Рішення

від 18.05.2011 по справі 35/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/119

18.05.11

За позовом  Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»

до                  Державного підприємства «Вугілля України»

про               стягнення неустойки в розмірі 20 526 029,82грн.       

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:       ОСОБА_1 –предст. за довір. №10/59-33  

Від відповідача:   ОСОБА_2. –предст. за довір. №29-12/57-Д від 10.12.2010р.

           Рішення прийнято 18.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 18.04.2011р. по 18.05.2011р.  

          В судовому засіданні 18.05.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:.

На розгляд Господарського суду  міста Києва передані позовні вимоги  Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Державного підприємства «Вугілля України»про стягнення неустойки в розмірі 20 526 029,82 грн. у зв’язку з неналежним виконанням умов Договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011р. було порушено провадження у справі №35/119, розгляд справи призначено на 18.04.2011р.

В судовому засіданні 18.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 18.05.2011р.

В судовому засіданні 18.05.2011р. представник позивача надала документи про зміну назви позивача на Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго», також підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити останні в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останніх.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

    ВСТАНОВИВ:

          19 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпроенерго»(надалі позивач) та Державним підприємством «Вугілля України»(надалі відповідач) було укладено Договір поставки вугілля №04-10/1-ЕН (надалі Договір).

          Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) постачальник (відповідач) поставляє покупцю (позивачу) вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі.

          Відповідно до п. 2.1. Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах  вантажною швидкістю на умовах DDP  (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

          Датою виконання зобов’язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього Договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за Договором не зараховується (п. 2.3. Договору).

          Відповідно до п. 3.4.3. Договору, покупець має право доручити виконання зобов’язань по прийманню вугілля за Договором своєму відокремленому структурному підрозділу –ТЕС Вантажоотримувачу, особу якого сторони погодять у Додатках до Договору.

          За період травень –грудень 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено 7 Додатків до Договору, які є невід’ємною частиною останнього, а саме:     

          Додаток №05/10-К від 29.04.2010р., в якому сторони погодили вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки (травень –червень 2010р.), обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля без ПДВ за 1 тн. –580,54грн.

Відповідно до вказаного Додатку відповідач взяв на себе зобов’язання поставити на адресу виробничого структурного підрозділу ВАТ «Дніпроенерго»-Криворізька ТЕС у травні –червні 2010 вугілля в обсязі 75000 тонн (+, -3%).

Проте, як стверджує позивач, відповідач за період травень –червень 2010р. поставив на Криворізьку ТЕС тільки 61 717,346 тонн вугілля, що на 13 282,654 тонн менше від обсягу визначеного у додатку від 29.04.2010 №05/10-К, що підтверджується двосторонніми актами приймання –передачі вугільної продукції.

Додаток №06/10-К від 21.05.2010р. в якому сторони погодили вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки (червні - липні 2010р.), обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля без ПДВ за 1 тн. –580,54грн.

Відповідно до вказаного Додатку відповідач взяв на себе зобов’язання поставити на адресу виробничого структурного підрозділу ВАТ «Дніпроенерго»-Криворізька ТЕС у червні - липні 2010 вугілля в обсязі 75000 тонн (+, -3%).

Проте, як стверджує позивач, відповідач за період червень - липень 2010р. поставив на Криворізьку ТЕС тільки 51513,203 тонн вугілля, що на 23 486,797 тонн менше від обсягу визначеного у додатку від 21.05.2010р. №06/10-К, що підтверджується двосторонніми актами приймання –передачі вугільної продукції.

Додаток №07/10-К від 29.06.2010р. в якому сторони погодили вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки (липень - серпень 2010р.), обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля без ПДВ за 1 тн. –580,54грн.

Відповідно до вказаного Додатку відповідач взяв на себе зобов’язання поставити на адресу виробничого структурного підрозділу ВАТ «Дніпроенерго»-Криворізька ТЕС у липні - серпні 2010 вугілля в обсязі 75000 тонн (+, -3%).

Проте, як стверджує позивач, відповідач за період липень - серпень 2010р. поставив на Криворізьку ТЕС тільки 58814,88 тонн вугілля, що на 16 185,12 тонн менше від обсягу визначеного у додатку від 29.06.2010р. №07/10-К, що підтверджується двосторонніми актами приймання –передачі вугільної продукції.

Додаток №08/10-К від 29.07.2010р. в якому сторони погодили вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки (липні - серпні 2010р.), обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля без ПДВ за 1 тн. –621,18 грн.

Відповідно до вказаного Додатку відповідач взяв на себе зобов’язання поставити на адресу виробничого структурного підрозділу ВАТ «Дніпроенерго»-Криворізька ТЕС у липні - серпні 2010 вугілля в обсязі 75000 тонн (+, -3%).

Проте, як стверджує позивач, відповідач за період липень - серпень 2010р. поставив на Криворізьку ТЕС тільки 37 634,94 тонн вугілля, що на 37 365,06 тонн менше від обсягу визначеного у додатку від 29.07.2010р. №08/10-К, що підтверджується двосторонніми актами приймання –передачі вугільної продукції.

Додаток №09/10-К від 27.08.2010р. в якому сторони погодили вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки (вересень - жовтень 2010р.), обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля без ПДВ за 1 тн. –621,18 грн.

Відповідно до вказаного Додатку відповідач взяв на себе зобов’язання поставити на адресу виробничого структурного підрозділу ВАТ «Дніпроенерго»-Криворізька ТЕС у вересні - жовтні 2010 вугілля в обсязі 50 000 тонн (+, -3%).

Проте, як стверджує позивач, відповідач за період вересень - жовтень 2010р. поставив на Криворізьку ТЕС тільки 45 016,601 тонн вугілля, що на 4 983,399 тонн менше від обсягу визначеного у додатку від 27.08.2010р. №09/10-К, що підтверджується двосторонніми актами приймання –передачі вугільної продукції.

Додаток №10/10-К від 22.09.2010р. в якому сторони погодили вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки (жовтень - листопад 2010р.), обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля без ПДВ за 1 тн. –621,18грн.

Відповідно до вказаного Додатку відповідач взяв на себе зобов’язання поставити на адресу виробничого структурного підрозділу ВАТ «Дніпроенерго»-Криворізька ТЕС у жовтні –листопаді  2010 вугілля в обсязі 50 000 тонн (+, -3%).

Проте, як стверджує позивач, відповідач за період жовтні - листопаді 2010р. поставив на Криворізьку ТЕС тільки 37 407,132 тонн вугілля, що на 12 592,87 тонн менше від обсягу визначеного у додатку від 22.09.2010р. №10/10-К, що підтверджується двосторонніми актами приймання –передачі вугільної продукції.

Додаток №12/10-К від 03.12.2010р. в якому сторони погодили вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки (грудень 2010р. –січень 2011р.), обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля без ПДВ за 1 тн. –621,18грн.

Відповідно до вказаного Додатку відповідач взяв на себе зобов’язання поставити на адресу виробничого структурного підрозділу ВАТ «Дніпроенерго»-Криворізька ТЕС у грудні 2010р. –січні 2011р. вугілля в обсязі 50000 тонн (+, -3%).

Проте, як стверджує позивач, відповідач за період грудень 2010р. –січень 2011р. поставив на Криворізьку ТЕС тільки 14 979,478 тонн вугілля, що на 35 020,52 тонн менше від обсягу визначеного у додатку від 03.12.2010р. №12/10-К, що підтверджується двосторонніми актами приймання –передачі вугільної продукції.

Відповідно до п. 8.7 Договору, за порушення строків виконання зобов’язання по поставці вугілля покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за сплачується пеня, від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

На підставі наведеного положення Договору позивачем було нараховано пеню в розмірі 13 249 551,94 грн.

Окрім того, керуючись положеннями ст. 231 Господарського кодексу України, позивачем було нараховано штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару, що становить 7 276 479,87грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, яку позивач просив суд стягнути становить 20 526 029,82грн.

 Відповідач проти позову заперечував у відзиві на позов посилався на те, що саме з боку позивача неналежним чином виконувались договірні зобов’язання в частині повної оплати поставленого товару, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків (відзив на позов від 15.04.2011р. №01/01).    

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню,  з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (пп. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі –продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.   

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

В своїх вимогах позивач посилається на те, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної поставки товару в обсягах визначених в додатках до Договору, у зв’язку з чим відповідач має сплатити штрафні санкції за порушення вказаного зобов’язання у вигляді пені та штрафу розмір яких визначено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивач зазначив, що оскільки останній є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, то за порушення строків виконання зобов’язання відповідач має сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленого товару, що складає –13 249 551,94 грн. та штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості, що складає –7 276 479,87грн.  

Суд вважає такі посилання позивача безпідставними та нормативно необґрунтованими, виходячи з наступних обставин.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, встановлено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів:

- за порушення державних контрактів, що укладаються на підставі державного замовлення пріоритетних державних потреб;

          - за порушення зобов’язань, що мають особливе джерело фінансування. Такі зобов’язання виникають зокрема з договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти в порядку передбаченому Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

          У ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України йдеться лише про зобов’язання, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту.

          Крім того, слід вказати, що розділ VІ Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»не встановлено будь –якої відповідальності за порушення договорів про закупівлю.

          У ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачені розміри штрафів, які застосовуються лише в тих випадках, коли законом або договором не встановлено інших розмірів штрафних санкцій за визначені порушення вказаних вище зобов’язань.

          Як вбачається з Договору поставки, що був укладений між позивачем та відповідачем, сторони погодили іншій розмір штрафних санкцій а саме:

          п.8.7 Договору, за порушення строків виконання зобов’язання по поставці вугілля покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

          У Господарському кодексі України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції, з дотриманням правил ч. 1 ст. 231 названого кодексу, їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не було наданого належного нормативного обґрунтування застосування штрафних санкцій визначених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Також, суд вважає, що позивачем не було надано належного обґрунтування та відповідних  доказів на підтвердження порушення з боку відповідача зобов’язання щодо повної та своєчасної поставки товару, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з  умов Договору, а саме  п. 2.1. вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах  вантажною швидкістю на умовах DDP  (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

На виконання умов Договору сторонами були підписані Додатки: №05/10-к від 29.04.2010р., №06/10-К від 21.05.2010р., №07/10-К від 29.06.2010р., №08/10-К від 29.07.2010р., №09/10-к від 27.08.2010р., №10/10-К від 22.09.2010р., №12/10-К від 03.12.2010р., в яких  було погоджено та визначено вантажовідправників, марку вугілля, строки поставки, обсяг поставки, базові показники золи, вологи та базову ціну вугілля.

При отриманні відповідно партії товару між сторонами підписувались Акти приймання –передачі вугільної продукції, копії яких наявні в матеріалах справи.

Виходячи зі змісту вказаних вище документів, позивач отримав у власність вугільну продукцію в меншому обсязі ніж визначений в Додатках до Договору, проте дані обставини не є підтвердженням неналежного виконання договірних зобов’язань з боку відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.3. Договору покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами  на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у Додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання –передачі вугілля.

Відповідно до п. 7.4. Договору щомісячно постачальник складає, підписує та надає покупцеві на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за Договором за минулий місяць поставки.

З наданих відповідачем копій платіжних доручень за період травня по грудень 2010 року, а також Актів звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2010р., 01.11.2010р., 01.10.2010р., 01.09.2010р., 01.08.2010р., 01.07.2010р., 01.06.2010р., вбачається, що позивачем неналежним чином виконувались взяті за Договором зобов’язання в частині попередньої оплати поставленої вугільної продукції, у зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість, за товар який вже отримано позивачем у власність,  розмір якої визначений у названих Актах звірки взаємних розрахунків.

Слід вказати, що позивачем не було надано суду належних доказів на спростування наведених вище фактів.  

Відповідно до п. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 706 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено попередню оплату товару (стаття 693 ЦК Кодексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до п. 1 ст. 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наведеного випливає, що недопоставка вугільної продукції в обсягах визначених у Додатках до Договору з боку відповідача зумовлена тими обставинами, що саме з боку позивача не були виконані належним чином договірні зобов’язання в частині оплати уже поставленого відповідачем та отриманого у власність позивачем товару.

Відповідно в силу наведених вище норм Закону, відповідач має право зупинити подальше виконання зобов’язання щодо поставки вугільної продукції, або відмовити від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача  про стягнення з відповідача пені в розмірі - 13 249 551,94 грн. та штрафу у розмірі  –7 276 479,87грн. є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.  

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.  В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя                                                                                         М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.05.2011р.