11.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від

09.01.2007р. у справі №45/153-06 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду

Харківської області від 15.11.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного

господарського суду від 09.01.2007р. у справі №45/153-06 залишити без змін.

Головуючий

С. Шевчук

Судді:

С. Владимиренко

Т.Козир