Ухвала

від 13.02.2008 по справі 11-127/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

КОПІЯ

Справа

№ 11- 127, 2008 року                                 Головуючий в

1-й інстанції

                                                                             Місінкевич А.Л.

Категорія:

ст.185 ч.3, 304  КК України                 Доповідач Бойко Л.В.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

13 лютого 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Хмельницької області в складі: 

                                 Головуючого-судді

Шершуна В.В.

                                 суддів Бойко Л.В.,

Бережного С.Д.

                                 з участю прокурора Бірюченка С.Д.

                              захисників

ОСОБА_4., ОСОБА_5

                              представника

потерпілої ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому

кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Ярмолинецького

районного суду від 21 грудня 2007 року.

      Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Солобківці Ярмолинецького

району, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з середньою освітою,

працюючий охоронцем в приватній фірмі, неодружений, несудимий,                

засуджений за ч. 3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з

випробуванням і встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язок

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання

або роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу

органу кримінально-виконавчої системи.

Знаходиться на підписці про невиїзд.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_2,

громадянин України, українець, неодружений, непрацюючий, несудимий,                

засуджений за ч. 3 ст.185 КК України на 3 роки 4 місяці позбавлення волі.

На підставі ст.104 КК України його звільнено від відбування покарання з

випробуванням і встановленням іспитового строку 1 рік 3 місяці.

Відповідно до ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язок

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання

або роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу

органу кримінально-виконавчої системи.

Знаходиться на підписці про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_6.:

-        на

користь ОСОБА_2 791 грн. 83 коп. матеріальної шкоди та 800 грн. моральної

шкоди;

-        235 грн. 39

коп. судових витрат.

Питання про речові докази вирішено відповідно до закону.

За вироком суду ОСОБА_1. та ОСОБА_6. визнано винними у тому, що в ніч на 03

лютого 2006 року в АДРЕСА_1 вони за попередньою змовою між собою, перебуваючи у

стані алкогольного сп'яніння, поникли у гараж ОСОБА_2 Розбивши скло передньої

правої дверці автомобіля „Ніссан”, який знаходився у гаражі, вони таємно

викрали авто магнітолу „Сони”, чотири колонки та сім компакт-дисків, заподіявши

потерпілій матеріальної шкоди на суму 1035, 90 грн.

В апеляції потерпіла просить скасувати вирок суду та постановити новий

вирок, за яким призначити засудженим більш суворе покарання та  стягнути з них 17357 грн. матеріальної шкоди

та 20000 грн. моральної шкоди. Посилається на те, що засуджені пошкодили її

автомобіль, а вартість ремонтних робіт згідно рахунку-фактури складає вищевказану

суму. Суд по справі виніс рішення без виконання ухвали апеляційного суду про

встановлення розміру завданої шкоди. Вказує також, що суд не мотивовано

частково задовольнив її позовні вимоги щодо моральної шкоди, не визначивши її

розмір у мотивувальній частині вироку.

Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_2 та її представника, які підтримали

доводи апеляції, засуджених та їх захисників про залишення вироку суду без

зміни, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду,

перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів, -

з н а х о д и т ь:

Апеляцію потерпілої підлягаючою частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_6. у

вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України в апеляції не оспорюється

і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими в

судовому засіданні й детально викладеними у вироку доказами. Ці дії засуджених

кваліфіковані вірно.

Покарання засудженим призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України і є

необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Ураховуючи їх щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні

характеристики за місцем проживання і роботи, що засуджений ОСОБА_6 вчинив

злочин будучи неповнолітнім, колегія суддів уважає, що суд обґрунтовано за

наявності вищевказаних обставин, які пом'якшують покарання, дійшов до висновку

про можливість звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_6 покарання є справедливим і

вважати, що суд без достатніх підстав застосував до них ст.75 КК України, про

що порушено питання в апеляції потерпілої, немає.

Разом з тим, на думку колегії суддів, сума моральної шкоди, з урахуванням

фізичних та моральних страждань потерпілої є заниженою. У зв'язку з цим, доводи

потерпілої про збільшення суми на відшкодування моральної шкоди є

обґрунтованими і колегія суддів уважає можливим збільшити розмір стягнення

моральної шкоди до 2000 грн.

Крім того, при постановленні вироку суд допустив порушення вимог ст.93 КПК

України про порядок відшкодування судових витрат відповідно до якої судові

витрати стягуються з кожного з засуджених, ураховуючи при цьому ступінь вини та

їх майновий стан. Суд у порушення цього закону поклав на засуджених солідарну відповідальність.

Тому вирок в цій частині підлягає зміні у порядку ст.365 КПК України.

Підстав для збільшення розміру стягнення матеріальних збитків колегія

суддів не знаходить. У справі встановлено, що під час викрадення речей із

автомобіля „Ніссан” засуджені розбили скло правої дверки, а інших пошкоджень

автомобілю, на які вказує потерпіла, спричинено не було. Таким чином, підстав

для задоволення позовних вимог потерпілої про відшкодування матеріальних

збитків за пошкодження вентиляційного люку, кузова автомобіля, проводки,

обшивки салону у суду не було.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія

суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію потерпілої частково задоволити, вирок Ярмолинецького районного

суду від 21 грудня 2007 року в частині стягнення моральної шкоди з засуджених

ОСОБА_6 та ОСОБА_1 змінити, збільшити її розмір стягнення у солідарному порядку

до 2000 грн.

У порядку ст.365 КПК України стягнути з кожного із засуджених по 118 грн.

судових витрат.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Головуючий-суддя /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                            Л.В. Бойко