Постанова

від 17.07.2008 по справі 15/494

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/494

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 липня 2008 р.                                                                                    № 15/494  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Подоляк О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" на рішення господарського суду Луганської області від 22 лютого 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2008 року у справі за позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" до Приватного підприємства "Рондіна" про стягнення 38987, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

          У листопаді 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення 38987,01 грн. компенсації заподіяних збитків.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 22 лютого 2008 року (суддя Пономаренко Є.Ю.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 3187,81 грн., судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2008 року рішення суду скасоване частково. В частині стягнення з відповідача 3187, 81 грн. рішення суду скасоване. В задоволенні позову відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач просить вказану постанову суду скасувати повністю, а рішення частково, задовольнивши решту вимог позивача  в сумі 35500, 21 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 6 вересня 2004 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу №3846, згідно умов якого позивач передав покупцю технологічне обладнання –освітлювачі в кількості 2 штук, згідно з видатковою накладною №ЛА-0000001 від 12 січня 2005 року.

Відповідно до п.3.2 укладеного договору, здійснення демонтажу придбаного товару, його завантаження та вивезення здійснюється покупцем власними силами та за власний рахунок.

16 квітня 2005 року при демонтажі відповідачем залізобетонних конструкцій за допомогою автокрана з верхньої частини обслуговуючого майданчика відбувся їх обрив на кровлю об'єднаного допоміжного корпусу належного позивачеві, в результаті чого відбулося руйнування чотирьох залізобетонних плит перекриття типу ПатV/1,5-6-1 розміром 6х1,5 м.

18 вересня 2005 року при демонтажі металоконструкції з використанням того ж автокрана від удару вантажу об стіну об'єднаного допоміжного корпусу відбулася деформація і часткове пошкодження стінової панелі розміром 6х1,5 м, виготовленої по серії СТ-02-31.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, акти в підтвердження вказаних подій позивачем складені не були, представники відповідача для встановлення вказаних обставин не викликались.

Службові записки, на які посилається суд в своєму рішенні від 22 лютого 2008 року, складені працівниками позивача 6 березня 2006 року одразу стосовно подій, які відбулися 16.04.2005 року  та 18.09.2005 року. Акт визначення шкоди, заподіяної позивачеві  при демонтажі відповідачем освітлювачів від 23 березня 2006 року,  згідно якого загальний розмір шкоди складає 7459 грн., також, складений тільки працівниками позивача.

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що належні докази виконання робіт, в результаті яких відбулося руйнування залізобетонних пліт та стінної панелі підрядчиками, які діяли за завданням відповідача, позивачем суду надані не були.

За відсутності доказів заподіяння шкоди відповідачем, надані позивачем докази в підтвердження розміру шкоди, також, обгрунтовано судом не прийняті до уваги.

На підставі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд правильно визнав безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 3187, 81 грн. компенсації збитків, заподіяних відповідачем та обгрунтовано відмовив в позові.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           П О С Т А Н О В И В:

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                   В.Дерепа

Судді                                                                          О.Подоляк

                                                                                   Л.Стратієнко