Постанова

від 13.03.2008 по справі 12/300

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 13 березня 2008 р.                                                                                   

№

12/300 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя

:            Ходаківська І.П.

суддів:                                   Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

 приватного підприємця ОСОБА_1

на

постанову

Львівського

апеляційного господарського суду від 06.12.2007р.

у

справі господарського

суду

№12/300

Чернівецької області

за

позовом

приватного

підприємця ОСОБА_1

до 

третя особа

приватного

підприємця ОСОБА_2 Чернівецька міська рада

про за участю  представників сторін: позивача -  відповідача - третьої особи -

стягнення

105 906,00грн.  ОСОБА_1 посв.№НОМЕР_1,

ОСОБА_3 дов. № 136799 від 24.12.2006 ОСОБА_4 -дов. № 691244 від 03.03.2007

ОСОБА_5 дов.№ 811902 від 20.04.2007 не з'явився

  Розпорядженням

№ 02-12.2/71  від 12.03.2008 у зв'язку з

відпусткою судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі № 12/300,

призначеної до розгляду у складі -головуючий суддя Першиков Є.В., судді

Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів в наступному складі :

головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.

                    В С Т А Н О В И В :

У

грудні 2006 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського

суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про

стягнення 105906 грн. збитків, спричинених пожежею, яка сталась 26.12.2003 в

орендованому приміщенні.

Позовні

вимоги було обґрунтовано посиланням на ст. 1166 Цивільного кодексу України, у

відповідності з якою  шкода, завдана

майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,

яка її завдала.

Ухвалою

від 02.07.2007 Господарського суду Чернівецької області залучено до участі у

справі Чернівецьку міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням

господарського суду Чернівецької області від 02.08.2007  (суддя Бутирський А.А.) позовні вимоги

задоволено частково: стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь

приватного підприємця ОСОБА_1 31000 грн. прямих збитків, 10726 грн. збитків від

інфляції,  417,26 грн. державного мита та

52,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В

задоволенні решти позовних вимог про стягнення 64180 грн. втраченої вигоди, 200

грн. витрат на послуги адвоката та 12,24 витрат за Довідку Головного управління

статистики відмовлено.

Рішення

винесено на підставі ст.440 ЦК УРСР, чинного на момент  спричинення збитків, та визнання судом вини

відповідача внаслідок невиконання ним обов'язків, покладених на нього договором

оренди нежитлового приміщення та відповідно до ст.5 Закону України "Про

пожежну безпеку".

Постановою

від 06.12.2007. Львівського апеляційного господарського суду ( головуючий суддя

Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) за апеляційною скаргою

приватного підприємця ОСОБА_2  рішення

господарського суду скасоване  в частині

стягнення з відповідача на користь позивача 31000 грн. шкоди, 10726 грн.

інфляційних втрат та судових витрат  та

прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині

відмовлено.

Постанова

апеляційного суду мотивована недоведеністю належними доказами  складу цивільного правопорушення, а саме:

шкоди, протиправної поведінки заподіювача, 

вини та причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою

заподіювача.

Не

погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, приватний підприємець

ОСОБА_1 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на

постанову Львівського апеляційного господарського суду , просить її скасувати

при прийняти нову постанову, якою стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2

майнову шкоду в сумі 41726 грн., втрачену вигоду в сумі 64180 грн., судові

витрати покласти на відповідача.

Заслухавши

пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи

на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх

встановлення в рішенні і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі

встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи

апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами

попередніх інстанцій встановлено, і це 

вбачається з матеріалів справи, що згідно договору оренди нежитлового

приміщення №1/13-26 від 06.10.1995р. товариство покупців ОКТП “Супутник"

прийняло в оренду приміщення, що є комунальною власністю, за адресою: м.

Чернівці, проспект Незалежності, 119. Відповідно до п.1.2 право орендувати та

використовувати орендовані приміщення було придбано в процесі приватизації

шляхом викупу патенту на право оренди, термін дії договору встановлюється

згідно патенту на 10 років з 09.10.1995р. до 06.10.2005р. 21.04.1999 року ТОВ

“Супутник” подарувало ТОВ “Бонус-2000” патент на право оренди вищезазначеного

приміщення .

06.02.2003

ТОВ “Бонус-2000” продало СПД ОСОБА_2 патент НОМЕР_2 на право оренди приміщення

за адресою: м. Чернівці, п-т Незалежності, 119, площею 512,1 кв.м. В зв'язку з

переоформленням патенту НОМЕР_2 від 09.10.1995 на право оренди між Виконком

Чернівецької міської ради (орендодавцем), ТОВ “Бонус-2000”та СПД  ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 2 від

12.05.2003р. до договору оренди нежитлового приміщення № 1/13-26 від

06.10.1995р., за умовами якої ТОВ “Бонус-2000” передало СПД  ОСОБА_2 права та обов'язки орендаря за

договором оренди № 1/13-26 від 06.10.1995.

   Проте, 29.05.2003 між ТОВ

“Бонус-2000”(орендодавець) та СПД 

ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 7 про оренду торгівельної площі,

згідно якого орендодавець передає, а позивач приймає в орендне користування

торгівельну площу у розмірі 16 кв. м за адресою: м. Чернівці, проспект

Незалежності, 119 .Строк дії договору визначено - 1 рік .

01.04.2004р.

були внесені зміни та доповнення № 1 до договору оренди нерухомого майна №

1/13-26 від 06.10.1995р. згідно яких, виконавчий комітет Чернівецької міської

ради (орендодавець) дозволяє ОСОБА_2 (орендарю) з 01.04.2004р.

передати в суборенду приватному підприємцю ОСОБА_6 на термін дії договору

оренди частину приміщення площею 36,0 кв.м. для використання під відділ

торгівлі меблями та дозволяє передати в суборенду приватному підприємцю ОСОБА_1

на термін дії договору оренди частину приміщення площею 16,0 кв. м для

використання під відділ торгівлі іграшками.

26.12.2003

в магазині ТОВ „Бонус-2000”  в торговому

відділі по продажу аудіо-відео техніки 

виникла пожежа,  по факту якої

Державною пожежною охороною було складено Акт про пожежу № 139  від 26.12.2003  та яким встановлено  знищення товару позивача - іграшки в

асортименті. Крім того, 26.12.2003 р. у складі 

комісії в.о. директора ТОВ „Бонус-2000” Семенюка Д.П. та Приватного

підприємця ОСОБА_1   було складено Акт

про встановлення прямих збитків внаслідок пожежі, в якому зазначено, що  збитки від пожежі складають 31000 грн.

Позивач,

звертаючись до господарського суду з позовом про відшкодування матеріальної

шкоди у вигляді збитків та втраченої вигоди, та з чим погодився суд першої

інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вважали, що дана шкода була

заподіяна бездіяльністю відповідача, який згідно пункту 2.2.5 договору оренди

нежитлового приміщення №1/13-26 від 06.10.1995р. взяв на себе обов'язок як

орендаря (додаткова угода № 2 від 12.05.2003р.) проводити за свій рахунок всі

протипожежні заходи, а у зв'язку з невиконання умов вказаного договору ОСОБА_2

- в приміщенні магазину сталася пожежа.

Проте,

скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з

того, що  приватний підприємець ОСОБА_1

як орендар  уклала договір оренди № 7 від

29.05.2003  з ТОВ “Бонус-2000” як орендодавцем,

пунктом 4.1. якого передбачено, що орендар несе повну  відповідальність за дотримання в орендованому

приміщенні правил пожежної безпеки, техніки безпеки і охорони праці, санітарних

умов.  Станом на момент  виникнення пожежі вказаний договір  був чинним.

Згідно

з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України,

який набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до

цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних

відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,

положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності. Пожежа в приміщенні магазину

ТОВ “Бонус”2000 виникла 26.12.2003, тому до цих правовідносин суди правильно

застосовували положення ЦК УРСР.

Зобов'язання,

що виникають внаслідок заподіяння шкоди, регулювались статтею 440 ЦК УРСР,

відповідно до якої шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода,

заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у

повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Особа, яка

заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду

заподіяно не з її вини. Таким чином, шкода підлягає відшкодуванню особою, яка

її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між шкодою та

діями є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Крім того,

за статтею 36 Закону України “Про пожежну безпеку ” підприємства, установи,

організації зобов'язані відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням

ними протипожежних вимог.

Судами

встановлено та вбачається з Акту про пожежу № 139 від 26.12.2003  та Технічного висновку по причині пожежі від

30.12.2003 № 57-впд ймовірною причиною виникнення пожежі в відділі продажу

побутової аудіо-відео техніки магазину “Бонус-2000” є порушення ППБ, ПТЕ та ПТБ

при експлуатації електроустановок ( не була відключена напруга з усіх

електроустановок та електроприладів).

Апеляційний

господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції, що Акт про

пожежу № 139 від 26.12.2003, Акт по встановленню прямих збитків від 26.12.2003

та Технічний висновок підтверджують вину відповідача у виникненні пожежі. Ні

акти, ні технічний висновок, на які покликається позивач,  не містять відомостей про протиправну

поведінку та вину відповідача у виникненні пожежі 26.12.2003.

Апеляційний

суд не погодився із висновком суду першої інстанції  та визнав невірною оцінку листа

Шевченківського РВУ МВС України в Чернівецькій області від 05.04.2007,  де чітко зазначено, що  винна особа в кримінальній справі, яка

порушена за фактом пожежі, не встановлена, а провадження по справі зупинено. А

тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що  відповідач повинен нести відповідальність

перед позивачем в зв'язку з заподіянням шкоди останньому в силу  бездіяльності 

приватного підприємця ОСОБА_2

Крім

того, апеляційний суд не визнав як належний та допустимий доказ, що підтверджує

пряму шкоду позивача від пожежі, - Акт по встановленню прямих збитків внаслідок

пожежі, підписаний позивачем -приватним підприємцем ОСОБА_1, в.о. директора ТОВ

„Бонус-2000” Семенюком Д.П.  і двома

понятими. Належним доказом підтвердження такої шкоди може бути висновок

експерта, або  письмові первинні

бухгалтерські документи власника майна, акт інвентаризації. Акт по встановленню

збитків повинен бути підписаний комісією у складі не менше трьох  осіб, до 

складу якої входить  представник

органу державного пожежного нагляду.

Таким

чином, апеляційний суд зазначив, що у відповідності із ст.440 ЦК УРСР для

виникнення зобов'язання з відшкодування збитків необхідна наявність  складу правопорушення, що є підставою

для  цивільно-правової відповідальності,

а  саме: шкоди, протиправної поведінки,

причинного зв'язку між шкодою та 

протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. При цьому розмір

збитків повинна довести сторона, яка їх зазнала.

З

огляду на викладене апеляційний суд встановив, що докази того, що позивачу було

завдано шкоди у вигляді збитків на суму 31000 грн. з врахуванням індексу

інфляції на суму 10726,00 грн.,  що

причиною пожежі була протиправна поведінка відповідача та що пожежа  відбулась саме з вини відповідача, - в

матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим в задоволенні позову в цій

частині  апеляційний суд відмовив.

Щодо

вимог про стягнення 64180,00 грн. втраченої вигоди, на задоволенні яких

наполягає приватний підприємець ОСОБА_1 в касаційній скарзі з посиланням на

ст.1166 Цивільного кодексу України , мотивуючи ці вимоги тим, що вона через

пожежу не мала змоги використовувати орендоване приміщення саме у січні-лютому

2004 року, то ст. 1166 Цивільного кодексу України також  передбачає, що шкода, завдана майну фізичної

або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак,

майнова шкода може бути стягнута в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України

при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як

протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача

шкоди.

У відповідності

із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Ст.34

Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд

приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Щодо

стягнення з відповідача судових витрат, на чому наполягає заявник в касаційній

скарзі, то у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу

України судові витрати покладаються  при

відмові в позові -на позивача.

Статтею

1117 Господарського процесуального кодексу України

передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна

інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє

застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і

процесуального права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи

касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів по справі, що не є

предметом розгляду в касаційному суді.

За

таких обставин та враховуючи, що господарськими судами досліджені всі наявні у

справі матеріали,  їм дана належна

правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови

Львівського  апеляційного господарського

суду .

Враховуючи

наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117,

1119, 11111 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2007р. у справі № 12/300

господарського суду Чернівецької області залишити без змін.

Головуючий                                                       

     І. Ходаківська

Судді                                                                                  Т.

Данилова

Г. Кравчук