Ухвала

від 18.05.2011 по справі 22-ц-2825/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2825 Головуючий у 1 ін станції: Щаслива О.В.

2011 р. Суддя-доповідач: Савч енко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„12” травня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової пал ати у цивільних справах апел яційного суду Запорізької об ласті у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Стрелець Л.Г., Кочетк ової І.В.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні цивільну с праву за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевчен ківського районного суду м. З апоріжжя від 30 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання пр ава власності на частку в пра ві спільної власності подруж жя, усунення перешкоду здійс ненні права власності та за з устрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання фі зичної особи такою, що втрати ла право користування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року ОСОБ А_3 звернулась до суду з позо вом до ОСОБА_2 про визнанн я прававласності на Ѕ частин у в спільному майні подружжя , усунення перешкод в користу ванні власністю шляхом вселе ння у житловий будинок АДРЕ СА_1 та зобов”язання відпов ідача надати ключі від вказа ного будинку.

У позові зазначала, що з 11.11.1967 року по 14.12.2004 року перебувала з відповідачем в зареєстрован ому шлюбі, під час якого ними, на підставі договору купівлі -продажу від 12.05.1984 року, був прид баний житловий будинок АДР ЕСА_1, право власності на яки й було зареєстроване за відп овідачем.

Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу сторони нам агалися поділити спільний бу динок, однак досягнутих домо вленостей про добровільній п оділ відповідач не виконував , а з 2008 року змінив замки у буди нку і перешкоджає її вселенн ю, чим порушує її право власно сті на спільне майно, просила суд визнати за нею право влас ності на Ѕ частину жилого буд инку АДРЕСА_1, усунути пер ешкоди в користуванні власні стю шляхом її вселення та зоб ов”язання відповідача надат и ключі від вхідних дверей бу динку.

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 , який проти позову заперечу вав, звернувся до суду із зус трічним позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням з підстав , передбачених ст. 71 ЖК України , посилаючись на те, що спірний житловий будинок дійсно був придбаний за період шлюбу з ОСОБА_3, однак за кошти, які в ін накопичив за час роботи на будівництві Байкало-Амурськ ої магістралі.

Одночасно зазначав, що ОС ОБА_3 фактично припинила з н им подружні стосунки у 1995 році і з цього часу в спірному буд инку не проживає, участі в ут риманні будинку, оплаті кому нальних послуг не приймає, од нак з реєстраційного обліку за адресою будинку не знялас ь.

З вимогами про визнання пра ва власності на Ѕ частину у за значеному спільному майні та про усунення перешкод у кори стуванні вона звернулася у с ерпні 2010 року з пропуском стро ку позовної давності, про зас тосування якого він подав за яву у листопаді 2010 року, врахов уючи, що шлюб між ними було роз ірвано 14 грудня 2004 року, а заявл ені ОСОБА_3 у червні 2006 року та у квітні 2008 року позови про поділ майна були залишені бе з розгляду.

Оскільки ОСОБА_3 пропус тила встановлений ст. 72 СК Укр аїни строк на звернення до су ду з вимогами про визнання з а нею права власності на Ѕ час тку зареєстрованого на його ім”я будинку, з якого вона ви селилась у добровільному по рядку та вивезла все своє май но, змінивши місце проживанн я , просив у зустрічному позов і на підставі ст. 71 ЖК України визнати ОСОБА_3 такою, що в тратила право користування ж итловим будинком АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в ід 30 березня 2011 року позов ОСО БА_3 до ОСОБА_2 про визнан ня права власності на частку в праві спільної власності п одружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину будин ку АДРЕСА_1.

Усунуто перешкоди у здійсн енні ОСОБА_3 права власнос ті на частку в праві спільної власності подружжя.

Вселено ОСОБА_3 в будино к АДРЕСА_1, зобов”язано О СОБА_2 надати ОСОБА_3 клю чі від вхідних дверей будинк у АДРЕСА_1

В задоволені позову ОСОБ А_2 до ОСОБА_3 відмовлено .

Стягнуто з ОСОБА_2 на кор исть ОСОБА_3 317 грн. судовог о збору, 120 грн. витрат на інформ аційно-технічне забезпеченн я судового процесу.

В апеляційній скарз і ОСОБА_2, посилаючись на п орушення судом норм матеріал ьного та процесуального прав а, просить рішення суду скасу вати та ухвалити нове, яким в з адоволені позову ОСОБА_3 в ідмовити та задовольнити йог о зустрічний позов.

Заслухавши у засіданні ап еляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу , перевіривши матеріали спра ви та доводи скарги, колегія с уддів вважає, що апеляційна с карга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд від хиляє апеляційну скаргу і за лишає рішення без змін, якщо в изнає, що суд першої інстанці ї ухвалив рішення з додержан ням норм матеріального та пр оцесуального права.

Не може бути скасоване прав ильне по суті і справе ливе рі шення суду з одних лише форма льних міркувань.

Судом встановлено, що стор они перебували у зареєстрова ному шлюбі з 11 листопада 1967 рок у, який розірвано рішенням Шн вченківського районного суд у м. Запоріжжя від 08.10.2004 рок у, яке набрало законої сили 09.11. 2004 року(а.с.39). Розірвання їх ш любу було зареєстровано 14.12.2004 року(а.с.18, 40, 65).

Під час шлюбу на підставі до говору купівлі-продажу від 12.0 5.1984 року придбали жилий будино к АДРЕСА_1, який в ЗМБТІ бул о зареєстровано на ім”я ОСО БА_2.(а.с.72,73).

Згідно із ч.1 ст. 22 КпШС, чинног о на час придбання спірного б удинку, майно, нажите подружж ям за час шлюбу, є його спільою сумісною власністю. Кожен з п одружжя має рівні права воло діння, користування і розпор ядження цим майном. Подружжя користується рівними правам и на майно і в тому разі, якщо о дин з них був зайнятий веденн ям домашнього госпдарства, д оглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самос тійного заробітку.

Правове положення, закріпл ене в ч.2 ст. 60 СК України, яким с уд керувався при вирішенні с пору, хоча СК України набрав чинності з 01.01.2004 року, і відпові дно до якого вважається, що м айно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумі сною власністю, якщо інше не в становлено договором або зак оном, є аналогічним.

Отже встановивши, що спірни й будинок був придбаний у пер іод шлюбу сторін, суд прийшов до висновку про належність й ого до спільної сумісної вла сності подружжя, враховуючи, що твердження ОСОБА_2 про те, що вказаний будинок за дог овором від 12.05.1984 року був придб аний не за спільні, а за його о собисті кошти, останній на по рушення вимог ч.3 ст. 10 ЦПК Украї ни ніяким чином не довів, док азів на підтвердження таких обставин не надав.

Між тим, заперечуючи проти п озову ОСОБА_3 про поділ бу динку, як неподільної речі, шл яхом визнання за нею права на Ѕ ідеальну частку, ОСОБА_2 посилався на пропуск нею по зовної давності для захисту свого права, як співвласника сумісного майна.

Згідно з ч.2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявл еної після розірвання шлюбу, застосовується позовні давн ість у три роки. Позовна давні сть обчислюється від дня, кол и один із співвласників дізн ався або міг дізнатися про по рушення свого права власност і.

Ухвалюючи рішення про задо волення позову ОСОБА_3, за явленого нею у серпні 2010 року, с уд виходив з того, що за обстав инами справи визначений ст . 72 СК України строк позовної д авності нею не пропущений, ос кільки до лютого 2008 року її пр аво власності на частину буд инку визнавалося ОСОБА_2, що підтверджується і поясне ннями свідків ОСОБА_4, ОС ОБА_5, ОСОБА_6

Встановивши, що фактично ос порювати її право користуван ня спільним майном ОСОБА_2 став лише у лютому 2008 року, зве рнувшись із позовом до ОСО БА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком(а.с.85-90), суд прийшов до висновку, що са ме з часу пред”явлення зазн аченого позову ОСОБА_3 ді зналася про порушення її пр ава на будинок.

Відповідно до положень ч.1 с т. 265 ЦК України залишення позо ву без розгляду не зупиняє пе ребігу позовної давності.

Ту обставину, що ще у червні 2006 року ОСОБА_3 зверталася із позовом до ОСОБА_2про визнання права власності та поділ будинку у натурі, який у хвалою Шевченківського райо нного суду м. Запоріжжя від 10 л истопада 2006 року був залишени й без розгляду(а.с.119), суд не виз нав такою, що має значення для обчислення строку позовної давності, оскільки перебіг о станнього почався з лютого 2008 року, отже на час звернення ОСОБА_3 до суду у сепні 2010 рок у пропущений не був.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визн ання ОСОБА_3 такою, що втра тила право користування спір ним будинком з підстав, перед бачених ст. 71 ЖК України, суд правильно виходив з того, що н а правовідносини, пов”язані із здійсненням права спільно ї сумісної власності, норми с т.ст. 71,72 ЖК України не поширюют ься і їх не регулюють.

Відповідно до ст. 317 ЦК Україн и власникові належать право володіння, користування і ро зпорядження своїм майном. На зміст права власності не впл ивають місце проживання влас ника та місцезнаходження май на.

Оскільки ОСОБА_3 являла ся суб”єктом права спільної сумісної власності на будино к АДРЕСА_1, то не проживан ня її у зазначеному будинку на обсяг її прав, як співвлас ника, щодо володіння та корис тування спільним майном не в пливало.

Як у ході розгляду справи, т ак і в апеляційній скарзі О СОБА_2 посилався також на те , що у 2006 році сплатив ОСОБА_3 грошову компенсацію вартос ті Ѕ частини спірного будинк у, однак переконливих та допу стимих доказів на підтвердже ння цих доводів суду як перш ої, так і апеляційної інстанц ії не надав.

Інші доводи скарги зводять ся до переоцінки доказів та н езгоди з висновками суду щод о їх оцінки, а тому не можуть б ути прийняті до уваги.

Зазначені доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновк у, що судом при розгляді справ и допущені порушення норм ма теріального чи процесуально го права, які передбачені ст. 3 09 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу О СОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківсь кого районного суду м. Запорі жжя від 30 березня 2011 року по дан ій справі залишити без зміни .

Ухвала набирає законної с или з моменту проголошення, п роте може бути оскаржена до В ищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільни х і кримінальних справ протя гом двадцяти днів з дня набра ння нею законної сили.

Головуючий:

Судді: