Постанова

від 08.04.2008 по справі 8/588

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/588

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.04.2008  року                                                                      Справа № 8/588

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючого:          Баннової Т.М.

          суддів          Парамонової Т.Ф.

                                                                Семендяєвої І.В.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Міхальчук О.А.

та за участю

представників сторін:

          від позивача                                Луганська Т.Є., дов. від 08.01.08 № 01/Дб-08  

          від відповідача                            Кучеров І.А., дов. від 04.01.08 № 3  

          розглянув у відкритому

          судовому засіданні

          апеляційну скаргу                             Закритого акціонерного товариства

                                                               „Луганська Вугільна Компанія”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                   Луганської області

від                                                  25.01.2008

у справі                                        № 8/588  (суддя –Середа А.П.)

         за позовом                                          Приватного підприємства

                                                              „Виробничо-транспортна фірма „Добробут”,

                                                               м. Первомайськ Луганської області

         до  відповідача                             Закритого акціонерного товариства

                                                              „Луганська Вугільна Компанія”, м. Луганськ

         про                                                стягнення 180130 грн. 22 коп.

         На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.03.2008 оголошено перерву до 01.04.2008, о 14 год. 30 хв., яку продовжено до 08.04.2008, о 15 год. 30 хв.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 12.02.2008

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Виробничо-транспортна фірма „Добробут” (далі –ПП „ВТФ ”Добробут”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія” (далі –ЗАТ „Луганська вугільна компанія”) на підставі укладеного між ними договору на перевезення  вантажів автомобільним транспортом та навантаження екскаваторами від 10.01.2005 №130/28-02Д (далі –договір) заборгованості за здійсненні авто-послуги за період з лютого по травень 2005 року у розмірі 176973 грн. 09 коп., з урахуванням індексу інфляції, пені за прострочення платежу  у сумі  1859 грн. 73 коп., штрафу за порушення зобов'язань за договором у сумі 600 грн., 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 697 грн. 40 коп., всього 180130 грн. 22коп.

Заявою від 11.12.2007 позивач уточнив суму позовних вимог та просив стягнути з відповідача 178185 грн. 23 коп. заборгованості, також пені, штрафу, річних у сумі, що зазначена за позовною заявою. Загальна сума, що заявлена до стягнення з відповідача згідно уточнень позивача, складає 181342 грн. 36 коп. Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду, про що зазначено у рішенні, що оскаржується.

Рішенням місцевого господарського суду від 25.01.2008 позов задоволений у повному обсязі.

Мотивоване вказане рішення підтвердженням за матеріалами справи наявності боргу відповідача за надані позивачем авто-послуги в сумі 173163 грн. 49 коп., вимогами ст.ст. 11, 16, 202, 203, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 622-626, 909, 914, 916 Цивільного кодексу України, умовами договору.

Суд дійшов висновку про недотримання Замовником (відповідачем) умов договору  щодо строків і порядку оплати наданих Перевізником (позивачем) послуг (п.п. 3.5, 5.1, 5.3 договору). Суд погодився з позивачем у тому, що останнім були запропоновані зміни до договору, про які йдеться у протоколі розбіжностей до цього договору та листі від 05.03.2005 за вих. № 43, у тому числі щодо порядку оплати господарських робіт на користь замовника та витрат на відрядження, пов'язаних з виконанням спірного договору.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача в частині вимог позивача щодо оплати господарських робіт та витрат на відрядження, пов'язаних з виконанням спірного договору. Як зазначено за рішенням місцевого господарського суду, навіть за відсутністю у позивача документального доведення спрямування на адресу відповідача протоколу розбіжностей до спірного договору та листа від 05.03.2005, якими були запропоновані зміни до договору, ПП „ВТФ«Добробут»наданими ним до справи документальними доказами щодо виконання договору беззаперечно довів, що відповідач був належним чином обізнаний з приводу наявності цих документів та визнав факт виконання ним таких робіт в рамках спірного договору, частково здійснив оплату вартості цих робіт та підтвердив наявність у нього боргу, до складу якого входить і вартість вищезазначених господарських робіт та витрат на відрядження. За вказаних обставин суд дійшов висновку про отримання відповідачем протоколу розбіжностей до договору та листа позивача від 05.03.2005 № 43 щодо оплати витрат на відрядження, проти яких, як зазначено судом, відповідач не заперечує, вжив заходи до їх виконання та часткової оплати передбачених в цих документах послуг.

За висновком суду першої інстанції, порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором належним чином доведено матеріалами справи, відсутність своєї вини відповідач не довів, позивачем позовні вимоги заявлені у повній відповідності до чинного законодавства, умов договору та наявних доказів.

         ЗАТ «Луганська вугільна компанія»не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення та залишення позову без розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на відсутність предмету спору через недоведеність  факту порушення прав ПП „ВТФ«Добробут»з боку ЗАТ «Луганська вугільна компанія», на відсутність  доказу пред'явлення позивачем відповідачу рахунку від 31.05.2005, на ненадання жодного ані проміжного ані остаточного акту звірення, які передбачені умовами п. 5.3 договору, на відсутність товарно-транспортних накладних складених відповідачем, надані до справи копії мають відмітку іншої юридичної особи –ЗАТ «ГЗФ «Луганська».

Відповідач оспорює висновок суду першої інстанції, який здійснений без проведення будь-яких експертних досліджень стосовно того, що форма та зміст тексту акту звірення розрахунків за період з 01.01.2005 по 31.10.2005 підтверджує його складання ЗАТ «Луганська вугільна компанія»та вважає, що судом порушено вимоги ст. 34 Господарського процесуального кодексу щодо допустимості наданих доказів.

Також скаржник зазначив про недослідження місцевим господарським судом необґрунтованості застосування позивачем штрафу за порушення зобов'язання в розмірі 600 грн., правильності нарахування 3 % річних, пені, штрафу та інфляційних нарахувань, що призвело до елементарних арифметичних помилок, не враховуючи відсутність права на застосування санкцій.

За доводами відповідача претензія від 18.10.2005 № 18/10-05Дб, яку суд прийняв в якості доказу заборгованості ЗАТ «Луганська вугільна компанія»перед ПП „ВТФ«Добробут», може бути розцінена лише як зазіхання на грошові кошти відповідача. Договір купівлі-продажу від 01.12.2005 № 72, який прийнятий судом у докази заборгованості відповідача перед ПП „ВТФ«Добробут», за твердженням скаржника, стосується інших правовідносин сторін, а лист від 15.10.2005 матеріали справи не містять.

Позивач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач наполягає на доведеності надання ним відповідачеві послуг згідно з умовами договору, у докази посилається на акт звірення взаємних розрахунків станом на 26.09.2007, який, за твердженням позивача, базується на всіх пред'явлених відповідачеві рахунках і яким обидві сторони визнали факт наявності непогашеної заборгованості відповідача у сумі 173163 грн. 49 коп., також стверджує про ухилення відповідача від оформлення актів звірки відповідно до п. 5.3 договору.

         Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесені рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність  підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору щодо оплати наданих позивачем послуг автоперевезення.

         Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Умовами договору передбачено здійснення позивачем перевезень на підставі наданих відповідачем заявок (п.п. 1.2, 4.1 договору), передачу Замовником водію–експедитору необхідних документів (п. 3.1 договору), проведення звірок (п.п. 3.5, 5.3 договору). Згідно п. 5.1 договору  оплата послуг з перевезення, транспортно-експедиційних і вантажних послуг здійснюється не пізніше 5 днів з моменту пред'явлення рахунку.

         Заявки відповідача та акти звірення, передбачені умовами договору, матеріали справи не містять. Доводи позивача щодо отримання від відповідача заявок по телефону не підтверджені ніякими доказами та відповідачем оспорюються. Відсутні за матеріалами справи і докази виконання позивачем обов'язку за договором щодо пред'явлення відповідачеві рахунків на оплату послуг відповідно до п. 5.1 договору. Відповідач отримання рахунків позивача також оспорює.

         Сума заборгованості відповідача, що заявлена до стягнення за позовом, позивачем належним чином не доведена.

         Акти виконаних робіт за лютий –травень 2005, на які посилається позивач, не є належними доказами  вказаних обставин. Зокрема, вказані акти містять вказівку на надання послуг екскаватора та бульдозера із зазначенням загальної кількості тон. Оскільки умовами п. 5.2 договору сторонами узгоджено різний розмір оплати послуг бульдозера і екскаватора на ЗФ „Білоріченська” (робота бульдозера –1,60 грн. за 1 тону, робота екскаватора –1,80 грн. за 1 тону), невизначення в актах виконаних робіт окремо роботи бульдозера і екскаватора унеможливлює визначити і вартість цих послуг.

         Виконання господарських робіт та їх вартість, також відшкодування витрат позивача на відрядження, про що зазначено в актах виконаних робіт та у рахунку позивача від 31.05.2005 № 41, договором сторін не передбачено.

         Пропозиції позивача щодо оплати замовником витрат на відрядження у розмірі передбаченому діючим законодавством за протоколом розбіжностей до договору  сторонами не узгоджені. Докази надіслання відповідачеві листа від 05.03.2005 № 43, який містить пропозицію позивача щодо вартості господарських робіт та витрат на відрядження та згоди відповідача з вказаними пропозиціями позивачем не надані. Відповідач наявність вказаних обставин оспорює.

         Не доведено позивачем і вартість послуг з перевезення породи. Акти виконаних робіт мають відомості про роботу „Краз”, проте визначити вартість послуг за даними актів неможливо, оскільки в них зазначено про кількість „ходок” та тон. Згідно п. 5.2 договору розмір плати за дані послуги нараховується виходячи з вартості 1 часу роботи автомобілю „Краз”.

         Крім того, згідно товарно-транспортних накладних від 13.03.2005 № 163, від 14.03.2005 № 171, від 15.03.2005 №599, від 17.03.2005 №180, від 16.03.2005 №287, від 22.04.2005 №59, від 07.04.2005 № 172, від 02.04.2005 №113, від 24.05.2005 №183, від 22.05.2005 № 421, від 21.05.2005 №169 тощо замовником (платником) послуг є „ЛУП”, тобто підприємство, найменування якого та його банківські реквізити не відповідають даним відповідача.

         Пояснення з цього питання представником позивача на запит суду апеляційної інстанції у судовому засіданні надані не були.

         За даними позивача відповідачем проводилась оплата наданих послуг, але вартість яких саме послуг заявлена до стягнення за позовом позивачем не визначено, розрахунок суми боргу із зазначенням в розрахунку документів на надання послуг, їх вартості, документів на погашення заборгованості позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано.

         Суми послуг, що зазначені позивачем у акті звірення розрахунків станом на 01.04.2008, ним не розшифровані. За даними відповідача за вказаним актом його заборгованість позивачеві відсутня.

         Звірення розрахунків згідно умов п.п. 3.5 та 5.3 договору сторонами не проводилися. Акт звірення від 26.09.2007, на який посилається позивач у докази заборгованості відповідача, не містить вказівки на предмет звірки та щодо представника ЗАТ „Луганська вугільна компанія”, тому не може бути прийнятий до уваги. Відповідач вказаний акт оспорює.

         Акт звірення розрахунків за період з 01.01.2005 по 31.10.2005 (т.1, а.с. 18) та згідно якому кредиторська заборгованість відповідача складає 272363,49 грн., не має даних про осіб, якими складений цій акт, та ніким не підписаний, тому не може бути доказом у справі. Висновок суду за рішенням щодо складення даного акту замовником не ґрунтується на вимогах ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів.

         Враховуючи вищевикладене, з висновком суду першої інстанції щодо доведеності виконання позивачем договору доказами у справі (акти виконаних робіт, рахунки тощо), яким до того ж  судом належної оцінки не надано, не можна погодитися.

         За твердженням позивача, виконання ним договору та доказом заборгованості відповідача є договір купівлі-продажу від 01.12.2005 № 72, який укладений сторонами з метою погашення заборгованості відповідача на отримані від позивача послуги автоперевезення. Проте, вказані доводи позивача спростовуються умовами вказаного договору № 72, у тому числі стосовно ціни та порядку розрахунків. Угоду сторін, про яку зазначає позивач, зміст договору від 01.12.2005 № 72 не містить.

         За недоведеністю позивачем відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України порушення відповідачем зобов'язань за договором, наявності заборгованості відповідача та її розміру висновок суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача сум річних, пені та штрафу є також таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. До того ж вимоги позивача про стягнення пені та штрафу не конкретизовані: період, за який нараховано розмір пені та за яке саме порушення нарахований штраф, передбачений п. 7.2 договору, позивачем не вказано.

         Враховуючи викладене, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи та таким, що підлягає скасуванню.

         Вимога відповідача за апеляційною скаргою щодо залишення позову без розгляду не ґрунтується на положеннях ст. 103 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень апеляційної інстанції.

         Судові витрати по справі підлягають віднесенню на позивача відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

            1. Апеляційну скаргу ЗАТ «Луганська вугільна компанія»на рішення господарського суду Луганської області від 25.01.2008 по справі № 8/588  задовольнити.

           2. Рішення господарського суду Луганської області від 25.01.2008 по справі № 8/588  скасувати.

           3. У задоволенні позову відмовити.

           4. Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-транспортна фірма „Добробут”, м. Первомайськ Луганської області, вул. Бахмутського, 20-а. кв. 6, ідентифікаційний код 30252561 на користь Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м. Луганськ, вул. Радянська, 18, ідентифікаційний код 32474386 судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою у сумі 906 грн. 71 коп.

          Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний наказ.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М. Баннова

Суддя                                                                      Т.Ф. Парамонова

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва