ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 50/241
18.05.11
За позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари 539"
про стягнення 1 258 287,08 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від прокуратури: Волік О.Л. (посв. прок. №217)
Від позивача: не з"явився
Від відповідача: ОСОБА_1(дов. від 01.11.2010)
В судовому засіданні 18.05.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди нежилих приміщень від 31.01.2008 № 791/5 у розмірі 1 258 287, 08 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2010 порушено провадження у справі №50/241 та призначено до розгляду на 19.05.2010.
Представники прокуратури та відповідача в судове засідання 19.05.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 09.06.2010.
Представники прокуратури та відповідача в судове засідання 09.06.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача в судове засідання з"явився, надав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів.
Розгляд справи було відкладено на 07.07.2010.
У судовому засіданні 07.07.2010 було оголошено перерву на 26.07.2010 для подання додаткових доказів по справі.
26.07.2010 представник відповідача у судове засідання не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, але через канцелярію суду надіслав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.
У судове засідання 26.07.2010 з"явилися представники прокуратури та позивача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Розгляд справи було відкладено на 01.09.2010.
Представник позивача у судове засідання 01.09.2010 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник відповідача у судове засідання також не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, але через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.
У судове засідання 01.09.2010 з"явився представник прокуратури та надав пояснення по справі. Представником прокуратури у судовому засіданні було подане усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв"язку з неявкою позивача та відповідача. Суд дане клопотання задовольнив.
Розгляд справи було відкладено на 20.09.2010.
У судове засідання 20.09.2010 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари 539" в судовому засіданні подав зустрічний позов по справі № 50/241 про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 1545,00 кв.м. за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 60 між ТОВ "Продтовари 539" та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради укладеним.
За змістом змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів", зокрема до частин четвертої і п'ятої статті 22 та статті 60 ГПК, зміна предмета або підстав позову, а також подання зустрічного позову можливі лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог.
Подання зустрічного позову після початку розгляду господарським судом справи по суті тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 1 частини першої і частинами другою та третьою статті 63 ГПК.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у прийнятті зустрічної позовної заяви TOB "Продтовари 539" відмовлено, зустрічну позовну заяву повернуто TOB "Продтовари 539" на підставі п. 1 ч. 1, ч.ч. 2 та 3 ст. 63 ГПК України, відкладено розгляд справи, зобов'язано позивача надати суду докази передачі майна в оренду (акт прийому-передачі) та докази того, що орендоване майно до цього часу не повернуто.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 по справі № 50/241 ухвалу господарського суду в частині відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення її відповідачу залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2011 по справі № 50/241 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 по справі № 50/241 залишено без змін, а касаційну скаргу TOB "Продтовари 539" - без задоволення.
Згідно з резолюцією керівництва господарського суду міста Києва справу № 50/241 передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2011 розгляд справи було призначено на 16.03.2011.
Представники сторін у судове засідання 16.03.2011 не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розгляд справи було відкладено на 20.04.2011.
Представники прокуратури та позивача у судове засідання 20.04.2011 не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 29.04.2011.
Представник позивача у судове засідання 29.04.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
29.04.2011 у судове засідання з"явилися представник прокуратури та відповідача і дали пояснення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових доказів.
Розгляд справи було відкладено на 18.05.2011.
У судове засідання 18.05.2011 з"явилися представники прокуратури та позивача, надали пояснення по справі.
Представник відповідача у судове засідання 18.05.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач в судові засідання 16.03.2011, 20.04.2011, 29.04.2011 та 18.05.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач та позивач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України (господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються в інтересах держави). При цьому, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України встановлено, що „інтереси держави", є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України від 8.04.1999 №3-рп/99, визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Згідно ст. 36 - 1 Закону України „Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб коли порушуються інтереси держави.
Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад. Відповідно до ст. 143 конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Аналогічні положення містяться і в п. 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування” відповідно до якого матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Пункт 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування”визначає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно п. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування”органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Статтями 2, 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”встановлюють, що правовою підставою для зайняття комунального майна є договір оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості з орендної плати до бюджету Шевченківського району міста Києва не надходять грошові кошти. Це тягне за собою зменшення доходної частини бюджету. Порушує економічні інтереси територіальної громади Шевченківського району м. Києва та держави в цілому.
Відповідно до довідки АА № 003524 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради надано статусу “органу державної влади”.
Згідно з п. 1.3. Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, затвердженого рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради від 25.11.2003 за № 263 Управління є виконавчим органом, якому райрадою делеговано функції та повноваження щодо управління комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району міста Києва.
Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.
31.01.2008 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради(далі позивачё орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю “Продтовари 539”(далі відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 791/5, за умовами якого позивач на підставі розпорядження голови Шевченківської районної у місті Києві ради № 361 від 19.12.22007 зобов’язується передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення загальною площею1 544,8 кв. м., а саме 1 поверх з орендованою площею 1 280 м. кв., підвал з орендованою площею 264,8 кв. м., згідно поверхового плану приміщення, розміщене за адресою пр-т. Перемоги, 60.
Метою оренди, відповідно до п. 1.2. договору, є розміщення закладу торгівлі по реалізації товарів непродовольчої групи.
Пунктом 8.2. договору сторони встановили, що він діє з 31.01.2008 по 23.12.2008.
Згідно з п. 2.2. договору за користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачеві орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 103 358,02 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
При цьому, підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. договору встановлено, що відповідач зобов’язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 08.11.2005, який міститься в матеріалах справи.
Однак, як встановлено судом, відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті оренди нерухомого майна та наданих комунальних послуг і станом на день розгляду справи його заборгованість перед орендодавцем становить 1 258 287,08 грн. з ПДВ. Дана заборгованість підтверджується розрахунком боргу та іншими матеріалами.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму(ст. 815 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Факт наявності основного боргу у відповідача перед орендодавцем в сумі 1 258 287,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги прокуратури та позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним послугам в сумі 1 258 287,08 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари 539"(01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 26-А, код ЄДРПОУ 21632454) на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (01030, м. Київ, бульвар Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ 21532540) основну заборгованість в розмірі 1 258 287 (один мільйон двісті п’ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 08 коп.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Продтовари 539"(01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 26-А, код ЄДРПОУ 21632454) в дохід державного бюджету України державне мито в сумі 12 582 (дванадцять тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 23.05.2011
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.05.2011 |
Оприлюднено | 26.05.2011 |
Номер документу | 15657713 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головатюк Л.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні