Рішення

від 04.09.2006 по справі 22/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/127                                                                                                         04.09.06 р.

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаванафтобуд”

До          Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”

про          стягнення 7 257,82 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          не з'явився

від відповідача          Щирук М. М. (дов. № юр-565/д від 15.12.2005 р.)

У судовому засіданні 4 вересня 2006 року згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Полтаванафтобуд” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” 7 257,82 грн. трьох процентів річних та суми збитків від інфляції.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує укладеним з відповідачем 40 грудня 2002 року договором на виконання робіт по капітальному ремонту №1389/02-к, на підставі якого позивач виконав підрядні роботи в повному обсязі, тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, факт заборгованості підтверджується рішенням Господарського суду № 14/524 від 26 грудня 2005 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року. Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду відповідач не сплатив суму основного боргу, і таким чином зобов'язаний сплатити за період з березня 2003 року по липень 2006 року збитки від інфляції та три проценти річних в розмірі 7 257,82 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, свої заперечення обґрунтовує тим, що можливість пред'явлення окремого позову про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не передбачена чинним законодавством, і може бути лише предметом судового розгляду в рамках судового розгляду справи по стягненню основного боргу. Також, відповідач посилається на постанови Вищого господарського суду України по аналогічним справам, де вказується, що після прийняття судового рішення зобов'язання сторін трансформуються в обов'язок боржника виконати рішення, а кредитора –право вимагати від уповноваженого органу здійснити дії з примусового виконання рішення; також вказується, що з прийняттям судового рішення зобов'язання кредитора по договору припиняють свою дію, оскільки є тільки виконання зобов'язання боржником.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 14/524 від 26 грудня 2005 року встановлена наявність заборгованості ВАТ “Укрнафта” перед ТОВ “Полтаванафтобуд” в сумі 17 487,60 грн. за договором № 1389/02-к від

20 грудня 2002 року.

Дане рішення було залишено в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, наявність порушення договору № 1389/02-к від 20 грудня 2002 року з боку ВАТ “Укрнафта” в частині оплати 17 487,60 грн. встановлена судом і не потребує повторного доказування.

Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду № 14/524 від 26 грудня 2005 року, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року, видано наказ № 14/524 від 11 квітня 2006 року.

Державним виконавцем ДВС у Шевченківському районі м. Києва відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного наказу, про що винесена відповідна Постанова від 2 червня 2006 року.

Відповідач доказів сплати заборгованості на момент звернення позивача до суду в сумі 17 487,60 грн. не надав, твердження позивача не спростував.

Відповідно до статті 214 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення заборгованості, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно з другим абзацом пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності зазначеним Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як встановлено рішенням Господарського суду № 14/524 від 26 грудня 2005 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року, обов'язок відповідача погасити свою заборгованість за договором №1389/02-к від 4 грудня 2002 року продовжував існувати і після 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом чітко встановлений обов'язок боржника, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних  від  простроченої  суми. При цьому закон не передбачає можливість стягнення інфляційних втрат та суми трьох процентів річних лише під час судового розгляду вимог кредитора по стягненню основного боргу.

Посилання відповідача на постанови Вищого господарського суду України по справам з аналогічним предметом судом до уваги не приймаються, оскільки у вказаних справах брали участь сторони інші, ніж ті, що приймають участь у даній справі, отже застосування правового прецеденту в даному випадку неможливе.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Виходячи з наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків від інфляції

за період з вересня 2003 року по липень 2006 року в розмірі 5 508,58 грн. та трьох процентів річних за період з березня 2003 року по липень 2006 року  в розмірі 1 749,24 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 625 (ч. 2), п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”

(04655, м. Київ, провул. Нестерівський, буд. 3-5, п/р 26009301255 в ГОУ ПІБ м. Києва, МФО 300012, код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаванафтобуд” (36021, м. Полтава, вул. Грушевського, буд. 16, кв.132, п/р 26003100097919 в ПОФ АППБ “Аваль” у м. Полтава, МФО 331605, код 32174515) 1 749 (одну тисячу сімсот сорок дев'ять) грн. 24 коп. суми трьох процентів річних, 5 508 (п'ять тисяч п'ятсот вісім) 58 коп. суми збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат

20.09.2006р.