Рішення

від 30.11.2007 по справі 8/567пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД Луганської області  91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД Луганской области  91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.07                                                                                

Справа № 8/567пн.

Суддя

господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши

матеріали справи за позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, місто Кремінна Луганської

області,

до

Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Діброва», місто Кремінна

Луганської області, 

за

участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача -Приватного підприємства «Іком», місто Сєвєродонецьк

Луганської області, -

про

визнання права власності, -

при

секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в

присутності представників сторін:

від

позивача -ОСОБА_1 -

приватний підприємець, - паспорт НОМЕР_1, вид. Кремінським МВ УМВСУ у

Луганській області 19.12.96 року; ОСОБА_2, - довіреність №б/н від 16.10.07

року;

від

відповідача -Дейнегіна  К.М., - довіреність №1 від 28.08.07 року;

від

третьої особи -не

прибув, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           а)визнання за ним на підставі

договору про уступку права вимоги  від

27.05.04 року права власності на рухоме та нерухоме майно загальною вартістю

82097,53 грн., а саме:

1)приміщення

маслоцеху вартістю 8590,00грн., яке знаходиться за адресою: с. Ч.Діброва, вул.

Колгоспна, 1-а;

2)механічна

майстерня вартістю 25457,00 грн., яка знаходиться за адресою: місто Кремінна,

вул. Куйбишева, 100-в;

3)установку

для переробки проса вартістю 1770,00грн., яка знаходиться за адресою: с.

Ч.Діброва;

4)шліфувальну

машину вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч.Діброва;

5)гречко-просорушку

вартістю 750,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч. Діброва;

6)машину

для переробки проса вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за адресою: село

Ч.Діброва;

7)машину

для зашивання мішків вартістю 310,00 грн., яка знаходиться за адресою: село

Ч.Діброва;

8)комплект

обладнання для переробки олії рослинної вартістю  4500,53 грн., яка знаходиться за адресою: с.

Ч.Діброва;

9)електротельфер

вартістю 160,00 грн., який знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул.

Куйбишева, 100-в;

10)токарно-гвинторізний

станок вартістю 850,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

11)свердлильний

станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

12)шліфувальний

станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

13)кран-балку

вартістю 270,00 грн., який  знаходиться

за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

14)стенд

для обкатки двигуна вартістю 130,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

15)молот

механічний вартістю 850,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

16)зварювальний

апарат вартістю 140,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

17)агрегат

зерноочисний ЗАВ-20 вартістю 140300 грн., який 

знаходиться за адресою: село Ч.Діброва;

18)агрегат

зерноочисний  ЗАВ-40 вартістю 20880,00

грн., який знаходиться за адресою: село Ч.Діброва, -

всього

18 найменувань на загальну суму 82097,53 грн.;

           б)стягнення з відповідача судових

витрат.

          На підставі ст. 77 ГПК України у

судовому засіданні 16 жовтня 2007 року було оголошено перерву до 30 жовтня 2007

року -з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази;

розгляд справи відкладено з 30 жовтня до 27 листопада 2007 року та з 27

листопада до 30 листопада 2007 року - з аналогічних підстав.

У

судовому засіданні, яке відбулося 30.11.07 року, представниками сторін

подано  клопотання про відмову від

здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить

вимогам ст.ст. 4-4 та 81-1 ГПК України, а тому 

його задоволено судом.

           Представники позивача позов

підтримали у повному обсязі.

           Заперечуючи проти доводів

представника відповідача про те, що позивач, будучи обізнаний з приводу того,

що щодо СВК «Діброва»порушено справу про банкрутство, - не звернувся до суду з заявою

про включення його до числа конкурсних кредиторів або ж кредиторів,  вимоги яких забезпечені заставою, - вони

пояснили, що на час відкриття провадження по справі про банкрутство судом не

був скасований договір купівлі-продажу, укладений 15.05.04 року між ним та

Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Діброва», з огляду на що позивач

вважав, що у нього на той час були відсутні майнові вимоги до останнього.

          Представники позивача заперечують

проти застосування у даному випадку терміну позовної давності на підставі

договору про уступку права вимоги від 27.05.04 року, оскільки про порушення

своїх прав за цим договором позивачу стало відомо після набрання чинності

рішенням господарського суду Луганської області від 13.04.07 року по справі №9/131пд,

- тобто 25.06.07 року.

          Представник відповідача позов

не визнав; про це також зазначено у відзиві відповідача на нього (вих. №б/н від

16.10.07 року), з посиланням на те, що на підставі постанови господарського

суду  Луганської області від 27.07.06

року (справа №20/184-б) СВК «Діброва»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну

процедуру, а тому усі питання  щодо

реалізації майна банкрута з цього моменту повинні здійснюватися виключно

ліквідатором -у відповідності з Законом України «Про відновлення

платоспроможності  боржника або визнання

його банкрутом». Крім того, він вважає, що позивач пропустив термін позовної

давності за договором про уступку права вимоги, а тому наполягає на його

(терміну позовної давності) застосуванні при вирішенні цього спору.

          Третя особа відзив на позов та

витребувані судом документи не надала, до судового засідання не прибула, участь

у ньому свого представника не забезпечила, про причини неявки до суду не

повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не спрямувала,

хоча належним чином поставлена до відома про дату, час та місце судових

слухань, що підтверджується матеріалами справи.

Такого

висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи,

юридичною адресою третьої особи є місто Сєвєродонецьк, вул. Радянська, 21  Луганської області, на яку 05.10.07 року за

вих. №1777, 19.10.07 року за вих. №1855, 26.10.07 року за вих. №1893 та  31.10.07 року за вих. №1912 судом на цю

адресу спрямовано ухвали  про призначення

справи до судових слухань; крім того, за дорученням суду, за згодою

відповідача, нарочним, 28.11.07 року було доставлено за юридичною адресою

третьої особи ухвалу суду від 27.1.07 року -про відкладення розгляду справи до

30.11.07 року, - при цьому було встановлено, що за своєю юридичної адресою

третя особа не знаходиться з 27.07.01 року.

Оператором

поштового зв'язку до суду не повернуто жодне з вищезгаданих поштових

відправлень.

Згідно

ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної

особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу

було спрямовано вищеназвані поштові відправлення.

Будь-які

інші дані про місцезнаходження третьої особи в матеріалах справи відсутні.

З

огляду на викладене суд дійшов висновку про вжиття ним належних заходів щодо

повідомлення третьої особи про дату, час та місце судових слухань.

Представники

позивача не заперечують проти розгляду справи по суті за відсутності

відповідача.

          З урахуванням викладеного,

керуючись  частиною 3  ст. 22 та ст. 75 ГПК України, суд здійснив

розгляд справи по суті за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у

ній матеріалів.

          І.Заслухавши представників сторін,

дослідивши наявні у справі та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

          1. 29.04.03 року між

Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит»»(Банк), - з

одного боку, - та Приватним підприємством «Іком»  (Зайомщик), - з іншого боку, - у простій

письмовій формі укладено кредитний договір №50-980-03, згідно якому Банк надав,

а Зайомщик отримав кредит у сумі 80000,00 грн. (п. 1.1 договору) та

зобов'язався його повернути до 15.04.04 року (п.2.2).

          Забезпечення виконання зобов'язань за

договором здійснено за рахунок виробничого обладнання та будівель майнового

поручителя (п.5.1), яким, згідно матеріалам справи, є Сільськогосподарський

виробничий кооператив «Діброва»(далі -СВК «Діброва», - відповідач); останній

повністю визнає цю обставину.

          Договір застави додається до цього

договору (п. 5.1).

          30.04.03 року між вищезгаданим банком

та СВК «Діброва»було укладено два договори застави майна, яке є предметом спору

по цій справі, які того ж дня нотаріально посвідчені  приватним нотаріусом, за реєстром №760 та

762.

          Згідно матеріалам справи (рішенню

господарського суду Луганської області від 13.04.07 року по справі №9/131пд)

встановлено, що цей договір НЕ передбачає переходу права власності

заставодержателя на предмет застави у разі невиконання боржником за кредитним

договором свого зобов'язання з погашення боргу.

          16.04.04 року до кредитного договору

№50-980-03 від 29.04.03 року сторонами укладено 

додаткову угоду №1, якою термін його дії продовжено до 16.07.04 року;

встановлено, що Зайомщик сплачує 26 відсотків річних за користування кредитом

за період з часу його надання до 16.07.04 року (п.2.2), а з 16.07.04 року до

дня погашення кредиту -52 відсотки 

річних (п.3.1).

          27.05.04 року між Товариством з

обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит»»(Первісний кредитор), - з

одного боку, - та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор), - з іншого

боку, - у простій письмовій формі 

укладено угоду про уступку права вимоги, згідно якій первісний кредитор

уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, яке належить Первісному

кредитору і стає кредитором за Кредитним договором №50-980-03 від 29.04.03 року

(надалі іменується «Основний кредитор»), укладеним  між Первісним кредитором та Приватним

підприємством «Іком»(боржник)(п.1.1).

          За цієї угодою Новий кредитор одержує

право, замість Первісного кредитора, вимагати від Боржника сплати грошової суми

у розмірі, визначеному в п. 1.1 цієї угоди (п. 1.2).

          До Нового кредитора не переходить право

на стягнення санкцій, у т.ч. збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним

виконанням зобов'язань Боржником (п. 1.3).

          Уступка права вимоги, передбачена

цією Угодою, за зобов'язанням Боржника від Первісного кредитора до Нового

кредитора визначена сторонами у сумі 80000 грн. 00 коп. (п. 2.1).

          З моменту підписання цієї угоди,

незалежно від виконання зобов'язання Боржником Новому кредитору, у Первісного

кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора у сумі 80000 грн. 00 коп., а

Новий кредитор зобов'язаний виконати зобов'язання перед Первісним кредитором

протягом 30 календарних днів  з дня

набуття чинності цією угодою (п. 3.2).

          Грошові зобов'язання визнаються

виконаними  з моменту надходження

грошових коштів на поточний рахунок відповідної сторони (п. 4.2).

          Ця угода набуває чинності з моменту

її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за нею (п.

7.1).

          Текст договору НЕ містить

положення про перехід до Нового кредитора в особі ПП ОСОБА_1 права

власності на предмет застави.

          На виконання умов цієї угоди  Новий кредитор (позивач по цій справі)

сплатив на користь Банку борг ПП «Іком», а саме:

          платіжним дорученням №3 від 04.06.04

року -у сумі 45000,00 грн.;

          платіжним дорученням №3 від 08.06.04

року -у сумі 36700,00 грн.

          платіжним дорученням №5 від 09.06.04

року -у сумі 397,53 грн., -  а всього у

сумі 82097грн. 53 коп.

          До моменту погашення боргу на користь

вищезгаданого банку, - між СВК «Діброва»(Продавець), - з одного боку, - та

Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець), - з іншого боку, - 15.05.04 року,

у простій письмовій формі, укладено договір купівлі-продажу майна, яке було

визначено як предмет забезпечення повернення отриманого кредиту та було у

зв'язку з цим передано у заставу майновим поручителем -СВК «Діброва»:

1)приміщення

маслоцеху вартістю 8590,00грн., яке знаходиться за адресою: с. Ч.Діброва, вул.

Колгоспна, 1-а;

2)механічна

майстерня вартістю 25457,00 грн., яка знаходиться за адресою: місто Кремінна,

вул. Куйбишева, 100-в;

3)установку

для переробки проса вартістю 1770,00грн., яка знаходиться за адресою: с.

Ч.Діброва;

4)шліфувальну

машину вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч.Діброва;

5)гречко-просорушку

вартістю 750,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч. Діброва;

6)машину

для переробки проса вартістю 1490,00 грн., яка знаходиться за адресою: село

Ч.Діброва;

7)машину

для зашивання мішків вартістю 310,00 грн., яка знаходиться за адресою: село Ч.Діброва;

8)комплект

обладнання для переробки олії рослинної вартістю  4500,53 грн., яка знаходиться за адресою: с.

Ч.Діброва;

9)електротельфер

вартістю 160,00 грн., який знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул.

Куйбишева, 100-в;

10)токарно-гвинторізний

станок вартістю 850,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

11)свердлильний

станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

12)шліфувальний

станок вартістю 200,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

13)кран-балку

вартістю 270,00 грн., який  знаходиться

за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

14)стенд

для обкатки двигуна вартістю 130,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

15)молот

механічний вартістю 850,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

16)зварювальний

апарат вартістю 140,00 грн., який 

знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Куйбишева, 100-в;

17)агрегат

зерноочисний ЗАВ-20 вартістю 140300 грн., який 

знаходиться за адресою: село Ч.Діброва;

18)агрегат

зерноочисний  ЗАВ-40 вартістю 20880,00

грн., який знаходиться за адресою: село Ч.Діброва, -

всього

18 найменувань на загальну суму 82097,53 грн.

          2.Покупець за цим договором

звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до СВК «Діброва»-

про визнання договору дійсним та визнання права власності (справа №9/131пд).

          В рамках тієї ж справи СВК

«Діброва»звернувся до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1 з зустрічним позовом -про визнання

договору купівлі-продажу недійсним.

          Рішенням господарського суду

Луганської області по цій справі від 13.04.07 року, залишеним без змін постановою

Луганського апеляційного господарського суду 

від 25.06.07 року, - у задоволенні первісного позову відмовлено, а

зустрічний позов задоволено, - тобто вищезгаданий договір купівлі-продажу від

15.05.04 року визнано недійсним.

          Вивчення цих двох судових рішень

показало, що предметами їх ретельного дослідження були вищецитований кредитний

договір, договори поруки та застави до нього, а також власне спірний договір

купівлі-продажу, з огляду на що суд, керуючись частиною 2  ст. 35 ГПК України, вважає викладені у них

факти встановленими та такими, що не потребують нового дослідження та

встановлення. 

          Рішення набули чинності.

          На їх виконання Відділом державної

виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції Луганської області

29.078.07 року відкрито виконавче провадження ВП №4611554 та 19.10.07 року

складено акт опису й арешту спірного майна (документи у цій частині додані до

матеріалів справи).

           3.    24.11.05 року господарським судом

Луганської області за заявою кредитора -Акціонерного товариства «Український

інноваційний банк»в особі Луганської філії -до боржника СВК «Діброва»- відкрито

провадження у справі №20/184-б - про банкрутство.

           Ухвалою суду 13.04.06 року по ній

затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів, серед яких відсутній ПП ОСОБА_1

(п.3).

          Позивачем не надано до матеріалів

цієї справи доказів того, що він по справі №20/184-б  значиться у числі кредиторів, вимоги котрих

забезпечені заставою.

          ІІ. Заслухавши представників

сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

          1.Позивач по справі на

законних підставах отримав статус нового кредитора за кредитним договором

№50-980-03 від 29.04.03 року, оскільки його дії та дії ТОВ «Банк «Фінанси та

Кредит»з укладення договору уступки права вимоги від 27.05.04 року відповідають

вимогам:

п.

1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), яким встановлено, що

 кредитор

у зобов'язанні може бути замінений 

іншою  особою внаслідок

передання   ним  своїх 

прав  іншій  особі 

за  правочином (відступлення права

вимоги);

частині

1 ст. 513 ЦКУ,

згідно якій  правочин щодо заміни

кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій 

самій  формі,  що 

і  правочин,  на 

підставі якого виникло

зобов'язання,

право вимоги за яким передається новому кредиторові.

статті

514 ЦКУ, якою

встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного  кредитора у 

зобов'язанні  в  обсязі 

і  на  умовах, 

що  існували на момент

переходу

цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Угода

про уступку права вимоги від 27.05.04 року на час розгляду цього спору не

скасована, не розірвана  та не визнана

нечинною.

           В матеріалах справи відсутні

будь-які докази неправомірності 

кредитного договору №50-980-03 від 29.04.03 року, на підставі якого

укладена вищеназвана угода, та договору поруки до нього.

Сам

кредитний договір цілком правомірно передбачає такий спосіб забезпечення

виконання зобов'язання, як порука (частина 1 ст. 546 ЦКУ).

Порядок

укладення та виконання договору поруки встановлено ст. 553-559 ЦКУ.

Частиною

1 статті 553 ЦКУ визначено, що за  

договором   поруки   поручитель  

поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель

відповідає    перед    кредитором  

за   порушення зобов'язання

боржником.

          Як сказано у частинах 1 та 2 ст. 554

ЦКУ, у  разі  порушення 

боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник 

і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні

боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову

(субсидіарну)

відповідальність поручителя.

Поручитель

відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що

і

боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,

відшкодування

збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          У 

разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити   про  

це    боржника,  а в разі пред'явлення до нього позову -  подати 

клопотання  про  залучення 

боржника до участі у справі.

Якщо

поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і

сам

виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги

поручителя

всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

          Поручитель  має 

право  висунути  проти 

вимоги  кредитора

заперечення,  які  міг  би

висунути сам боржник,  за умови,  що ці заперечення не пов'язані з особою

боржника.  Поручитель має  право висунути ці заперечення також у

разі,  якщо боржник відмовився від них

або визнав свій борг (ч.ч.1 та 2 ст. 555 ЦКУ).

Таким

чиномё позивач як новий кредитор правомірно звернувся до поручителя в особі СВК

«Діброва»з вимогою про відшкодування 

йому суми погашеного ним кредитного боргу ПП «Іком» за рахунок

заставленого майна, що належить поручителю в особі СВК «Діброва».

Суд

погоджується з думкою позивача про те, що про порушення свого права на

задоволення вимог за рахунок заставленого майна він дізнався після набрання

чинності рішенням господарського суду Луганської області від 13.04.07 року

(справа №9/131пд).

Крім

того, суд погоджується з доводами позивача щодо причини, з яких він по справі

№20/184-б не звернувся з заявою про визнання його конкурсним кредитором або

кредитором, вимоги якого забезпечені заставою.

2.Позивач належним чином документально

довів факт погашення ним боргу, який мало ПП «Іком»на підставі вищезгаданого

кредитного договору.

Звідси,

керуючись вищецитованою статтею 514 ЦКУ, позивач правомірно вважає, що до

нього, після погашення кредитного боргу боржника за кредитним договором,

перейшло право вимоги погашення спричинених йому у такий спосіб збитків за

рахунок предмету застави, наданої 

поручителем. 

Такі

дії позивача узгоджуються з правилом статті 15 ЦКУ, згідно якій кожна  особа 

має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання.

         Кожна особа має право на захист

свого  інтересу,  який 

не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Однак

позивач обрав спосіб захисту свого права, який суперечить чинному

законодавству.

Так,

відповідно до статті 572 ЦКУ, в 

силу  застави  кредитор 

(заставодержатель) має право у разі  

невиконання   боржником

(заставодавцем)  зобов'язання,  забезпеченого    заставою, одержати  задоволення 

за  рахунок заставленого  майна 

переважно  перед  іншими 

кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право

застави).

Заставою

може бути забезпечена вимога,  яка може

виникнути в майбутньому (ст. 573 ЦКУ).

        Застава виникає на підставі

договору,  закону або  рішення суду.

         До застави, яка виникає на підставі

закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо  застави, 

яка  виникає  на 

підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 574 ЦКУ).

          Чинне законодавство не передбачає

такого способу захисту прав заставодержателя, як визнання за ним права

власності на предмет застави.

Так,

статтею 589 ЦКУ визначено, що у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого 

заставою, заставодержатель 

набуває  право  звернення 

стягнення  на предмет застави.

За

рахунок предмета  застави  заставодержатель  має 

право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент

фактичного задоволення,  включаючи  сплату 

процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих  порушенням  

зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також

витрат, понесених   у  зв'язку 

із  пред'явленням  вимоги, 

якщо  інше  не встановлено договором.

         Статтею 590 ЦКУ чітко врегульовано

порядок звернення стягнення на предмет застави, а саме:

          звернення стягнення на  предмет 

застави  здійснюється  за рішенням суду, якщо інше не встановлено

договором або законом.

          Заставодержатель  набуває 

право  звернення  стягнення 

на предмет застави в разі, 

коли  зобов'язання  не 

буде  виконано  у встановлений  строк 

(термін),  якщо інше не

встановлено договором або законом.

          У 

разі   ліквідації    юридичної 

особи-заставодавця заставодержатель 

набуває  право звернення стягнення

на заставлене майно  незалежно  від 

настання  строку  виконання  

зобов'язання, забезпеченого заставою.

Реалізація

предмету застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з

публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок

реалізації предмету застави з публічних торгів регулюється законом (ч. 1 ст.

591 ЦКУ).

          Отже, позивач не довів суду

законність та обґрунтованість підстав для визнання за ним права власності на

майно, яке поручителем в особі СВК «Діброва»було  передано у 

заставу для забезпечення виконання зобов'язання боржника  в особі ПП «Іком»за кредитним договором

№50-980-03 від 29.04.03 року.

          Обраний позивачем спосіб захисту

свого права суперечить чинному законодавству України та наявним у справі

доказам.

          За таких обставин позов задоволенню

не підлягає.

          Керуючись ст. 49 ГПК України, суд покладає судові

витрати на позивача.

На

підставі викладеного, ст.ст. 512-514, 572, 589, 590 Цивільного кодексу України,

керуючись ст.ст.32-34, 49, 77, 82-8 Господарського процесуального

кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У

задоволенні позову відмовити.

2.Судові

витрати покласти на позивача.

            Відповідно до ст.85 ГПК України у

судовому засіданні 30.11.07 року за згодою представників сторін  оголошено лише вступну та резолютивну частини

рішення.

          Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно

до ст. 84 ГПК України.

           Рішення  може бути оскаржено до Луганського

апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі

та підписано -04 грудня 2007 року.          

Суддя                                                                                     

         А.П.Середа