Постанова

від 13.03.2008 по справі 7/445/07-10/679/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/445/07-10/679/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.03.08                                                                                               Справа №7/445/07-10/679/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Кричмаржевський В.А.  , Яценко О.М.

при секретарі: Пересада О.В.

за участю представників:

позивача: Виборнова М.М., дов. б/н від 07.12.2007 р.;

                  Тіхонцева О.В., дов. № 25/2 від 06.12.2007 р.

відповідача: Мариніч Н.В., дов. № 941196 від 29.02.2008 р.                                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р.

у справі № 7/445/07-10/679/07

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми “Родник”, м. Херсон

до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області

про стягнення 347.240,55  грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-комерційна фірма “Родник”, м. Херсон, (далі - позивач) звернулася в господарський суд Запорізької області з позовом до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, (далі – відповідач) про стягнення 347.240,55 грн. заборгованості за Договором поруки № 241 від 27.10.1999 р., за Додатковою угодою № 1 від 28.02.2000 р. до договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р.

До прийняття рішення у справі в порядку ст. 22 ГПК України позивач надав заяву про зміну підстав позовних вимог, в якій зазначив, що підставою його позовних вимог слід вважати не Додаткову угоду № 1 від 28.02.2000 р. до договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р., а Угоду від 11.03.2002 р. Заява прийнята до розгляду судом першої інстанції.  

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. у справі             № 7/445/07-10/679/07 (суддя Алейнікова Т.Г.) клопотання про поновлення строку задоволено, строк позовної давності поновлено, позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 347.240,55 грн. основного боргу, 3.472,41 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.     

Рішення господарського суду мотивоване наступним. Між ТОВ “Агротек” та відповідачем був укладений Договір № 473(1)99У від 28.09.1999р., відповідно до умов якого ТОВ “Агротек” зобов`язалося у IV кварталі 1999р. здійснити поставку продукції, а відповідач сплатити її вартість. Строк здійснення оплати в договорі не встановлений.  Постачальник (ТОВ “Агротек”) прийняті на себе зобов`язання виконав, поставивши за накладною №11 від 21.10.1999р. продукцію на суму 888.510,00 грн., що підтверджується відповідачем. Доказів  належного і повного виконання зобов`язання по оплаті отриманої продукції відповідач не надав. 28.02.2000 р. відповідачем із залученням позивача було укладено Додаткову угоду до договору №473(1)99У від 28.09.1999р., якою сторони визначили, що проведення розрахунків із ТОВ “Агротек” за поставлену продукцію покладається на позивача, який несе повну відповідальність за їх здійснення. За своєю правовою природою  Додаткову угоду №1 від 28.02.2000р. можна кваліфікувати як Договір уступки права вимоги в якому позивач є новим кредитором. Надані позивачем суду документи в обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності в повній мірі свідчать, що протягом певного часу позивач з поважних причин був позбавлений можливості захищати у встановленому порядку порушені відповідачем права. З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання про визнання  поважною причину пропуску ним строку позовної давності і поновлення строку підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.  

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить рішення господарського суду  Запорізької області від 08.01.2008 р. у справі № 7/445/07-10/679/07 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, застосувавши строк позовної давності. Відповідач зазначає, що строк позовної давності за основним зобов'язанням (договором № 473(1)99У від 28.09.1999 р.) сплив     01.01.2003 р., виходячи із строку, на який було укладено цей договір, а сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові. На думку відповідача, зазначені позивачем причини пропуску строку позовної давності не є поважними і господарський суд першої інстанції неправомірно поновив його. Також відповідач зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції був позбавлений законного права ознайомитись зі змінами в позовних вимогах позивача.    

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення, а рішення – без змін. Позивач зазначає, що відповідач, підписавши додаткову угоду № 1 від 28.02.2000 р. до договору № 473(1)99У від 28.09.1999 р., погодився, що права кредитора за вимогою в сумі 888.510,00 грн. від ТОВ «Агротек» переходять до позивача. При цьому у зміненому договорі не було зазначено дати виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої йому продукції. Згідно з вимогами діючого законодавства після семиденного строку від дати звернення з вимогою про оплату коштів відповідач повинен їх сплатити. На думку позивача, господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропуску строку позовної давності поважними.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 457 від 13.03.2008 р. справа № 7/445/07-10/679/07 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Коробки Н.Д., суддів: Кричмаржевського В.А., Яценко О.М.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 13.03.2008 р. Запорізькому апеляційному господарському суду представником відповідача надано ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.03.2006 р. у справі № 12/23/06, якою на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми “Родник”, м. Херсон, (позивача у даній справі) до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, (відповідача у даній справі) про стягнення 347.240,55 грн. заборгованості за договором № 473(1)99У від 28.09.1999 р.

Однак, в мотивувальній частині зазначеної ухвали вказано, що позов підписано особою, яка не мала права підписувати позовні заяви від імені позивача, і позов слід залишити без розгляду.

Так, дійсно, згідно з п. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну  заяву  підписано  особою,  яка  не  має    права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Отже, на підставі викладеного колегія суддів вважає, що провадження у справі № 12/23/06 припинено помилково, позов слід було залишити без розгляду.

До того ж, представник відповідача в судовому засіданні 13.03.2008 р. погодився, що позивач мав право знову звернутися з позовом до господарського суду в загальному порядку і що справа правильно розглянута судом першої інстанції по суті, за результатом чого прийняте оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. у справі № 7/445/07-10/679/07. Взагалі зазначена ухвала господарського суду Запорізької області від 01.03.2006 р. у справі № 12/23/06 була надана представником відповідача Запорізькому апеляційному господарському суду для підтвердження неповажності причин пропуску позивачем строку позовної давності.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю “Агротек” (далі – первісний кредитор) та відповідачем був укладений договір поставки продукції № 473(1)99У від 28.09.1999 р. (далі – Договір поставки), згідно з умовами якого первісний кредитор зобов`язався поставити, а відповідач прийняти й оплатити продукцію. Загальна вартість Договору поставки складає 888.510,00 грн. (п. 3.1 Договору поставки). Строк здійснення оплати в Договорі поставки не встановлений.  Первісний кредитор прийняті на себе зобов`язання виконав, поставив відповідачу за накладною № 11 від 21.10.1999 р. продукцію на загальну суму 888.510,00 грн., що не заперечується відповідачем. Доказів  належного і повного виконання зобов`язання по оплаті отриманої продукції відповідач не надав.

27.10.1999 р. між позивачем і первісним кредитором було укладено договір поруки № 241 (далі – Договір поруки), відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов'язання щодо солідарної з відповідачем відповідальності перед первісним кредитором за проведення з ним розрахунків за Договором поставки за поставлену первісним кредитором відповідачу продукцію на загальну суму 888.510,00 грн. Строк дії Договору поруки сторони встановили  - до виконання Договору поставки (п. 4.2 Договору поруки).

28.02.2000р. між первісним кредитором, позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки, якою сторони визначили, що проведення розрахунків з первісним кредитором за продукцію, поставлену відповідачу за Договором поставки, покладається на позивача, який несе повну відповідальність за їх здійснення.

Пунктом 2 цієї Додаткової угоди було визначено, що, у свою чергу, відповідач здійснює розрахунок з позивачем на суму 888.510,00 грн. у формі, що не суперечить чинному законодавству і тільки після проведення зазначених розрахунків зобов'язання відповідача за Договором поставки вважаються виконаними в повному обсязі. Строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо розрахунку з позивачем вказаною угодою не встановлений.

Листом вих. № 13/3 від 13.03.2000 р. (а.с. 13) первісний кредитор повідомив відповідача про необхідність провести розрахунок за поставлену за Договором поставки продукцію на загальну суму 888.510,00 грн. з позивачем.  

Листом вих. № 14/4 від 14.04.2000 р. (а.с. 14) первісний кредитор просив позивача із суми 888.510,00 грн. вважати: суму 541.269,45 грн. – провести повернення електроенергії відповідачу для первісного кредитора, а суму 347.240,55 грн. – погашення кредиторської заборгованості перед позивачем.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 449-р “Про внесення змін до пункту 1 Розпорядженням КМ України від 21.08.2000 р. № 325” підприємствам – споживачам електроенергії, які мали станом на 01.09.2000р. непогашену заборгованість за спожиту електроенергію и не погасили її на день проведення вказаних розрахунків, була надана змога до 15.12.2000р. в рахунок сплати виробниками електроенергії отриманих обладнання, матеріалів,  палива, послуг і виконаних робіт здійснити розрахунки з енергопостачальними компаніями за спожиту електроенергію в грошовій формі через окремі розподільчі рахунки. Однак, встановлений Розпорядженням порядок здійснення розрахунку припускав таку змогу тільки з підприємствами-споживачами електроенергії (поставщиками обладнання), які мали непогашену заборгованість за спожиту електроенергію. Позивач такої заборгованості на той час не мав.   

У зв'язку з цим, 12.12.2000 р. позивач уклав Договір поруки № 56 з відкритим акціонерним товариством “Югцемент”, яке мало заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 2.936.390,00 грн. перед ВАТ “Миколаївобленерго”. За цим договором позивач передав ВАТ “Югцемент” кредиторську заборгованість відповідача в сумі 2.936.390,00 грн., в склад якої, крім заборгованості за вищезазначеною Додатковою угодою № 1, увійшла передана позивачу заборгованість відповідача за іншими договорами поставки:

–ПКФ “Рокада”у сумі 600.000,00 грн. (договір №637 від 03.03.1999р.);

–РНПЦ “Горн”у сумі 745.600,40 грн. (договір №558(1)У від 15.11.1999р.);

–ТОВ “Інтера”у сумі 158.979,67 грн. (договір №315(1)99У від 05.07.1999р.);

–ТОВ НКП “Каперс”у сумі 175.095,00 грн. (договір №409(6)У від 09.08.1999р.)

–ТОВ “Альбатрос”у сумі 29.804,93 грн. (договір №15(6)99У від18.01.1999р.);

–ПХП “Колор”у сумі 338.400,00 грн. (договір №26 від 29.07.1995р.);

- ТОВ “Агротек”у сумі 888.510,00 грн. (договір №241 від 27.10.1999р.).

Загальна сума 2.936.390,00 грн.

Однак, у 2000р. ВАТ “Югцемент” залік взаємних вимог з виробником електроенергії не здійснило. Договір №315(1)99У від 05.07.1999р. з ТОВ “Інтера” на суму 158.979,67 грн. та Договір №409(6)У від 09.08.1999р. з ТОВ НКП “Каперс” на суму 175.095,00 грн. з загальної суми переданої кредиторської заборгованості вилучено. Як вже зазначалось вище, за Договором поруки з первісним кредитором заборгованість відповідача перед позивачем погашена частково у сумі 541.269,45 грн., шляхом повернення електроенергії відповідачу для первісного кредитора.

У 2001р. позивач додатково передав ВАТ “Югцемент” кредиторську заборгованість відповідача:

–ПХО “Пресс”у сумі 192.144,12 грн. (договір №13 від 01.06.2000р.);

–ТОВ “Аркада-Сервис ЛТД”в сумме 683.200,00 грн. (договір № 303 от 03.03.1999р.);

–ПП “Нелесир”в сумме 414.924,75 грн. (договір №15(6)99У від 16.01.1999р.);

–НПО “Теплосила”у сумі 223.338,36 грн. (договір №553/3/98 від 07.12.1998р.);

–ТОВ “Вініс ЛТД”у сумі 105.738,51 грн. (договір №6/96 від 19.06.1996р.). Всього на суму 1.619.345,74 грн.

Таким чином, станом на 01.09.2001р. загальна сума заборгованості відповідача, переданої позивачем ВАТ “Югцемент” за договором поруки № 56 від 12.12.2000 р. склала 3.680.391,62  грн., що підтверджено довідкою відповідача № 340 про стан взаємних розрахунків.

11.03.2002 р. позивач і ВАТ “Югцемент” уклали Угоду, якою за взаємною згодою розірвали Договір поруки № 56 від 12.12.2000 р., у зв'язку з тим, що жодна із сторін не виконала свої зобов'язання за Договором поруки № 56 від 12.12.2000 р., оскільки Розпорядження КМУ від 14.11.2000р. № 449-р втратило чинність. Враховуючи, що ВАТ «Югцемент» не провело розрахунки з позивачем як поручитель за Договором поруки    № 56 від 12.12.2000 р., вважати позивача належним кредитором відповідача з моменту підписання цієї Угоди (п. 5 Угоди від 11.03.2002 р.). Отже, кредиторська заборгованість відповідача перед ВАТ “Югцемент” у сумі 3.680.391,62  грн., повернулася позивачу, про що відповідач був повідомлений листом ВАТ “Югцемент” (вих. № 614 від 11.03.2002р.).

Таким чином, з моменту укладання Угоди від 11.03.2002р. про розірвання Договору поруки №5 6 позивач набув права кредитора до відповідача по заборгованості у сумі 3.680.391,62 грн. (в т. ч. 347.240,55 грн. за Договором поруки).

Оскільки, як вже зазначалось вище, строк виконання зобов'язання відповідачем за Додатковою угодою № 1 до Договору поставки та за Договором поруки встановлений не був, позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 10-2 від 10.11.2005 р. (міститься в матеріалах справи,   а.с. 23), в якому запропонував відповідачу поновити кредиторську заборгованість перед позивачем для проведення взаєморозрахунків в т.ч. і в сумі 347.240,55 грн. Вказаний лист отриманий відповідачем, про що свідчить лист – відповідь відповідача № 42-08/15110 від 15.12.2005 р. (а.с. 21), в якому він посилається саме на №10-2 від 10.11.2005р.

Жодного доказу, який би підтвердив своєчасне і повне проведення розрахунків за отриману продукцію за Договором поставки відповідач не надав.

На час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем складає 347.240,55 грн.

Стягнення з відповідача на користь позивача 347.240,55 грн. основного боргу стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 р.) Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Приписами п. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Пунктом 2 ст. 556 ЦК України передбачено, що до  поручителя,  який  виконав  зобов'язання,  забезпечене порукою,  переходять  усі права кредитора у цьому зобов'язанні,  в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи, а саме конверт від 24.10.2007 р. (а.с. 32), з позовом в господарський суд Запорізької області до відповідача позивач звернувся 24.10.2007 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності з моменту пред'явлення вимоги до відповідача.

Також слід зазначити, що після закінчення строку дії договору не припиняється зобов'язання сторін щодо виконання умов цього договору. До того ж, як вже зазначалось, строк дії Договору поруки сторони встановили  - до виконання Договору поставки (п. 4.2 Договору поруки), а доказів виконання своїх зобов'язань за Договором поставки відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, заперечення відповідача щодо спливу позовної давності не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на вищевикладене.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення 347.240,55 грн. основного  боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин апеляційна скарга Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. у справі             № 7/445/07-10/679/07 підлягає зміні через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Судові витрати, у томі числі і за апеляційною скаргою, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу слід віднести на відповідача, оскільки спір доведено до суду за його виною.

                На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. у справі             № 7/445/07-10/679/07 змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 р. у справі № 7/445/07-10/679/07 перший абзац щодо задоволення клопотання про поновлення строку і поновлення строку позовної давності, в іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Кричмаржевський В.А.  Яценко О.М.