Постанова

від 24.05.2011 по справі 11/1604

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/1604

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р.                                                           Справа № 11/1604  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.11 р. у справі № 11/1604

за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області

до Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство"

про стягнення в сумі 114 692 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Кльоц А.О., Моісєєнко М.Л., Івасюк Г.М.,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2010 року Державна екологічна інспекція в Житомирській області звернулась до господарського суду із позовом до Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" про стягнення 114692,00 грн. шкоди, заподіяної лісу порушенням природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.02.2011 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Житомирській області 114692,50 грн. шкоди.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував ч. 3 ст. 67, ст. 69, п.1 ч.2 ст. 105 Лісового кодексу України, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про рослинний світ", ч.4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а саме тим, що в ході проведення в період з 31.05.2010р. по 04 червня 2010 року планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області встановлено, що ДП «Бердичівське лісове господарство» порушило вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Суд першої інстанції також взяв до уваги акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.06.2010 р., польові перелікові відомості та розрахунки завданої шкоди, проведених на підставі додатків 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008р. "Про такси обчислення шкоди, заподіяної лісу" та п. 52 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995р. №555 "Про затвердження санітарних правил в лісах України" та прийшов до висновку про зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в оскаржуваному рішенні мають місце невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що всупереч ст. 77 ГПК України ухвала про відкладення розгляду справи, ДП "Бердичівський лісгосп" не надходила, а отже відповідача було повідомлено про час і місце розгляду справи неналежним чином. Вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення керувався лише актом Державної екологічної інспекції від 04.06.2010 року, однак не встановив той факт, що акт не відповідає вимогам чинного законодавства: не підписаний всіма членами комісії, складений не в присутності представників ДП "Бердичівський лісгосп" та без додатків порушень по кожній ділянці. Не погоджується відповідач і із розрахунками шкоди, які додані до матеріалів справи та вважає, що шкода заподіяна саме йому та не має бути відшкодована на користь сільських рад.

Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали повністю, з підстав викладених у ній та додатково пояснили, що порубка всіх дерев зроблена законно, а під час перевірки межі ділянки встановлені не були, спеціальна зйомка не проведена, в акті перевірки не зазначено, які дерева пошкоджено, ступінь завданої шкоди, кут нахилу пошкоджених дерев та ким такі пошкодження здійснено. Просили скасувати рішення господарського суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.2011 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України передбачено, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статуту ДП "Бердичівський лісгосп" засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Держаного комітету лісового господарства України від 31.10.1991 року № 133 та з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду та території мисливських угідь, наданих у користування підприємству (а.с. 50-57).

Як вбачається із матеріалів справи, до складу ДП "Бердичівський лісгосп" входить 7 лісництв: Богданівське, Гвоздяренське, Любарське, Миропільське, Романівське, Чорнолозьке та Чуднівське.

Згідно акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.06.2010 року, проведеної на ДП "Бердичівський лісгосп" держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області, на території Чорнолозького лісництва виявлено незаконно зрубані: 6 дерев породи сосна звичайна, 1 дерево породи клен, 13 дерев породи черешня, 1 дерево породи ялина звичайна, 4 дерева породи ялина звичайна та дуб звичайний, 2 дерева породи осика та дуб звичайний, 2 дерева породи черешня та дуб звичайний, виявлено пошкодження двох дерев до ступеня неприпинення росту породи дуб звичайний та ялина звичайна; на території Любарського лісництва - незаконно зрубані 16 дерев породи граб та дуб звичайний, пошкодження до ступеня неприпинення росту 4 дерева породи ялина звичайна та вільха чорна, 4 дерева породи граб звичайний, 2 дерева породи сосна звичайна; на території Гвоздяренського лісництва незаконно зрубано - 5 вітрових дерев породи сосна звичайна та 1 дерево породи граб звичайний, 1 дерево породи сосна звичайна, виявлено пошкодження до ступеня припинення росту 9 дерев породи граб звичайний та 1 дерево породи дуб звичайний; Романівське лісництво - виявлено незаконно зрубані 11 дерев породи горіх, граб, вільха чорна та дуб звичайний, 9 дерев породи вільха чорна, липа, осика та граб звичайний, виявлено пошкодження двох дерев до ступеня неприпинення росту породи дуб звичайний та липа. Богданівське лісництво - пошкодження до ступеня припинення росту 5 дерев породи граб звичайний та липа, 4 дерева породи граб звичайний та липа, 1 дерево породи дуб звичайний, 2 дерева породи ялина звичайна та вільха чорна. Чуднівське лісництво - виявлено пошкодження 2 дерев до ступеня неприпинення росту породи ялина звичайна та дуб звичайний (а.с 8-13).

Відповідно до з ч. 1 ст. 4, ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки. Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

Частиною 3 ст. 1 Лісового кодексу України визначено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від  права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 16 цього кодексу передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

За статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 98 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Як зазначено в ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд першої інстанції повинен був з'ясувати, а позивач зобов'язаний був довести наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає: а) неправомірність поведінки відповідача, як господарюючого суб'єкта; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди.

Як доказ своїх позовних вимог, Державною екологічною інспекцією в Житомирській області надано: акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.06.2010 р., польові перелікові відомості пнів та польові перелікові відомості дерев (а.с. 14-25),  розрахунки розміру шкоди (а.с. 26-35).

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено та затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р.  "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" (далі - Порядок).

Пунктом 1.3 вказаного Порядку встановлено, що він поширюється, зокрема, на державних  інспекторів  з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції в областях та суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

Згідно з п. 2.2 Порядку для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди  або  його  заступником  видається наказ про проведення перевірки.

Відповідно до пунктів 4.13-4.15 Порядку, за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства (додаток 3 Порядку).

Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

В акті перевірки зазначаються: дата та місце складання акта перевірки; тип перевірки; предмет державного нагляду (контролю); номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка; прізвище, ініціали, посада державних  інспекторів, які проводили перевірку; посади, прізвища та  ініціали  осіб,  які  були  залучені  до перевірки (за наявності); посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб'єкта господарювання або прізвище фізичної особи - підприємця, що були присутні при перевірці; повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження; у разі, якщо ініціатором перевірки є інший орган влади, - номер, дата звернення і найменування відповідного органу; дата початку й закінчення перевірки; інформація про здійснення попередньої перевірки (за наявності); виявлені порушення й недоліки; конкретні природоохоронні заходи, які здійснюються на виконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів; стан виконання виданих раніше приписів щодо усунення виявлених порушень (за наявності); обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.

Згідно з п. 4.16 Порядку, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані  посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті  перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Пунктом 4.20 Порядку встановлено, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма  членами комісії  (якщо  перевірка  проводилася  комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.  Якщо суб'єкт  господарювання не погоджується з актом,  він підписує акт із   зауваженнями.   Зауваження   суб'єкта   господарювання щодо здійснення державного нагляду  (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки.  У разі відмови суб'єкта господарювання  підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Згідно з п. 4.23 Порядку, на підставі  акта,  який  складено за результатами перевірки, протягом  п'яти  днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Припис  щодо усунення   порушень  природоохоронного законодавства  складається  у двох  примірниках, один  з яких не пізніше п'яти  робочих  днів з дня складення  акта надається керівнику  суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої  особи залишається  в органі Мінприроди, який здійснював перевірку (п. 4.24 Порядку).

Поряд з тим, в акті перевірки від 04.06.2010 року не вказано дати початку та закінчення перевірки, до нього не додано запротокольованого та відображеного на схемі, плані ділянки конкретного місця, обставин та суті виявленого порушення природоохоронного законодавства.

В матеріалах справи відсутні письмові докази (оформлені належним чином акти, протоколи вимірювань, порівняльні таблиці, графіки, схеми, тощо) щодо порядку замірів перевіреної ділянки відповідними засобами вимірювальної техніки.

У польових перелікових відомостях, які є додатками до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.06.2010 року, також не вказано порядок та спосіб визначення діаметрів пнів у корі та категорій придатності дерев.

Таким чином, позивач не надав жодного належного доказу, що порубка дерев, щодо яких виник спір, та пошкодження їх росту, мали місце за межами границь відведених для вирубки дерев ділянок та вчинені саме відповідачем.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.12.2010 року, порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 11.01.2011 року.

Розгляд справи 11.01.2011 року було відкладено на 03.02.2011 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце наступного засідання.

Проте, матеріали справи доказів вручення відповідачу ухали від 11.01.2011 року не містять, отже суд першої інстанції належним чином про час, день та місце судового засідання відповідача не повідомив, що на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, за умови їх недоведеності, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та порушив норми процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, ст.101, п. 2 ст.103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.11 р. скасувати і прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.