Рішення

від 06.07.2006 по справі 10/134-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/134-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"06" липня 2006 р.                                                               Справа № 10/134-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Александрової Л.І. при секретарі Матирка М.Б, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Фермерського господарства "Геліос", с. Борисівка Приморського району Запорізької області

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро Мастер", с. Бобровий Кут Великоолександрівського району Херсонської області  

про стягнення 41596 грн. 36 коп.

за участю представників сторін:  

від позивача: Поліщук В.С. - голова фермерського господарства; Шамшуріна М.В. - представник;

від відповідача: Даниленко А.Г. - представник;  

Розгляд справи розпочатий 23.06.2006 р. з перервою до 06.07.2006 р. згідно зі ст. 77 ГПК України.

Рішення оголошено в повному обсязі в судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Позивач просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача 35242 грн. 20 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу № 18 від 13.04.2005 р., 3302 грн. 14 коп. пені, 2255 грн. 45 коп. інфляційних втрат та 796 грн. 57 коп. річних в розмірі 3%.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись, що договір купівлі-продажу, що є підставою позовних вимог, підписано від імені позивача не уповноваженою особою Кострицьким О.А., а іншою особою.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 18 від 13.04.2005 р. ФХ „Гелі ос” прийняло на себе зобов'язання передати у власність покупця –ПСП „Агромастер” товар: насіння гороху, а покупець зобов'язався прийняти товар та розрахуватись за нього.

У пункті 1.2 договору сторони визначили загальну кількість товару, його найменування та його ціну. Зокрема, сторони передбачили, що продавець передає у власність покупця 55 тон гороху на загальну вартість 60500 гривень.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 22 від 14.04.2005 р., № 23 від 15.04.2005 р.  передано, а уповноваженим представником відповідача за довіреністю ЯКА № 092295 від 14.04.2005 р. отримано насіння гороху на загальну суму 55242 грн. 20 коп.

Таким чином, передбачені договором зобов'язання позивач виконав належним чином.

Пунктом 4.1 договору купівлі - продажу сторони передбачили, що покупець проводить оплату з відстрочкою платежу до 15.08.2005 р.

Проте, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за придбаний товар відповідачем виконано лише частково (сплачено 20000 грн.) і на даний час основна сума заборгованості за договором становить 35242 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4.3 договору купівлі-продажу сторони передбачили, що за порушення строків оплати, передбачених договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 2% від суми отриманого товару за кожен день прострочення платежу.

За своєю правовою природою, згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, якщо неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, остання є пенею.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з викладеного позивачем нараховано 3302 грн. 14 коп. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних в сумі 796 грн. 57 коп. та 2255 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Таким чином, наразі заборгованість відповідача з урахуванням основного боргу, 3% річних, індексу інфляції та неустойки складає 41596 грн. 36 коп.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню у розмірі 35242 грн. 20 коп., оскільки підтверджена документально та заявлена обґрунтовано.

Враховуючи доведеність факту наявності суми основної заборгованості, вимоги щодо стягнення пені, річних та інфляційних витрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Викладені відповідачем у відзиві та доповненні до нього заперечення на позовні вимоги не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідач посилається, що: по-перше, договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки його підписано не уповноваженою особою; по-друге, на думку відповідача, договір купівлі-продажу взагалі є не укладеним; по-третє, на думку відповідача, договір купівлі-продажу не виконано у повному обсязі позивачем, а тому позовні вимоги є безпідставні.

Проте, відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої  цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

У відповідності із зазначеними вимогами, позивачем був наданий відповідачу проект договору, один примірник якого після узгодження з його умовами, підписання та скріплення печаткою було повернуто позивачу.

Твердження відповідача, щодо невідповідності договору вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України та його недійсності є необґрунтовані, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу волевиявлення обох учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Узгодженість внутрішнього та зовнішнього волевиявлення відповідача підтверджується його діями, які безпосередньо були направлені як на виникнення правочину, так і на його виконання.

Доданими до позовної заяви первинні документи (видаткові накладні, довіреність на отримання матеріальних цінностей, витяг із банківської виписки) свідчать про передачу товару позивачем та прийняття його уповноваженим представником відповідача, а також про часткове виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару.

Стверджуючи, що договір є недійсним, відповідачем не взято до уваги, презумпцію правомірності правочину, встановленого ст. 204 ЦК України, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що для договорів такого виду недійсність прямо не встановлена законом, та останній не визнано у судовому порядку недійсним, заперечення відповідача проти дійсності договору є безпідставні.

Крім того, відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання угод недійсними”, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення  до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. Ін. У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника  на укладання угоди задоволенню не підлягає.

Дане роз'яснення ВАС України кореспондується з ч. 2 ст. 241 ЦК України.

До того ж, як вбачається із письмового пояснення директора ПСП „Агромастер” Кострицького О.А., договір купівлі-продажу гороху від його імені підписаний його знайомим Головченко В.Г., який не був уповноважений на підписання договору, але займався пошуком гороху для відповідача.

Більше того, оглядом оригіналу даного договору в судовому засіданні встановлено, що він скріплений печаткою відповідача, проти чого представник відповідача не заперечує.

За таких обставин клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Безпідставними також є твердження відповідача відносно неукладеності договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору, зокрема на основі вільного волевиявлення, тобто, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як слідує із тексту договору між позивачем та відповідачем в обов'язковому порядку погоджено: предмет договору (асортимент товару, що продається із зазначенням найменування, сорту, одиниці виміру, загальної кількості та умов щодо якості товару (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору); ціна договору (п.п. 3.1, 3.2 договору); строк дії договору (п.10.1 договору).

Окрім того, сторонами також погоджено інші умови, які становлять зміст договору та визнані суттєвими для сторін.

В силу загальних приписів цивільного законодавства, замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір, контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема прийняти товар, сплатити відповідачу суму, тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення договору і водночас його виконання.

Твердження відповідача щодо неукладеності договору та відсутності між сторонами договірних зобов'язальних відносин крім вищевикладеного спростовуються також, зокрема безпосереднім посиланням на договір купівлі-продажу № 18 від 13.04.2005 р. у видатковій накладній № 23 від 15.04.2005 р. (а.с. 10), а також вказівкою в графі „найменування цінностей” в довіреності ЯКА № 092295 від 14.04.2005 р. „горох” Харківський янтарний” 1 репродукції, як це зазначено саме в договорі, чим спростовується твердження директора Кострицького про отримання договору після отримання гороху.

Не можуть бути прийняті до уваги також твердження відповідача стосовно невиконання договору з боку позивача.

Так, як було зазначено вище, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі продукції, передбаченої договором у обсязі, узгодженому на час передачі. Невідповідність кількості переданого гороху обсягу, встановленому п. 1.2 договору, обумовлюється тим, що в договорі сторони узгодили загальний орієнтовний обсяг товару, який підлягає передачі, а фактичний обсяг поставки в межах, передбачених п. 1.2 сторони здійснили на момент передачі.

Посилання відповідача на те, що договір передбачав одноразову поставку є безпідставні, оскільки договір не містив умови щодо строків та порядку передачі товару.

В свою чергу, узгоджена сторонами умова щодо строків оплати не є автентичною умові щодо строків поставки товару.

На підставі викладеного та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Агромастер”, вул. Первомайська, 40А, с. Бобровий Кут, Великоолександрівського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 31712505, п/р № 2600678885 в ХОД АППБ „Аваль”, МФО 352093 на користь Фермерського господарства „Геліос”, вул.. Паркова, 10, с. Борисівка Приморського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 25480337, п/р № 26000204778001 Запорізьке РУ „Приватбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313399 –35242 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок дві) грн. 20 коп. боргу, 3302 (три тисячі триста дві) грн. 14 коп. пені, 2255 (дві тисячі п'ятдесят п'ять)  грн. 45 коп. інфляційних втрат та 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 57 коп. річних в розмірі 3%.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію даного рішення направити сторонам по справі.

Суддя                                                                  Л.І. Александрова