Постанова

від 02.06.2008 по справі 10/36-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2008                                                                                  

Справа № 10/36-08 

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді

-Тищик І.В.- доповідач,

суддів -Сизько І.А., Чоха Л.В.

при секретарі - Врона С.В.

        за участю прокурора: Рижик Т.М.

        позивача: не з'явився

        відповідача-1: Сергєєв Г.А., Новиков С.Ю.

        відповідача-2:  ОСОБА_1

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора

Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі

Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 р. у справі

№10/36-08

за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська

в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: комунального

закладу культури “Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка”, м.

Дніпропетровськ

відповідача-2:

приватного підприємця ОСОБА_1,

м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору та стягнення

2806,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2007р.

прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся в господарський суд

Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської

ради до комунального закладу культури “Центральний парк культури та відпочинку

ім. Т.Г.Шевченка”, приватного підприємця ОСОБА_1 з позовом про визнання

недійсним договору №10 від 02.04.2007р. на торгівельне та сервісне

обслуговування відвідувачів Центрального парку культури та відпочинку ім.

Т.Г.Шевченка, укладеного між комунальним закладом культури “Центральний парк

культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка” і приватним підприємцем ОСОБА_1 та

стягнення з останньої на користь Дніпропетровської міської ради 2806,65 грн.

орендної плати за користування земельною ділянкою.

Рішенням

господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008р. (суддя Кощеєв

І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи

рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що вказана угода не має

ознак договору оренди і не повинна укладатися з дотриманням вимог Закону

України „Про оренду землі”; укладення договорів на торгівельне та сервісне

обслуговування відвідувачів парку культури зумовлено відповідними

рішеннями  міської ради та виконкому

міської ради і не передбачає можливості передачі землі в оренду та сплати

орендної плати.

Не погоджуючись

з рішенням суду прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся до

апеляційного суду з апеляційним поданням, у якому просить рішення суду

Дніпропетровської області від 11.03.2008р. скасувати і позов задовольнити,  посилаючись при цьому на неповне з'ясування

судом першої інстанції обставин справи. На думку скаржника, спірний договір за

своєю суттю є договором оренди землі і повинен укладатись у відповідності вимог

Закону України “Про оренду землі”; при укладенні договору відповідачі порушили

вимоги вказаного закону, тому згідно частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті

215 Цивільного кодексу України договір є недійсним з моменту його укладення; за

користування земельною ділянкою площею 7 м2 приватний підприємець

ОСОБА_1 повинна сплатити орендну плату у сумі 2806,65 грн.

Відповідач-1 у

відзиві на апеляційну скаргу послався на обґрунтованість рішення господарського

суду; необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційному

поданні, та просив залишити рішення без змін, а апеляційне подання - без

задоволення.

Відповідач-2 у

відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду без

змін.

Позивач

належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, але своїм

процесуальним правом на участь у засіданні суду не скористався.

У судовому

засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши

доводи апеляційного подання, вислухавши представників сторін, перевіривши

повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх

юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання не

підлягає задоволенню,  виходячи з

наступного:

Як вбачається

із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської

ради народних депутатів №452 від 15.04.1993р. “Про поліпшення організаційної

структури парків культури та відпочинку” встановлено, що всі підприємства,

організації, комерційні структури та приватні особи, які на території парків

імені Т.Г. Шевченка, Л.Глоби, В.І.Леніна проводять господарську діяльність, беруть

пайову участь у витратах по благоустрою, озелененню та утриманню території

шляхом укладення відповідних договорів з адміністрацією парків.

З приписами

даного рішення узгоджується статут комунального закладу культури “Центральний

парк культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка”, відповідно до п. 6.5 якого

матеріально-технічне забезпечення власної діяльності парк здійснює самостійно

через систему угод.

Реалізуючи

вищезазначені права та на виконання вищевказаного рішення  виконавчого комітету міської ради комунальний

заклад культури “Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка”

уклав з приватним підприємцем ОСОБА_1 спірний договір, яким була погоджена

діяльність даного підприємця по виносній торгівлі на території Комсомольського

острова та визначено розмір її вкладу у витратах по благоустрою парку.

Колегія суддів

не погоджується з висновком прокурора про те, що спірний договір за своєю суттю

є договором оренди землі.

Відповідно до

чинного законодавства відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються

Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про

оренду землі”, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до

них, а також договором оренди землі. Нормами зазначених законів визначені

вимоги, додержання яких є необхідним при укладенні договорів оренди землі.

Натомість

договір на торгівельне та сервісне обслуговування відвідувачів Центрального

парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, укладений між відповідачами, не

містить суттєвих умов договору оренди земельної ділянки і не проходив

відповідну реєстрацію; ознаки договору №10 від 02.04.2007р. не підпадають під

ознаки договору оренди і останній ним не являється; договір на торгівельне та

сервісне обслуговування відвідувачів парку укладений на виконання розпорядження

голови Дніпропетровської міської ради №352-р від 27.04.07р. „Про підготовку

парків до весняно-літнього сезону 2007р.”

Вказаний

порядок забезпечення організації фінансово-господарської діяльності парків

передбачений рішеннями Дніпропетровської міської ради та її виконавчого

комітету №452 від 15.04.93р., №399 від 25.02.99р., №24 від 09.07.99р., №1639

від 27.04.06р., №352-р від 27.04.07р.

Таким чином,

матеріалами справи посвідчується відсутність орендних правовідносин між

відповідачами.

Окрім того, колегія

суддів зважає на те, що договори на торгове та сервісне обслуговування,

предметом яких являлися торгові лотки, атракціони, павільйони тощо, що

використовувалися для торгового та іншого обслуговування відвідувачів парку,

досліджувалися Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та апеляційним

судом Дніпропетровської області; вказані суди загальної юрисдикції дійшли

наступного висновку: припущення, що вказані договори за своєю суттю являються

договорами оренди землі, не підтверджується фактичними даними (ухвала судової

палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровсь- кої області

від 03.03.08р.).

Вказані рішення

суду відповідно до приписів ст. 35 ГПК України є обов'язковими для

господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для

вирішення спору.

Таким чином,

твердження скаржника спростовуються матеріалами справи; відповідно до п.2.2

Статуту комунального закладу культури “Центральний парк культури та відпочинку

ім. Т.Г.Шевченка” земельна ділянка парку є комунальною власністю міста; доказів

щодо знаходження в користуванні приватного підприємця ОСОБА_1 визначеної межами

земельної ділянки позивачем не надано; висновки скаржника ґрунтуються виключно

на припущеннях і не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на

відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам

справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про

безпідставність вимог скаржника щодо скасування останнього. Доводи скаржника не

приймаються в силу вищевикладеного.

Керуючись

ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

- 

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 11.03.2008 р. у справі №10/36-08 залишити без

змін, а апеляційне подання прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська  - без задоволення.

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному

порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

     Головуючий                                                                     І.В.

Тищик

      Судді:                                                                               

І.А. Сизько

                   Л.В. Чоха