Рішення

від 25.01.2008 по справі 8/588

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/588

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.08                                                                                 Справа № 8/588

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут»», місто Первомайськ Луганської області,

до Закритого акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія»,  місто Луганськ, -

про стягнення 180130 грн. 22 коп., -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Луганська Т.Є., - юрисконсульт, довіреність № 01/Дб-08 від 08.01.08 року;

від відповідача – Кучеров І.А., - довіреність  №3 від 04.01.08 року, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за період з лютого по травень 2005 року (включно) за надані авто-послуги у сумі 173163,49 грн.; інфляційних нарахувань за час затримки розрахунків - у сумі 5021,74 грн., 3% річних в сумі 697,40 грн., а також штрафу за порушення зобов'язань в розмірі 600,00 грн. та пені у сумі 1859,73 грн., а всього –180130,22 грн. за порушення умов договору  №130/28-02Д від 10.01.05 року;

судових витрат.

           У судовому засіданні, яке відбулося 11.12.07 року, позивач звернувся до суду з заявою про уточнення суми позовних вимог (вих. №09/11-07Дб від 11.12.07 року), згідно якій просить стягнути з відповідача: заборгованість за надані авто-послуги, з урахуванням індексу інфляції за час затримки розрахунків, - у сумі 178185,23 грн.; пені у сумі 1859,73 грн., штрафу у сумі 600,00 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 697,40 грн., а всього –181342,36 грн.

          Судом встановлено, що позивачем при  підрахуванні первісно заявленої суми позову припущено арифметичну помилку, фактично ж сума позову як первісно заявленого, так і уточненого позову не змінювалася та становить 181342,36 грн.

          Приймаючи до уваги те, що вищезгадана заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом її долучено до матеріалів справи та враховано при прийнятті рішення по ній.

           На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву з 11 грудня до 21 грудня 2007 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          З тих же підстав розгляд справи було відкладено з 21 грудня 2007 року до 11 січня 2008 року таз 11 січня до 25 січня 2008 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.01.08 року, представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своїх запереченнях проти позову (вих. №702 від 21.12.07 року; вих.№7/1/04 від 08.01.08 року), посилаючись на те, що  позивач не довів навіть самого факту надання ним авто-послуг на користь Закритого акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія» (далі –ЗАТ «ЛВК», - відповідач), оскільки:

1)ним до справи не надано товарно-транспортні накладні на спірний обсяг перевезень;

2)умови пункту 5.2 укладеного між сторонами договору №130/28-02Д від 10.01.05 року в частині розцінок вартості 1 години робіт, виконаних за допомогою екскаватора та бульдозера, «унеможливлює прийняття до обліку рахунку №41 від 31.05.05 року, «так як вартість роботи екскаватора і бульдозера різні, а технологічним процесом  не передбачена буртовка екскаватора і бульдозера у рівній кількості»;

3)договором не передбачено виконання позивачем такого виду роботи, як «госп. роботи» та «витрати на відрядження»;

4) «позивач не надав доказів надання ним для оплати рахунку №41 від 31.05.05 року  нашому підприємству»;

5)по справі «відсутній предмет спору»;

6)позивач не надав до справи жодного акту звіряння, як те передбачено умовами договору, укладеного між сторонами, що «позбавляє ПП «ВТФ «Добробут»права пред'являти рахунки, у тому числі і рахунок №41 від 31.05.05 року»;

7)позивачем не надано доказів виконання ним вимог п. 3.1 договору в частині обов'язкового надання ним водію-експедитору «документів в підтвердження надання послуг  по перевезенню вантажу».

На думку представника відповідача, провадження по справі підлягає припиненню за недоведеністю позовних вимог.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

1.  10.01.05 року між сторонами по цій справі, які належним чином документально довели, що вони зареєстровані в якості юридичних осіб, укладено договір №130/28-02Д на перевезення вантажів автомобільним транспортом та навантаження екскаваторами, згідно якому Закрите акціонерне товариство «Луганська Вугільна Компанія»(Замовник), - з одного боку, - та Приватним підприємством «Виробничо-транспортна фірма «Добробут»»(Перевізник), - з іншого боку, - домовилися про те, що Перевізник зобов'язується приймати до перевезення, а Замовник  - надавати для перевезення вантажі у обсязі не менше 200.000 тонн на рік (пункт 1.1 договору).

Для виконання умов  п. 1.1 договору на підставі поданих Замовником  заявок Перевізник виділяє Замовнику щоденно орієнтовно:

15 автомобілів з обсягом роботи 10 автогодин;

1 екскаватор  з обсягом роботи  10 мотогодин;

1 бульдозер (Т-130) з обсягом роботи 10 мотогодин;

1 бульдозер (Т-170) з обсягом роботи 10 мотогодин, -

для  виконання робіт  по складуванню шламу на резервному вантажному майданчику на відстань не більше 50 метрів, на висоту не більше 7 метрів (п. 1.2).

          Додатково, за окрему плату, обумовлену у п.5.2, Перевізник здійснює  перевезення шлаку, шламу, породи та вугілля (п. 1.3).

          Сума цього договору становить суми  згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт (п. 2.1).

          Після завантаження представник Замовника повинен передати водію-експедитору  необхідні документи (ТТН, пропуск та ін.) (п. 3.1).

          Замовник забезпечує працівників Перевізника нормальними побутовими умовами. Надає у розпорядження Перевізника охоронюваний майданчик для ремонту та стоянки автотранспорту (п.3.4).

          Один раз на місяць (до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги) Замовник здійснює звірення  наданих обсягів послуг та своєчасно здійснює розрахунок (п. 3.5).

          При навантаженні водій зобов'язаний пред'явити дорожній лист, завірений печаткою Перевізника (п. 4.6).

          Оплата наданих послуг з перевезень, транспортно-експедиційних послуг та  послуг з навантаження здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника не пізніше 5 днів з моменту пред'явлення рахунку. Платежі, які надійшли пізніше вказаного терміну, вважаються простроченими (п. 5.1).

          Розмір оплати наданих послуг, з урахуванням ПДВ,  визначається з розрахунку:  

          вартість 1 години роботи автомобіля КРАЗ (при погодинній оплаті наданих послуг) становить 52,00 грн.;

          складування та навантаження вантажів технікою Перевізника (з урахуванням ПДВ) на ЗФ «Білоріченська»:

          бульдозером –1,60 грн. за 1 год.;

          екскаватором –1,80 грн. за 1 год.;

          розмір оплати додатково перевезених вантажів (з урахуванням ПДВ) визначається з розрахунку:

          7 грн. 30 коп.  за 1 тонну перевезеного шлаку –при відстані  перевезення 12 км;

          17 грн. 45 коп. за 1 тонну перевезеного шлаку –при відстані перевезення 70 км;

          робота на породному відвалі ЗФ «Луганська» оцінюється (з урахуванням ПДВ), виходячи з наступних розцінок:

          1,80 грн. за 1 тонну породи, відпрацьованої бульдозером Перевізника;

          0,65 грн. за 1 тонно/кілометр пробігу автотранспорту.

          Вартість простою автомобіля  Перевізника з вини Замовника складає 10 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1 годину простою (п. 5.2).

          Всі розрахунки між сторонами здійснюються на підставі рахунків, пред'явлених перевізником. Рахунки пред'являються на підставі  акту звірення, підписаного  обома сторонами, який, у свою чергу,  формується  з проміжних актів звірення за станом на 16 та 1 числа кожного місяця (п. 5.3).

          Замовник може, за узгодженням з Перевізником, може здійснювати  заправку автомобілів самостійно. У такому випадку  у щомісячному розрахунку  вартість  заправки зараховується в рахунок оплати наданих послуг (п. 5.4).

          Перевізник здійснює перекиду  механізмів до місця роботи та назад за рахунок  Замовника, виходячи з розрахунку 2,20 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1 км пробігу (від місця  знаходження транспорту Перевізника до пункту призначення) (п. 5.5).

          За несвоєчасну оплату послуг Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення платежу (п. 7.1).

          За систематичне (2 та більше разів) невиконання (неналежне виконання) сторонами  своїх зобов'язань за цим договором  сторона, яка припустилася  порушення, сплачує  іншій стороні штраф  у розмірі 200 грн.  на місяць, в якому було допущено порушення (п. 7.2).

          Всі спори та розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв»язку з ним,  вирішуються шляхом переговорів (п. 8.1).

          У разі недосягнення угоди вони  підлягають розгляду у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п.8.2).

          Сторони домовилися, що цей договір та додатки до нього, передані факсимільним зв'язком та підписані обома сторонами, є дійсними у разі наступного їх підтвердження оригіналами (п. 9.2).

          Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2005 року. У випадку, якщо за місяць до закінчення встановленого терміну  дії жодна із сторін не буде наполягати на його припиненні, останній вважається продовженим на новий календарний рік на умовах, визначених додатковою угодою (п.9.3).

          1.1.Як вбачається з тексту договору, Перевізник при його підписанні зробив  застереження:  «З протоколом розбіжностей».

          Згідно наданих позивачем доказів, він 15.01.05 року за вих. №106 спрямував на адресу Замовника підписаний та скріплений печаткою Перевізника протокол розбіжностей до вищезгаданого договору, згідно якому запропонував:

           пункт 2.1 договору викласти у наступній редакції: «Сума цього договору на момент укладення становить 3.000.000 грн.»;

          доповнити договір п. 5.6 у наступній редакції: «Замовник оплачує  Перевізнику витрати на відрядження у розмірі, передбаченому чинним законодавством»;

          п.7.3 у редакції, викладений у договорі, - виключити та викласти його у новій редакції наступного змісту: «На весь час дії цього договору Замовник  несе відповідальність за дотримання на об'єктах нормативних актів з охорони праці»;

пункт 9.3 після слів: «до 31.12.2005 року» доповнити: «В частині розрахунків –до повного виконання Замовником платіжних зобов'язань»; далі –за текстом.

Як стверджує представник позивача, цей протокол розбіжностей Перевізник нарочним доставив на адресу Замовника; останній в усній формі заперечив проти внесення змін до договору у редакції, запропонованій Перевізником; примірник протоколу розбіжностей не підписав та на адресу Перевізника не повернув.

З огляду на цю обставину Перевізник 05.03.05 року за вих. №43, нарочним,  спрямував на адресу замовника листа, в якому висловив згоду на те, щоб оплата витрат на відрядження Замовником відшкодувалася на користь Перевізника у половинному розмірі, тобто щоб замість 18,00 грн. за добу, - вони відшкодовувалися у розмірі 9,00 грн. за добу; вартість господарських послуг у цьому ж листі запропоновано оплачувати за кошти Замовника у розмірі 147,00 грн. за 1 годину роботи (без урахування ПДВ).

Докази отримання Замовником обох вищезгаданих документів у позивача (Перевізника) відсутні.

Представник Замовника у судовому засіданні заперечив факт отримання такого протоколу та листа.

Він також не надав до справи жодного доказу оспорювання ним як пропозицій, викладених у протоколі розбіжностей, так і пропозицій, викладених у листі №43 від 05.03.05 року.

          2.На підтвердження факту виконання умов договору та заявлених позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

          підписані обома сторонами акти виконаних робіт технікою фірми «Добробут»:

          за лютий 2005 року –2;          

           за березень 2005 року –2;

          за квітень 2007 року –2;

          за травень 2005 року –2;

          дорожні листи та товарно-транспортні накладні за період з лютого по травень 2005 року, підписані представниками сторін за вищеназваним договором;

          рахунки-реєстри за лютий-травень 2005 року;

          акт звірення розрахунків за період з 01.01.05 року по 31.10.05 року (як стверджує позивач, - складений з ініціативи  Замовника), згідно якому сума боргу становить 272.363,49 грн. (дослідження форми та змісту тексту акту підтверджує, що його складено Замовником);

           рахунки Перевізника – на оплату послуг, наданих Замовнику, а саме:

           №13 від 28.02.05 року на суму 2376,00 грн.;

          №14 від 31.03.05 року на суму 157930,25 грн.;

          №19 від 29.04.05 року на суму 131287,18 грн.;          

          №41 від 31.05.05 року на суму 95913,98 грн., - а всього на суму 387.507,41 грн., при цьому кожен з рахунків, крім №13 від 28.02.05 року, містить у собі такі показники, як «витрати на відрядження», «робота автотранспорту на госп. потреби».

          Жодного доказу оспорювання цих рахунків відповідач не надав.

          На підтвердження факту визнання відповідачем суми цього боргу, а також вжиття ним часткових заходів, спрямованих на його погашення,  позивач надав до справи наступні документальні докази:

          претензію №18/10-05Дб від 18.10.05 року на суму 292002,11 грн., - факт отримання якої Замовником підтверджено матеріалами справи;

          лист від 15.10.05 року за вих. №142, в якому Перевізник запропонував Замовнику, з метою погашення його боргу у сумі 258.747,62 грн., відвантажити на його користь вугільну продукцію, яку Перевізник вивезе власним транспортом;

          договір купівлі-продажу №72 від 01.12.05 року, укладений  між сторонами за цією справою на виконання вищезгаданої пропозиції Перевізника, згідно якому ЗАТ «ЛВК»зобов'язується продати, а  ПП «ПТФ «Добробут»- прийняти та сплатити вартість вугілля кам'яного енергетичного вугілля українського походження (п.1.1); специфікацію до нього, згідно якій Замовник продає Перевізнику вугілля марки Г13-100 по ціні 350,00 грн. за 1 тонну; специфікацію до того ж договору  про постачання Замовником на користь Перевізника вугілля марки Г13-100 вартістю 412,00т грн. за 1 тонну;

          документальні докази виконання цього договору, а саме:

          рахунок-фактуру №СЕ-569 від 31.12.05 року на продаж вугільного концентрату марки «Г» у   кількості 100 тонн за ціною 291,67 грн. за 1 тонну на суму 29167,00 грн., а з урахуванням ПДВ у сумі 5833,50 грн. –на загальну суму 35000,40 грн.;

          податкову накладну №2798 від 31.12.05 року на вищезгадану кількість вугільного концентрату марки «Г»;

          акт приймання-передачі вугільної продукції №СЕ-569 від 31.12.05 року, підписаний          обома сторонами за цим спором, згідно якому Замовник відпустив Перевізнику 100 тонн вугільного концентрату марки «Г»у кількості 100 тонн на суму 35000,40 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 5833,40 грн.);  

          товарно-транспортну накладну №98 від 18.10.06 року на відвантаження відповідачем на користь позивача 100 тонн  сортового вугільного концентрату;

          рахунок-фактуру №00000326 від 31.10.06 року на продаж 100 тонн  вугільного концентрату марки Г 13-100 у кількості 100 тонн вартістю 343,33 грн. за 1 тонну на суму 34.333,00 грн., а з урахуванням ПДВ у сумі 6,866,00 грн. –на загальну суму 41.199,60 грн.;

          акт приймання-передачі вугілля №00000326 від 31.10.06 року, про яке сказано у попередньому абзаці;

          податкову накладну №13332 від 31.10.06 року на ту ж кількість вугільного концентрату  марки Г13-100.

          На визнання відповідачем факту наявності у нього перед позивачем частки несплаченого боргу у сумі 173163,49 грн. позивач надав до справи підписаний обома сторонами за цим спором актом звірення розрахунків станом на 26.09.07 року, згідно якому обидві сторони визнали, що ЗАТ «ЛВК»має перед ПП «ВТФ «Добробут»непогашений борг у розмірі 173.163,49 грн.

          Таким чином, суд вважає доведеним, що за спірним договором №130/28-02Д від 10.01.05 року відповідач має перед позивачем борг (основний платіж) за надані йому позивачем за період з лютого по травень (включно) 2005 року авто-послуги у сумі 173.163,49 грн.

          Позивачем надано до справи розрахунок суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за той же період, згідно якому сума позовних вимог становить:

          основний борг –173.163,49 грн.;

          інфляційні нарахування за час затримки розрахунків - у сумі 5021,74 грн.;

          3% річних в сумі 697,40 грн.;

          штраф за порушення зобов'язань в розмірі 600,00 грн.;

          пеня у сумі 1859,73 грн., - а всього 181342,36 грн.

          ІІ. Заслухавши представників сторін,  дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що вимоги позивача є законними та частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Частиною 1 статті 11 ЦКУ встановлено, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

         Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті  передбачено, що підставами   виникнення цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Згідно частині 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

          Як встановлено частинами 1-5 ст. 203 ЦКУ, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам

суспільства.

          Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

           Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

           Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Як видно з досліджених судом доказів, сторони уклали між собою у простій письмовій формі правочин - договір перевезення.

    Згідно частинам 1-3 статті 909 ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується    доставити    довірений    їй   другою   стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві),  а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

           Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

           Укладення  договору  перевезення  вантажу  підтверджується складенням   транспортної   накладної   (коносамента   або  іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Статтею 914 ЦКУ  встановлено, що перевізник   і   власник   (володілець)   вантажу  в  разі необхідності здійснення систематичних  перевезень  можуть  укласти довгостроковий договір.

           За  довгостроковим  договором  перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати,  а  власник  (володілець)  вантажу  - передавати  для  перевезення  вантаж  у  встановленому обсязі.  У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки  та  інші  умови  надання  транспортних засобів і передання вантажу для перевезення,  порядок розрахунків,  а також інші умови перевезення.

          Як сказано у частині 1 статті 916 ЦКУ, за   перевезення   вантажу,   пасажирів,   багажу, пошти стягується провізна   плата   у   розмірі,  що  визначається  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими   актами.  Якщо  розмір  провізної  плати  не визначений, стягується розумна плата.

            А частиною 3 цієї статті встановлено, що робота  та  послуги,  що  виконуються  на  вимогу власника (володільця)  вантажу  і  не  передбачені  тарифами,   оплачуються додатково за домовленістю сторін.

     Суд погоджується з позивачем у тому, що саме на підставі частини 3 ст. 916 ЦКУ він запропонував зміни, про якій йдеться у вищезгаданих протоколі розбіжностей та листі  від 05.03.05 року за вих. №43, - у т.ч. –щодо порядку оплати господарських робіт на користь Замовника та витрат на відрядження, пов'язаних з виконанням спірного договору.

           На підставі вищеназваного договору у кожної із сторін виникли передбачені ним зобов'язання.

          Згідно статті 509 ЦКУ, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона

(боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

           Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

           Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно

ставляться (ст. 526 ЦКУ).

           Згідно частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з  умов спірного договору, у ньому визначені строк та порядок оплати наданих Перевізником послуг (пункти 3.5, 5.1, 5.3 та ін.).

Наявними у справі доказами доведено, що Замовник (відповідач) не дотримався вимог вищеназваних пунктів договору.

Статтею 525 ЦКУ встановлено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено

договором або законом.

Наявність права  на односторонню відмову або зміну зобов'язань відповідач не довів, а значить –він їх порушив.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

З огляду на викладене, відповідач, уклавши з позивачем спірний договір,  повинен був керуватися правилом:

ст. 629 ЦКУ, згідно якій договір є обов'язковим для виконання сторонами;

вищецитованими частинами 1 та 3 ст. 916 ЦКУ.

          Відповідач не дотримався цих вимог.

           2. Оцінюючи заперечення представника відповідача в частині правомірності вимог позивача щодо оплати вартості господарських робіт та витрат на відрядження, пов'язаних з виконанням договору №№130/28-02Д від 10.01.05 року, - суд не погоджується з ними, виходячи з наступного.

          Позивач дійсно документально не довів суду про те, що він спрямував на адресу відповідача як протокол розбіжностей до спірного договору, так і лист №43 від 05.03.05 року.

Але надані ним до справи документальні докази щодо виконання договору (акти  виконаних робіт, акти звірення розрахунків, рахунки на оплату виконаних робіт; акти звірення залишку боргу) беззаперечно доводять, що Замовник (відповідач) був належним чином обізнаним з приводу наявності цих документів, визнавав факт виконання позивачем таких робіт в рамках спірного договору, був обізнаний щодо необхідності сплачувати їх вартість, - більше того: він  частково здійснив оплату вартості таких робіт та підтвердив наявність у нього боргу, до складу якого входить також і вартість вищеназваних робіт та витрат.

Він їх до цього часу не оспорив у встановленому законом порядку.

За таких обставин у суді є достатні підстави вважати, що відповідачем обидва вищезгадані документи  були отримані, він не заперечував проти них, вжив заходів до їх виконання та часткової оплати передбачених в цих документах послуг.

           3.З урахуванням викладеного, враховуючи, що порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором належним чином доведено матеріалами справи, суд при вирішенні цього спору керується пунктом 4 частини 1 ст. 611 ЦКУ, згідно якому у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків та моральної шкоди.

         Боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

         Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1 та 2 ст. 612 ЦКУ).

Відповідач не довів відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов договору (ст. 614 ЦКУ).

Позивач належним чином виконав вимоги частини 1 та 2 ст. 623 ЦКУ щодо доведення суми збитків, завданих йому відповідачем шляхом неналежного виконання умов спірного договору.

            Згідно частині 1 ст. 622 ЦКУ, боржник,  який  сплатив  неустойку  і  відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання,  не  звільняється  від  обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Статтею 624 Цивільного кодексу передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

           Договором  може  бути  встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

           Відповідно до статті 625 ЦКУ, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищевикладене дає підстави суду дійти висновку, що позивач по цьому спору свої позовні вимоги заявив у повній відповідності до чинного законодавства, умов укладеного між сторонами договору та наявних доказів.

Обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав відповідає вимогам статті 16 ЦКУ.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 202, 203, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 622-626, 914, 916  Цивільного кодексу  України, керуючись ст.ст. 22, 43, 47-1, 49, 75,  82-85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

             2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», ідентифікаційний код 32474386, юридична адреса: місто Луганськ, вул. Радянська (Советская), 18, - на користь Приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут»», ідентифікаційний код 30252561, юридична адреса: місто Первомайськ, вул.Бахмутського, 20-а, кв. 6 Луганської області, - борг у сумі  181342 (сто вісімдесят одна тисяча триста сорок дві) грн. 36 коп., у тому числі: основний борг –173163 грн. 49 коп.; інфляційні нарахування  - у сумі 5021 грн. 74 коп.; 3% річних у сумі 697 грн. 40 коп.; штраф у сумі 600 грн. 00 коп.; пеня у сумі 1859 грн. 73 коп., а також судові витрати у сумі 1931 (одна тисяча дев'ятсот тринадцять одна) грн. 42 коп., у тому числі: державне мито у сумі 1813 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Згідно  статті 85 ГПК України у судовому засіданні 25.01.2008  року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його складення у повному обсязі та підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –29 січня 2008 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа