Постанова

від 12.02.2008 по справі 1/499

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.02.2008  року                                                                     

Справа № 1/499

Луганський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Лазненко Л.Л.

суддів                                        Медуниці

О.Є.

Перлова Д.Ю.

секретар

судового засідання                     Чернікова Я.В.

та за участю

представників сторін:         

від позивача:                              ОСОБА_1,

представник по довіреності,

довіреність № 1126 від 11.09.2007;

від відповідача:                               ОСОБА_2,

приватний підприємець,

паспорт серії НОМЕР_1 від 04.11.1997;

ОСОБА_3, представник по довіреності,

довіреність № 4249 від 17.09.2007;

від 3-ї особи:                              повноважний та

компетентний представник

не прибув;

розглянув у відкритому

        судовому засіданні

апеляційну скаргу                      Приватного підприємця

ОСОБА_2, м.Первомайськ Луганської області

на рішення                                                  

господарського суду                    Луганської області

від                                                 

03.12.2007

по справі                                        № 1/499

(суддя -Зюбанова Н.М.)

за позовом                                       Приватного підприємця

ОСОБА_4, м.Попасна Луганської області

до відповідача                              Приватного

підприємця ОСОБА_2, м.Первомайськ Луганської області

третя особа

з боку відповідача,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору                              Управління праці

та соціального захисту населення м.Первомайська Луганської області

про                                                 

стягнення 32520 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И

В:

Приватний підприємець ОСОБА_4,

м.Попасна Луганської області звернувся до господарського суду Луганської

області з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2, м.Первомайськ

Луганської області 32520 грн. 00 коп. боргу по договору оренди від 01.05.2006.

Рішенням господарського суду

Луганської області від 03.12.2007 (суддя - Зюбанова Н.М.) позов повністю

задоволений, оскільки суд дійшов висновку, що позивачем у справі виконані

договірні зобов'язання по наданню послуг з перевезення, що підтверджено

доданими до справи дублікатами (копіями) маршрутних листів, а відповідачем не

здійснений за це розрахунок, тобто виник борг, який залишений несплаченим.

Відповідач звернувся до суду другої

інстанції з апеляційною скаргою № б/н від 14.12.2007, бо не погодився з

вищеназваним рішенням, та наполягає на його скасуванні.

За доводами апелянта договором оренди

від 01.05.2006 не обумовлена орендна плата, тобто не визначені суттєві умови

договору, з того він є неукладеним.

Окрім цього, заявником апеляційної

скарги вказано на те, що судом прийняті в якості доказу дублікати (копії)

маршрутних листів, в яких не містяться відомості про обсяг перевезень пільгової

категорії громадян і вартість наданих послуг. Понад з цим, оригінали цих

документів не були оглянутими в засіданні місцевого господарського суду, що

суперечить ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови Луганського

апеляційного господарського суду від 19.12.2007 по справі № 1/499, відповідно

до ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної

скарги Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Первомайськ Луганської області від

14.12.2007 на рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2007 у

справі № 1/499, призначена судова колегія у складі суддів: Лазненко Л.Л. -

суддя-головуючий колегією, Медяниця О.Є. -суддя, Перлов Д.Ю. -суддя.

Ухвалою судової колегії від

19.12.2007 порушено апеляційне провадження по справі № 1/499, апеляційна скарга

по якій призначена до розгляду на 15.01.2008.

Відповідачем 15.01.2008 заявлено до

Луганського апеляційного господарського суду письмове клопотання № б/н від

15.01.2008 по справі                №

1/499 про відкладення слухання справи на інший день, у зв'язку з неможливістю з

об'єктивних причин забезпечення участі свого повноважного та компетентного

представника у судовому засіданні апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття без поважних

причин представника третьої особи, а також вказаного клопотання, яке було

задоволено, судовою колегією відкладений розгляд апеляційної скарги на

12.02.2008, про що судом належним чином були повідомлені усі учасники судового

процесу по справі ухвалою від 15.01.2008 № 1/499.

Третя особа по справі не забезпечила

явку свого представника в судове засідання 12.02.2008, на вимогу суду не надала

відзив на апеляційну скаргу, не повідомила про наявність поважної причини з

цього.

В матеріалах справи № 1/499 є доказ

сповіщення судом другої інстанції належним чином третю особу про час, день,

місце розгляду апеляційної скарги (поштове повідомлення № 3253380 про вручення

поштового відправлення з особистим підписом уповноваженої особи Управління

праці та соціального захисту населення).

З урахуванням думок позивача,

відповідача, керуючись ст.96 Господарського процесуального кодексу України,

судова колегія вважає, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу від третьої

особи не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, у тому

числі за відсутності представника третьої особи, який сповіщений судом належним

чином про слухання справи в порядку нагляду.

Позивач у справі заявив апеляційній

інстанції письмове заперечення без номеру та дати на апеляційну скаргу по

справі № 1/499, у якому висловив про своє погодження з оскарженим по справі

рішенням місцевого господарського суду, яке вважає законним і обґрунтованим.

Позивач вказав на те, що ціна по

договору оренди від 01.05.2006 узгоджена та передбачена у п.3.1: "Орендна

плата перераховується на рахунок орендодавця після надходження державних

субвенцій Орендатору".

Окрім цього, позивач зіслався на

розрахунок оренди посадочних місць в автомобілях, які здійснюють пільгове

перевезення громадян, який є доповненням до договору оренди від 01.05.2006,

таким чином ціна договору узгоджена.

Письмовим поясненням № б/н від

11.02.2008, представленим апеляційній інстанції до справи, відповідач у справі

наполягав на тому, що в договорі оренди відсутнє визначення вартості майна,

сторонами не узгоджена орендна плата, а в додатку до нього немає посилання на

реквізити сторін, їх підписів, а також, взагалі, відсутня реальна можливість

передати два крісла (посадочних орендних місць) у використання.

З такого не узгоджені всі суттєві

умови по договору оренди та неможна вважати його укладеним, а позов у справі

обґрунтованим.

Позивачем у справі 18.09.2007 змінена

підстава позову: спір виник при виконанні сторонами договору від 01.05.2006

оренди посадочних місць в автомобілях, які здійснюють пільгове перевезення

громадян (а.с.51-52, т.1), п.3.4 якого передбачено умову про проведення

розрахунків з орендодавцем у розмірі 20% від загальної суми договору при

надходженні субвенцій у неповному обсязі. Даний договір відрізняється від того,

що був вказаний у позові та доданий до нього (а.с.14-15, т.1) двома умовами, а

саме - посилання у п.3.1 на Додаток та п.3.4 договору, у решті умови двох

договорів однакові.

Відповідно до ст.101 Господарського

процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно

розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд,

переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими

суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу

України).

Оцінивши доводи апеляційної скарги,

перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова

колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованою

апеляційну скаргу, а оскаржене по справі рішення таким, що підлягає скасуванню,

згідно п.2 ст.103, п.4 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Підстави для задоволення позову

відсутні з наступних обставин.

Предмет спору по справі - стягнення

боргу, який виник у зв'язку з непроведенням відповідачем у справі розрахунків з

позивачем по договору оренди від 01.05.2006 посадочних місць в автомобілях, які

здійснюють пільгове перевезення громадян.

З урахуванням зміни позивачем у

справі підстави позову, судовими інстанціями при з'ясуванні усіх обставин у

справі досліджувався договір оренди від 01.05.2006, що зазначений позивачем у

справі. (а.с.51-52, т.1).

Пунктом 3.1 вказаного договору

передбачено, що орендна плата перераховується на рахунок орендодавця після

надходження державних субвенцій Орендатору (Додаток).

Це зазначено в розділі 3 договору

"Орендна плата".

Суд першої інстанції дійшов висновку,

що між позивачем і відповідачем узгоджена плата за оренду посадочних місць в

автомобілях, які здійснюють пільгове перевезення громадян, з вказівкою на

примірник Додатку, на який зроблено посилання в договорі оренди, що є підставою

позову, та відповідь на претензію, в якій відповідач вказав про укладення

договору та визначення орендної плати.

Судова колегія не погоджується з

таким висновком суду, у тому числі з тим, що непідписання підприємцями Додатку

не може свідчити про відсутність між ними узгодження ціни договору по

перевезенню пільгової категорії громадян на двох посадочних місцях.

З доданого до справи Додатку (а.с.53,

т.1) вбачається, що в ньому відсутнє посилання на реквізити щодо договору, до

якого він стосується, між якими сторонами складений.

Понад з цим, Додаток не стверджений

підписами підприємців, тобто немає належних відомостей, що розрахунок оренди

посадочних місць з'ясований між сторонами по договору та двосторонньо ними

узгоджений, а також відсутні відомості щодо осіб, які склали цей розрахунок і є

учасниками правовідносин.

Таким чином, вказаний Додаток не

можна вважати документом, належним доказом домовленості між позивачем і

відповідачем у справі щодо розміру орендної плати по договору, що є одним із

його суттєвих умов.

Безпосередньо, умовами договору

оренди від 01.05.2006 (а.с.51-52, т.1), у тому числі п.3.1 орендна плата

конкретно не визначена, а висловлене: "Орендна плата перераховується на

рахунок орендодавця після надходження державних субвенцій Орендатору",

передбачає можливе настання події, коли будуть здійсненні розрахунки за оренду,

а не визначає розмір такої орендної плати.

Понад з цим, у договорі конкретно не

узгоджено його сторонами які саме посадочні місця передаються в оренду, де вони

знаходяться в автотранспорті, вартість предмету оренди, умови його передачі,

яким чином, взагалі, фактично можливо виконати договір щодо оренди двох

посадочних місць в автомобілі, тобто реальність фактичної їх передачі тощо.

Позивачем не доведено суду, що ці

посадочні місця передані в оренду або автостанціями зареєстровано здійснення

перевезення пільгової категорії громадян на двох орендованих посадочних місцях.

Повноважним представником позивача в

судовому засіданні не обґрунтовані ці обставини, а також не доведено на

підставі чого складені дублікати маршрутних листів, коли оригінали, з пояснень

позивача, втрачені, а також не з'ясована, взагалі, можливість складення

дублікатів на такі маршрутні листи та якими нормативними актами надана така

можливість.

З оглядом на вищевикладені обставини,

судова колегія вважає, що сторонами по договору оренди від 01.05.2006 не

узгоджені необхідні суттєві його умови, а з цього він має бути визначеним, як

неукладений, а з того не створює зобов'язань по договору.

Враховуючи вищевикладені обставини,

Додаток до договору (розрахунок), на який посилався позивач у справі, не може

прийматися, як доказ, згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу

України, щодо узгодження розміру орендної плати, а також дублікати маршрутних

листів, як доказ надання послуг по перевезенню пільгової категорії громадян.

Однією з підстав виникнення прав і

обов'язків - виникнення їх з угод.

Однією з умов виникнення прав і

обов'язків є відповідність угоди, з якої вони виникли, вимогам діючого

законодавства.

Договір вважається укладеним, коли

між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всім

істотнім умовам.

Зазначена позивачем підстава позову

по справі, яка була уточнена суду, не містить істотних умов, перш за все

стосовно встановленого по договору розміру орендної плати, тобто відсутнє

з'ясування між сторонами та докази узгодження ними ціни за надані послуги по

перевезенню пільгової категорії громадян.

Позивачем у справі не надано суду

доказів, що Додаток до договору (розрахунок) узгоджений двосторонньо між

позивачем та відповідачем і оформлений відповідним чином як документ, що має

юридичне значення.

Таким чином, на час укладення

договору оренди, на який посилався позивач, як на підставу позову по справі,

відповідач не був обізнаним про встановлений розмір орендної плати по договору.

У зв'язку з вищевикладеними

обставинами цей договір слід вважати неукладеним, а за фактичними ознаками його

слід вважати наближеним до протоколу намірів щодо оренди.

Посилання суду першої інстанції на

претензію та відповідь на неї, судова колегія не вважає доказом визначення

сторонами розміру орендної плати, як істотної умови договору на час його

укладення.

Визначення судом договору неукладеним

є елементом оцінки фактичних обставин справи.

Відсутність узгодженої сторонами

умови щодо розміру орендної плати, що є істотною умовою, оцінюється судом

другої інстанції в сукупності з обґрунтованістю заявлених вимог про стягнення

боргу.

Вимога стосовно наявності у

відповідача боргу по договору оренди не підлягає задоволенню за недоведеністю

позивачем обставин в обґрунтування доводів за позовом, наявністю боргу по

договору оренди, за яким, взагалі, не визначена ціна послуг за оренду.

Судом першої інстанції прийнято

оскаржене рішення по справі не з дотриманням приписів ст.34 Господарського

процесуального кодексу України.

Таким чином, судова колегія не убачає

підстав, щоб вважати доведеним позивачем, згідно ст.33 Господарського

процесуального кодексу України, наявності у відповідача боргу по договору, який

є неукладеним, у зв'язку з неузгодженням суттєвих його умов, у тому числі, щодо

ціни послуг, тільки саме на підставі якої можна з'ясувати розмір плати за оренду

або наявність (відсутність) боргу за надання таких послуг. В судовому засіданні

апеляційної інстанції позивачем не обґрунтовані належним чином питання з цього

та не надані належні докази в обґрунтування позовних вимог у справі.

Враховуючи неправильне застосування

місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при

прийняті по справі № 1/499 рішення, дане рішення підлягає скасуванню.

Згідно п.1 ст.8 Декрету Кабінету

Міністрів України "Про державне мито"            № 7-93 від 21.01.1993 позивачу

належить повернути з державного бюджету України 02 грн. 40 коп. державного

мита, зайво сплаченого за квитанцією                  № 00250У від 17.12.2007 за

подання апеляційної скарги по справі.

На підставі ст.49 Господарського суду

України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача

по справі.

За згодою представників позивача та

відповідача у судовому засіданні по справі оголошені вступна та резолютивна

частини постанови.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.2 ст.103,

п.4 ч.1 ст.104, ст.105  Господарського

процесуального кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України,

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну

скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Первомайськ Луганської області № б/н

від 14.12.2007 на рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2007

по справі № 1/499 задовольнити.

2. Рішення

господарського суду Луганської області від 03.12.2007 по справі   № 1/499 (судді Зюбанової Н.М.) скасувати.

3. У позові -відмовити.

4. Стягнути з

Приватного підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_2) на користь

Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід.код НОМЕР_3) судові витрати за

сплату державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 162 грн. 60 коп.

5. Доручити

господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

6. Повернути з

Державного бюджету України Приватному підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід.код

НОМЕР_3) зайво сплачене за квитанцією № 00250У від 17.12.2007 державне мито в

сумі 02 грн. 40 коп.

Повернення державного мита

здійснюється на підставі даної постанови, засвідченої  гербовою печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня

її прийняття.

Постанова  апеляційної інстанції може бути оскаржена до

Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Луганський

апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                           

Л.Л.Лазненко

Суддя                                                                            

   О.Є.Медуниця

Суддя                                                                               

Д.Ю.Перлов