Рішення

від 10.04.2008 по справі 3/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 квітня 2008 р.   Справа № 3/271   

За позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області,  76000, вулиця С. Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ

До відповідача  - 1 Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс",  вулиця Василіянок, 48, місто Івано - Франківськ

До відповідача 2:  ТзОВ "Гал-Аудит",  вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76000.

 Cуддя  Фрич Марія Миколаївна   

При секретарі   Ломей Любов Романівна

Представники:

Від позивача:  Гайдей Віра Василівна - начальник юридичного відділу, (довіреність № 01/14-01 від 10.01.2008 року).

Від відповідачів 1, 2:  не з"явились.   

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся в суд з вимогою  про визнання недійсним Додатку № 1 від 25.12.2003р. та Додаткової угоди від 01.08.2006р. до договору оренди державного майна № 18-ДЛП від 02.01.2003р., укладених між відповідачами та припинення дії договору оренди № 18-ДЛП від 02.01.2003р. на майбутнє, звільнення відповідачем 2 нежитлові приміщення  будівлі площею 48,1 кв. м., що перебуває на балансі відповідача - 1 та розташований за адресою: вул. Василіянок, 48, в м. Івано-Франківську.

ДЛП "Прикарпатліс" заявлялись клопотання про залучення у якості третьої сторони, що не заявлячє самостійних вимог з боку відповідача -  Міністерство промислової політики України.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна самостійно довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, предметом спору є визнання договору недійсним, а тому доведення того, що договір укладено з дотриманням вимог діючого законодавства є обов"язком сторін по договору. Внаслідок чого, підстав для залучення до участі у спорі Міністерства промислової політики України не має.

        Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на:

          - Укладений між відповідачами договір  оренди державного майна № 18-ДЛП, який погоджений регіональним відділенням;

          - Додаток до договору №1 від 25.12.2003р. та Додаткову угоду до договору від 01.08.06р., яким збільшено розмір орендної плати та продовжено дію договору до 31.12.2008р. та їх неправомірність;

          - пункт 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 якою передбачено, що у разі, коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" - Фондом державного майна України, його регіональним відділенням;

          - ч. 1, 2, 4 ст. 230 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

          - ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу, згідно якої недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог є підставою недійсності правочину;

             Представник відповідача вимоги позивача не визнає, вказуючи, що:

- згідно п.2ст.73 Господарського кодексу України орган державної влади Мінпромполітики України, до сфери управління якого входить державне підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

-на укладення спірного договору оренди та продовження його дії Мінпромполітики України як власник майна надав дозвіл № 10/6-2-766 від 29.04.2003р., а в подальшому також дозвіл № 10/7-3-199 від 30.01.2007р.

- ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає можливість підприємству виступати орендодавцем щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство,

- на судову практику /справа № 4/362/, відповідно до якої у орендодавця відсутній обов"язок узгоджувати розмір орендної плати з Фондом Державного майна України, оскільки в Закону України "Про  оренду державного і комунального майна" який є спеціальним законом, такий обов"язок не передбачено,

- додаток № 1 від 25.12.2003р., яким продовжено дію договору  оренди № 18-ДЛП терміном до 31.12.2008р. було підписано до набрання чинності Господарським кодексом, а отже його положення не можуть поширюватися на правовідносини, які склалися до 1.01.2004р.

          Представник відповідача 2 в судове засідання не з"явився, причин свого не прибуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений.

          Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд встановив наступне.

          Проведеною  регіональним відділенм Фонду державного майна України перевіркою відповідності чинному законодавству договорів оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі державного лісогосподарського підприємства "Прикарпатліс" за період з 01.01.04р. по 31.05.06р. встановлено, що 02.01.2003р. між Підприємцем Пришляком І.В. та Державним лісопромисловим підприємством "Прикарпатліс" було укладено договір оренди державного майна № 18-ДЛП (далі-Договір).

          Згідно умов Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно -  приміщення площею 48,1 м. кв. , що перебуває на балансі ДЛПП "Прикарпатліс", за адресою: вул. Василіянок, 48 в м. Івано-Франківську, строком з 01.09.2001р. по 31.12.2001р.

          25.12.2003р. додатком № 1  до договору було внесено зміни до істотних умов договору, а саме: збільшено розмір орендної плати та продовжено дію договору до 31.12.2008р. 1.08.2006р. додатковою угодою до договору сторони вдруге збільшили розмір орендної плати та продовжили дію договору до 31.12.2008р.

          Вказані додатки є такими, що прийняті з порушенням вимог діючого законодавства,  оскільки:

          Продовжений договір оренди не відповідає вимогам ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 Господарського кодексу України та нормам Цивільного кодексу України, п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, РВ ФДМУ по Івано-Франківській області звернулось з позовом про визнання його недійсним.

Згідно п. 2 ст. 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне підприємство, є представником власника і. викопує: його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Пунктом сьомим частини четвертої "Положення про Міністерство промислової політики України", затвердженого Указом Президента України № 84 9/2001 від 21.09.2001р., передбачено виконання Мінпромполітики України функцій з управління об'єктами державної власності. Засновником ДЛП "Прикарпатліс" являється Мінпромполітики України відповідно до наказу № 22 від 22.05.2001 року, згідно до якого вказаний адмінбудинок переданий на баланс і повне господарське відання.

          Як встановлено з наявних у справі доказів, договір оренди укладено на підставі дозволу Міністерства промислової політики України (№ 10/6-2-766 від 29.04.2003р., а в подальшому також дозвіл № 10/7-3-199 від 30.01.2007р.), яке здійснювало на час укладення даного договору функції, щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. ДЛП "Прикарпатліс" входить до сфери управління даного Міністерства, яке с його засновником.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) орендодавцями є фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що по увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі. приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України.

Як встановлено в судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні докази надання Міністерством промислової політики України дозволу на продовження строку дії договору оренди №18-ДДП від 02.01.03 до 31.12.08, що було зроблено додатком № 1 від 25.12.03р.                               Крім цього, такі зміни щодо терміну договору оренди, як істотної умови договору не були погоджені з регіональним відділенням ФДМ України по Івано-Франківській області. Тобто, орендодавцем не була дотримана норма ч. З ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в той час як листом № 08/311 від 24.02.04 позивач повідомив ДП «Прикарпатліс» про зміни в чинному законодавстві, та вказав на заборону пролонгації договорів оренди.

Крім цього, при укладенні оспорюваного договору, були порушені вимоги п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 04.10.95р. № 7 8 6 з подальшими змінами, яка містить вимогу щодо обов'язкового затвердження РІЗ ФДМ України по Івано-Франківській області розміру орендної плати за оренду державного майна, оскільки орендна плата за договором оренди №18-ДЛП від 02.01.03 з позивачем не погоджена. Листом № 33-ДЛП від 26.02.04р., № 106-ДЛП від 31.08.2006р. та № 111-ДЛП від 19.09.2006р.  відповідач 1 звертався до позивача за затвердженням вартості орендної плати, визначеної додатком № 1 до договору оренди, проте листи залишені без задоволення. А відтак відсутні підстави вважати погодженим з РВ ФДМУ по Івано-Франківській області розмір орендної плати, докази фактичного погодження не представлено і в судове засідання .

Перевіряючи доводи позивача та аналізуючи діюче законодавство, що регулює дані правовідносини встановлено що, статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи, що оспорюваний договір оренди укладено без врахування вимог діючого законодавства, а тому його слід визнати недійсним, а з врахуванням природи орендних відносин, коли неможливо повернути спожиті орендарем послуги по оренді приміщення дія такого договору припиняється на майбутнє. А з врахуванням того, що недійсний договір не створює правових підстав для володіння й  користування орендарем займаним приміщенням, об'єкт оренди підлягає звільненню орендарем.

За  таких обставин слід визнати, що  вимоги позовної  заяви є обгрунтованими та  підлягають до задоволення.

Заперечення сторін судом до уваги не приймається,  оскільки всі вони не спростували того факту, що при визначенні розміру орендної плати сторонами  не допущено порушень вимог діючого законодавства.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу,  ст.5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати недійсним Додаток № 2 від 25.12.2003 року та Додаткову угоду від 01.08.2006 року до договору оренди держаавного майна № 18 - ДЛП від 02.01.2003 року, укладені між відповідачами та припинити дію договору оренди на майбутнє.

Звільнити ТзОВ "Гал-Аудит" (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, код 24684316) приміщення  будівлі площею 48,1 кв. м., що перебуває на балансі Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс", та розташовані за адресою: вулиця Василіянок 48, місто Івано-Франківськ.

Стягнути зДержавного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" - 85 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути  з Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс"- 59 грн. витран на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з  ТзОВ "Гал-Аудит"(вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, код 24684316) - 85 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з  ТзОВ "Гал-Аудит" (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, код 24684316) - 59 грн. витран на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Фрич Марія Миколаївна

                                                            рішення підписане 15.04.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"