Постанова

від 12.12.2006 по справі 16/257-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/257-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.12.06                                                                                       Справа №16/257-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Шевченко Т. М.    , Юхименко О.В.

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача: Мацула Є.Б. – довіреність №174 від 07.09.2006 року;

відповідача: Білецький О.В. – довіреність б/н від 16.10.2006 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства «Великоолександрівський райагрохім», смт.Велика Олександрівка Херсонська область

на рішення господарського суду Херсонської області від 04.10.2006р. по справі № 16/257-06

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Великоолександрівське АТП-16538», смт. Велика Олександрівка Херсонська область

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Великоолександрівський райагрохім», смт. Велика Олександрівка Херсонська область

про стягнення суми

                                                              ВСТАНОВИВ:

               11 серпня 2006 року ВАТ «Великоолександрівське  автопідприємство 16538» звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до ВАТ «Великоолександрівський райагрохім»  про стягнення 53029,00 грн. збитків, які складаються з 42693,00 грн. вартості неповернутого зі зберігання зерна та 10336,00 грн. упущеної вигоди.

               Позовні вимоги мотивовані приписами ст.ст. 526, 623, 936, 942, 951 ЦК України, ст.ст. 216,217, 224-226 ГК України.

                 Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя – Немченко Л.М.)  від  04.10.2006р. по справі №  16/257-06   позовні вимоги задоволені частково,  а саме,  стягнуто  з відповідача на користь позивача  42693,00 грн. вартості неповернутого зі зберігання зерна, в іншій частині позову відмовлено.

                 Рішення  обґрунтовано приписами ст. ст . 526, 623, 936, 942, 951 ЦК України, ст.ст. 216,217, 224-226 ГК України.

                Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду Херсонської області, відповідач у справі - ВАТ « Великоалександрівський райагрохім»  звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  зазначає, що господарський суд неповно з'ясував обставини,  що  мають значення по справі, порушив норми матеріального  та процесуального права, що призвело до  прийняття незаконного рішення, просить  рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

        В апеляційній скарзі відповідач, в обґрунтування своїх доводів, посилається на наступні обставини:  

   Не заперечуючи  проти отримання від  позивача на зберігання 39900 кг насіння соняшнику, відповідач вказує, що внаслідок проведення його сушіння та очищення  вага  насіння зменшилась та склала 35510 кг., що підтверджується Актом  зачистки  від 20.10.2005,  але ці обставини суд не врахував при задоволенні позову. Стверджує, що  позивач порушив умови договору, несвоєчасно звернувся до відповідача з вимогою про повернення  насіння соняшнику, тому  у відповідача було право, передбачене умовами договору, щодо реалізації   зазначеного майна, що ним і було зроблено. Вважає, що позивач не довів обставин, на які посилається в обґрунтування позову, просить рішення господарського суду  скасувати, в задоволенні  позовних вимог відмовити повністю.

     У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги  та зазначив наступне:

     Відповідач без поважних причин не з'являвся    в суд першої інстанції, не надавав витребуваних у нього документів, тому суд апеляційної інстанції не  повинен   приймати  від відповідача (заявника апеляційної скарги) додаткові документи, які не були предметом дослідження  у суді першої інстанції ( Акт зачистки , рахунок).

      Відповідач не виконав пункт 3.2.1 Договору зберігання, не повідомив поклажодавця про притримання  насіння соняшнику, не надав позивачу акту виконаних робіт за фактичний період зберігання зерна  та рахунку. Вважає, що  відповідач неправомірно розпорядився майном, яке було здано йому на зберігання позивачем, на претензію про повернення   насіння соняшнику зі зберігання не відповів, тому вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

     Ухвалою від 06.11.2006р. апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 06.12..2006р.,  в судовому засіданні об'являлась перерва  до 13.12.2006 року у зв'язку з витребуванням у сторін додаткових документів.  

     На підставі розпорядження   голови Запорізького апеляційного господарського суду  № 3541  від 11.12.2006р. справу № 16/257-06 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Антонік С.Г. суддів: Шевченко Т.М. (доповідач), Юхименко О.В.   Колегією суддів у  зазначеному складі справу прийнято  до провадження.

   Представники сторін  відмовились від застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

    В судових засіданнях 06.12.2006року та 12.12.2006 року  представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

 Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що  рішення господарський суд прийняв  відповідно до закону, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

    В судовому засіданні 12.12.2006 року  за згодою представників сторін оголошено  вступну та резолютивну частини постанови.

         У відповідності до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський  суд,  переглядаючи рішення   в апеляційному порядку,  користується правами,  наданими суду першої інстанції.

     Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.  

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,  проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить  доводи  заявника  необґрунтованими, а  судовий  акт таким, що  прийнятий з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

                 З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2006 року між ВАТ «Великоолександрівське автопідприємство 16538» (Поклажодавецем) та ВАТ «Великоолександрівський райагрохім» (Зберігачем)   укладено договір складського зберігання зерна (надалі –Договір зберігання), за умовами якого Поклажодавець передав, а  відповідач прийняв на зберігання насіння соняшнику врожаю 2005 року у кількості 39900 кг.,   зобов'язався забезпечити його зберігання, очистку, сушіння та інші необхідні оздоровчі заходи для забезпечення якісного зберігання, та повернути  насіння соняшнику  позивачу.

Сторони узгодили та зазначили у розділі 7 Договору, що строк зберігання зерна - до 31 грудня 2005 року. Зберігання зерна понад строку, встановленого цим Договором, можливо тільки за взаємною домовленістю сторін.  Відповідно до пункту 8.1 Договору, він набуває чинності з моменту його укладення  і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

  В судовому засіданні представник позивача пояснив, що він неодноразово в усній формі звертався до відповідача з проханням повернути зі зберігання зерно, але відповідач під різними причинами відмовлявся  виконати законну вимогу відповідача, тому він змушений був  направити відповідачу  письмову  претензію. Матеріалами справи підтверджено  (а.с. 11), що   31 березня 2006 року за вих. №90  ВАТ «Великоолександрівське  автопідприємство 16538»  звернулось до відповідача з претензією,  в якій зазначив,  що на зберігання було передано 39900 кг зерна соняшнику, яке станом на 23.03.2006 року у відповідача відсутнє, кошти за нього на рахунок позивача не поступали, у зв'язку з чим вимагає  в 3 –денний термін повернути зі зберігання 39900 кг насіння соняшнику  або сплатити його грошову вартість.

       Не отримання відповіді на претензію з'явилось причиною звернення ВАТ «Великоолександрівське  автопідприємство 16538»  з позовними вимогами до господарського суду  про стягнення  збитків.

          В процесі розгляду справи господарський суд дійшов висновку  про  правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 42693,00 грн., які являють собою вартість переданого на зберігання насіння соняшнику  у кількості 39900 кг, з огляду на наступне.

   Виходячи зі змісту  укладеного між сторонами  Договору,  зазначений Договір містить в собі ознаки договору  зберігання  .

 Згідно зі ст. 936 ЦК України, за договором зберігання  одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

 Стаття 949 ЦК України закріплює, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві  річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості..

  Відповідно до приписів закону, що регламентують загальні умови виконання зобов'язань

( ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства.

Як встановлено судом , а також не заперечувалось уповноваженими представниками сторін при  розгляді справи в суді апеляційної інстанції, за зазначеним  Договором позивач (Поклажедавець)  передав  відповідачу (Зберігачу)  на зберігання  насіння соняшнику у кількості 39900 кг.

Відповідно до розділу 3 Договору,  відповідач зобов'язався забезпечити схоронність прийнятого зерна   та повернути позивачу  відповідну кількість зерна у фізичній вазі, згідно з «Актом – розрахунком обсягу зерна, побічних продуктів і відходів, які належать власнику», виходячи з якості, визначеної при прийманні та відвантаженні, природного убутку та механічних витрат при здійсненні  зберігання, очищення, сушіння.

Матеріали справи свідчать, що  відповідач  на вимогу позивача не повернув  останньому зі зберігання  насіння соняшнику, чим порушив умови Договору та приписи закону.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що  спірне насіння соняшнику ним було продано та підтвердив, що на даний час  у нього насіння соняшнику відсутнє.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. (ст. 950 ЦК України).

          Згідно зі ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві  втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати речі – у розмірі її вартості.

          Таким чином, як свідчать досліджені  матеріали справи, відповідач   протиправно  розпорядився майном, яке він прийняв на зберігання і зобов'язувався його зберігати та повернути  поклажодавцю, чим  порушив умови Договору зберігання та  завдав позивачеві збитки, які рівняються вартості втраченого (незаконно відчуженого) майна - 39900  кг насіння соняшнику.

          Колегія судів погоджується з розрахунком  суми збитків, завданих  нестачею  переданого на зберігання насіння соняшнику, виходячи з середньозваженої ціни насіння соняшнику некласифікованого, що склалась на біржових торгах України  станом на 28 квітня 2006 року -1070,00 грн. за 1 тону   і становить 42693,0 грн (  39,9тн.  х 1070,00 грн.).

          В судовому засіданні представник  відповідача пояснив, що  він  розпорядився насінням соняшнику, переданого йому на  зберігання,  тобто, продав зазначене  насіння,  так як таке право йому надане умовами Договору – пунктами 3.2.1,  3.2.2,  6.2.

          Колегія суддів не погоджується  з доводами відповідача  з наступних підстав:

          Як зазначено у пунктах 3.2.1, 3.2.2  Договору, у разі невиконання Поклажодавцем  у строк зобов'язань за даним договором,  зерновий склад ( відповідач) має право притримати зерно у себе до виконання Поклажодавцем  зобов'язань, про що він повідомляє  Поклажедавця у термін 3 дні з моменту притримання. У разі відмови Поклажодавця від задоволення вимог відповідача про виконання порушеного зобов'язання, зерновий склад (відповідач) має право реалізувати зерно, на яке звернене затримання шляхом його продажу з публічних торгів або задовольнити свої вимоги безпосередньо зерном за цінами у даній місцевості на час реалізації.

          Відповідач не надав  жодного доказу,  який свідчив би про порушення позивачем зобов'язань за Договором зберігання  та  виникнення  у відповідача   права на застосування приписів, обумовлених у пунктах 3.2.1 і 3.2.2  Договору зберігання, а саме, не довів, яке  зобов'язання  позивач порушив, не надав доказів  повідомлення позивача про притримання зерна  та обґрунтування таких дій,  не підтвердив, що зерно він реалізував на публічних торгах.

          Посилання відповідача на  те, що позивач порушив умови Договору -  не оплатив рахунок від 02.11.2005 року на суму 2206,00 грн., судом до уваги не приймається, так як  відсутні докази, підтверджуючі  пред'явлення даного рахунку  позивачу до оплати. Позивач   заперечує проти  того, що йому відповідачем  такий рахунок направлявся чи надавався для оплати.

          Також не довів відповідач, що він діяв відповідно до приписів пункту 6.2 Договору зберігання, у якому зазначено: У разі, коли поклажодавець у запропонований зерновим складом строк не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурсних засадах за ринковими цінами

          Так, відповідач, в обґрунтування своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі, не  надав документального підтвердження того, що він   пропонував позивачу забрати насіння соняшнику, а позивач   відмовився, та що він  продав спірне насіння на конкурсних засадах по ринковим цінам.

          В процесі  розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів  відповідачу було запропоновано надати  документи в обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, в тому числі  докази в підтвердження факту реалізації насіння соняшнику, що   передано йому на зберігання позивачем,  з  зазначенням дати реалізації, способу відчуження та ціни, за якою  насіння соняшнику реалізовувалось, докази здійснення доробки зерна та необхідність проведення таких заходів, «Акт – розрахунок обсягу зерна, побічних продуктів і відходів, які належать власнику» ( відповідно до приписів пункту 3.1..4 Договору зберігання), розрахунку втрат від  доробки насіння соняшнику ( очищення, сушіння),  докази порушення позивачем  розділу 7 Договору зберігання.

Такі документи на вимогу суду відповідачем не надані. В судовому засіданні представник  відповідача пояснив, що такі документи на підприємстві відсутні.

Відповідно до  положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  та заперечень.

Відповідач не довів обставин, на які він посилається в апеляційній скарги.

Не  приймає до уваги колегія суддів і твердження відповідача про здійснення ним очищення  насіння соняшнику від  відходів, які склали 11%  від  загальної кількості прийнятого на зберігання  насіння соняшнику, внаслідок чого його вага зменшилась до 35510 кг.

По-перше, Акт зачистки, який  додано відповідачем до апеляційної скарги, без поважних причин  не  надавався суду першої інстанції і не досліджувався ним.

По –друге, відповідачем не надано  обґрунтування та підстави здійснення   такого розрахунку, відповідно до приписів закону та умов Договору, документальне підтвердження  розрахунку та проведеної очистки насіння соняшнику.

Акт  виконаних робіт від 02.11.2005 року, на який посилається відповідач,  не містить обґрунтованого розрахунку результатів проведених  операцій  із  переданим  позивачем  на зберігання зерна, тому  не приймається  судом як доказ в підтвердження зменшення ваги насіння соняшнику на 11% або 4390 кг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що   при пред'явленні  позову, позивач  при розрахунку суми  збитків, виходив із  середньозваженої  ціни насіння соняшнику некласифікованого, тобто,  з  вартості зерна найнижчої  якості.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про  доведеність  факту  завдання   позивачу збитків, які дорівнюються  42693,00 грн.

Колегія суддів також  вважає, що відмова господарським судом у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10336,00 грн.  упущеної вигоди  є обґрунтованою, заснованою на  законі.

Таким чином, апеляційний суд  дійшов висновку, що господарський суд Херсонської області вірно застосував норми матеріального і процесуального права  і правильно прийняв рішення про часткове  задоволення  вимог позивача,  правових підстав для  скасування рішення господарського суду немає.

                    Апеляційна скарга з зазначених  підстав   задоволенню не підлягає.

                    Судові витрати за  апеляційною скаргою відносяться на  відповідача.          

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд –

ПОСТАНОВИВ :

               Апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства « Великоалександрівський райагрохім» ,  смт. Велика Олександрівка Херсонської області,   залишити без задоволення.

               Рішення господарського суду Херсонської області від 04.10.2006р. по справі № 16/257-06  залишити  без змін.

Постанову оформлено   відповідно до приписів ст. 84 ГПК України  12.12.2006 року.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Юхименко О.В.