Рішення

від 11.05.2011 по справі 5019/570/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/570/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"11" травня 2011 р.                                                                            Справа  № 5019/570/11

за позовом:       Малого  приватного  підприємства "Вперед"  

до відповідача:  Приватної  фірми "Від"       

про стягнення в сумі 32 999 грн. 94 коп..

                                                                                                              Суддя  Войтюк В.Р.

Секретар судового засідання: Бренчук Г.В.

Представники:

Від позивача  :  Домецький О.Г.

Від відповідача :  не з'явився.   

СУТЬ СПОРУ:     Позивач звернувся, з урахуванням змін, про стягнення 37127,42 грн. заборгованості по договору оренди приміщення з підстав зазначених у позовній заяві (а-с 2-4).

Відповідач позов заперечує.

Пояснює, що 12 липня 2010р. між Малим приватним підприємством "Вперед" та Приватною фірмою "ВІД" було укладено договір оренди приміщення.

Ст.795 Цивільного кодексу України визначає порядок передання будівлі або іншої капітальної споруди у найм, а саме: "Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору".

Згідно п.3.1. Договору "Зазначені п.1 Договору приміщення повинно бути передане Орендодавцем та прийняте Орендарем протягом 2-х днів з моменту підписання даного Договору".

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України визначено момент укладення договору: "Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії". Оскільки при укладанні договору оренди акт приймання-передачі об'єкту оренди, який є єдиним належним доказом як письмовий документ, що оформлює та фіксує виконання договору у розумінні ст.34 ГПК України щодо виникнення між сторонами орендних правовідносин, не був підписаний сторонами, то сторони фактично не вступили в орендні відносини за договором. Дана обставина свідчить про відсутність зобов'язань по даному Договору перед Позивачем щодо сплати орендної плати та рахунків, виставлених Позивачем, а, отже, висновки  щодо неналежного виконання  взятих на себе зобов'язань є передчасними та не доведеними Позивачем. Докази,  які б підтверджували наявність  зобов'язань перед Позивачем, відсутні.

Згідно ч.2 ст.180 Господарського кодексу України «Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та форми досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода".

Відповідно до ч.1 ст. 284 "Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу."

Позивачем всупереч вимогам ст.33 ГПК України на підтвердження своїх позовних вимог не надано письмових доказів домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору. Наявність акту приймання-передачі об'єкту оренди є істотною умовою, оскільки його необхідність визнана законом. До того ж, згідно п.1.1. Договору, офісні приміщення передаються у тимчасове спільне користування з фірмою «Діброва - зв'язок». Загальна площа з частиною туалету і коридору становить 120м2. Однак, в Договорі не вказано ні площі кожного з приміщень, що передаються в користування, ні вартість даного майна, ні умови його передачі та повернення, а тому, між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору, так як не визначено, яку саме площу з загальної площі 120м2 займає, а яку фірма «Діброва - зв'язок».

Зазначає, що також  є незрозумілим, на підставі чого  щомісячно виставлялися рахунки та акти надання послуг, що Позивач надає їх в підтвердження заборгованості по договору оренди, адже згідно ч.1 ст.759 ЦК України "За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк", а не надати послугу, яка, між іншим, має бути зазначена в договорі про надання послуг. Так як ніякого договору про надання послуг не укладалося, що свідчить про відсутність зобов'язань щодо надання та оплати послуг, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості є безпідставними.

Заслухавши пояснення представника  позивача, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

12 липня 2010 року між Малим приватним підприємством «Вперед», що діє на підставі статуту, та Приватною фірмою «ВІД», що діє на підставі статуту укладено договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до даного договору Орендодавець (Мале приватне підприємство «Вперед») передає, а Орендар (Приватна фірма «ВІД») приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення для ведення офісної роботи, загальна площа яких становить 120 м2 і що знаходиться в будинку за адресою:м. Рівне, вул. Поліщука, 1а.

Згідно п.5.1. договору: «Вартість орендної тати в місяць становить 3000,00 грн. (три тисячі гривень) 00 коп. за 120 м2 в місяць.

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач не вніс орендну плату за період з 12.07.2010 р. по 27.03.2011 р. згідно наданих розрахунків та вимог Позивача, тим самим порушуючи умови договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п.5.1. зазначеного договору оренди нежитлового приміщення: «вартість орендної тати сплачується до 30 числа поточного місяця, але не пізніше 10-го числа наступного місяця, слідуючого за звітним».

Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».

Враховуючи вищевикладене 25 січня 2011 року на адресу Відповідача була надіслана претензія з пропозицією оплатити вказану суму боргу та пеню, однак дану суму боргу у вказаний у претензії строк оплачено не було.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України: «Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання».

Згідно п.5.4. договору: «за затримку або несвоєчасну оплату орендної плати більше 5-ти днів, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен прострочений день, але не більше подвійної ставки НБУ України».

Відповідно до п.1 ст.526 Цивільного кодексу України «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

Згідно п.2 ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Станом на дату вирішення спору:                                                                                   

основна заборгованість Відповідача - становить 35 466 грн. 43 коп.;                                     

нарахування пені становить - 969 грн. 16 коп;

нарахування 3% річних становить - 218,50 гривень;

інфляційні нарахування становлять -  297,97 гривень;

Всього: 36 952 грн. 06 коп., що підтверджується розрахунком позовних вимог (додаток №1 до позовної заяви), актом взаєморозрахунків, відповідними рахунками - фактурами та актами надання послуг.

Суд критично оцінює пояснення відповідача, що послуги не надавались, оскільки цей факт підтверджується щомісячними актами, які належним чином завірені останнім, є підпис посадової  особи та печатка.

До того ж, слід зауважити, що зазначені акти містять конкретні, погоджені сторонами суми наданих послуг як за оренду так і окремо за електропостачання та окремо за опалення.

Міститься в указаних актах також інформація про те, що послуги надані якісно і в повному обсязі.

Судом оглянуто  оригінали зазначених актів.

Відтак, пояснення відповідача, що приміщення не передавалось, не використовувалось, договір не виконувався, є спростовуваними,  належними та допустимими доказами в контексті вимог ст.33 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи наявність чи відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,  які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33  ГПК України  визначено,  що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.    

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

       ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватної фірми «ВІД» (33027, м.Рівне, вул.Грушевського,38 кв.139, код 13988510) на користь Малого приватного підприємства «Вперед» (33018, м.Рівне, вул. Поліщука,1а, код 21081528) - 35466 грн.43 коп. заборгованості, 218 грн.50 коп.  3% річних, 969 грн. 16 коп.  пені,  297 грн. 97коп.  інфляційних нарахувань на суму боргу,  витрати на державне мито в сумі 369 грн. 52 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

   Суддя                                                                Войтюк В.Р.

Повний текст рішення складений:   "16" травня 2011 року.