Постанова

від 22.01.2008 по справі 8/567пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.01.2008  року                                                           

Справа № 8/567пн

Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої

І.В.

суддів                                                             Баннової Т.М.

Парамонової Т.Ф.                             

за

присутністю секретаря

судового

засідання                                       

Антонової І.В.

та

представників сторін:

від  позивача                                        -

ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1,

виданий ІНФОРМАЦІЯ_1;          

від

відповідача                                        -

повноважний представник не прибув;

від 3

особи                                                 

- повноважний представник не прибув,          

розглянув

у відкритому

судовому

засіданні

апеляційну

скаргу                                        

Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,

м. Кремінна Луганської області     

на

рішення                                                 

господарського

суду                             

Луганської області

від                                                           

30.11.07 (підписано 04.12.07)

по

справі                                                 

№ 8/567пн (суддя Середа А. П.)

за

позовом                                                  Фізичної

особи -підприємця

ОСОБА_1,

м. Кремінна Луганської області      

до

відповідача                                        Сільськогосподарського

виробничого

кооперативу

„Діброва”,

м. Кремінна Луганської області 

за

участю третьої особи, яка

не

заявляє самостійних вимог

на

предмет спору, на стороні

відповідача                                                 

Приватного підприємства „Іком”,

м.

Сєвєродонецьк Луганської області

про                                                             визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

          Фізична

особа -підприємець ОСОБА_1, м. Кремінна Луганської області (далі за текстом

-ФОП ОСОБА_1, позивач по справі) звернувся до господарського суду Луганської

області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Діброва”,

м. Кремінна Луганської області (далі за текстом -СВК „Діброва”, відповідач по

справі) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача -Приватного підприємства „Іком”, м. Сєвєродонецьк

Луганської області (далі за текстом -ПП „Іком”, третя особа) про визнання на

підставі договору про уступку права вимоги від 27.05.04 права власності на

рухоме та нерухоме майно загальною вартістю 82097 грн. 53 коп., а саме:

1)

приміщення маслоцеху вартістю 8590,00 грн., яке знаходиться за адресою: с. Ч.

Діброва, вул. Колгоспна, 1-а;

2)

механічна майстерня вартістю 25457, 00 грн., яка знаходиться за адресою: місто

Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

3)

установку для переробки проса вартістю 1770,00 грн., яка знаходиться за

адресою:                     с. Ч.

Діброва;

4)

шліфувальну машину вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч.

Діброва;

5)

гречко-просорушку вартістю 750,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч.

Діброва;

6)

машину для переробки проса вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за

адресою:                        село Ч.

Діброва;

7)

машину для зашивання мішків вартістю 310,00 грн., яка знаходиться за адресою:               село Ч. Діброва;

8)

комплект обладнання для переробки олії рослинної вартістю  4500,53 грн., яка знаходиться за адресою: с.

Ч. Діброва;

9)

електротельфер вартістю 160,00 грн., який знаходиться за адресою: місто

Кремінна,               вул. Куйбишева,

100-в;

10)

токарно-гвинторізний станок вартістю 850,00 грн., який  знаходиться за адресою:                 місто Кремінна, вул.

Куйбишева, 100-в;

11)

свердлильний станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

12)

шліфувальний станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

13)

кран-балку вартістю 270,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

14)

стенд для обкатки двигуна вартістю 130,00 грн., який  знаходиться за адресою:                       с. Ч. Діброва;

15)

молот механічний вартістю 880,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

16)

зварювальний апарат вартістю 140,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

17)

агрегат зерноочисний ЗАВ-20 вартістю 14030, 00 грн., який  знаходиться за адресою:            село Ч. Діброва;

18)

агрегат зерноочисний  ЗАВ-40 вартістю

20880,00 грн., який знаходиться за адресою:             село Ч. Діброва, - всього на

загальну суму 82097,53 грн.

          Рішенням господарського суду

Луганської області від 30.11.07 по справі                       № 8/567пн у задоволенні

позовних вимог відмовлено, оскільки позивач не довів суду законність та

обґрунтованість підстав для визнання за ним права власності на майно, яке

поручителем в особі СВК „Діброва” було передано у заставу для забезпечення

виконання зобов'язання боржника в особі ПП „Іком” за кредитним договором №

50-980-03 від 29.04.03; обраний позивачем спосіб захисту свого права суперечить

чинному законодавству та наявним у справі доказам.

          Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до

Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 13.12.07

б/н, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області

повністю та прийняти нове рішення.  

          В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник

посилається на те, що відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України

позивач на законних підставах набув права власності на спірне майно, виходячи

із угоди купівлі -продажу майна; що має місце невідповідність висновків суду

фактичним обставинам справи.  

          Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального

кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 03.01.08 у

справі № 8/567пн прийняв апеляційну скаргу позивача до апеляційного

провадження.

          Розпорядженням голови Луганського

апеляційного господарського суду по справі для розгляду вказаної вище

апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від

30.11.07 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В.,

суддя -Баннова Т.М., суддя -Парамонова Т.Ф.

          Відповідач та третя особа у судове

засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та

місце судового засідання, відзиви на апеляційну скаргу не надали.    

Згідно

зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний

господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується

правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянув матеріали справи, заслухав

пояснення представника позивача, обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив

юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

          Висновок місцевого господарського

суду про відсутність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 до СВК

„Діброва” про визнання на підставі договору про уступку права вимоги від

27.05.04 права власності на рухоме та нерухоме майно загальною вартістю 82097

грн. 53 коп., відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

          Підставою своїх позовних вимог

позивач зазначив договір уступки права вимоги, який був укладений 27.05.04 між

ТОВ „Банк „Фінанси та Кредит” та ПП ОСОБА_1                         (а. с. 17-18), за п.

1.1 якого первісний кредитор (Банк „Фінанси та Кредит”) уступає, а новий кредитор

(ПП ОСОБА_1) приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і

стає кредитором за кредитним договором № 50-980-03 від 29 квітня 2003 року,

укладеним між первісним кредитором та ПП „Іком”.

          Згідно з п. 1.2 договору за цією

угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від

боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 1.1 цієї угоди.

          За п. 2.1 договору уступка права

вимоги, передбачена цією угодою, за зобов'язанням боржника від первісного

кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 80 000 грн. 00 коп.

          Пунктом 3.2 договору визначено, що з

моменту підписання цієї угоди незалежно від виконання зобов'язання боржником

новому кредитору у первісного кредитора виникає право вимоги до нового

кредитора в сумі 80 000 грн. 00 коп., а новий кредитор зобов'язаний виконати

зобов'язання перед первісним кредитором протягом 30 календарних днів із дня

набуття чинності цією угодою, а п. 3.4 -первісний кредитор не вправі змінювати

умови основного договору без письмової згоди нового кредитора.

          Кредитний договір № 50-980-03 був

укладений між ТОВ „Банк „Фінанси та Кредит” і ПП „Іком” 29 квітня 2003 року (а.

с. 37-40).

          Пунктом 1.1 цього кредитного договору

передбачено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 80 000, 00 грн., а

позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти 15 квітня 2004 року

та сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 26% річних (а за

користування кредитом з моменту, вказаного у п. п. „б” п. 3.1 даного договору,

сплатити відсотки у збільшеному розмірі). Для врахування виданого кредиту банк

відкриває позичальнику рахунок позики № 20409000632980.

          16.04.04 до цього договору укладено

додаткову угоду № 1, за якою строк дії кредитного договору був продовжений до

16.07.04.

          Сторони кредитного договору

домовились, що забезпеченням виконання зобов'язань по даному договору є

виробниче обладнання сільськогосподарської продукції та продуктів харчування.

          Як зазначає у відзиві на позов від

16.11.07 відповідач (про це ж саме заявляє позивач у позові), 29.04.03 між ТОВ

„Банк „Фінанси та Кредит” та ПП „Іком” укладений кредитний договір № 50-980-03,

згідно з яким останньому надано кредит на суму 80 000 грн. 00 коп.

          Майновий поручитель ПП „Іком”

виступило СВК „Діброва”, який у забезпечення зобов'язань ПП „Іком” за кредитним

договором передав у заставу банку наступне майно:

1)

приміщення маслоцеху вартістю 8590,00 грн., яке знаходиться за адресою:                              с. Ч. Діброва, вул.

Колгоспна, 1-а;

2)

механічна майстерня вартістю 25457, 00 грн., яка знаходиться за адресою:                       місто Кремінна, вул.

Куйбишева, 100-в;

3)

установку для переробки проса вартістю 1770,00грн., яка знаходиться за

адресою:                       с. Ч. Діброва;

4)

шліфувальну машину вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч.

Діброва;

5)

гречко-просорушку вартістю 750,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч.

Діброва;

6)

машину для переробки проса вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за

адресою:                     село Ч.

Діброва;

7)

машину для зашивання мішків вартістю 310,00 грн., яка знаходиться за

адресою:                      село Ч.

Діброва;

8)

комплект обладнання для переробки олії рослинної вартістю  4500,53 грн., яка знаходиться за адресою: с.

Ч. Діброва;

9)

електротельфер вартістю 160,00 грн., який знаходиться за адресою: місто

Кремінна,                 вул. Куйбишева,

100-в;

10)

токарно-гвинторізний станок вартістю 850,00 грн., який  знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул.

Куйбишева, 100-в;

11)

свердлильний станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

12)

шліфувальний станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

13)

кран-балку вартістю 270,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

14)

стенд для обкатки двигуна вартістю 130,00 грн., який  знаходиться за адресою:                      с. Ч. Діброва;

15)

молот механічний вартістю 880,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

16)

зварювальний апарат вартістю 140,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

17)

агрегат зерноочисний ЗАВ-20 вартістю 14030, 00 грн., який  знаходиться за адресою: село Ч. Діброва;

18)

агрегат зерноочисний  ЗАВ-40 вартістю

20880,00 грн., який знаходиться за адресою:                село Ч. Діброва.     

          27.05.04 між позивачем та ТОВ „Банк

„Фінанси та Кредит” укладено договір уступки права вимоги, на виконання якого

позивачем зроблена оплата заборгованості ПП „Іком” по кредитному договору №

50-980-03, про що свідчить довідка Луганської філії ВАТ „Банк „Фінанси та

Кредит ” № 1-0420/5060 від 10.09.07 (а. с. 19).

          Отже за договором уступки права

вимоги від 27.05.04 позивач придбав права вимоги (став кредитором) від боржника

-ПП „Іком” за кредитним договором № 50-980-03 від 29.04.03, виконання якого

забезпечене заставою -виробничим обладнанням та будівлею майнового поручителя

-СВК „Діброва” (відповідач у даній справі). Цей договір застави зберігає свою

дію і після укладання договору уступки права вимоги, тобто позивач внаслідок

укладання договору уступки права вимоги набув права заставодержателя.

          Статтею

589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання

зобов'язання,  забезпеченого  заставою, заставодержатель  набуває 

право  звернення  стягнення 

на предмет застави.

За

рахунок предмета  застави  заставодержатель  має 

право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного

задоволення,  включаючи  сплату 

процентів,  неустойки,

відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на

утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із  пред'явленням 

вимоги,  якщо  інше 

не встановлено договором.

          За п. 1.3 договору уступки права

вимоги від 27.05.04 до нового кредитора не переходить право на стягнення

санкцій, у т. ч. збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням

зобов'язань боржником.

          Але право на вимогу сплати боржником

-ПП „Іком” 80 000 грн. 00 коп.                            (таке зобов'язання

за кредитним договором забезпечене заставою) позивач має згідно з законом (ст.

589 Цивільного кодексу України).

          Статтею 590 Цивільного кодексу

України чітко врегульовано порядок звернення стягнення на предмет застави, а

саме:

          звернення стягнення на  предмет 

застави  здійснюється  за рішенням суду, якщо інше не встановлено

договором або законом.

          Заставодержатель  набуває 

право  звернення  стягнення 

на предмет застави в разі, 

коли  зобов'язання  не 

буде  виконано  у встановлений  строк 

(термін),  якщо інше не встановлено

договором або законом.

          У 

разі   ліквідації    юридичної 

особи - заставодавця заставодержатель 

набуває  право звернення стягнення

на заставлене майно  незалежно  від 

настання  строку  виконання  

зобов'язання, забезпеченого заставою.

Реалізація

предмету застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з

публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок

реалізації предмету застави з публічних торгів регулюється законом (ч. 1 ст.

591 Цивільного кодексу України).

З

огляду на викладене є правомірним висновок місцевого господарського суду про

те, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту прав

заставодержателя  як визнання за ним

права власності на предмет застави.

У

апеляційній скарзі позивач зазначає, що у рішенні, яке оскаржується, вказано

про те, що позивач не надав доказів того, що він (позивач) по справі про

банкрутство відповідача № 20/184б є в реєстрі кредиторів, вимоги яких

забезпечені заставою, з чим позивач не погоджується, так як на момент порушення

справи про банкрутство незаконне придбання позивачем майна не було встановлено.

Ці доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки вищезазначеним обставинам

судом першої інстанції у судовому рішенні надана інша, ніж вказує позивач,

оцінка.

Так,

у рішенні зазначено, що „суд першої інстанції погоджується з думкою позивача

про те, що про порушення свого права на задоволення вимог за рахунок

заставленого майна він дізнався після набрання чинності рішенням господарського

суду Луганської області від 13.04.07 (справа № 9/131пд)”.

За

таких обставин суд не визнавав не звернення позивача з заявою про визнання його

конкурсним кредитором або кредитором, вимоги якого забезпечені заставою,

підставою для відмови в позові.      

          На підставі вищевикладеного, судова

колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що

відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення

господарського суду Луганської області від 30.11.07 у справі № 8/567пн

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та

відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 

          Згідно зі ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представника

позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

          Відповідно до вимог Господарського

процесуального кодексу України  державне

мито за подання апеляційної скарги покладається на заявника скарги.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99,

101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1, м. Кремінна Луганської області від 13.12.07 б/н на рішення

господарського суду Луганської області від 30.11.07 по справі № 8/567пн залишити

без задоволення.

2.          Рішення господарського суду

Луганської області від 30.11.07 по справі № 8/567пн залишити без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105

Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її

прийняття. 

Головуючий

суддя                                                                              

І. В. Семендяєва

Суддя                                                                                                  Т.М.

Баннова  

Суддя                                                                                                

Т.Ф. Парамонова