Рішення

від 18.05.2011 по справі 43/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  43/125

18.05.11

За позовом  комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни)

до                  фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про                стягнення 21 614, 84 грн.

Суддя   Пасько М.В.

Представники:

від позивача        ОСОБА_1 –предст. за дов.,

від відповідача    не з'явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення 21 614, 84 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення № 301-2008 від 01.10.08.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року порушено провадження у справі  № 43/125 та призначено її розгляд на 18.05.2011 року.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 18.05.11.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, представник Відповідача в судове засідання призначене на 18.05.11 не з’явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між комунальним підприємством Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни)  (далі - Позивач) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, комунальної власності територіальної громади міста Києва № 301-2008 (далі –Договір), за умовами якого Позивач, зобов’язався передати, а відповідач –прийняти нежиле приміщення загальною площею 13,0 кв. м. в будівлі металевого павільйону на привокзальній площі, за адресою:         АДРЕСА_1 (літ. «ІV») (корпус 45) для розташування магазину з продажу взуття і форменого одягу (далі  – об’єкт оренди).

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, яка на момент укладання Договору встановлюється у 1181, 69 грн. на місяць без урахування ПДВ.

Позивач стверджує, що Відповідач у період з 30.11.09 по 30.06.10 припинив виконання своїх зобов’язань за Договором щодо оплати орендної плати.

При цьому Позивач зазначає, що Відповідач з власної ініціативи, в односторонньому порядку звернувся до Головного управління  комунальної власності міста Києва з листами від 16.02.10 та від 29.03.10 щодо зменшення ставки орендної плати до 40 грн. за 1 м.2, що є порушенням п. 9.2 Договору відповідно до якого, усі зміни та доповнення до Договору повинні бути оформлені в письмовій формі та вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.  

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, при цьому господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами (позивачем) докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до положень частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19  Закону України від 10.04.1992, № 2269-XII “Про оренду державного та комунального майна” (надалі –Закон України “Про оренду державного та комунального майна”) передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме: Акту прийому –передачі Позивач на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди в задовільному санітарно –технічному стані.

Відповідно до умов Договору орендар за користування об’єктом оренди сплачує орендодавцеві орендну плату та компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 5-го числа поточного місяця на рахунок Позивача.

Отже, укладаючи договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва, Відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства України Відповідач не сплачує орендні платежі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16 052, 50, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем зазначена обставина не спростована, доказів відсутності заборгованості суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати орендної плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.10. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо сплати платежів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками Позивача становить  3 471, 80 грн.

Отже. вимоги Позивача в частині стягнення пені є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Законом відповідальності.

Отже,  суд, задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 2 090, 54 грн. 3 % річний.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати  по  оплаті  держмита   та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (03187, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) (03036, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 79, Аеропорт «Київ»(Жуляни), код ЄДРПОУ 01131514) 16 052 (шістнадцять тисяч п’ятдесят дві) гривні 50 коп. основного боргу, 3 471 (три тисячі чотириста одну) гривню 80 коп. пені, 2 090 (дві тисячі дев’яносто) гривень 54 коп. 3 % річних, 216 (двісті шістнадцять) гривень 15 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                       М.В.Пасько

Дата підписання рішення 19.05.11