Рішення

від 18.05.2011 по справі 50/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/180

18.05.11

За позовом     відкритого акціонерного товариства "Євроцемент  -  Україна"

до                     державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про                  стягнення 4 457,63 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 01.01.2011 №07/11)

Від відповідача: ОСОБА_2(дов. від 05.04.2011)

В судовому засіданні 18.05.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

                                       ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору  про організацію перевезень вантажів  № 6643073  від 15.06.2009 у розмірі 4 457, 63 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2011 порушено провадження у справі №50/180 та призначено до розгляду на 20.04.2011.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 11.05.2011.

В судове засідання 11.05.2011 з’явились представники сторін, надали пояснення по суті справи, а також подали суду письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.05.2011 продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів –до 05.06.2011.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів, в судовому засіданні 11.05.2011 оголошено перерву до 18.05.2011.

В судове засідання 18.05.2011 з’явились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по справі. Представник позивача надав заяву про зменшення суми позовних вимог у зв’язку з погашенням відповідачем суми основного боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2009 між відкритим акціонерним товариством "Євроцемент  -  Україна" (далі-позивач, вантажовласник за договором) та державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі –відповідач, залізниця за договором) укладено договір № 6643073 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору предметом цього договору є надання «Залізницею»«Вантажовласнику»послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 3.1. договору Вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок залізниці. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Судом встановлено, що на виконання п. 3.1. Договору позивач платіжними дорученнями № 342 від 26.06.2009 на суму 150 000 грн. та № 455 від 07.07.2009 на суму 12 113,02 грн. (загалом на суму 162 113,02 грн.) здійснив попередню оплату послуг відповідача.

Однак як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу поставок, відповідач не надав послуги в тому обсязі, який визначено обсягом попередньої оплати відповідно до встановлених тарифів, а позивач у свою чергу не скористався тим обсягом послуг, який визначено виходячи із авансованих ним сум. Так, протягом терміну з 03.07.2009 по 08.07.2009 позивачу було надано послуги загальною вартістю 157 655,39 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

У зв'язку із тим, що позивачем не планувалося в подальшому користуватися послугами відповідача, останньому було направлено претензію від 16.02.2010 № 110/ЕЦУ-264/10 «Про повернення надміру сплачених авансових сум в розмірі 4 457,63 грн.»із пропозицією повернути ці кошти позивачу. Розглянувши цю претензію, відповідач повідомив, що оскільки кошти перераховані згідно з умовами договору (тобто набуті підставно), немає жодних підстав для повернення цих коштів.

Враховуючи відповідь на претензію, 22.12.2010 позивачем, на виконання п. 7.2 договору, який передбачає, що кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять днів, було направлено лист про розірвання цього договору та повернення залишкових коштів з 10.012011.

Однак відповідач, не заперечуючи проти існування боргу, просив позивача не стягувати із нього цю залишкову суму.

Таким чином на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором становила 4457,63 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов”язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором в сумі 4457,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 18.05.2011 представник позивача надав докази сплати суми основної заборгованості за договором в повному обсязі, а саме виписку з банку за 15.03.2011.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування основного боргу і між ними у зв’язку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4457,63 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про припинення провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу та про стягнення з відповідача судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 4457,63 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь відкритого акціонерного товариства "Євроцемент  -  Україна" (64200, Харківська обл., Балаклійський р-н, м. Балаклія, проммайданчик, ВАТ "Євроцемент  -  Україна", код ЄДРПОУ 00293060) державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                             Головатюк Л.Д.     

Дата підписання рішення  23.05.2011