Постанова

від 05.12.2006 по справі 10/134-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/134-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 грудня 2006 р.                                                                                   № 10/134-06  

  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Коробенко Г.П.

за участю представників:

позивачаПоліщук В.С., керівник

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства “АгроМастер”

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду

від06.09.2006 року

у справі№ 10/134-06 господарського суду Херсонської області

за позовомСелянського (фермерського) господарства “Геліос”

доПриватного сільськогосподарського підприємства “АгроМастер”

простягнення 41 596, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 30.11.2006 року справу №10/134-06, призначену до слухання на 05.12.2006 року, передано судді Полянському А.Г. як доповідачу у даній справі.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.12.2006 року у зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, для перегляду у касаційному порядку справи №10/134-06, утворено колегію суддів у складі: головуючий –Муравйов О.В., судді – Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

У травні 2006 року Селянське (фермерське) господарство “Геліос” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства “АгроМастер” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 18 від 13.04.2005 року у розмірі 41 596, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 18 від 13.04.2005 року позивач зобов'язувався передати відповідачу товар –насіння гороху, а відповідач прийняти його та здійснити розрахунок. Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 55 242, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями суворої звітності, але відповідач здійснив розрахунок лише частково і станом на день подання позовної заяви заборгованість складає 32 242, 20 грн. Оскільки строк платежу встановлений договором до 15.08.2005 року, позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції у відповідності з умовами договору та чинним законодавством.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року (суддя: Александрова Л.І.), залишеному без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року (судді: Мірошніченко М.В. –головуючий, Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М.) по справі № 10/134-06 господарського суду Херсонської області, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства “АгроМастер” на користь Селянського (фермерського) господарства “Геліос” борг в сумі 35 242, 20 грн., пеню в сумі 3 302, 14 грн., інфляційні втрати в сумі 2 225, 45 грн., 3% річних в сумі 796, 57 грн.  

Мотивуючи судові рішення, господарські суди зазначаю про те, що додані до позовної заяви первинні документи (видаткові накладні, довіреності суворої звітності, витяг з банківської виписки) свідчать про передачу товару позивачем та прийняття його уповноваженим представником відповідача, а також про часткове виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару. Крім того, з посиланням на статті 179, 180 Господарського кодексу України, статтю 204 Цивільного кодексу України суд зазначає про безпідставність тверджень відповідача відносно неукладеності договору купівлі-продажу.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Приватне сільськогосподарське підприємство “АгроМастер” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року та рішенням господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року по справі № 10/134-06 господарського суду Херсонської області, в які просить постанову та рішення у справі скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 22, 32, 42, 43, 77, 98 Господарського процесуального кодексу України, статей 179, 181 Господарського кодексу України, статей 203, 207, 215, 237, 241, 1212-1215 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що в результаті одностороннього вивчення та аналізу матеріалів справи, неповного та необ'єктивного аналізу діючого законодавства України, прийнята судом апеляційної інстанції постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню .

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року та рішенням господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року по справі № 10/134-06 господарського суду Херсонської області, залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача,    присутнього    у    судовому   засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна   скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 13.04.2005 року між Селянським (фермерським) господарством “Геліос” (продавець) і Приватним сільськогосподарським підприємством “АгроМастер” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 18, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору, а саме: горох “Харківський янтарний” репродукція у кількості 55,000 тон на загальну суму 60500,00 грн.

Ціна товару складає 1100,00 грн. за 1 тону (пункт 3.1 договору).

Оплата за договором здійснюється одноразово і передбачає відстрочку кінцевого розрахунку до 15.08.2005 року (пункт 4.1 договору).

Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем було передано відповідачу горох в кількості 50,22 тони на загальну суму 55242,20 грн. на підставі рахунку-фактури № 16 від 14.04.2005 року та рахунку-фактури № 17 від 15.04.2005 року, та підтверджується видатковою накладною № 22 від 14.04.2005 року на загальну суму 28138,10 грн., видатковою накладною № 23 від 15.04.2005 року на загальну суму 27104,10 грн., довіреністю серії ЯКА № 092295 від 14.04.2005 року.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши позивачу 20000,00 грн. згідно платіжного доручення № 476 від 19.08.2005 року.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 35242,20 грн., яка відповідачем сплачена не була.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як в вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором № 18 від 13.04.2005 року не виконав, а отже господарські суди дійшли вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 35242,20 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та річних на суму заборгованості за договором № 18 від 13.04.2005 року є цілком правомірним, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, судом не приймаються, виходячи з наступного.

Так, заявник касаційної вважає, що договір купівлі-продажу № 18 від 13.04.2005 року є недійсним, а також неукладеним, тобто зобов'язання за договором у відповідача не виникли.

Однак, зазначені твердження скаржниками спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним. Презум пція його правомірності спростовується безпосередньо за коном. Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України таке спростування має бути прямим.

Однак, доказів визнання недійсним договору № 18 від 13.04.2005 року в судовому порядку скаржником не надано, як і надано і доказів того, що укладений договір суперечить закону.

 Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивача оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “АгроМастер” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року  по справі № 10/134-06 господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Коробенко