Постанова

від 06.09.2006 по справі 10/134-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/134-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.09.06                                                                                       Справа №10/134-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача:          Поліщук В.С., довіреність від 05.09.2006р.;

відповідача:      не з'явився;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Приватного сільськогосподарського підприємства

                                       «АгроМастер», с. Бобровий Кут

                                       Великоолександрівського району Херсонської області

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року

у справі                         № 10/134-06

за позовом                    Селянського (фермерського) господарства «Геліос»,

                                      с. Борисівка Приморського району Запорізької області

до відповідача             Приватного сільськогосподарського підприємства

                                      «АгроМастер», с. Бобровий Кут

                                       Великоолександрівського району Херсонської області

про                                 стягнення 41.596,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Селянським (фермерським) господарством «Геліос», с. Борисівка Приморського району Запорізької області було подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства «АгроМастер», с. Бобровий Кут Великоолександрівського району Херсонської області про стягнення суми 41.596,36 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 18 від 13.04.2005р., укладеного між сторонами, у т.ч.: 35.242,20 грн. основного боргу, 3302,14 грн. пені, 2255,45 грн. витрат від інфляції, 796,57 грн. 3-х % річних.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 06.07.2006р. у справі № 10/134-06 (суддя Александрова Л.І.) позов задовольнив: стягнув з відповідача на користь позивача суму 41.596,36 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПСП «АгроМастер», відповідач у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно визнано факт укладення договору № 18. Текст договору з боку відповідача підписаний не Кострицьким О.А., а іншою особою, у зв'язку з чим такий правочин є недійсним. Такий договір не може бути підтвердженням наявності договірних відносин між сторонами. Між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх необхідних за законом істотних умов договору поставки (купівлі-продажу), а саме: не узгоджено умови поставки та не узгоджено строк і порядок поставки. Таким чином, договір поставки (купівлі-продажу) між сторонами не укладено і зобов'язання по оплаті товару у відповідача не виникало. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 06.07.2006р. у справі № 10/134-06 скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.

СФГ «Геліос», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду винесено у повній відповідності з нормами чинного матеріального права та з правильним застосуванням норм процесуального права. Зазначає, що відповідачем не взято до уваги презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сторонами погоджені всі умови, які становлять зміст договору та визнані суттєвими для сторін. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 06.07.2006р. у справі № 10/134-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності відповідача, згідно до ст. 75 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2492 від 05.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 06.09.2006р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представника позивача розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Як випливає з матеріалів справи, 13.04.2005р. між СФГ «Геліос» (продавець) і ПСП «АгроМастер» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 18, згідно з п.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Відомості про товар: горох «Харківський янтарний» І репродукція у кількості 55,000 тон на загальну суму 60.500,00 грн.

Ціна товару складає 1100,00 грн. за 1 тону (п.3.1 договору).

Оплата за договором здійснюється одноразово і передбачає відстрочку кінцевого розрахунку до 15.08.2005р. (п.4.1 договору).

У випадку несвоєчасної оплати у строк до 15.08.2005р. покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2% від суми отриманого товару за кожний день прострочення платежу (п.4.3 договору).

На підставі рахунку-фактури № 16 від 14.04.2005р. та рахунку-фактури № 17 від 15.04.2005р., позивачем було передано відповідачу горох в кількості 50,22 тони на загальну суму 55.242,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 22 від 14.04.2005р. на суму 28.138,10 грн. (з ПДВ), видатковою накладною № 23 від 15.04.2005р. на суму 27.104,10 грн. (з ПДВ), довіреністю серії ЯКА № 092295 від 14.04.2005р.

В якості оплати за отриманий горох, відповідачем було перераховано позивачу суму 20.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 476 від 19.08.2005р.

Решту суми у розмірі 35.242,20 грн. відповідач позивачу не перерахував.

У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 35.242,20 грн. основного боргу. На суму основного боргу, позивачем нараховано суми 3302,14 грн. пені, 2255,45 грн. витрат від інфляції, 796,57 грн. 3-х % річних, які позивач також просить стягнути з відповідача. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.193, ч.1 ст.216 ГК України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не були належним чином виконані зобов'язання за договором № 18 від 13.04.2005р. щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого у останнього виник основний борг в розмірі 35.242,20 грн. Доказів погашення вказаного боргу відповідачем до суду не надано.

У зв'язку з цим, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми 35.242,20 грн. основного боргу.

У відповідності зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст.3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,  обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до листа НБУ №14-013/3003 від 22.11.1999р., облікова ставка визначається  та офіційно встановлюється Національним банком України і застосовується з метою регулювання вартості коштів на грошово-кредитному ринку, а також, виступаючи орієнтиром    вартості коштів на грошово-кредитному ринку, використовується в діючому законодавстві  при визначенні розміру пені або штрафу за несвоєчасну сплату відповідних платежів.

За своєю правовою суттю, встановлена в п.4.3 договору № 18 відповідальність за порушення грошового зобов'язання носить характер пені, оскільки розмір такої неустойки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня нарахована позивачем за період з 20.08.2005р. по 16.02.2006р., з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», і складає суму 3302,14 грн. Вказана сума пені заявлена обґрунтовано і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми нараховано за період з 20.08.2005р. по 22.05.2006р. суму 796,57 грн. 3-х % річних.

За період вересень 2005р. – лютий 2006р. позивачем також на суму основного боргу нараховано суму 2255,45 грн. витрат від інфляції.

Позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних та витрат від інфляції також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що договір № 18 від 13.04.2005р. є недійсним, оскільки з боку покупця підписаний не уповноваженою на те особою, є необґрунтованими, оскільки у відповідності зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Для договорів такого виду недійсність прямо не встановлена законом, та останній не визнано у встановленому законом порядку недійсним.

До того ж, у відповідності зі ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріалами справи підтверджено схвалення відповідачем договору № 18 від 13.04.2005р., а саме – здійснення дій по прийняттю товару від продавця та часткова оплата такого товару.

Доводи відповідача про неукладеність договору № 18 від 13.04.2005р. спростовуються наступним.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення містить ст.180 ГК України, якою передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Обставини справи свідчать про те, що сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо предмету договору (п.1 договору), ціни договору (п.1 та п.3 договору), строку дії договору (п.10 договору).

Сторонами також погоджені інші умови, що становлять зміст договору та визнані істотними для сторін. Зокрема, умови поставки товару передбачені п.5 договору.

Щодо строку поставки товару, то слід зазначити, що вказана умова не є істотною умовою договору, а у відповідності з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, доводи скаржника про те, що зобов'язання по оплаті отриманого товару у відповідача не виникало, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «АгроМастер», с. Бобровий Кут Великоолександрівського району Херсонської області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 06.07.2006р. у справі № 10/134-06 – без змін.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.