Рішення

від 27.04.2011 по справі 35/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/75

27.04.11

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Люкс"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське агентство реклами на транспорті"

про                  стягнення 14 055,59 грн.  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1. –представник за довіреністю;  

від відповідача:           не з’явились;

В судовому засіданні 27.04.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Люкс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське агентство реклами на транспорті" про стягнення 14 055,59 грн., з яких: 12 024,15 грн. - сума основного боргу з оплати рекламних послуг, 804,15 грн. - інфляційні втрати, 242,30 грн. - три проценти річних, 984,99 грн. – пеня, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 порушено провадження у справі № 35/75, розгляд справи призначено на 11.04.2011.

06.04.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача надав документи, витребувані судом ухвалою про порушення провадження у справі від 24.03.2011.

У судовому засіданні 11.04.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання, призначене на 11.04.2011, свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.04.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2011 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 27.04.2011р. свого представника не направив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/75  від 24.03.2011 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Про місце та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлялась за адресою, вказаною у позовній заяві, та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до наявного в матеріалах справи витягу від 23.03.2011. Однак у судові засідання 06.04.2011 та 27.04.2011 представник відповідача не з’явився, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Люкс" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське агентство реклами на транспорті" (далі –відповідач) було укладено Договір на проведення рекламної кампанії № 56/09 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач, як Рекламодавець доручає позивачу, а позивач, як Виконавець, приймає на себе зобов’язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал відповідача, провести рекламну кампанію відповідно до умов даного Договору і Додатків до нього, які є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 4.1.1 Договору вартість рекламної кампанії на одній зарезервованій поверхні спеціальної конструкції в місяць фіксується в Додатку до договору для кожної рекламної кампанії, що проводиться Позивачем, та в рахунку-фактурі. При цьому вартість оплачуваного періоду рекламної кампанії підлягає зміні Позивачем на дату виставлених рахунків-фактур у разі зміни законами України ставок ПДВ і податку на рекламу.

Як передбачено п. 4.3. Договору оплата за Договором здійснюється Відповідачем у вигляді 100 % попередньої оплати на підставі виставлених Позивачем рахунків-фактур, якщо інше не передбачено Додатками до цього Договору.

Матеріали справи свідчать, що сторонами були підписані додатки №№ 2, 5, 12, 13, 23, 29 до договору, якими визначено вид реклами, місця розташування рекламних носіїв, період експонування рекламних матеріалів та вартість рекламних послуг. Вказаними додатками передбачено, що відповідач сплачує вартість послуг згідно цих додатків як 100% передоплату відповідно до виставленого рахунку.  

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату послуг № СФ-0000168 від 30.04.2010, №АТ0000025 від 08.06.2010, АТ00000231 від 29.07.2010, №АТ00000232 від 29.07.2010, №АТ00000608 від 26.10.2010, № АТ00000680 від 15.11.2010 на загальну суму 26804,15 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору, ним було надано, а відповідачем прийнято рекламні послуги на загальну суму 26 804,15 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000187 від 31.05.2010, № ОУ-00000049 від 08.07.2010, № 202 від 08.09.2010, № 290 від 31.10.2010, № 392 від 06.12.2010, № 396 від 15.12.2010.

Як пояснив представник позивача та свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки від 04.06.2010, від 07.07.2010, від 16.08.2010, від 24.11.2010, від 24.11.2010, відповідач частково оплатив надані послуги на суму 14 780,00 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на проведення рекламної кампанії № 56/09 від 11.12.2009 складає 12 024,15 грн.

20.09.2010 та 10.02.2011 позивач направив на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості за надані рекламні послуги, які відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Оцінюючи  подані сторонами  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.      

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частиною 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України  передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату на дату звернення позивача із позовом та розгляду спору у судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договором на проведення рекламної кампанії № 56/09 від 11.12.2009 не виконав в повному обсязі, суму заборгованості в розмірі 12 024,15  грн. не сплатив.   

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на проведення рекламної кампанії № 56/09 від 11.12.2009 в розмірі 12 024,15 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених положень Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 804,15 грн. та проценти річні у розмірі  242,30 грн., відповідно до наданих розрахунків, які відповідають вимогам закону та правильність яких перевірена судом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.  

Пунктом 7.2.1. Договору встановлено, що при порушенні Рекламодавцем зобов’язань по оплаті рекламної кампанії, Виконавець має право стягнути з Рекламодавця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивач за прострочення виконання зобов'язання по оплаті послуг просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 984,99 грн.,  відповідно до наданих розрахунків, які відповідають вимогам закону і правильність яких перевірена судом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної оплати наданих послуг у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 14055,59 грн.

Як передбачено ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При задоволенні позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Як свідчать матеріали справи у зв'язку із розглядом справи позивачем були понесені витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надані договір про надання правової допомоги № 29/03 від 29.03.2011, укладений між ТОВ "Атлантіс Люкс" та адвокатом ОСОБА_1, довіреність від 31.03.2011, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1261, видане ОСОБА_1., квитанція до прибуткового касового ордеру № 29/03 від 29.03.2011 на суму 3000,00 грн., видана на підставі договору про надання правової допомоги № 29/03 від 29.03.2011.

Згідно із п.п. 10, 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи, що договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_1. був укладений позивачем вже після подання позовної заяви до суду та зважаючи на ціну позову, тривалість судового процесу та дії, вчиненні адвокатом в рамках розгляду справи, суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню позивачеві, сумою у 1500,00 грн.  

З огляду на задоволення позову витрати по оплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -   

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське агентство реклами на транспорті" (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 116-А, ідентифікаційний код 30857658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Люкс" (61140, м. Харків, просп. Гагаріна, 38, кв. 32, ідентифікаційний код 34861579) 12 024,15 грн. (дванадцять тисяч двадцять чотири гривні 15 коп.) - заборгованості за Договором на проведення рекламної кампанії № 56/09 від 11.12.2009, 804,15 грн. (вісімсот чотири гривні 15 коп.) –інфляційних нарахувань, 242,30 грн. (двісті сорок дві гривні 30 коп.) –трьох процентів річних, 140,56 грн. (сто сорок гривень 56 коп.) –державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                  М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.05.2010