Рішення

від 11.05.2011 по справі 49/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  49/84

11.05.11

За позовом Інституту механіки ім. С.П.Тимошенка Національної академії наук України

До      Товариства з обмеженою відповідальністю «А.С.К.»

Про   стягнення  68 201,22 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача         ОСОБА_1. –за дов. № б/н від 05.01.2011р.

Від відповідача     не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 68201,22 грн. заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна № 440 від 13.04.2008р. та акту прийому-передачі приміщень від 14.03.2008р.,  з яких 60930,03 грн. основного боргу, 2 165,53 грн. інфляційних витрат,  718,50 грн. 3% річних, 3 378,00 грн. пені, 1 009,16 грн. штрафу.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів та інших платежів передбачених Договором належним чином не виконував. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 було порушено провадження у справі № 49/84 та призначено розгляд справи на 04.04.2011.

Ухвалами Господарського суду від 04.04.2011, від 18.04.2011 розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 11.05.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

          Відповідач в судові засідання 04.04.2011 та 18.04.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №49/84 від 17.03.2011 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

          Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

              Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

             Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

         У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від  15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

          В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

                    З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

          За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

                            ВСТАНОВИВ:

14 березня 2008 року між Інститутом механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України (далі –Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А.С.К.»(далі –Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України  № 440 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно:

1. кімнати № 502, 503 площею 71,5 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Нестерова, 3, корпус 1, на п’ятому поверсі 10- ти поверхового корпусу;

2. кімнати № 508, 509 площею 141,1 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Нестерова, 3, корпус 1, на п’ятому поверсі 10-ти поверхового корпусу;

3. частину стендового залу площею 320,00 кв.м, розміщену за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 2, корпус 1, на першому поверсі 4 - поверхового корпусу;

4.  кімнати № 001, 002, 003, 004, 011, 014 площею 255,30 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 2, корпус 2, у підвальному приміщенні 4 –поверхового корпусу;

5. кімнати № 308, 309, 311, 319, 320 площею 178,4 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 2, корпус 2 на третьому поверсі 4-поверхового корпусу;

6. кімната № 101 площею 66,0 кв.м, розміщена за адресою: м. Київ, вул. Желябова, 2, корпус 2, на першому поверсі 4 –поверхового корпусу.

Майно передається в оренду з метою використання для видання, виготовлення, розповсюдження книг українською мовою (п. 1.2 Договору).

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна оплата за майно передбачена статтею 3 Договору.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:  відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю;  витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 Договору сторони погодили строк дії Договору, а саме з 14 березня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно (п. 10.1 Договору).

В подальшому, 30.12.2008 Додатковою угодою сторони продовжили строк дії Договору оренди № 440 від 14.03.2008 до дати отримання Постанови Бюро Президії НАН України.

          Додатковою угодою від 21.01.2010 до Договору термін дії Договору було продовжено на 2010 рік.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв орендовані за Договором приміщення, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін  актом прийому - передачі від 14.03.2008.

Матеріалами справи підтверджено, що частина орендованих приміщень повернута орендарем орендодавцю, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін  актом прийому - передачі від 31.10.2008, від 31.03.2009, від 30.04.2009.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на наступне.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 за №11/263 з відповідача було стягнуто заборгованість за Договором, крім того останній було розірвано та виселено відповідача з займаних приміщень, визначених у Договорі.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням не пізніше 20 числа поточного місяця.

У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання –передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Балансоутримувачу (п. 3.11 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виселився та не повернув займаних ним приміщень, як це передбачено умовами Договору, крім того продовжує незаконно користуватись ними, у зв’язку з чим у відповідача у період з червня по грудень 2010 виникла заборгованість у розмірі 60 930,03 грн., з яких 32 911,32 грн. –орендної плати, 28018,71 грн. –комунальних платежів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості за Договором оренди та повернення займаних приміщень не надав.

Оскільки свої зобов’язання по договору відповідач не виконав, позов в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі  32 911,32 грн., комунальних та інших платежів передбачених Договором у розмірі 28 18,71 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 2165,53 грн. інфляційних витрат,  718,50 грн. 3% річних, 3 378,00 грн. пені, 1 009,16 грн. штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати орендної плати на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 718,50 грн. та інфляційних витрат у розмірі 2 165,53 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.6 Договору оренди сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з наведеного у позовній заяві позивачем розрахунку пеня у розмірі 3 378,00 грн. нарахована за прострочення відповідачем сплати орендної плати, комунальних послуг та інших передбачених Договором платежів.

Між тим, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання з оплати  комунальних та інших платежів, передбачених Договором, сторонами у письмові формі не укладався.  За вказаних обставин, нарахування позивачем пені за неналежне виконання грошового зобов’язання зі сплати комунальних платежів, інших передбачених Договором платежів є безпідставним.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені  у розмірі 3 378,00 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 2 111,95 грн.

Відповідно до п. 3.7 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Проте, передбачений п. 3.7 Договору штраф нарахований позивачем на загальну суму заборгованості відповідача, в тому числі по сплаті комунальних платежів та витрат, пов’язаних з утриманням наданих в оренду приміщень.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 009,16 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 658,07 грн.        

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин,  на підставі  викладеного,  керуючись ст.  33,  49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.С.К.»(03057, м. Київ, вул. Нестерова, 3, корп. 1, код ЄДРПОУ 16297781, п/р 2600400016366 в ВАТ КБ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка Національної академії наук України  (03057, м. Київ, вул. П.Нестерова, 3, код  ЄДРПОУ 05417070, п/р 35226004000722 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019)  66 584,08 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна  № 440 від 14.03.2008р, з яких 60 930,03 грн. –основного боргу, 2 165,53 грн. –інфляційних витрат, 718,50 грн. –3% річних, 2 111,95 грн. –пені, 658,07 грн. –штрафу, крім того 668,38 грн. державного мита та 231,28 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                      А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення  13.05.2011