Постанова

від 24.05.2011 по справі 2/211

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/211

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

24.05.11                                                                                           Справа  № 2/211

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Біосат», с.Ременів Золочівського району Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2011р.

у справі № 2/211

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», м.Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в м.Львові

до відповідача Приватного підприємства «Біосат», с.Ременів Золочівського району Львівської області

про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставне майно

За участю представників:

позивача: Ярощук М.В.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.01.2011р. у справі № 2/211 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в особі філії Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в м.Львові до Приватного підприємства «Біосат»та розірвано кредитний договір № ID 373 від 11.09.2008р., укладений між Приватним підприємством «Біосат», с.Ременів, вул.Незалежності, 14, Кам'янка-Бузький район, Львівська область (ідентифікаційний код 33086954) та Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру», м.Київ, вул.Урицького, 45 (ідентифікаційний код 19358784) в особі філії Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в м.Львові, м.Львів, вул.Наукова, 30 (ідентифікаційний код 35931636); стягнуто з Приватного підприємства «Біосат»на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в особі філії Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в м.Львові заборгованість по кредитному договору № ID 373 від 11.09.2008р. на суму 5353776,28 грн., в тому числі 3872354,43 грн. заборгованості по кредиту, 1425252,20 грн. заборгованості по сплаті процентів, 56169,65 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить Приватному підприємству «Біосат»а саме: нежитлові приміщення (нежитлові приміщення першого поверху: з 1 по 12; з 16 по 19; з 21 по 26), загальною площею 266,8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.С.Петлюри, будинок 36 згідно з договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я. 11.09.2008р. за реєстраційним № 1532; стягнуто з Приватного підприємства «Біосат»на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в особі філії Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру»в м.Львові 25585 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.7, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу»,

Не погоджуючись з рішення суду, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування та недоведеності обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, з підстав у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального закону не було зупинено провадження за його клопотанням, мотивованим наявністю на розгляді Господарського суду Львівської області справи № 2/195 з приводу спору щодо визнання недійсним кредитного договору, який є предметом спору у і даній справі № 2/211.

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

24.05.2011р. позивачем подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи –постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 2/195 від 10.05.2011р., яке задовольняється судом.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 11.09.2008р. між Приватним підприємством «Біосат»та Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», було укладено кредитний договір № ID 373, згідно з умовами якого банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) кредит для рефінансування та поповнення обігових коштів в сумі 3922000 грн. строком з 11.09.2008р. по 10.09.2015р. зі сплатою 21% річних.

Згідно з п.2.2 кредитного договору № ID 373 від 11.09.2008р. банк зобов'язується надати кредит разово в повній сумі шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку протягом 2 банківських днів з моменту отримання від позичальника відповідних платіжних документів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 3922000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1122 від 11.09.2008р.

Відповідно до п.3.5 кредитного договору № ID 373 від 11.09.2008р. позичальник зобов'язується забезпечити повне погашення кредиту згідно з графіком (додаток № 1 до цього договору).

Згідно з п.3.6 кредитного договору № ID 373 від 11.09.2008р., позичальник зобов'язується сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 21% річних за строковий кредит та 26% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно до 27 числа та по закінченні строку дії договору, але не пізніше 10.09.2015р., шляхом перерахування коштів на рахунок банку.

Пунктом 4.7 кредитного договору № ID 373 від 11.09.2008р. встановлено, що банк має право достроково розірвати договір та стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення у разі погіршення фінансово-економічного стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, затримок погашення кредиту та сплати процентів за ним, ухилення від контролю з боку банку, недостатності та запущеності бухгалтерської звітності, а також в разі, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

У зв'язку з порушенням строків повернення сум кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до відповідача з претензією за вихідним № вих. 90 від 10.03.2009р., в якій вимагав в 10-денний термін сплатити суму заборгованості, а у випадку несплати –розірвати кредитний договір та стягнути всю суму кредиту. За вихідним № 120 від 31.03.2009р. та вихідним № 173/3 від 29.05.2009р. відповідачу повторну було надіслано претензії. Відповідачем вказані претензії залишені без розгляду та задоволення.

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору № ID 373 від 11.09.2008р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 3872354,43 грн. по кредиту, 1425252,20 грн. по сплаті процентів.

11.09.2008р. між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки.

Згідно з п.1.1 договору іпотеки від 11.09.2008р. цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № ID 373 від 11.09.2008р., а також усіх додаткових договорів (договорів про внесення змін) до нього, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами яких іпотекодержатель надав іпотекодавцю кредит у сумі 3922000 грн.

За основним зобов'язанням іпотекодержатель надав позичальнику кредит на умовах та в порядку, встановлених основним зобов'язанням, а саме:

- вимоги із повернення фактично наданого кредиту в сумі 3922000 грн. у строки, визначені основним зобов'язанням, а саме до 10.09.2015р.;

- вимоги із сплати суми процентів при наданні кредиту у розмірі та на умовах, передбачених основним зобов'язанням, а також усіх додаткових договорів (договорів про внесення змін) до нього;

- вимоги із сплати комісій банку, штрафних санкцій та інших платежів в розмірі, строки та у випадках, передбачених основним зобов'язанням.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки від 11.09.2008р., предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення (нежитлові приміщення першого поверху: з 1 по 12; з 16 по 19; з 21 по 26), загальною площею 266,8 кв.м., що розташовані за адресою м. Львів, вул. С.Петлюри, будинок 36.

Пунктом 1.2 договору іпотеки від 11.09.2008р. передбачено, що у відповідності до даного договору іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за основним зобов'язанням по поверненню іпотекодержателеві суми кредиту, процентів за користування кредитом, пені, штрафу, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та або випливають з основного зобов'язання.

Відповідно до п.5.1 договору іпотеки від 11.09.2008р. у разі порушення основного зобов'язання або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

18.06.2009р. позивач надіслав відповідачу повідомлення за вихідним № 191, в якому зазначив, що у випадку непогашення боргу на протязі 30 днів з дня отримання цього повідомлення, банком буде вжито заходів щодо реалізації предмета іпотеки. 03.07.2009р. позивач повторно надіслав відповідачу повідомлення про те, що у разі несплати заборгованості на протязі 30 днів банком буде вжито заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачем вказані вимоги залишені без розгляду та задоволення.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, боржником - відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання, оскільки, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.3.7 кредитного договору № ID 373 від 11.09.2008р., позичальник зобов'язується за несвоєчасну сплату процентів за кредитом сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки платежу.

З врахуванням цих положень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу 56169,65 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно з ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.2 ст.575 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з абз.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення правовідношення.

В силу ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Неповернення відповідачем суми кредиту та несплата процентів призвели до істотного порушення умов договору, внаслідок чого позивачу завдано шкоду, яка полягає в тому, що позивач не має можливості використовувати грошові кошти у своїй господарській діяльності. Уклавши з відповідачем кредитний договір, позивач розраховував на належне здійснення відповідачем своїх зобов'язань у відповідності до умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства України, тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про розірвання кредитного договору правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги обгрунтованоні поданими доказами і загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи, складає 3872354,43 грн. по кредиту, 1425252,20 грн. заборгованості по сплаті процентів, 56169,65 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів., а отже, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального закону не було зупинено провадження за його клопотанням, мотивованим наявністю на розгляді Господарського суду Львівської області справи № 2/195 з приводу спору щодо визнання недійсним кредитного договору, який є предметом спору у і даній справі № 2/211, не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина не вплинула на правомірність оскаржуваного судового рішення у справі № 2/211, так як рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2011р. у справі № 2/195, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011р., відмовлено в позові ПП «Біосат»до ПАТ «Банк Кіпру»в особі філії ПАТ «Банк Кіпру»в м.Львові про визнання недійсним кредитного договору № ID від 11.09.2008р.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.01.2011р. у справі № 2/211 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Біосат», с.Ременів Золочівського району Львівської області –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.