Постанова

від 27.04.2011 по справі 5020-116/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛ ЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2011 року Справа № 5020-116/2011

Севастопольсь кий апеляційний господарськ ий суд у складі колегії судді в:

головуючого судді Гогол я Ю.М.,

суддів Лисен ко В.А.,

Риб іної С.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Н ОМЕР_1, довіреність № б/н ві д 01.10.10, товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза";

представник відповідача, НОМЕР_2, довіреність № 05/212 від 24.02.11, комунальне підприєм ство Севастопольської міськ ої ради "Севелектроавтотранс " ім. О.С. Круподьорова;

представник третьої особи , не з'явився, Відкрите акц іонерне товариство "Енергети чна компанія "Севастопольене рго";

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 5 74 від 18.11.08, Старший прокурор ві дділу прокуратури міста Сева стополя;

розглянувши апеляційні ск арги товариства з обмежен ою відповідальністю "СК-Яуза " та комунального підприємст ва Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс" і м. О.С. Круподьорова на рішенн я господарського суду міста Севастополя (суддів Головко В.О.; Харченко І.А.; Шевчук Н.Г.) ві д 29 березня 2011 року у справі № 5020- 116/2011

за позовом товари ства з обмеженою відповідаль ністю "СК-Яуза" (вул. Гідрограф ична, 21,м. Севастополь,99000)

до комунального п ідприємства Севастопольськ ої міської ради "Севелектроа втотранс" ім. О.С. Круподьорова (вул. Л. Толстого, 51,м. Севастопо ль,99003)

3-тя особа, яка не заявляє са мостійних вимог на предмет с пору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товарис тво "Енергетична компанія "Се вастопольенерго" (вул. Хруста льова, 44,м. Севастополь,99040)

за участю Прокура тура міста Севастополя (вул. Павличенко, 1, м. Севастополь, 990 11)

про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річ них у сумі 14586634,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товари ство з обмеженою відповідаль ністю "СК-Яуза" звернувся до го сподарського суду міста Сева стополя з позовом до комунал ьного підприємства Севастоп ольської міської ради "Севел ектроавтотранс" ім. О.С. Крупод ьорова про стягнення інфляц ійних витрат та трьох процен тів річних у сумі 13 922 759,77 грн.

Ухвалою господарсь кого суду міста Севастополя від 28.01.2011 року порушено провад ження у справі №5020-116/2011, до участі у справі в якості третьої осо би, яка не заявляє самостійни х вимог на предмет спору, на ст ороні позивача залучено ВАТ „Енергетична компанія „Сева стопольенерго" (далі - третя ос оба).

За клопотанням відповіда ча призначений колегіальний розгляд справи та відповідн о до протоколу розподілу спр ави між суддями, визначені су дді, які входять до складу кол егії: Харченко І.А., Шевчук Н.Г.; головуючий суддя Головко В.О . (том 1, а. с. 132).

Листом від 22.02.2011 року № 05-265 вих.-4 заступник прокурора міста Се вастополя повідомив суд про свій вступ у справу на сторон і відповідача (том 1, а. с. 137).

До початку судового засі дання 28.03.2011 року від позивача на дійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відп овідно до якої позивач проси ть стягнути з відповідача 14 586 6 34,10 грн., з яких: 12 511 454,85 грн. - інфляці йні витрати та 2 075 179,25 грн. - 3% річни х (том 2, а. с. 6-7).

Також були залишені без за доволення заява Севастополь ської міської ради про допус к її до участі у справі як трет ьої особи, яка не заявляє само стійних вимог на предмет спо ру.

Місцевий господарський су д, з урахуванням приписів ста тті 79 Господарського процесу ального кодексу України, зал ишив без задоволення заяву в ідповідача про зупинення про вадження у справі до розгляд у Верховним судом України ка саційного подання Генеральн ої Прокуратури України про п ерегляд Верховним Судом Укра їни постанови Вищого господа рського суду України від 07 кві тня 2010 року у справі №2/331, оскіль ки докази відкриття Верховни м Судом України провадження за цим поданням відсутні, заз начена постанова Вищого госп одарського суду України набр ала законної сили, перешкоди для розгляду господарським судом даної справи відсутні.

Позовні вимоги ґрунтують ся на невиконанні відповідач ем зобов'язань за договором № 123 від 02.04.1999 року на забезпечення електричною енергією, уклад еним між його правопопередни ком (ДКП „Севтролейбус") та пра вопопередником третьої особ и (Державною акціонерною ене ргопостачальною компанією „ Севастопольміськенерго"). Та кож позивач зазначає, що відп овідно до договору № 225-03/07 від 01.06 .2007 року купівлі-продажу борго вих зобов'язань є новим креди тором стосовно відповідача, а тому має право вимагати від останнього відповідної комп енсації за порушення ним вик онання грошового зобов'язанн я у вигляді 3% річних та інфляц ійного відшкодування.

Рішенням господарськог о суду міста Севастополя від 29 березня 2011 року у справі № 5020-116 /2011 позов задоволений частков о. Стягнуто з комунального пі дприємста Севастопольської міської Ради "Севелектроавт отранс" ім. О.С. Круподьорова н а користь товариства з обмеж еною відповідальністю "СК-Яу за" 14 574 100,57 грн., з яких: 12 511 454,85 грн. - ін фляційні витрати та 2 062 645,82 грн. - 3% річних; а також державне мит о в розмірі 25 478,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне за безпечення судового процесу в розмірі 235,80 грн. В частині стя гнення 3% річних в сумі 12 533,43 грн. - в позові відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, товариств о з обмеженою відповідальніс тю "СК-Яуза" звернулось до Сева стопольського апеляційного господарського суду з апеля ційною скаргою, в якій просит ь змінити рішення господарсь кого суду в частині стягненн я процентів річних, стягнувш и з комунального підприємста Севастопольської міської Ра ди "Севелектроавтотранс" ім. О .С. Круподьорова на користь то вариства з обмеженою відпові дальністю "СК-Яуза" проценти р ічних у розмірі 2063839,47 грн.

Також із вказаним судови м рішенням не погодилось ком унальне підприємсто Севасто польської міської Ради "Севе лектроавтотранс" ім. О.С. Крупо дьорова та звернулось до Сев астопольського апеляційног о господарського суду з апел яційною скаргою, в якій проси ть рішення господарського су ду скасувати та прийняти нов е рішення, яким відмовити у за доволенні позову.

Апеляційні скарги м отивовані порушенням судом п ершої інстанції норм матеріа льного права.

Так, товариство з обмежен ою відповідальністю "СК-Яуза " стверджує, що суд першої інс танції неправомірно відмови в у стягненні 1193,66 грн. 3% річних.

27 квітня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарськог о суду надійшов відзив на апе ляційну скаргу від позивача, яким просять рішення господ арського суду залишити без з мін, а апеляційну скаргу кому нального підприємста Севаст опольської міської Ради "Сев електроавтотранс" ім. О.С. Круп одьорова без задоволення.

У судовому засі данні 27 квітня 2011 року представ ники позивача та відповідача підтримали свої доводи та за перечення у повному обсязі, п редставник третьої особи у с удове засідання не з' явився , про час та місце розгляду спр ави повідомлений належним чи ном.

Розглянувши спр аву повторно в порядку статт і 101 Господарського процесуал ьного кодексу України, судов а колегія встановила наступ не.

Як вбачається із матеріа лів справи, 02.04.1999 року між Держа вним комунальним підприємст вом „Севтролейбус" ім. О.С. Кру подьорова (Абонент), переймен ованим в Комунальне підприєм ство Севастопольської міськ ої Ради „Севелектроавтотран с" ім. О.С. Круподьорова (відпов ідач), та Державною акціонерн ою енергопостачальною компа нією „Севастопольміськенер го" (Енергопостачальна орган ізація), правонаступником як ої є Відкрите акціонерне тов ариство „Енергетична компан ія „Севастопольенерго" (трет я особа), укладений договір № 1 23 на забезпечення електрично ю енергією (том 1, а. с. 21-24).

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов вказаного Договору щодо оплати спожит ої електроенергії, у КП СМР „С евелектроавтотранс" ім. О.С. Кр уподьорова перед Енергопост ачальною організацією виник ла заборгованість, що спричи нило звернення ВАТ „ЕК „Сева стопольенерго" до господарсь кого суду міста Севастополя із позовом про стягнення з бо ржника суми боргу з урахуван ням індексу інфляції, пені та 3% річних (том 1,а.с.25-26).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07. 11.2001 року у справі №20-7/1241 з КП СМР „ Севелектроавтотранс" ім. О.С. К руподьорова на користь ВАТ „ ЕК „Севастопольенерго" стягн ута заборгованість за активн е споживання станом на 10.10.2001 рок у в сумі 9 239 035,01 грн.; 25 264,35 грн. (у т. ч. ПДВ 4 210,73 грн.) - реактивне спожи вання; 1 782 525,51 грн. - пеня; 2 121 305,31 грн. - і нфляційні витрати та 413 320,26 грн. -3% річних, а також державне мит о в розмірі 1 698,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне заб езпечення судового процесу в розмірі 68,94 грн., разом 13 583 217,93 гр н., причому, як вбачається з доданого до позовної заяви р озрахунку, пеня, 3% річних та зб итки від інфляції були заявл ені (та, відповідно, стягнуті с удом) за період по 06.08.2001 року (том 1, а. с. 27). Також зазначеним рішенням відповідачеві нада но відстрочку виконання ріше ння суду до 07.11.2002 року (том 1, а. с. 30-3 1).

В подальшому, а саме протяг ом 2003-2005 років, ухвалами господа рського суду міста Севастопо ля від 08.01.2003 року (змінена поста новою Севастопольського апе ляційного господарського с уду від 27.10.2003 року), від 23.03.2003 року , від 12-14.09.2004 року, від 23.09.2005 року п ослідовно дію відстрочки про довжено, востаннє - до 23.09.2006 року (том 2, а. с. 54-56). Підставами для надання відстрочки вико нання судового рішення від 07.1 1.2001 року у справі №20-7/1241 були відп овідні заяви КП СМР „Севелек троавтотранс" ім. О.С. Круподьо рова (том 1, а. с. 32-35, 36-38, 39-41).

Таким чином, протягом вказа ного періоду, підтверджене р ішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001рок у у справі №20-7/1241 грошове зобов'я зання відповідача перед трет ьою особою не виконувалося, т обто знаходилося в стані пор ушення (прострочення).

Водночас, рішенням госпо дарського суду міста Севасто поля від 22-24.12.2003 року у справі № 20-3 /344-9/093, зміненим постановою Сева стопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2004 р оку (том 2, а. с. 57-59), з відповідача на користь третьої особи стя гнуто 3% річних за період з 05.09.2003 р оку по 23.09.2003 року в сумі 19 930,61 грн. Т обто третьою особою реалізов ане право вимоги до боржника щодо стягнення з останнього 3% річних за прострочення вико нання грошового зобов'язання за вказаний період.

З урахуванням часткової оп лати, заборгованість відпові дача перед третьою особою за рішенням суду від 07.11.2001 у справ і № 20-7/1241 склала:

- станом на 15.02.2007 року - 10 985 265,10 грн., що підтверджується Актом зв ірення взаємних розрахунків № 5802 від 15.02.2007 року (том 1, а. с. 42),

- станом на 30.05.2007 року - 10 958 305,10 грн., що підтверджується Актом зв ірення взаємних розрахунків № 6344 від 30.05.2007 року (том 1, арк. с. 43), пі дписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

Матеріали справи свідчать , що 01.06.2007 року між Відкритим акц іонерним товариством „Енерг етична компанія „Севастопол ьенерго" (Кредитор) та Товарис твом з обмеженою відповідаль ністю „СК-Яуза" (Новий кредито р) укладено Договір № 225-03/07 купів лі-продажу боргових зобов'яз ань, відповідно до якого Кред итор (третя особа) продав (пере дав у власність), а Новий креди тор (позивач) купив (прийняв та оплатив) право вимоги боргу і став кредитором відповідача (том 1,а. с. 44-48).

Згідно з пунктом 2.4 цього До говору позивач одержав заміс ть третьої особи право вимаг ати від відповідача виконанн я ним зобов'язань за Договоро м № 123 від 02.04.1999 року та отримуват и від нього виконане в розмір і, зазначеному в пункті 2.5 Дого вору.

Відповідно до пункту 2.5 Дого вору №225-03/07 від 01.06.2007 року Кредито ром (третя особа) відступаєть ся право вимоги, яке визначен о станом на 30.05.2007 року у розмірі 10 960 072,59 грн.

Зазначене в пункті 2.5 Догово ру право вимоги у розмірі 10 960 072, 59 грн. визнане рішенням господ арського суду міста Севастоп оля від 07.11.2001 року і наказом у сп раві № 20-7/1241 (пункт 2.6 Договору).

Отже, сума основного борг у, право вимоги на яку було від ступлено позивачеві за Догов ором №225-03/07 від 01.06.2007 року купівлі -продажу боргових зобов'язан ь, становить 7 261 436,36 грн.

У зв'язку з укладенням Д оговору №225-03/07 від 01.06.2007 року купі влі-продажу боргових зобов'я зань, в результаті якого прав а кредитора по відношенню до відповідача в повному обсяз і перейшли від третьої особи до позивача, ухвалою господа рського суду міста Севастопо ля від 17.08.2009 року у справі № 20-7/1241 су довий наказ від 22.05.2007року про ст ягнення з відповідача на кор исть третьої особи суми борг у був визнаний таким, що не під лягає виконанню (том 2, а. с. 60-62).

Рішенням господарського суду Донецької області від 30. 11.2009 року у справі №2/331 (том 1, а. с. 50-57) , залишеним без змін постанов ою Донецького апеляційного г осподарського суду від 08.02.2010 ро ку (том 1, а. с. 58-65) та постановою Ви щого господарського суду Укр аїни від 07.04.2010 року (том 1, а. с. 66-69), за доволено позов нового кредит ора (позивача у справі) до борж ника (відповідача) про стягне ння заборгованості за Догово ром № 123 від 02.04.1999 на забезпечення електричною енергією в сумі 10 960 072,59 грн. на підставі укладено го між Відкритим акціонерним товариством „Енергетична ко мпанія „Севастопольенерго" т а Товариством з обмеженою ві дповідальністю „СК-Яуза" Дог овору № 225-03/07 від 01.06.2007 року купівл і-продажу боргових зобов'яза нь.

Таким чином, наявність у по зивача прав кредитора перед відповідачем підтверджена с удовими рішеннями.

Однак, відповідачем вимогу позивача виконано не було, що і стало підставою для зверне ння до господарського суду м іста Севастополя із даним по зовом.

Вивчивши матеріали справи , обговоривши доводи апеляці йних скарг, перевіривши прав ильність застосування судом першої інстанції норм матер іального та процесуального п рава та відповідність виснов ків суду обставинам справи, с удова колегія вважає апеляці йні скарги такими, що не підля гають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 17 Закону У країни „Про виконання рішень та застосування практики Єв ропейського суду з прав люди ни" при розгляді справ для гос подарського суду є обов'язко вим застосування Конвенції т а практики Європейського суд у з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конв енції про захист прав і основ них свобод людини 1950 року, рати фікованої Законом України ві д 17.07.1997, кожен, чиї права та свобо ди було порушено, має право на ефективний засіб судового з ахисту в національному орган і.

Із наведеним міжнародним п ринципом узгоджуються статт я 15 Цивільного кодексу Україн и та стаття 20 Господарського к одексу України, згідно з яким и права та інтереси особи під лягають захисту у разі їх пор ушення, невизнання або оспор ювання.

Як вбачається з частини 1 ст атті 16 Цивільного кодексу Укр аїни захист прав та інтересі в здійснюється судом.

Зважаючи на те, що порушення прав та законних інтересів п озивача ґрунтується на недот риманні відповідачем строку виконання (простроченні) гро шового зобов'язання, адекват ним та ефективним у розумінн і статті 13 Конвенції про захис т прав і основоположних своб од 1950 року засобом юридичного захисту порушеного права по зивача, на думку суду, є застос ування встановленої законом (ст. 625 ЦК України) відповідальн ості за порушення грошового зобов'язання у формі нарахув ання і стягнення трьох проце нтів річних та застосування індексу інфляції за весь пер іод прострочення.

Правовідносини сторін вин икли з приводу невиконання г рошового зобов'язання, причо му, як убачається з розрахунк у розміру позовних вимог, що н адавався до позовної заяви т ретьої особи у справі №20-7/1241 (том 1, а. с. 27), ця заборгованість скла лась за період з 01.03.1999 року по 06.08.2 001 року.

З огляду на зазначене, судов а колегія погоджується з вис новком суду першої інстанції , що до відносин щодо виконанн я грошового зобов'язання по с платі 7 261 436,36 грн. та установленн я відповідальності за його н еналежне виконання підлягаю ть застосуванню як Цивільний кодекс Української РСР, так і Цивільний кодекс України та Господарський кодекс Україн и.

Стаття 151 Цивільного кодек су Української РСР визначає зобов'язання як обов'язок одн ієї особи (боржника) вчинити н а користь іншої особи (кредит ора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплат ити гроші та інше або утримат ися від певної дії, та право кр едитора вимагати від боржник а виконання його обов'язку.

Статтею 161 Цивільного кодек су Української РСР унормован о, що зобов'язання повинні вик онуватися належним чином і в установлений строк відповід но до вказівок закону, акту пл анування, договору, а при відс утності таких вказівок - відп овідно до вимог, що звичайно с тавляться.

Відповідно до статті 162 Ци вільного кодексу Українсько ї РСР, одностороння відмова в ід виконання зобов'язання і о дностороння зміна умов догов ору не допускається, за винят ком випадків, передбачених з аконом.

Згідно зі статтею 212 Цивільн ого кодексу Української РСР, боржник не звільняється від відповідальності за неможли вість виконання грошового зо бов'язання.

Як вбачається із статті 214 Ци вільного кодексу Українсько ї РСР боржник, який прострочи в виконання грошового зобов' язання, на вимогу кредитора з обов'язаний сплатити суму бо ргу з урахуванням встановлен ого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроче ної суми, якщо законом або дог овором не встановлений інший розмір процентів.

Отже, через прострочення ві дповідачем виконання зобов'я зання по сплаті основної заб оргованості у розмірі 7 261436,36 грн . у третьої особи виникло прав о вимагати від відповідача с плати трьох процентів річних та інфляційних втрат за пері од прострочення грошового зо бов'язання на підставі полож ень статті 214 Цивільного кодек су Української РСР.

Пунктом 4 Прикінцевих та пе рехідних положень Цивільног о кодексу України встановлен о, що до цивільних відносин, як і виникли до набрання чиннос ті Цивільним кодексом Україн и, положення цього Кодексу за стосовуються до тих прав і об ов'язків, що виникли або продо вжують існувати після набран ня ним чинності.

Оскільки грошове зобов'яза ння продовжило існувати в ст ані прострочення після набра ння чинності Цивільним кодек сом України, то до правовідно син сторін цього зобов'язанн я почали застосовуватися від повідні положення Цивільног о кодексу України про викона ння грошових зобов'язань та в ідповідальність за їх поруше ння.

Із аналізу відповідних пол ожень Цивільного кодексу Укр аїни щодо виконання та відпо відальності за неналежне вик онання грошових зобов'язань убачається, що новий Цивільн ий кодекс України порівняно з Цивільним кодексом Українс ької РСР абсолютно ідентично регламентує наведені віднос ини.

Так, згідно зі статтею 509 Циві льного кодексу України зобов 'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) з обов'язана вчинити на корист ь другої сторони (кредитора) п евну дію (передати майно, вико нати роботу, надати послугу, с платити кошти, тощо) або утрим атися від певної дії, а кредит ор має право вимагати від бор жника виконання його обов'яз ку.

Аналогічно, відповідно до ч астини першої статті 173 Господ арського кодексу України, го сподарським визнається зобо в'язання, що виникає між суб'єк том господарювання та іншим учасником (учасниками) відно син у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Ко дексом, в силу якого один суб'є кт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний в чинити певну дію господарськ ого чи управлінсько-господар ського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роб оту, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощ о), або утриматися від певних д ій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредито р) має право вимагати від зобо в'язаної сторони виконання ї ї обов'язку.

За приписами статті 526 Циві льного кодексу України та ст атті 193 Господарського кодекс у України зобов'язання має ви конуватися належним чином ві дповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших пра вових актів, договору, а за від сутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділов ого обороту або інших вимог, щ о звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодек су України передбачена однос тороння відмова від зобов'яз ання або одностороння зміна його умов не допускається, як що інше не встановлено догов ором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільн ого кодексу України порушенн ям зобов'язання є його невико нання або виконання з поруше нням умов, визначених змісто м зобов'язання (неналежне вик онання).

Частиною 1 статті 612 Цивільн ого кодексу України встановл ено, що боржник вважається та ким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобо в'язання або не виконав його у строк, встановлений договор ом або законом.

Статтею 625 Цивільного код ексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможли вість виконання ним грошовог о зобов'язання. Боржник, який п рострочив виконання грошово го зобов'язання, на вимогу кре дитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вст ановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а та кож три проценти річних від п ростроченої суми, якщо інший розмір процентів не встанов лений договором або законом.

Враховуючи те, що зміст при писів статей 212 та 214 Цивільного кодексу Української РСР та с татті 625 Цивільного кодексу Ук раїни є ідентичними, суд перш ої інстанції правомірно дійш ов висновку про те, що у третьо ї особи було право вимагати в ід відповідача сплати інфляц ійних втрат та 3% річних як за п еріод дії Цивільного кодексу Української РСР, та і за періо д після набрання чинності но вим Цивільним кодексом Украї ни.

Відповідно до пункту 1 час тини першої статті 512 Цивільно го кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замі нений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав інш ій особі за правочином (відст уплення права вимоги).

З матеріалов справи вбач ається, що між позивачем та тр етьою особою укладено Догові р № 225-03/07 від 01.06.2007 року купівлі-про дажу боргових зобов'язань, пр едметом якого є право вимоги до відповідача щодо виконан ня зобов'язань за Договором № 123 від 02.04.1999 року на забезпечення електричною енергією.

Таким чином, за Договором №2 25-03/07 від 01.06.2007 року купівлі-продаж у боргових зобов'язань до поз ивача від третьої особи пере йшло право вимоги до відпові дача щодо основного боргу в с умі 7 261 436,36 грн., а також решти: пен і в розмірі 1 172 293,60 грн., 3% річних в сумі 404 031,45 грн., інфляційних втр ат в сумі 2 120 543,69 грн., судових вит рат в сумі 1 767,49 грн.

Дійсність Договору № 225-03/07 від 01.06.2007 року купівлі-продажу борг ових зобов'язань та, відповід но, його належність у якості п ідстави для виникнення прав та обов'язків сторін, ним обум овлених, підтверджена рішенн ям господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 року у сп раві №5020-4/210 (том 1, а. с. 70-79), залишени м без змін постановою Севаст опольського апеляційного го сподарського суду від 22.12.2010 ро ку (том 1, а. с. 103-109) та постановою В ищого господарського суду Ук раїни від 03.03.2011 року (том 1, а. с. 1-3), я ким у задоволенні позову від повідача про визнання недійс ним зазначеного Договору від мовлено.

Отже, в силу укладення Догов ору №225-03/07 від 01.06.2007 купівлі-прода жу боргових зобов'язань відб улася заміна кредитора у зоб ов'язанні боржника, яке виник ло з Договору № 123 від 02.04.1999, а відт ак, до позивача як до нового кр едитора перейшли права креди тора в обсязі, в якому вони нал ежали третій особі, включаюч и й право вимагати застосува ння до відповідача відповіда льності за порушення грошово го зобов'язання у формі стягн ення інфляційних втрат та пр оцентів річних за весь час пр острочення виконання.

Наведений висновок витік ає з положень статті 514 Цивіль ного кодексу України, згідно з якою, до нового кредитора пе реходять права первісного кр едитора у зобов'язанні в обся зі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщ о інше не встановлено догово ром або законом.

Також правомірність таког о висновку підтверджена пози цією Вищого господарського с уду України, викладеною в Інф ормаційному листі від 07.04.2008 рок у №01-8/211 „Про деякі питання прак тики застосування норм Цивіл ьного та Господарського коде ксів України".

Так, у пункті 29 зазначеного л иста суд касаційної інстанці ї на питання: „Якщо кредитор п ередав новому кредитору прав о вимоги за договором в обсяз і, що існував на момент переда чі, чи має право новий кредито р вимагати з боржника штрафн і санкції передбачені догово ром, але нараховані після пер едачі права вимоги?" надав нас тупні роз'яснення: „У випадку заміни кредитора у зобов'яза нні до нового кредитора пере ходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщ о інше не встановлено догово ром або законом. До нового кре дитора в тому числі переходи ть в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне пр аво".

Оскільки інфляційні і рі чні є особливою санкцією, пер едбаченою законодавством, а право на застосування вказан ої санкції є додатковим до ос новної вимоги (субсидіарним) правом, так само як і право на стягнення пені, то наведені в ище твердження про перехід д о нового кредитора поряд з пр авом вимоги основної заборго ваності всіх додаткових вимо г стосується й права вимоги і нфляційних та річних.

Таким чином, у зв'язку із з аміною кредитора у грошовому зобов'язанні по сплаті відпо відачем 7 261 436,36 грн. через укладе ння Договору № 225-03/07 від 01.06.2007 року купівлі-продажу боргових зо бов'язань, до позивача перейш ли всі права кредитора, в тому числі право вимагати стягне ння процентів річних та інфл яційних втрат за період прос трочення з 07.09.2001 року по 15.03. 2011 року, за виключенням період у з 05.09.2003 року по 23.09.2003 року - щодо ст ягнення 3% річних.

При визначенні періоду про строчення судом враховане те , що рішенням господарського суду міста Севастополя від 07. 11.2001 року у справі №20-7/1241 стягненн я інфляційних та 3% річних на к ористь третьої особи здійсне но за період по 06.08.2001 року, тому п озивач вправі вимагати від в ідповідача сплати інфляційн их втрат та 3% річних, починаюч и з 07.08.2001 року.

Наведене спростовує довод и відповідача щодо того, що по зивач отримав право вимоги л ише за період з 01.06.2007 року (дата у кладення договору купівлі-пр одажу боргових зобов'язань).

Також, судами першої та апел яційної інстанції встановле но, що первісний кредитор (тре тя особа), користуючись своїм правом вимоги, зверталась до господарського суду міста С евастополя із позовом про ст ягнення з відповідача інфляц ійних втрат та 3% річних за пер іод з 10.07.2003 року по 23.09.2003 року.

За результатами розгляду з азначеного позову, рішенням господарського суду міста Се вастополя від 22-24.12.2003 року у спра ві №20-3/344-9/093, зміненим постановою Севастопольського апеляцій ного господарського суду від 16.03.2004 /том 2, арк. с. 57-59/, позов Відкри того акціонерного товариств а „Енергетична компанія „Сев астопольенерго" задоволений частково: з відповідача на ко ристь третьої особи стягнуто 3% річних за період з 05.09.2003 року п о 23.09.2003 року в сумі 19 930,61 грн. Таким чином, стягнення з відповіда ча на користь позивача 3% річни х за період з 05.09.2003 року по 23.09.2003 ро ку є неправомірним, у зв'язку з чим цей період має бути виклю чений з розрахунку.

Стосовно доводів комуналь ного підприємства Севастопо льської міської ради "Севеле ктроавтотранс" ім. О.С. Круподь орова про неправомірність с тягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.06.2007 рок у по 27.10.2010 року суд зазначає нас тупне.

Відповідно до статті 599 Циві льного кодексу України зобов 'язання припиняється виконан ням, проведеним належним чин ом. Якщо зобов'язання ви конано не належним чином, то в оно не припиняється, а навпак и на сторону, яка допустила не належне виконання, покладают ься додаткові юридичні обов' язки, в тому числі передбачен і статтею 625 Цивільного кодекс у України, оскільки остання п ередбачає, що боржник не звіл ьняється від відповідальнос ті за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, до фактичної передач і майна, зазначеного в ухвалі господарського суду Донецьк ої області від 28.10.2010 року у спра ві №2/331, новому кредитору (позив ач у справі), зобов'язання борж ника (відповідач у справі) не п рипиняється.

З огляду на те, що в країні ві дбулися інфляційні процеси, позивач має право (як і третя о соба мала право на момент від ступлення права вимоги) на зб ереження реальної величини г рошей, присуджених до стягне ння рішенням суду, але не випл ачених у зв'язку з його невико нанням.

Слід зазначити, що чинне законодавство не пов'язує пр ипинення зобов'язання та зві льнення від відповідальност і за його невиконання із наяв ністю судового рішення або н аданням розстрочки чи відстр очення такого виконання.

Так, передбачена статтею 121 Г осподарського процесуально го кодексу України можливіст ь встановлення відстрочки ви конання судового рішення має на меті захист прав та інтере сів боржника, у випадках, коли виконання рішення виявляєть ся неможливим або утрудненим з огляду на певні обставини.

В свою чергу, положення ст атті 214 Цивільного кодексу Укр аїнської РСР та статті 625 Циві льного кодексу України спрям овані на захист прав та інтер есів кредитора, суть яких пол ягає у відшкодуванні матеріа льних втрат кредитора від зн ецінення грошових коштів вна слідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (пл ати) від боржника за користув ання утримуваними ним грошов ими коштами, належними до спл ати кредиторові.

Даний висновок підтвердж ено судовою практикою, зокре ма постановою Вищого господа рського суду України від 14.09.2010 р оку у справі № 36/358 (том 1, а. с. 90-92).

Згідно з уточненим розрах унком позивача (том 2, а. с. 7) розм ір інфляційних втрат та трьо х процентів річних за період з 07.09.2001 року по 15.03.2011 року складає : 12 511 454,85 грн. та 2 075 179,25 грн. відповід но, а разом - 14 586 634,10 грн.

Перевіривши розрахунок р озміру інфляційних втрат суд визнав його вірним. Таким чин ом, з відповідача на користь п озивача підлягають стягненн ю інфляційні втрати в розмір і 12 511454,85 грн.

Щодо розрахунку 3% річних су дова колегія погоджується з доводами суду першої інстанц ії.

Як вбачається з наданого по зивачем розрахунку (том 2, а. с. 7 ), проценти річних розра ховувалися ним за період з 07.09.2 001 року по 15.03.2011 року, виходячи з о сновної суми заборгованості - 7 261 436,36 грн. За розрахунком пози вача стягненню з відповідача підлягає 3% річних в сумі 2 075 179,25 грн.

Проте, як зазначено у письмо вих поясненнях позивача (том 2, а. с. 4-5) останній визнає, що за п еріод з 05.09.2003 року по 23.09.2003 року від повідними судовими рішенням и з відповідача вже було стяг нуто 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за до говором № 123 від 02.04.1999 року на заб езпечення електричною енерг ією. Тобто за цей період з відповідача на користь поз ивача проценти річних не під лягають стягненню.

З урахуванням вищевикладе ного, суд апеляційної інстан ції погоджується з розрахунк ом, згідно з яким з відповідач а на користь позивача підляг ають стягненню 3% річних в сумі 2 062 645,82 грн.

Таким чином, з заявника апе ляційної скарги на користь п озивача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 2 062 645,82 грн. Ре шта 3% річних в сумі 12 533,43 грн. (2 075 179,25 - 2 062 645,82) стягненню не підлягає, а отже позовні вимоги в цій час тині є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, з в ідповідача на користь позива ча підлягають стягненню інфл яційні витрати в розмірі 12 511 454,8 5 грн. та 3% річних в сумі 2 062 645,82 грн ., а разом 14 574 100,67 грн.

Відповідно до пун кту 1 частини 1 статті 103 Господа рського процесуального коде ксу України апеляційна інста нція за результатами розгляд у апеляційної скарги має пра во залишити рішення місцевог о господарського суду без зм ін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викла дене, оскаржуване рішення є п овним, законним та обґрунтов аним, прийнятим при дослідже нні всіх обставин справи із п равильним застосуванням нор м матеріального та процесуал ьного права, а тому судова кол егія не вбачає підстав для йо го зміни чи скасування. Щодо д оводів скаржників, викладени х у апеляційних скаргах, то во ни не спростовують висновків суду, покладених в основу ріш ення.

Керуючись стаття ми 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господ арського процесуального код ексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні с карги товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" та комунального підприємства С евастопольської міської рад и "Севелектроавтотранс" ім. О.С . Круподьорова залишити без задоволення.

2. Рішення господа рського суду міста Севастопо ля (суддів Головко В.О.; Харчен ко І.А.; Шевчук Н.Г.) від 29 березня 2011 року у справі № 5020-116/2011 залишит и без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гогол ь

Судді В.А. Л исенко

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою ві дповідальністю "СК-Яуза" (вул. Гідрографична, 21,Севастополь ,99000)

2. Комунальне підприємство Севастопольської міської ра ди "Севелектроавтотранс" ім. О .С. Круподьорова (вул. Л. Толсто го, 51,Севастополь,99003)

3. Відкрите акціонерне това риство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хру стальова, 44,Севастополь,99040)

Прокурор міста Севастопол я (вул. Павліченко, 1,Севастопо ль,99011)