Рішення

від 27.04.2011 по справі 35/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/66

27.04.11

За позовом            Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних

          конструкцій ім. Світлани Ковальської"

до             Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Векс-

          Буд"

про          стягнення 23 940,00 грн.

                                                                                                           Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:            ОСОБА_1 –представник за довіреністю;

від відповідача:            не з’явились.

У судовому засіданні 27.04.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Векс-Буд" про стягнення 23 940,00 грн., з яких: 20 828,97 грн. –сума основного боргу, 1 556,53 грн. –пеня, 1 253,21 грн. – інфляційні втрати, 301,29 грн. –проценти річні, та стягнення судових витрат.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 порушено провадження у справі №35/66, розгляд справи призначено на 06.04.2011.

У судовому засіданні 06.04.2011 представник позивача подав суду документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/66.

Відповідач у судове засідання своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/66 від 23.03.2011 не виконав.

Ухвалою суду від 06.04.2011 №35/66, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.04.2011.

У судове засідання, призначене на 27.04.2011, представник відповідача повторно не з’явився, при причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлялась за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві, та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відповідно до наявного в матеріалах справи витягу від 30.03.2011, і була ним отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №12325987. Однак у судові засідання 06.04.2011 та 27.04.2011 представник відповідача не з’явився, витребуваних судом документів не надав.     

За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -  

          ВСТАНОВИВ:

27.08.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Векс-Буд" було укладено договір про виготовлення та поставку товару № 888 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач, як виконавець, зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити відповідачу замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прас-листа виконавця), по узгодженню сторін виконати його доставку, а відповідач, як замовник, зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах вказаного договору.  

Згідно із п.п. 1.2., 2.1. договору предметом виготовлення та поставки є товар згідно попереднього замовлення. Кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами групами, підгрупами, видами, марками, типам визначаються у заявках замовника, рахунках-фактурах виконавця та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Як передбачено п. 5.1. договору поставка товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу та в строки, що зазначені замовником в письмових замовленнях, та погоджені виконавцем, відповідно до п. 2 договору.

Пунктами 6.6., 6.9. договору передбачено, що передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару, що поставляється. Про отримання товару на об'єкті поставки, уповноважена особа замовника повинна розписатися у товарно-транспортній накладній та поставити штамп.

Згідно із п. 5.2. договору товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується замовником, на підставі товарно-транспортних накладних.

Як свідчать матеріали справи, на підставі накладної № 598745 від 30.08.2010 на фактичний відпуск виробів та згідно товарно-транспортних накладних №№ 1826668, 1826712, 1826630, 1826652, 1826627, 1826629, 1826615, 1826616 від 31.08.2010 позивач поставив відповідачеві товар, визначений договором, на загальну суму 130 828,97 грн.

Товар за вказаними накладними був отриманий у повному обсязі представником відповідача, повноваження якого на отримання товару підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю № 89 від 30.08.2010.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, тобто у строк до 07.09.2010.

Наявні у матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивача свідчать, що відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 110 000,00 грн.  

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 20 828,97 грн.

130 828,97 –110 000,00 = 20 828,97.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав передбачений договором товар, але зобов‘язання по його оплаті виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 20 828,97 грн.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20 828,97 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що за прострочення платежу замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 556,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 253,21 грн. та проценти річні у розмірі 301,29 грн. за період з 06.09.2010 по 28.02.2011.

Згідно із нижченаведеними розрахунками суду розмір пені становить 1539,06 грн., процентів річних –297,88 грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

20828.97

08.09.2010 - 28.02.2011

174

3 %

297.88

7.75 %

1539.06

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню відповідно у розмірі 1539,06 грн. та 297,88 грн. згідно із розрахунком суду, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 1253,21 грн. згідно із розрахунком позивача, який перевірений судом.    

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 23 919,12 грн.  

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,   

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Векс-Буд" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 51, ідентифікаційний код 34935928) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, ідентифікаційний код 05523398) 20 828,97 грн. (двадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 97 коп.) основного боргу, 1 539,06 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять дев'ять гривень 06 коп.) пені, 1 253,21 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят три гривні 21 коп.) інфляційних втрат, 297,88 грн. (двісті дев'яносто сім гривень 88 коп.) процентів річних, 239,19 грн. (двісті тридцять дев'ять гривень 19 коп.) державного мита та 235,79 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 79 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                             М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 16.05.2011