Постанова

від 11.06.2009 по справі 2-а-381/09

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-381/09

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

головуючий суддя Ситенко А.І.

при секретарі Розсохи О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду міста Макіївки суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її права на отримання належних за законом соціальних виплат.

Відповідно до доповнень, внесених Законом України від 25 грудня 2008 року № 808-VI «Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам» в частину першу статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа направлена за підсудністю на розгляд Кіровського районного суду м. Макіївки та прийнята в провадження місцевого суду.

Під час розгляду справи за згодою позивача ухвалою суду проведена заміна первинного відповідача на належного - управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, в обгрунтування яких послалась на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що вона має статус дитини війни, яким відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка у виді здійснення щомісячно підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із норм Закону, вона має право на отримання вказаного підвищення до пенсії з 1 січня 2006 року, однак управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки незаконно відмовило їй у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії у розмірі 2733 грн. 30 коп.

Посилаючись на порушення її конституційних прав на належний соціальний захист, вона просить суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період с 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.

Позивачка вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки вона не розуміється у законах, а службові особи органу Пенсійного фонду України на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі в засобах масової інформації, у правомірності своїх дій. В силу свого похилого віку та стану здоров’я вона не змогла своєчасно звернутися з позовом до суду. Про порушення своїх прав вона дізналась тільки у жовтні 2008 року, та до теперішнього часу її соціальні права не захищені, тому просить суд поновити їй строк для звернення з адміністративним позовом за відповідні періоди 2006 - 2007 років за захистом порушеного права.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, яке належним чином повідомлене про дату, час і місце судового розгляду справи, не використало наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

У письмових запереченнях відповідач, не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, стверджує, що дію статті шостої Закону «Про соціальний захист дітей війни» у названі позивачкою роки в установленому законом порядку нормативно-правовим актами було зупинено та скасовано. Мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у Законі «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до визначені розмірів пенсій, призначених за цим Законом і не застосовується для обрахування інших пенсій. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми закону, яка втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України, тому немає підстав керуватися статтею 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції до 1 січня 2008 року. Крім того, до теперішнього часу на законодавчому рівні не врегульовані питання щодо спеціального фінансування виплати органами Пенсійного фонду України даного підвищення пенсій дітям війни. Вважає, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були. Наголошує на пропущений позивачкою без поважних причин строк звернення до адміністративного суду за 2007 рік, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, в межах заявлених позовних вимог (статті 11 КАС України) суд установив наступне.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-1V), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни відповідно до статті першої цього Закону це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

За даними паспорту серії ВВ № 701667, виданого Кіровським районним відділом Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 народилася 12 лютого 1929 року, є громадянкою України. Правовий статус позивачки як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням № 105575, зареєстрованим управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради.

Статтею шостою Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і встановлене у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З огляду на наведене суд визнає, що позивачка відноситься до категорії дітей війни і на неї поширюється дія зазначеної норми Закону № 2195-1V щодо отримання передбаченої державою соціальної підтримки.

Пунктом 17 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-1V «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, а статтю 110 цього Закону викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені статтею шостою, запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Таким чином, право позивачки на отримання підвищення до пенсії як дитині війни з 1 квітня 2006 року було пов’язане з виконанням Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Разом з тим згідно з вимогами зазначеного Закону сам Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Положення статті 110 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до теперішнього часу не визнані неконституційними.

З огляду на те, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмету правового регулювання, немає закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, суд, відповідно до принципу дії нормативно-правових актів у часі та виходячи з правил застосування норм матеріального права, дійшов висновку про правомірність дій посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки щодо непроведения доплат до пенсії позивачці згідно вимог статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006 року, які відповідають чинному законодавству.

За таких обставин судом не встановлено законних підстав для задоволення вимоги позивачки про виплату підвищеного розміру пенсії як дитині війни у 2006 році.

Приписами пункту 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та в статті 111 цього Закону визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті шостої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до вимог статті 152 Конституції України, статті 73 Закону «Про Конституційний Суд України» та пункту 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

Таким чином, відповідні норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 9 липня 2007 року втратили чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої пенсія такій категорії осіб підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року норми статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії у виді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007 році не здійснювалась.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачці виплат підвищення пенсії як дитині війни. Такою протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_1

Розмір мінімальної пенсії за віком за чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1V «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відсутність іншого нормативно-правового акту, який встановлював би величину мінімального розміру пенсії за віком для визначення розмірів пенсій за іншими законами чим зазначений, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Посилання відповідача про необхідність відновлення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що існувала до 1 січня 2008 року, тільки за спеціальною вказівкою нормативно-правового акту, судом визнаються безпідставними, оскільки відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому відновлюється дія попередньої редакції статті Закону.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на те, що статтею 7 цього Закону визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення пенсій, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відтак держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені у запереченні відповідачем аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки як дитини війни права на отримання соціальної допомоги - підвищення до пенсії і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Приймаючи до уваги викладені позивачкою обставини, доведеність існування у ОСОБА_1 суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачкою відносно здійснення підвищення до її пенсії як дитині війни за відповідні терміни 2007 року у розмірі, передбаченому законом, судом причина пропуску строку звернення позивачки з адміністративним позовом до суду визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Враховуючи викладене, суд визнає, що вимоги ОСОБА_1 про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати у виді судового збору. Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 9, 11, 71, 88, 158-160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Пропущений з поважних причин ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права за відповідні періоди 2007 року поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецькій області задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.