Рішення

від 17.03.2008 по справі 10/36-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.08р.

Справа № 10/36-08

За позовом  Прокурора Жовтневого району м.

Дніпропетровська в інтересах держави вособі Дніпропетровської міської ради ( м.

Дніпропетровськ )

до  В-1: Комунального закладу культури

"Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка" ( м.

Дніпропетровськ)

В-2: Приватного підприємця  ОСОБА_1( м. Дніпропетровськ )

про

визнання недійсним договору та стягнення 

2806,65 грн.

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

За участю: Єловський С.О.( посвідчення № 47 від 10.04.07р.)-помічник

прокурора

Від позивача: не з"явився

Від відповідача-1:Сергеєв Г.А.

(наказ № 3-к від 11.02.08 р. )- в.о. директора

                               Новіков С.Ю.

(дов. № б/н від 31.01.08р.)-представник

Від відповідача-2: ОСОБА_1.

(паспорт № НОМЕР_1від 23.04.98р.)-підприємиць  

СУТЬ

СПОРУ:

Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся до

господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів про :

визнання недійсним з моменту укладення договору № 10 від 29.03.2007 року на

торгівельне та сервісне обслуговування відвідувачів Центрального парку культури

та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, укладений між КЗК "Центральний парк

культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка" і ПП ОСОБА_1.; стягнення з

Відповідача-2 на користь Дніпропетровської міської ради 2 806,65 грн., за

користування земельною ділянкою.

         Підстави з якими Прокурор пов”язує

свої позовні вимог : за вказаним договором будь-яке майно, що знаходиться на

балансі парку, або на його позабалансовому рахунку, в оренду для здійснення

комерційної діяльності не надавалося, а надавалася лише земельна ділянка для

надання послуг виносної торгівлі. За твердженням Прокурора з істотних умов

договору вбачається, що його предметом є передача земельної ділянки для

здійснення на ній підприємницької діяльності - тобто користування нею.  В зв'язку з вищевикладеним, договір на

торгівельне та сервісне обслуговування відвідувачів Центрального парку культури

та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка має всі ознаки договору оренди землі, і

відповідно має бути укладений з дотриманням вимог Закону України «Про оренду

землі»від 02.10.2003 р. Вказаний закон містить перелік істотних умов,

відсутність хоча б однієї із яких є для визнання договору недійсним відповідно

до закону ( ст. 15 ). Так, у договорі відсутні : умови використання та цільове

призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану

об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови

повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо

використання земельної ділянки. В порушення вимог ч . 4 ст 15 Закону України

«Про оренду землі»відсутня невід'ємна частина договору про оренду землі - план

або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план

земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у й використанні та

встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в

натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди.

            Таким чином, Прокурор вважає, що в

момент укладення договору КЗК «Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г.

Шевченка»було порушено вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України ( особа, яка вчиняє

правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ), і ч. 1 ст. 203

( зміст правочину не може суперечити акту цивільного законодавства )  - що відповідно до положень ч. 1 ст. 215 є

підставою для визнання договору недійсним з моменту укладення.

              Прокурор зазначає, що згідно з

ст. 206 ЗК України користування землею в Україні є платним. Об'єктом сплати за

землю є земельна ділянка. Проте, Відповідачем - 2 без відповідної правової

підстави здійснювалося користування земельною ділянкою. Згідно положень ч. 1

ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана

повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього

правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане

полягає у користуванні майном ( в тому числі землею), виконаній роботі, наданій

послузі,  відшкодувати вартість того, що

одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Представник позивача на виклик суду у

судове  засідання  не з"явився,  витребуваних судом документів не наддав, але

від представника міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без її

участі у зв”язку з великим навантаженням представництва в судових установах

містах. У вказаному клопотанні 

представник міської ради повідомив, що Дніпропетровська міська рада

підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд винести рішення, яким

задовольнити позовні вимоги.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи на

їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки Договір на торгівельне та сервісне

обслуговування відвідувачів центрального парку культури та відпочинку ім. Т.Г.

Шевченка, укладений між відповідачами відповідно до чинного законодавства

України. Так,  Відповідач-1стверджує, що

Комунальний заклад культури «Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г.

Шевченка»не надавав , а Відповідач -2 не приймав в строкове платне володіння і

користування земельну ділянку. Акту приймання - передавання земельної ділянки

та плану розташування земельної ділянки не має. Жодної ознаки договору оренди

землі ( істотних умов договору оренди землі ) Договір на торгівельне та

сервісне обслуговування відвідувачів центрального парку культури та відпочинку

ім. Т.Г. Шевченка не має. Крім   того,  Відповідач - 2, якого Прокурор називає

«орендарем», не мав та не може мати права володіння ділянкою землі парку

культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в розумінні норм права законодавства

України.

           КЗК "Центральний парк культури

та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка" вважає, 

якщо Договір на торгівельне та сервісне обслуговування відвідувачів

центрального парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка є за своєю суттю

договором оренди землі, то він є не недійсним, а відповідно до ст. 638 , 640 ЦК

України - не укладеним. У зв'язку з тим, що договір оренди землі не укладений,

у сторін відсутні права та обов'язки, та у Прокурора відсутні підстави для

позовних вимог. Право надання послуг згідно Договору на торгівельне та сервісне

обслуговування відвідувачів центрального парку культури та відпочинку ім. Т.Г.

Шевченка Відповідач отримав на підставі Переліку торгівельних точок

розташованих на території парку Т.Г.Шевченка, який підписаний посадовими

особами міської ради, та затверджений заступником міського голови Дорошенко

О.І. Підстав для стягнення з Відповідача -2 коштів за фактичне користування

земельною ділянкою не існує.

      Відповідач -2 також проти задоволення

позовних вимог Прокурора заперечує, вважаючи їх безпідставними та такими, що не

підлягають задоволенню.

          Господарський суд розглядає справу за

наявними в ній документами.

За згодою представників сторін та Прокурора судовому засідання було

оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін та Прокурора, дослідивши

матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Комунальний заклад культури «Центральний парк культури та відпочинку ім.

Т.Г. Шевченка»здійснює свою діяльність на основі Статуту, зареєстрованого

Управлінням культури і мистецтв Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003

р. № 37/11.

          Відповідно до п 2.2 Статуту -

земельна ділянка парку є комунальною власністю міста.

      29.03.2007 р. між Комунальним закладом

культури «Центральний парк культури та відпочинку ім. Т. Г. Шевченка»( Парк ) і

ПП ОСОБА_1. ( фірма ) укладено Договір на торгівельне та сервісне

обслуговування відвідувачів Центрального парку культури та відпочинку ім. Т. Г.

Шевченка, згідно з умовами якого Парк, згідно зі статутом, погоджує Фірмі організувати

на території парку сервісне обслуговування відвідувачів парку                    ( територія  Комсомольського острову 7 кв. м. для надання

послуг виносної торгівлі ) з 11.04.2007 р. по 30.09.2007 р.

Прокурор вважає, що зазначений у позові Договір на торгівельне та

сервісне обслуговування відвідувачів Центрального парку культури та відпочинку

ім. Т. Г. Шевченка має всі ознаки договору оренди землі, і відповідно має бути

укладений з дотриманням вимог Закону України «Про оренду землі».

           Відповідно до ст. 1 Закону України «Про

оренду землі»( далі Закон ) оренда землі - це засноване на договорі строкове

платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для

проведення підприємницької та інших видів діяльності.

        Відносини, пов'язані з

орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом

України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами,

прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( ст. 1 Закону ).

          Ст. 13 Закону

передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець

зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і

користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну

ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

         Передача в оренду земельних ділянок,

що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст. 124

Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору

оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у

власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між

власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок

громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель

запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку,

встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

         Виходячи із змісту спірного Договору

на торгівельне та сервісне обслуговування відвідувачів Центрального парку

культури та відпочинку ім. Т. Г. Шевченка, господарський суд не погоджується з

твердженням Прокурора, що вказана угода має всі ознаки договору оренди землі, і

відповідно має бути укладений з дотриманням вимог Закону України «Про оренду

землі».

         Так, Комунальний заклад культури

«Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка»не надавав, а

Відповідач -2 не приймав в строкове платне володіння і користування земельну

ділянку. Доказів існування акту приймання - передавання земельної ділянки та

плану розташування земельної ділянки, суду не надано. Жодної ознаки договору

оренди землі ( істотних умов договору оренди землі ) Договір на торгівельне та

сервісне обслуговування відвідувачів центрального парку культури та відпочинку

ім. Т.Г. Шевченка не містить.

          Згідно ст. 626 ЦК України договором є

домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

          Відповідно до ст. 627 ЦК України

сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов

договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно ст. 628 ЦК України зміст

договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені

ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного

законодавства.

      Відповідно до постанови

Пленума Верховного  Суду України N 3 від

28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»,

угода  може  бути 

визнана  недійсною  лише  з

підстав і з наслідками, передбаченими законом. 

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити

наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і

настання певних юридичних наслідків.

          Згідно зі ст.  215 ЦК України, підставою недійсності

правочину є  недодержання  в 

момент вчинення  правочину  стороною 

(сторонами) вимог,  які

встановлені частинами першою - третьою, 

п'ятою та  шостою  ст. 203 ЦК України. Якщо  недійсність 

правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша

заінтересована  особа  заперечує 

його дійсність на підставах, 

встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним

(оспорюваний правочин).

            Ст. 203 ЦК України передбачає

загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст  правочину 

не може суперечити цьому Кодексу, 

іншим актам  цивільного  законодавства,  а  

також   моральним   засадам суспільства. 2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення 

учасника  правочину  має 

бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. 4.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та

інтересам їхніх малолітніх, 

неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

           Прокурор вважає, що в момент

укладення договору КЗК «Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г.

Шевченка»було порушено вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України     ( особа, яка вчиняє правочин повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності ), і    

ч. 1 ст. 203 ( зміст правочину не може суперечити акту цивільного

законодавства )  - що відповідно до

положень ч. 1 ст. 215 є підставою для визнання договору недійсним з моменту

укладення.

            Відповідно до ст. 92 ЦК України,

юридична  особа  набуває 

цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої

органи,  які діють відповідно до

установчих документів та закону. Порядок створення   органів 

юридичної  особи  встановлюється установчими документами та

законом. Орган або особа,  яка відповідно

до установчих  документів юридичної особи

чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах 

юридичної  особи,  добросовісно 

і  розумно  та   не

перевищувати своїх повноважень.

            Відповідно до п. 6.4 Статуту

Комунального закладу культури «Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.

Г. Шевченка»відношення Парку з іншими підприємствами, організаціями,

громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на підставі

договорів ( угод ). Парк вільний щодо вибору предметів договору, визначення

обов”язків, інших умов, господарських взаємовідносин, що не суперечать

законодавству України і Статуту.

           Згідно з п. 7.1 Статуту парк згідно

з діючим законодавством України має право передавати в оренду свої цілісні

майнові комплекси.

           Керівництво Парком здійснює директор

Парку у відповідності з даним Статутом Парку.  

           Відповідно до п. 2.3. Статуту,

джерелами формування майна Парку є доходи, одержані від договорів на

торгівельне та сервісне обслуговування відвідувачів парку з підприємствами

торгівлі, сервісу та розваг, як це передбачено рішеннями міської ради та її

виконавчого комітету.

          Відповідно до п. 7 рішення виконавчого

комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 452 від 15.04.1993

р. всі підприємства, організації, комерційні структури та приватні особи, які

на територіях парків ім. Шевченка, Л.Глоби, ім. Леніна проводять господарську

діяльність, беруть пайову участь у витратах по благоустрою, озелененню та

утриманню території шляхом укладення відповідних договорів з адміністрацією

парків.

          Згідно з п. п. 6, 6.1, 6.2, 7 рішення

виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 399

від 25.02.1999 р. : внаслідок обмежених можливостей міського бюджету щодо

потрібних обсягів фінансування робіт з благоустрою територій та окремих

об'єктів центральних парків, які мають заповідний статус, вважати за необхідне

залучити до фінансування ( п. 6. ); доходи центральних парків, отримані від

власної діяльності, платних послуг, оренди тощо ( п. 6.1. ); частку доходів

комерційних структур, розташованих на території парків, як це передбачено

рішенням міськвиконкому від 15.04.1993 р. № 452 «Про поліпшення організаційної

структури парків культури та відпочинку»( п. 6.2. ); державній податковій

інспекції у м. Дніпропетровську, згідно із Законом України «Про

природно-заповідний фонд України ( ст. 49 ) звільнити від оподаткування

Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка ... як парки -

пам'ятники садово-паркового мистецтва XVIII ст. - об'єкти природно-заповідного

фонду України ( п. 7. ).

             Відповідно до п. 7.1 рішення

Дніпропетровської міської ради № 24 від 09.07.1999 р. згідно з типовим

Положенням про державний парк культури і відпочинку, парки самостійно

визначають напрямки та обсяги своєї діяльності, інфраструктуру платних послуг ,

потрібну кількість та розміщення на своїй території об'єктів розваг,

відпочинку, торгівлі та сервісу.

             Відповідно до рішення

Дніпропетровської міської ради № 1639 від 27.04.2006 р. «Про підготовку місць

масового відпочинку населення у 2006 р.»:

- П. 3. Встановити , що

використання територій центральних парків для розміщення будь-яких об'єктів, у

тому числі об'єктів торгівлі та розваг , здійснюється згідно з функціональними

зонами парків.

- П. 12. Комунальному закладу

культури «Центральний парк культури та відпочинку ім..Т.Г.Шевченка»( Редько Г.В.

) : дозволити для виконання робіт з утримання, ремонту та реконструкції

елементів зовнішнього благоустрою центральних парків витрачати кошти,

отримані від надання платних

послуг, оренди тощо. Визначитися з необхідною кількістю торгівельних об'єктів

згідно з функціональними зонами центральних парків, та разом з управлінням

споживчого ринку міської ради організувати торгівельне обслуговування

відвідувачів парків.

            Відповідно до розпорядження

Міського голови Дніпропетровської міськради № 352-р від 27.04.2007 р. «Про

підготовку парків до весняно-літнього сезону 2007р.»:

П. 12. Комунальному закладу

культури «Центральний парк культури та відпочинку ім..Т.Г.Шевченка»(Редько

Г.В.):

П. 12.2. Розміщення на території

парків будь-яких об'єктів, у тому числі об'єктів торгівлі та розваг,

здійснюється згідно з функціональними зонами парків та за погодженнями з

відповідними управліннями міської ради.

П. 12.3. Укласти угоди з

керівниками торгівельних закладів на спільне утримання територій парків.

           В підтвердження своїх заперечень,

Відповідачем -1 також було надано суду листа Міського голови від 19.02.2008 р.

за № 7/11-217 адресованого також господарському суду, в якому повідомляється,

що схема, за якою організовано фінансово-господарську діяльність Парку,

характерна для багатьох парків України. Деякі питання знайшли відображення у

рішеннях міської ради та виконкому міської ради. В умовах недостатнього

бюджетного фінансування дирекціям парків дозволено було використовувати кошти

від господарської діяльності на благоустрій території.

          Враховуючи наведене, господарський

суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Прокурора пов”язаних із

визнанням недійсним з моменту укладення Договору на торгівельне та сервісне

обслуговування відвідувачів Центрального парку культури та відпочинку ім. Т.Г.

Шевченка, укладеного між відповідачеми.

            Приймаючи до уваги відсутність

підстав для визнання недійсним договору, не знаходить суд підстав і для

задоволення позовних вимог Прокурора пов”язаних із стягненням з Відповідача - 2

на користь Дніпропетровської міської ради  

коштів за користування земельною ділянкою, на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК

України.

            Згідно зазначеного, керуючись ст.

ст. 22, 29, 44, 49, 68, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу

України,  суд, -

ВИРІШИВ :

             В задоволені позовних вимог

Прокурора -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з

дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання

рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного

господарського суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв

Рішення оформлене відповідно до

ст. 85 ГПУ України 17.03.2008 року.