Постанова

від 04.03.2008 по справі 17/420

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/420

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.03.2008                                                                                           № 17/420

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Колосовський Ю.О. – представник за дов. № б/н до 31.07.2008;

 від відповідача - Скляренко І.Г. – начальник юр. відділу за дов. № 220/791/д від 12.11.2007;

за участю відповідно до ст. 30 ГПК України

Макодзеба С.Л. - військовослужбовець за посв.              № 056179;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство оборони України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2007

 у справі № 17/420  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "ГорАнт"

 до                                                   Міністерство оборони України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення заборгованності в розмірі 22280,00 грн.

 Товариство з обмеженою відповідальністю „ГорАнт” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ГорАнт” суму загальної заборгованості в розмірі 22280,00 грн.; та просило стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2007 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 22280 грн. основного боргу, 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 222,80 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено суду факт отримання відповідачем товару на суму 22280,00 грн., яку останній не оплатив, а відповідачем такі твердження позивача жодним належним доказом не спростовано.

          Крім того, суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача про те, що відсутність між сторонами будь-якого договору про поставку товару свідчить про відсутність у сторін будь-яких господарських зобов'язань є хибними, оскільки в силу припису ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Таким чином, зобов'язання, які виникли між сторонами по справі на підставі видаткових накладних, є позадоговірними.

          Відповідач, не погоджуючись із рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року по справі № 17/420 скасувати та прийняти нове рішення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 у справі № 17/420 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач при здійсненні правочину не перевірив дієздатність іншої особи, що призвело до укладення правочину, який є не дійсним від моменту його укладання.

Також заявник зазначає, що клопотання про залучення до участі у справі на стороні відповідача громадянина Макодзеба С.Л., відповідно до ст. 27 ГПК України, суд неправомірно відхилив. Крім того, в обґрунтуванні рішення суду зазначено, що відповідно до ст. 30 ГПК України, працівники державного органу не можуть залучатися до участі у справі. Це є помилкою та порушенням процесуальних норм.

Крім того, апелянт наголошує, що суд визнав своїм рішенням, що Департамент (не є юридичною особою) може вчиняти від свого імені правочин, тобто набувати прав і обов'язків, і бути стороною при здійсненні правочинів. Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (Департамент і ТОВ „ГорАнт”). Тоді як відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, якою на думку апелянта є Міністерство оборони України. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Тобто, зобов'язання між двома сторонами не створюють зобов'язання для третьої сторони. Таким чином Міністерство оборони України не може відповідати за договори чи інші правочини, які Міністерством оборони України не здійснювались.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що твердження відповідача про те, що товар від позивача він не отримував, про що є відповідні довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України від 05.11.2007 та Департаменту від 09.11.2007, які не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки саме з метою отримання товару від позивача відповідачем була виписана довіреність серії ЯЗН за № 321865 на отримання сувенірної продукції.

Крім того, позивач у відзиві зазначає, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано було відхилено письмову заяву Міністерства оборони України про залучення до участі у справі на стороні відповідача громадянина Макодзеба С.Л., отже порушення норм процесуального права не було.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 18.02.2008 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виходом судді Алданової С.О. з щорічної відпустки доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 17/420 колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г.- головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 відповідно до ст. 30, п. 3 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв'язку з необхідність витребування нових доказів та виклику в судове засідання суду апеляційної інстанції військовослужбовця Міністерства оборони України Макодзебу С.Л. для дачі пояснень щодо підстав отримання ним продукції у позивача по справі (факту такого отримання).

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних №РН-84 від 25.08.205, № 85 від 25.08.2005, № 88 від 25.08.2005, № 90 від 25.08.2005, № 91 від 25.08.2005 було отримано від позивача товар (сувенірну продукцію) на загальну суму 22280,00грн.

Суд першої інстанції вказав, що факт отримання товару також підтверджується довіреністю серії ЯЗН № 321865 від 25.08.2005 (аркуш справи 9), виданою для отримання у Товариства з обмеженою відповідальністю „ГорАнт” матеріальних цінностей Департаментом міжнародного співробітництва Міністерства оборони України на ім'я підполковника Макодзеба С.Л., підписи якого про отримання товару міститься в вище зазначених видаткових накладних, в яких є посилання на номер, серію та дату довіреності, на підставі якої представник відповідача отримав товар.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 244, 246 ЦК України довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Установлено вимоги до довіреності, що видається юридичною особою. Довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою і скріплена печаткою відповідної юридичної особи. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. У цьому випадку такий акт має бути оформлений належним чином (підписаний керівником, завірений печаткою юридичної особи тощо).

Юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявності акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства організації.

Представник відповідача на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 надав витребувані судом документи (наявні в матеріалах справи), зокрема: лист адміністративно-господарського управління генерального штабу збройних сил України № 327/3/284 від 27.02.2008 (в якому зазначено, що в період з січня 2005р. по серпень 2005р., довіреним особам Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони України, довіреності для отримання матеріальних цінностей у ТОВ „ГорАнт” адміністративно-господарчим управлінням генерального штабу збройних сил України не видавалися); лист Головного управління оборонного планування генерального штабу збройних сил України № 322/1/1155 від 27.02.2008, в якому зазначено, що Департамент міжнародного співробітництва є структурним підрозділом Міністерства оборони України та має статус „без права юридичної особи”.

Відповідно до положення „Про Департамент міжнародного співробітництва Міністерства оборони України”, затвердженого наказом Міністра оборони України № 524 від 29.08.2005 - Департамент міжнародного співробітництва Міністерства оборони України є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства оборони України.

Крім того, матеріали справи не містять довіреності на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю „ГорАнт” матеріальних цінностей, саме Міністерства оборони України (або від міністерства оборони).

Отже, з огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Міністерством оборони України жодних прав та обов'язків на отримання вищевказаної сувенірної продукції від його імені Департаменту міжнародного співробітництва не надавалось, як і відповідних повноважень військовослужбовцю Міністерства оборони України  Макодзебі С.Л. діяти від імені відповідача, що також підтверджується його поясненнями наданими на вимогу суду в порядку ст. 30 ГПК України. А Департамент міжнародного співробітництва, в свою чергу, не мав господарської дієздатності без дозволу Міністерства оборони України видавати довіреність на отримання вищевказаної продукції від Міністерства оборони України. Крім того, видана довіреність серії ЯЗН № 321865 від 25.08.2005 містить печатку структурного підрозділу, а не юридичної особи.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би підтверджував факт отримання вказаної продукції Міністерством оборони України.

В судовому засіданні 04.03.2008 військовослужбовець Макодзеба С.Л. надав письмові пояснення, в яких не заперечує, що підписи на видаткових накладних № РН-84 від 25.08.205, № 85 від 25.08.2005, № 88 від 25.08.2005,    № 90 від 25.08.2005, № 91 від 25.08.2005 йому належать.

Проте, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Якщо схвалення дій представника не відбудеться, то такий правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.)

Матеріали справи доказів схвалення юридичною особою (Міністерством оборони України) дій Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства оборони України або військовослужбовця Міністерства оборони України Макодзебою С.Л., не містять.

Відповідач в судовому засіданні 04.03.2008 заперечував факт такого схвалення, крім того представник позивача, в судовому засіданні 04.03.2008 надав на вимогу суду письмові пояснення (наявні в матеріалах справи), в якому зазначив, що докази схвалення Міністерством оборони України правочину згідно накладних у ТОВ „ГарАнт” також відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справ, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, вище зазначені видаткові накладі в розумінні ст. 34 ГПК України не можуть вважатися належними доказами щодо отримання сувенірної продукції саме відповідачем у справі. Викладене є підставою для відмови у позові повністю.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи з вищевикладеного та даної статті, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не були порушені права позивача станом на день звернення з позовом та ухвалення рішення, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

За таких обставин судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Згідно пунктів 1, 2 ст. 104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2007 по даній справі підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи, з прийняттям нового рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга - задоволенню.

В порядку п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у разі скасування рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається, зокрема, при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції на позивача. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції судові витрати також підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2007 року скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю „ГорАнт” до Міністерства оборони України по даній справі відмовити повністю.

       4.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГорАнт” (02232, м. Київ вул. Бальзака, 38, кв. 116, р/р 26005012238001 в філії АКБ „Надра” м. Києва, МФО 320564, код 32105923), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, - на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 22990368, реквізити фінансового управління Головного штабу збройних силу України: р/р 35215031003193 у ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) 111,40 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

        5.   Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6.   Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бут оскаржена у касаційному порядку

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Коротун  О.М.

 07.03.08 (відправлено)