Постанова

від 15.04.2008 по справі 15/494

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/494

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.04.2008  року                                                                      Справа № 15/494

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                             Журавльової Л.І.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Міхальчук О.А.

та за участю

представників сторін:

          від позивача                                         Дем'янов І.А., дов. від 11.03.08 № 03-162/10  

          від відповідача                              повноважний представник не прибув

         розглянув у відкритому

         судовому засіданні

         апеляційну скаргу                              Підприємства зі 100 відсотковою іноземною

                                                               інвестицією „Інтергазсінтез”, м. Рубіжне

                                                               Луганської області                                                         

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  22.02.2008

у справі                                        № 15/494  (суддя –Пономаренко Є.Ю.)

         за позовом                                         Підприємства зі 100 відсотковою іноземною

                                                               інвестицією „Інтергазсінтез”, м. Рубіжне

                                                               Луганської області

         до  відповідача                              Приватного підприємства „РОНДІНА”,

                                                               м. Сєвєродонецьк Луганської області

про                                                  стягнення 38987 грн. 01 коп.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 14.03.2008 та першого заступника голови суду від 11.04.2008

В С Т А Н О В И В :

         Позивач, Підприємство зі 100 відсотковою іноземною інвестицією „Інтергазсінтез” (далі –ПІІ „Інтергазсінтез”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства „РОНДІНА” (далі –ПП „РОНДІНА”) як компенсацію заподіяних збитків суми у розмірі 38987 грн. 01 коп.

         Рішенням  місцевого господарського суду від 22.02.2008 позов задоволений частково, а саме: стягнуто з ПП „РОНДІНА” на користь ПІІ „Інтергазсінтез” кошти у сумі 3187 грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 31 грн. 87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 9 грн. 65 коп.

         Мотивоване вказане рішення положеннями ст.ст. 16, 22, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість розміру матеріальної шкоди виходячи з вартості пошкодженої речі у сумі 3187 грн. 81 коп., оскільки це ґрунтується на фактичних обставинах справи та підтверджується матеріалами справи. Решта суми заявленої позивачем за даним видом шкоди у розмірі 7872 грн. 80 коп. місцевим господарським судом визнана такою, що не підтверджена належними та допустимими засобами доказування.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості послуг з демонтажу решти залізобетонних та металевих конструкцій за договором підряду від 28.03.2007 № 02/03-07, який був укладений позивачем з ПП „Рубеж-Гарант-Газ”, судом першої інстанції також визнані необґрунтованими, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного

виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором. Судом зазначено про те, що договір купівлі-продажу від 06.09.2004 № 3846, за яким ПП „РОНДІНА” взяло зобов'язання демонтувати та вивезти придбаний товар, сторонами не розірваний і позивач не був позбавлений права звернутися до суду з позовом про спонукання відповідача до виконання договірних зобов'язань по демонтажу освітлювачів, але замість цього, позивач уклав договір підряду щодо демонтажу решти конструкцій з іншою особою.

         ПІІ „Інтергазсінтез” не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити решту вимог позивача в сумі 35799 грн. 20 коп.

         В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою її заявник посилається на неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального (ст.ст. 316, 321, 386, 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України) та процесуального права (ст.ст. 22, 43 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності  позивачем шкоди у розмірі 7872 грн. 80 коп., оскільки такими доказами, на думку ПІІ „Інтергазсінтез”, є договір підряду від 10.07.2007 № 02/07-07, укладений між позивачем та філією ТОВ „Тамерлан”, акт №4 приймання виконаних підрядних робіт у жовтні 2007 на суму 24048 грн., рахунки від 23.10.2007 за № 008/10 та № 009/10, платіжні доручення від 22.10.2007 за № 1680 та № 1682.

Не погоджується скаржник також і з висновком суду щодо необґрунтованості заявленої позивачем до стягнення грошової суми у розмірі 27926 грн. 40 коп. та зазначає про порушення відповідачем вимог п. 3.2 договору купівлі-продажу від 06.09.2004 № 3846 (договір № 3846) в частині термінів демонтажу і вивозу освітлювачів, що, на думку позивача, призвело до односторонньої зміни з боку відповідача умов договору № 3846 всупереч положенням ст. 525 Цивільного кодексу України. Позивач був змушений прийняти міри по захисту належного йому права власності на зруйновану будівлю та провести підрядні роботи по його відновленню. За твердженням скаржника, ці роботи були проведені згідно договорів підряду від 28.03.2007 № 02/03-07 та від 10.07.2007 № 02/07-07, що підтверджується актом № 1/5 приймання виконання підрядних робіт за травень 2007 на суму 27926 грн. 40 коп. та платіжним дорученням від 23.05.2007 № 897.

Крім того, позивач зазначає про неможливість реального виконання відповідачем зобов'язань по демонтажу освітлювачів, оскільки у відповідача відсутні дозвільні документи, які необхідні для виконання спеціальної процедури демонтажу освітлювачів, а саме: ліцензія на виконання спеціальних видів робіт, дозвіл Держнаглядохоронпраці на початок робіт, погоджений з державним інспектором Держнаглядохоронпраці акт-допуск для виконання виробництва будівельно-монтажних робіт, посвідчення робітників по техніці безпеки, наказ по підприємству з вказаними відповідальними керівниками по виконанню робіт та відповідальних за охорону праці.

Відповідачем вдруге право на участь представника у судовому засіданні та інші процесуальні права не використано. Про час та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення  № 03691346 та № 03633885.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не наданий, що відповідно до положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.        

         Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника позивача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         Як встановлено судом першої інстанції до загального розміру заявленої позивачем до стягнення шкоди входить сума 11060,61 грн., яка заподіяна внаслідок руйнування відповідачем належної позивачеві будівлі при демонтажі залізобетонних конструкцій за допомогою автокрану та сума 27926 грн. 40 коп.  –вартість послуг з демонтажу решти залізобетонних на металевих конструкцій. При прийнятті рішення суд виходив з доведеності позивачем пошкодження відповідачем належного позивачеві майна, зменшив у цій частині заявлену до стягнення суму у зв'язку з тим, що решта складових розміру позивачем не підтверджена.

         Проте, висновок суду щодо доведеності заподіяння відповідачем шкоди позивачеві судова колегія вважає таким, що не відповідає обставинам справи.

         Відповідно  до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Як зазначено судом факт деформації і часткового пошкодження відповідачем стінової панелі розміром 6 х 1,5 м підтверджується службовими записками працівників позивача від 06.03.2006, поясненнями працівника підприємства позивача Саєнко Ю.Б., наданими у судовому засіданні, складеним комісією актом визначення розміру шкоди від 23.03.2006 та листом відповідача від 21.03.2007.

         Проте, вказані судом матеріали не є належними доказами, на підставі яких суд відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

         Як зазначає позивач за позовною заявою, руйнування чотирьох залізобетонних плит перекриття відбулося 16.04.2005 при демонтажі залізобетонних конструкцій співробітниками (підрядчиками) відповідача –Клепковим, Дріпас, Серік і Проценко за допомогою автокрану, орендованого позивачем у фірми „Пласт Плюс”. 18.09.2005 при демонтажі металоконструкції іншими співробітниками відповідача з використанням того ж автокрану відбулася деформація і часткове руйнування стінної панелі розміром 6 х 1,5 м.

         Акти у підтвердження вказаних подій позивачем під час їх відбування не були складені, представники відповідача для встановлення вказаних обставин не викликалися.

         Службові записки, про які зазначено у рішенні суду, складені 06.03.2006 працівниками позивача та одразу стосовно подій, які відбулися як 16.04.2005 так і 18.09.2005.    Акт   визначення     шкоди,      заподіяної  позивачеві   при  демонтажі

ПП „РОНДІНА” освітлювачів від 23.03.2006 також складений працівниками позивача. Згідно даного акту загальний розмір шкоди, заподіяної підрядчиками ПП „РОНДІНА” складає 7 459 грн. без врахування ПДВ. З врахуванням викладеного матеріали, які визнані судом першої інстанції доказами по справі оцінюються судовою колегією критично.

         Лист відповідача від 21.03.2007, на який посилається позивач, не є безспірним доказом заподіяння позивачеві шкоди, на відшкодування якої заявлені позовні вимоги по даній справі.

         За змістом вказаного листа розбіжності, про які йде мова у цьому листі, відповідачем не конкретизовані та зазначено про заходи необхідні для встановлення причин завданої шкоди.

         Отже, докази виконання робіт, в результаті яких відбулося руйнування залізобетонних пліт та стінної панелі підрядчиками, які діяли за завданням відповідача, в матеріалах справи відсутні.

         За відсутністю доказів заподіяння шкоди відповідачем надані позивачем матеріали у підтвердження розміру шкоди не можуть бути прийняті до уваги. До того ж копії договору підряду № 02/07-07 від 10.07.2007, акту № 4 приймання виконаних підрядних робіт та інших документів, що додані позивачем до апеляційної скарги не були надані ним на розгляд суду першої інстанції, висновок якого стосовно недоведеності решти складових розміру шкоди (окрім суми 3187,81 грн.) відповідає матеріалам наявним у справі на момент прийняття рішення. Неможливість подання додаткових матеріалів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, позивачем не обґрунтовано належним чином відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

         Документи, які надані скаржником додатком до його листа від 09.04.2008 № 04-242/15 на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 01.04.2008 не є доказами обставин, на які посилається позивач у підтвердження завдання йому шкоди відповідачем, оскільки виготовлені у січні –травні 2006 року.

         До того ж відповідач у листі від 19.01.2006 № 16 та претензії від 23.01.2006 № 157 зазначає про неналежне виконання умов договору саме позивачем.

         Враховуючи викладене судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3187,81 грн. прийнято за недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими. Отже, у цій частині рішення підлягає скасуванню.

         Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         За апеляційною скаргою підлягає сплаті держмито в розмірі 179 грн. 00 коп. Скаржником за платіжним дорученням від 04.03.2008 №264 перераховане держмито в сумі 194 грн. 94 коп. Зайве сплачене мито в розмірі 15 грн. 94 коп. підлягає поверненню відповідачу з Державного бюджету України згідно із п.1 ч. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

        Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

         1. Апеляційну скаргу Підприємства зі 100 відсотковою іноземною інвестицією „Інтергазсінтез” на рішення господарського суду Луганської області від 22.02.2008 по справі № 15/494 залишити без задоволення.

         2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.02.2008 по справі № 15/494 скасувати частково.

         3. В частині стягнення з ПП „РОНДІНА” 3187,81 грн. рішення господарського суду Луганської області від 22.02.2008 по справі № 15/494 скасувати.

         4. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

         5. Повернути Підприємству зі 100 відсотковою іноземною інвестицією „Інтергазсінтез”, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 2 „А”, ідентифікаційний код 32803942 з Державного бюджету України 15 грн. 94 коп. державне мито, що зайве сплачено при зверненні з апеляційною скаргою за платіжним дорученням від 04.03.2008 №264, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

          Повернення державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

         Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      К.І. Бойченко

Суддя                                                                      Л.І. Журавльова