Вирок

від 22.05.2009 по справі 1-78

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

№ 1-78

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді капітана юстиції СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі АНТАНЮК Н.І., за участю державного обвинувача -військового прокурора Київського гарнізону - полковника юстиції ЛИСОГО М. І., потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_5, захисника-адвоката ОСОБА_6, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А0565, молодшого сержанта

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с Бакаївка Ічнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, нссудимого, неодруженого, призваного на військову службу Броварським ОМВК Київської області у квітні 2008 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

Молодший сержант ОСОБА_5, проходячи військову строкову службу у військовій частині А0565 та займаючи посаду командира відділення взводу, тобто, будучи військовою службовою особою і начальником за посадою та військовим званням для військовослужбовців ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на протязі березня-квітня 2009 року, хибно розуміючи інтереси служби, будучи невдоволеним як останні виконують його окремі вказівки по службі, в приміщенні казарми застосував насильство до вказаних потерпілих, при наступних обставинах:

12 березня 2009 року, біля 13 години, будучи незадоволеним, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 мають неохайний зовнішній вигляд, завдав кожному із останніх по одному удару кулаком по їх схрещених долонях на власних чолах;

1. 2 квітня цього ж року, після 22 години, коли особовий склад частини відпочивав, ОСОБА_5, обурившись на те, що ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повільно виконали його, ОСОБА_5, безпідставну команду „ПІДЙОМ!", завдав кожному з них один удар кулаком по їх схрещених долонях на власних чолах, а наступного дня в цей же час, з тих же мотивів та обставин, завдав ОСОБА_7 та ОСОБА_4 так само по одному подібному удару кожному, а ОСОБА_3 - декілька аналогічних ударів;

2. 3 квітня 2009 року, близько 16 години, ОСОБА_5, будучи незадоволеним, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 порушують військову форму одягу, завдав останнім кожному декілька ударів ребром долоні по їх шиї, а далі, біля 18 години цього ж дня, з аналогічних мотивів, завдав цим же потерпілим так само декілька подібних ударів.

Своїми діями ОСОБА_5 завдав потерпілим фізичного болю та порушив вимоги ст. ст. 11, 49, 58, 59, 125, 126, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобовязують військового начальника бути ввічливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі та гідності, чим перевищив надану йому владу у виді застосування насильства щодо підлеглих.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у предявленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що він дійсно в період березня-квітня 2009 року, в казарменому приміщенні неодноразово вчиняв насильницькі дії по відношенню до підлеглих ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи незадоволеним, як останні виконували ті чи інші його вказівки по службі. Так підсудний пояснив, що 12 березня 2009 року, біля 13 години, він, ОСОБА_5, обурившись, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 мали брудне військове взуття, а на зауваження з цього приводу належним чином не відреагували, він, ОСОБА_5, наніс кулаком кожному з цих

потерпілих один удар по їх, схрещених долонях на власних чолах. Крім того, ОСОБА_5 пояснив, що 2 квітня 2009 року, біля 16 години, а також приблизно і о 18 годині цього ж дня, обурившись, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 мають неохайний зовнішній вигляд, наніс кожному з них декілька ударів ребром долоні по їх шиї. Також ОСОБА_5 показав, що 2 квітня 2009 року, після відбою, біля 22 години 15 хвилин, коли всі військовослужбовці частини вже спали, він, ОСОБА_5, підійшов до ліжок, де відпочивали ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та, намагаючись перевірити, як швидко будуть діяти потерпілі у разі термінового підйому особового складу частини, надав їм команду „ПІДЙОМ!", а далі побачивши, що останні повільно виконують цю команду і обурившись на це, наніс кожному з вказаних потерпілих удар по їх схрещених долонях на власних чолах. Крім того, як далі пояснив ОСОБА_5, наступного дня, тобто 3 квітня, він в той же час за аналогічних обставин наніс ОСОБА_7 та ОСОБА_4 по одному удару кулаком по їх схрещеним долоням на власних чолах, а ОСОБА_3 - декілька подібних ударів. Разом з тим, ОСОБА_5 доповнив, що за весь час служби не мав із потерпілими неприязних стосунків.

Крім особистих показань вина ОСОБА_5 у застосуванні насильства щодо ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що виразилося у заподіянні їм побоїв, тобто, перевищенні наданої йому, ОСОБА_5, влади, підтверджується іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, в тому числі і показами потерпілих, згідно яких встановлено, що вони не мали із підсудним неприязних стосунків, а також і те, що від насильницьких дій ОСОБА_5 вони зазнали фізичного болю.

Так, показами потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено, що останні проходять військову службу в одній військовій частині із підсудним, який є для них начальником. Далі, згідно показів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 під час судового розгляду було встановлено, що 12 березня 2009 року, близько 13 години, в казармі частини, ОСОБА_5 завдав кожному з них по одному удару кулаком по їх схрещених долонях на власних чолах, а 2 квітня цього ж року, біля 16 години і 18 години, ОСОБА_5, завдав кожному декілька ударів ребром долоні по їх, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, шиї. Крім того, як пояснив в суді ОСОБА_3, вказані дії, на їх, потерпілих, думку, були викликані їх окремими порушеннями власної військової форми одягу.

Крім того, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_4, і показами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 це також знайшло своє підтвердження у суді, що 2 квітня 2009 року, між 22 та 23 годиною, ОСОБА_5, будучи невдоволеним, що вони повільно виконують надану ним, підсудним, команду „ПІДЙОМ!", наніс їм, потерпілим, кожному, один удар по їх схрещених долонях на власних чолах. Також згідно показів зазначених потерпілих було встановлено, що наступного дня в цей же час і за аналогічних обставин, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_7 та ОСОБА_4 по одному подібному удару по їх схрещених долонях на власних чолах, а ОСОБА_3 - декілька таких ударів.

Даними протоколів відтворень обстановки і обставин події, проведених з участю підсудного ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в ході яких вони дали свідчення, які відповідають викладеному в описовій частині вироку, також підтверджується вина підсудного ОСОБА_5 у вчиненні злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в тому числі і витягів з наказів командира військової частини А0565 від 07.11.2008 року, 05.11.2008 року та 7.11.2008 року відповідно за № 269, № 9, № 11, ОСОБА_5 являється начальником для потерпілих.

Військово-лікарською комісією підсудний ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби.

В той же час, орган досудового слідства інкримінував ОСОБА_5 порушення останнім своїми злочинними діями вимог ст. ст. 199, 200, 201, 207 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, однак на думку суду вказані норми необхідно виключити із обвинувачення ОСОБА_5, оскільки їх зміст визначає загальні положення розподілу часу та повсякденного порядку у військовій частині, і не передбачає конкретних обовязків підсудного як військовослужбовця, в тому числі і як військового начальника.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_5, будучи військовою службовою особою, застосував щодо підлеглих ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 насильство, що виразилося у заподіянні їм побоїв, тобто перевищив надану йому владу, а тому дії підсудного кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5, суд визнає обставинами, які помякшують покарання, щире каяття підсудного у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, а також і те, що сама злочинна поведінка ОСОБА_5 була викликана його хибним уявленням про інтереси військової служби, і самі потерпілі, які не зазнали ушкоджень свого здоровя, претензій до нього не мали.

Беручи до уваги вказані помякшуючі обставини та, враховуючи особу винного, який раніше ні в чому протиправному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягається вперше, з

2007 року проживає лише з мамою та молодшим братом, у звязку із розлученням батьків, фактично відслужив встановлений строк і за цей час з боку командування має виключно позитивну характеристику як за останнім, так і за попереднім місцем служби, в тому числі і неодноразово заохочувався по службі, при цьому дисциплінарних стягнень не отримував, за місцем навчання до служби в армії також характеризується виключно з доброї сторони, сам в суді негативно оцінив свій злочинний вчинок та попросив вибачення у потерпілих, при цьому пообіцявши у майбутньому не допускати протиправних дій, суд знаходить можливим в даному конкретному випадку застосувати до ОСОБА_5 ст. 69 КК України і перейти до іншого, більш мякого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 424 КК України, однак враховуючи всі в сукупності обставини вчиненого злочину, перейти до покарання, яке все ж таки повязане із триманням підсудного в умовах ізоляції, а саме арешту, оскільки такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим а також необхідним і достатнім для його виправлення, в тому числі і для попередження вчинення останнім нових злочинів. Разом з тим, оскільки ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин та своїми діями дискредитував військове звання "молодший сержант", то суд на підставі ст. 54 КК України вважає за необхідне позбавити його військового звання "молодший сержант".

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 323, 324, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону.

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, за якою, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці з утриманням на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України по місту Києву та Київській області.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 військового звання "молодший сержант".

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання та перебування під вартою, а саме з 15 квітня 2009 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 - взяття під варту - залишити без змін і до набрання вироком законної сили утримувати останнього на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України по місту Києву та Київській області.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.