Постанова

від 03.04.2008 по справі 4/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "03" квітня 2008 р.       Справа №  4/63

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В., розглянувши матеріали справи № 4/63

за позовом: прокурора міста Олександрії в інтересах держави, в особі Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17,

до відповідача: приватного підприємства "Кременьхімпродукт", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, смт. Димитрове, вул. Леніна, 12, кв. 58,

про стягнення 42 010, 64 грн. заборгованості з податку на додану вартість за рахунок активів, -

Представники:

від прокуратури - участі не брали.

від позивача - участі не брали.

від відповідача - участі не брали;

Час прийняття постанови - 12:20 год.

СУТЬ СПОРУ:

Подано позовну заяву про стягнення з відповідача на користь державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у сумі 42 010, 64 грн. за рахунок активів платника податків. Сторони спору та прокурор повідомлені про час та місце розгляду справи у відповідності з діловодства в господарських судах України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані документи не подав, оскільки матеріали направлені судом на адресу відповідача повернуто до суду з відміткою установи поштового зв'язку про відсутність відповідача за вказаною адресою. Поштова кореспонденція направлялась відповідачу за вказаною в позовній заяві та зазначеною в довідці головного управління статистики в Кіровоградській області адресою: м. Олександрія, смт. Димитрове, вул. Леніна, 12, кв. 58. Інші адреси відповідача суду невідомі.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті органами зв'язку з  позначками “адресат вибув”,  “адресат  відсутній” і т.п. можуть   вважатись належними  доказами виконання  господарським  судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового процесу  про вчинення  цим судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового  процесу про вчинення цим  судом певних процесуальних  дій.

У зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представників сторін та прокурора, фіксування адміністративного процесу технічними засобами не проводилось відповідно до глави 4 Кодекс у адміністративного судочинства України. Справу розглянуто в порядку письмового провадження та складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд, -

                                        В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі у строки, встановлені відповідними законами.

Податкові органи відносяться до контролюючих, одним із основних завдань яких є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством (згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками податків і зборів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідач як суб'єкт господарювання зареєстрований Олександрійською ОДПІ як платник податків, а 23.11.2004 року як платник ПДВ (свідоцтво NI5516350).

Проведеною прокуратурою м. Олександрії  перевіркою  з питань дотримання податкового законодавства було встановлено, що суб'єкт господарювання - Приватне підприємство «Кременьхімпродукт» (відповідач) має значний податковий борг з податку на додану вартість, який станом на 29.01.2008 року складає 42010 грн. 64 коп.(42006,11 грн. - недоїмки та 4,53 грн. - залишок несплаченої пені).

За результатами виїзної планової перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2004р. по 31.о3.2007р., працівниками Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції було встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 , п. 4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), п.7, п.8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. N244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005р. за N770/11050, п.3.4 Порядку заповнення подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. N166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. N213) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за N702/10982, п. 10, п.11.l Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997р. за N 233/2037 (із змінами та доповненнями)  в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 27840, 00 грн., в т.ч. за ІV кв. 2004р. на 116, 00 грн. (листопад - 82, 00 грн., грудень - 34, 00 грн.) за 2005р. на 2 215, 00 грн. (січень - 125, 00 грн., лютий - 316, 00 грн., травень -             115, 00 грн., червень - 15, 00 грн., липень - 98, 00 грн., серпень - 257, 00 грн., листопад-1 289, 00 грн.), за 2006р. на 18 435, 00 грн. (січень - 120,000 грн., березень - 1 413, 00 грн., квітень - 639, 00 грн., травень - 223, 00 грн., червень - 425, 00 грн., липень - 690, 00 грн., вересень - 14 926, 00 грн.) та за березень 2007року на 7 074, 00 грн. внаслідок:

- неправильного вирахування податкового зобов'язання та податкового кредиту;

- заниження податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 16 927, 00 грн.              (937, 00грн.+ 7 165, 00грн.+ 8 825, 00 грн.), в т.ч. за 2005р. - на 937, 00 грн. (занижено в черні на 13, 00 грн., в серпні на 190, 00 грн., в жовтні - 525, 00 грн., в листопаді - 767, 00 грн., завищено в липні на 13, 00 грн., в вересні - 148, 00 грн., в грудні - 397, 00 грн.), за 2006р. -,на 7/65,Ог/ш.(занижено в січні - 660, 00 грн., в березні-1776, 00 грн., в квітні - 505, 00 грн., в травні - 295, 00 грн., в липні -             781, 00 грн., в вересні - 15 315, 00 грн., в листопаді - 1 202, 00 грн., в грудні -            887, 00 грн., завищено в лютому на 237, 00 грн., в червні - 52, 00 грн., в серпні - 335, 00 грн., в жовтні - 13 632, 00 грн.) та за І кв.2007року- 8 825, 00 грн. (занижено в січні на 3 507, 00 грн., в березні - 8 073, 00 грн., завищено в лютому на 2 755, 00 грн.) за рахунок невключення до оподатковуваного обороту сум попередньої оплати, отриманої від  вітчизняних покупців. 

- включення до складу податкового кредиту в лютому 2007 року суми ПДВ в розмірі 11 825, 00 грн. без підтверджуючих документів. Виявлені порушення відображені в акті перевірки від 19.07.2007 року. За результатами вказаної перевірки відповідачу було виставлене податкове повідомлення-рішення №0002012310/0 від 20.07.2007 року про сплату визначеного податковим органом зобов'язання (27 840, 00 грн. за основним платежем та 13 920, 00 грн. за фінансовими санкціями. Податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось у встановленому порядку, однак відповідачем нараховані до сплати в цьому рішенні суми не сплачено.

Поряд з цим, відповідачем порушувались строки здачі податкових декларацій та до нього застосовувались штрафні санкції згідно до повідомлення-рішення №0001881520/0 в розмірі 170, 00 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2007 року, відповідачем задекларовано податок на додану вартість у сумі 205, 00 грн. (самостійно узгоджене зобов'язання), проте не сплачено своєчасно, внаслідок чого ОДПІ було застосовано санкції у сумі 60, 40 грн. (рішення-повідомлення від 02.10.07р. N0002391520/0).

Відповідно до акту від 23.10.07р., за липень, вересень 2007 року, відповідачем не було подано податкові декларації з ПДВ, в результаті цього накладено санкції у сумі 340 грн. (копія повідомлення-рішення від 23.10.07. N0002451520/0).

Згідно акту від 21.11.07р., не було подано податкові декларації з ПДВ за жовтень 2007 року, внаслідок чого накладено штрафні санкції у сумі 170 грн. (копія повідомлення рішення від 22.11.07. N0002611520/0).

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене в установлений строк, вважається податковим боргом.

Таким чином, відповідно до облікової картки платника податку, станом на 29.01.2008 року заборгованість з податку на додану вартість становить 42 010, 64 грн. (42 006, 11 грн. - недоїмки та 4, 53 грн. - залишок несплаченої пені).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», одним із обов'язків платника податків є обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни. Проте відповідачем вказані вимоги закону не виконуються, що завдає істотну шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанню загальнодержавних програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого суспільного ладу.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби уповноважені подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Відповідно до п.п.3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону N2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Докази сплати податкового боргу у сумі 42 010 грн. 64 коп. у господарського суду відсутні.

Прокурор м. Олександрії обґрунтував необхідність звернення до суду в інтересах держави, від імені якої виступає Олександрійська МДПІ посиланням на ст. 60 КАС України.

Враховуючи  правовий статус Олександрійської міжрайонної податкової інспекції, господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні  ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначившись з питанням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумпції винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем надано безспірні доказів про наявність правопорушення з боку відповідача, наданими позивачем доказами доведено факт наявності заборгованості та її розміру і необхідність стягнення заборгованості в розмірі 42 010 грн. 64 коп. за рахунок активів відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 71, 162, 163, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                              П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Кременьхімпродукт", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, смт. Димитрове, вул. Леніна, 12, кв. 58 (р/р 260041403, в Кременчуцькій філії АБ "Полтава-банк", МФО 331423, код ЄДРПОУ 33163593) на користь держави, в особі Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17 (код ЄДРПОУ 22217326) - податковий борг в сумі 42 010, 64 грн., з яких 42 006, 11 грн. недоїмки та 4, 53 грн. залишок несплаченої пені, за рахунок активів платника податків.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 04 квітня 2008 року.

           Суддя

  Ю. І. Хилько