Постанова

від 20.05.2011 по справі 23/9

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/9

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.05.2011 р.           справа №23/9

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:    

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Бойченко К.І., Зубченко І.В.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

          Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичний завод “Альтком” смт. Очеретине Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. (повний текст від 10.03.2011р.) у справі №23/9 (суддя Забарющий М.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Груп” м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичний завод “Альтком”                           смт. Очеретине Донецької області

про стягнення 1 973,09грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Груп” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичний завод “Альтком” смт. Очеретине Донецької області,  про стягнення  вартості отриманого, проте не оплаченого у повному обсязі товару в сумі 1 973,09грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. позовні вимоги задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Кирпичный завод ”Альтком”  смт. Очеретине на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес-Групп” м. Донецьк 1 973 грн. 09 коп. боргу.

Свій висновок щодо задоволення позовних вимог господарський суд обґрунтував, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та норм ст.ст. 509, 526, 530, 629, 692 ЦК України, зазначивши, крім іншого, що сума боргу відповідачем визнана у повному обсязі.    

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що вважає зазначене рішення необґрунтованим, незаконним, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не були враховані права та законні інтереси відповідача,  а також суд не створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у  судове засідання не з'явився, проте вдруге направив на адресу апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судова колегія відмовляє позивачу у задоволенні вказаного клопотання, оскільки згідно ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. За матеріалами справи, строк розгляду даної апеляційної скарги закінчується 24.05.2011р.

До того ж, ухвалою від 13.04.2011р. розгляд даної апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням позивача, більш того, ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка у судове засідання представника позивача не визнавалась обов'язковою.

За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес-Групп” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кирпичний завод “Альтком” (покупець) було укладено договір №09/04-1, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує продукти харчування (товар) на умовах доставки покупцю.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару визначаються в рахунках та накладних, що є невід'ємною частиною даного договору. З моменту підпису накладних обома сторонами, умови накладних вважаються обов'язковими для сторін.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що з моменту вручення товару покупцю, товар переходить у власність покупця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару за видатковою накладною №562554 від 11.08.2010р. на суму 2 979,90грн., який відповідач прийняв без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом представника та штампом підприємства відповідача у зазначеній накладній.

Згідно п. 3.2 договору, відповідач зобов'язався здійснити оплату за товар протягом 7 календарних днів з моменту вручення товару.  Згідно п. 1.3 договору моментом вручення товару покупцю вважається момент підписання накладних.

Таким чином, відповідач повинен був виконати свій обов'язок щодо оплати отриманого за видатковою накладною №562554 від 11.08.2010р. товару по 18.08.2010р. включно, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару своєчасно та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 1 973,09грн., доказів погашення якої відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.     

Статтею 509 ЦК України також передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Крім того, статті 525, 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, що сума боргу підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. у справі №23/9 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати по оплаті держмита за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103,                    ст.105 ГПК України,  Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. (повний текст від 10.03.2011р.) по справі №23/9 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичний завод “Альтком” смт. Очеретине Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2011р. (повний текст від 10.03.2011р.) по справі №23/9 –залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач):          Н.В. Будко

Судді:          К.І. Бойченко

          І.В. Зубченко

                    Надруковано примірників-5

                    1-у справу

                    1-позивачу

                    1-відповідачу

                    1-господарському суду

                    1-ДАГС