Рішення

від 04.10.2006 по справі 16/257-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/257-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2006 р.                                                      Справа №  16/257-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське АТП-16538",смт. Велика Олександрівка Херсонської області

до Відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівський райагрохім", смт. Велика Олександрівка Херсонської області  

про стягнення   53029  грн. 00 коп.

За участю представників сторін:  

від  позивача: Мацула Є. Б. довіреність № 174 від 07.09.2006р. - представник

від відповідача: не прибув

          Відкрите  акціонерне товариство “Великоолександрівське  АТП-16538”,  (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з   відкритого акціонерного товариства “Великоолександрівський райагрохім” (відповідач) суми збитків 53029 грн., із них 42 693 грн. Вартості насіння соняшника та 10 336 грн. збитки в вигляді не отриманого прибутку

          Відповідач повторно в судове засідання не направив свого представника, хоча відповідно до ст.64 77 ГПК України суд належним чином повідомляв про час та місце розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд  

в с т а н о в и в:

      Між сторонами  07.10.2005р. був укладений договір складського зберігання зерна, за яким Поклажодавець (позивач) передає, а зерновий склад (відповідач) приймає на зберігання насіння соняшника врожаю 2005 року в кількості 39900 кг. Зерновий склад забезпечує його приймання, проводить сушіння, очистку та інші заходи, що забезпечують якість зберігання зерна.

          За п.3.1.6 Зерновий склад зобов'язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути зерно, за умови виконання Поклажодавцем зобов'язань за цим  договором, навіть якщо строк зберігання не скінчився, з урахуванням технічних можливостей обладнання та норм відвантаження зерна зі складу. Згідно п.7.1 договору термін зберігання визначений до 31.12.05

          За своєю природою зазначений договір є договором зберігання. Правовідносини, що виникли на підставі зазначеного  договору урегульовані   гл.66 ЦК України.

      Відповідно до  ст. 526 ЦК України договірні зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк та у відповідності до вимог договору. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань не допускається.

          Із матеріалів  справи витікає, що на виконання умов договору позивач передав на зберігання 39900 кг насіння соняшника, що підтверджено   листом  відповідача № 68 від 10.07.06, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.07.06.

          Судом встановлено, що  31.03.06 позивачем заявлена претензія № 90  з вимогою у триденний термін відпустити підприємству на зберігання 39 900 кг насіння соняшника або компенсувати цю кількість зерна у грошовій формі.

          Із огляду на зазначений факт суд дійшов висновку, що позивач звернувся у письмовій формі про повернення насіння соняшника після закінчення дії договору. Позивач пояснив,  що до цього він неодноразово звертався до відповідача  в усній формі. Однак, при цьому він не надав будь - яких доказів цього факту.

          Відповідно до п.7.2 договору зберігання зерна понад строк встановлений цим договором можливо тільки за взаємною домовленістю сторін. Сторони не надали докази такого погодження, зокрема, будь-яких заперечень щодо продовження зберігання зерна з боку відповідача. За договором сторони не погодили умови щодо дій в випадку відсутності вимоги Поклажодавця про повернення зерна, яке знаходиться на зберіганні після закінчення дії договору. Відповідно до п.8.2 договору сторони зазначили, що питання, які не врегульовані даним договором, сторони вирішують у відповідності до чинного законодавства.

          Відповідно до ст.948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

          Як витікає із матеріалів справи, позивач відповідно до вимог ст. 948 ЦК України звернувся з вимогою повернути майно із зберігання після закінчення строку зберігання.

          Відповідач в порушення ст.526 ЦК України свої договірні зобов'язання щодо повернення зерна зі зберігання не виконав.

          Відповідно до п.6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором  сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.

          Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

          Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

          Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність створює склад цивільного правопорушення, яке є підставою цивільно–правової відповідальності. Склад цивільного  правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють елементи:  суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони.  Суб”єкт- боржник, об'єктивна сторона –правовідношення по зобов'язанням, об'єкт –правопорушення, суб'єктивна сторона –вина. Відсутність хоча б одного елементу звільняє боржника від  відповідальності за невиконання взятих зобов'язань.

          Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності).

          Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора на місці, де зобов'язання має бути виконаним, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову до суду.

          Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які б він одержав би, якби зобов'язання було виконано.

          Відповідно до п.1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

          Суд дійшов висновку, що позивачем  позовні вимоги в частині стягнення збитків, що складаються з вартості неповернутого відповідачем насіння соняшника, яка визначена на день звернення до суду в сумі 42693 грн. доведені та  підлягають задоволенню. Позивач правомірно обрахував збитки, виходячи із кількості переданого на зберігання насіння 39900 кг вартості за 1 т насіння соняшника 1070 грн., яка склалася на день звернення до суду та що підтверджено моніторингом середньозважених цін, що склалися на біржових торгах України станом на 28.04.06.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх  вимог і заперечень.

          В частині позовних вимог щодо стягнення збитків, що склалися із суми не отриманого  прибутку на суму 10336 грн.,  суд  дійшов наступних висновків.

           Чинне законодавство під не отриманим прибутком визначає втрату  очікуваного кредитором приросту в майні, що ґрунтується на точних даних, безспірно  підтверджує можливість отримання ним грошових сум чи інших цінностей, якщо б зобов'язання було виконано.

          Суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги в цій частині, оскільки він не надав доказів, яка сума від вартості спірного насіння соняшника,  в випадку його повернення відповідачем та реалізації позивачем, є прибутком, тобто ним не надано доказів вартості витрат пов'язаних з вирощуванням, збиранням, транспортуванням, зберіганням спірного насіння соняшника. Позивач не надав доказів, що саме цей прибуток від реалізації спірного насіння мав бути спрямований на ремонт автомобіля  ЛАЗ-695 Н.   В матеріалах справи   відсутній кошторис  програми реконструкції автобуса ЛАЗ –695 Н, в зв'язку з цим, невідома вартість цього ремонту та невідомо, чи достатньо було б суми прибутку від реалізації спірного насіння соняшника для реалізації програми реконструкції автобусу. Позивач надав розрахунок не отриманого прибутку  за 10 позиціями, що складається від прибутку  експлуатації автобусу ЛАЗ-695 Н за маршрутом “Велика Олександрівка –Кривий Ріг”, однак, ним не надано документальних доказів жодної із позицій.

          На підставі  викладеного, суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку відмовляє.

          Судові витрати покладає на відповідача згідно стягнутій сумі.

          Керуючись ст.ст. 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково в сумі  42693 грн. В решті відмовити

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства " Великоолександрівський райагрохім" ( смт. Велика Олександрівка Херсонської області вул.Виробнича,1 код 05487254) на користь відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське автопідприємство 16538" ( смт. Велика Олександрівка вул. Чкалова,11 код 03119138) суму збитків 42693 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати держмита 426 грн.93 коп. та 118 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      Л.М. Немченко