Постанова

від 18.05.2011 по справі 55/336

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011                                                                                           № 55/336

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:             

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю,

від відповідача-1: не з’явився,

від відповідача-2: ОСОБА_1 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „М’ясокомбінат „ЯТРАНЬ”

на  рішення           Господарського суду м. Києва від 17.02.2011 р.

у справі           № 55/336 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю „Вертикаль Трейд Груп”

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Абсолют Стіл”

   2. Товариства з додатковою відповідальністю „М’ясокомбінат „ЯТРАНЬ”

про стягнення 50 154,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

         У жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Вертикаль Трейд Груп”

звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Абсолют Стіл”, 2. Відкритого акціонерного товариства „М’ясокомбінат „ЯТРАНЬ” (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю “М'ясокомбінат “ЯТРАНЬ”) про зобов’язання Відповідача-1, як поручителя, виконати зобов’язання Відкритого акціонерного товариства „М’ясокомбінат „ЯТРАНЬ” за Договором купівлі-продажу №5 від 01.01.2010р. перед Позивачем, та про зобов’язання Відповідача 2 виконати умови договору купівлі-продажу №5 від 01.01.2010р. в частині 100% оплати вартості поставленої продукції на підставі видаткової накладної №РН-3006/01 від 30.06.2010р. та №РН-0607/01 від 06.07.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачами умов Договору купівлі-продажу №5 від 01.01.2010р.   

Ухвалою суду першої інстанції від 18.10.2010р. задоволено заяву Позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти у сумі 498 045,00 грн., які перебувають на банківських рахунках Відповідача-2.

09.11.2010р. ухвалою суду першої інстанції скасовані заходи до забезпечення позову, оскільки до матеріалів справи надійшли докази погашення суми заборгованості за Договором купівлі-продажу №5 від 01.01.2010р. на суму 498 045,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №12080 від 25.10.2010р.

   26.01.2011р. позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій позивач відмовляється від позовних вимог до Відповідача-1, оскільки наслідком виконання Відповідачем 2 грошових зобов’язань (сплатою заборгованості) за основним договором є припинення зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют Стіл” перед Позивачем згідно Договору поруки від 01.01.2010р. Просить стягнути з Відповідача-2 пеню у розмірі 22 498,15 грн., інфляційні у розмірі 23 408,12грн., 3% річних у розмірі 4 248,38 грн.  

17.02.2011р. відповідач-2 надав клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду за місцезнаходженням відповідача.

Судом першої інстанції було відхилено вказане клопотання з урахуванням приписів ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.02.2011р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вертикаль Трейд Груп” з урахуванням заяви про зміну предмету позову задоволені у повному обсязі; прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Трейд Груп” від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют Стіл” та припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Абсолют Стіл”.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

         В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено територіальну підсудність, оскільки місцезнаходження відповідача-2, який залишився у справі, є м. Кіровоград.

        Крім того, апелянт вказує на те, що заявлені до стягнення адвокатські послуги є неспіврозмірними порівняно з обсягом виконаних адвокатом робіт.

У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив суд відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду м Києва від 17.02.2011 року залишити без змін.

       Відповідачем-1 не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовим повідомленням № 29040280 про вручення представнику відповідача-1 поштового відправлення.

     У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

      За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1 за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

            Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Трейд груп”(Продавець) та Відкритим акціонерним товариством “М'ясокомбінат “ЯТРАНЬ”, (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю “М'ясокомбінат “ЯТРАНЬ”) (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №5 (надалі-Договір).

        У пункті 1.1. Договору сторони передбачили, що Продавець передає у власність Покупцю продукцію, а Покупець приймає та сплачує ціну Продукції, на умовах даного договору, у асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у видаткових накладних, або Специфікаціях з черговим порядковим номером, що є невід’ємною складовою частиною даного Договору.  

       За змістом п.3.1. Договору ціна та кількість поставки чергової партії Продукції узгоджується сторонами окремо і фіксується в кожній підписаній видатковій накладній або підписанням Специфікації, що є невід’ємною складовою частиною даного Договору.

        Відповідно до п. 5.2. Договору, одержавши Продукцію, Покупець зобов’язаний підтвердити її одержання, шляхом підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору сторонами підписано наступні специфікації:

- специфікація №1 до Договору на суму 148005,00грн., оплата продукції-100% оплата вартості постачання в термін до 10.07.2010р.; дата відвантаження -30.07.2010р.

- специфікація №2 до Договору на суму 350 040,00 грн., оплата продукції-100% оплата вартості постачання в термін до 16.07.2010р.; дата відвантаження -06.07.2010р.

01.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Абсолют Стіл” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Верикаль Трейд груп” укладено Договір поруки.

Зі змісту умов даного Договору вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Абсолют Стіл” виступає поручителем перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Трейд груп” за виконання зобов’язань Відкритого акціонерного товариства “М’ясокомбінат “ЯТРАНЬ” (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю “М'ясокомбінат “ЯТРАНЬ”)  по проведенню оплати за поставлену продукцію Продавцем за Договором купівлі-продажу №5 від 01.01.2010р.       

Згідно п.1.3. Договору поруки, Поручитель забезпечує часткове виконання Боржником зобов’язань перед Кредитором в сумі, що не перевищує сто гривень.

На виконання Договору купівлі-продажу №5 від 01.01.2010р., відповідачу-2 30.06.2010р. та 06.07.2010р. була відвантажена продукція на суму 498 045,00грн., що підтверджено видатковою накладною №РН-3006/01 від 30.06.2010р. на суму 148005,00 грн., Довіреністю на отримання ТМЦ серії ААБ №245055 від 30.06.2010р., видатковою накладною №РН-0607/01 від 06.07.2010р. на суму 350040,00 грн., Довіреністю на отримання ТМЦ серії ААБ №245121 від 05.07.2010р.(а.с. 16-21).   

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 оплата отриманої продукції у встановлений строк здійснена не була.

На адресу відповідача-2 була направлена Вимога про погашення заборгованості в сумі 498 045,00грн.  (а.с.22), яка отримана відповідачем-2  03.08.2010р., про що свідчить підпис його представника на поштовому повідомленні (а.с. 73).

Однак, Відповідач здійснив оплату продукції лише 25.10.2010р. на суму 498 045,00 грн., після подання Позивачем позову до Господарського суду міста Києва та порушення  провадження у справі №55/336, що підтверджено платіжним дорученням №12080 від 25.10.2010р.

       Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       За приписами ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

      Згідно зі ст.526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

       Положення даної статті кореспондуються з положеннями ст.193 ГК України.

        Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Як встановлено ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         Як вже зазначалось вище, відповідачу-2 30.06.2010р. та 06.07.2010р. була відвантажена продукція на суму 498 045,00грн.

       Відповідно до Специфікації №1 до Договору на суму 148 005,00грн., сторони встановили порядок оплати продукції: 100% оплата вартості постачання в термін до 10.07.2010р.; дата відвантаження -30.07.2010р.(а.с. 14).

       Згідно Специфікації №2 до Договору на суму 350 040,00 грн. сторони встановили порядок оплати продукції: 100% оплата вартості постачання в термін до 16.07.2010р.; дата відвантаження -06.07.2010р.(а.с. 15).

       Проте, відповідач здійснив оплату продукції лише 25.10.2010р. на суму 498 045,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №12080 від 25.10.2010р.

      Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

       Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 ЦК України.

        Як встановлено ст. 549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Як передбачено ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в разі не оплати за Продукцію протягом термінів (строків) зазначених у Специфікації, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі 0,5% від суми не внесеного у відповідний строк платежу за кожний день прострочки (але не більше подвійної облікової ставки НБУ). Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов’язань, взятих за даним Договором, що до оплати Продукції.

Таким чином, відповідачу-2 нарахована пеня в сумі 22 498,15 грн., за період прострочення зобов’язання з 10.07.2010р. по 25.10.2010р. по специфікації №1 та за період з 16.07.2010р. по 25.10.2010р. по специфікації №2.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Позивачем було здійснено нарахування індексу інфляції в сумі 23 408,12 грн. та 3% річних у сумі 4 248,38  грн.

Проаналізувавши вищевикладене та матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість стягнення з відповідача-2 штрафних санкцій.  

         Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції порушено територіальну підсудність, оскільки місцезнаходження відповідача-2, який залишився у справі, є м. Кіровоград, оскільки ч. 3 ст. 15 ГПК України встановлено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Однак, твердження апелянта стосовно того, що заявлені до стягнення адвокатські послуги є неспіврозмірними порівняно з обсягом виконаних адвокатом робіт, судова колегія вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

На підтвердження витрат на адвокатські послуги позивачем надано до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 04.10.2010р., укладеного з Адвокатським об’єднанням «ХЕДЖ-ГРУП», а також рахунки  № 317/В від 19.11.2010р. на суму 31 182,70 грн. та № 21/В від 01.12.2010р. на суму 800, 00 грн. (а.с. 105-106), та платіжні доручення  № 588 від 10.12.2010р., № 589 від 10.12.2010р. (а.с. 108-109).

З урахуванням п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.5., 2.4  даного договору, сума винагороди за складання позову становить 1 000,00 грн., підготовка  інших процесуальних документів 300,00 грн., представництво інтересів замовника за кожне судове засідання 500,00 грн., сума додаткової винагороди за сплату Боржником заборгованості 6 % від отриманої замовником суми (вказаної в судовому рішенні).

Крім того, у п. 2.4. передбачено, що замовник  сплачує послуги адвоката за цим договором згідно рахунку, наданого замовнику виконавцем, за підсумками кожного календарного місяця, в якому надавались послуги.

Як свідчать матеріали справи, в розрахункових документах вказано лише „оплата за посл. правової допомоги зг. Дог. б.н. від 04.10.10р.”, перелік виконаних робіт відсутній і суду не надано.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

       Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про обмеження розміру оплати адвокатських послуг, а саме до 20 000,00 грн., з огляду на неадекватність стягнення адвокатських послуг розміру позову.

         З огляду на вищезазначене, місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача-2 повністю.

      На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „М’ясокомбінат

„ЯТРАНЬ” на рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2011 р. у справі № 55/336

задовольнити частково.

2.  Рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2011 р. у справі № 55/336 змінити в частині стягнення адвокатських послуг.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “М'ясокомбінат “ЯТРАНЬ” (25005, м. Кіровоград, вул.. Братиславська, 82, Код ЄДРПОУ 05507073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вертикаль Трейд Груп” (02095, м. Київ, вул. Г. Ахматової, 47, кв. 91, Код ЄДРПОУ 36557768) витрати пов’язані зі сплатою послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн.

4. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2011 р. у справі № 55/336 залишити без змін.

5. Доручити Господарського суду м. Києва видати наказ.

 6.   Матеріали справи № 55/336 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді