Ухвала

від 20.04.2011 по справі 2-а-4365/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4365/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції : Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Матохню к Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний ад міністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохню ка Д.Б.

суддів: Залімського І.Г., Мел ьник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Погребняк О .Ю.

за участю представників по зивача (апелянта): Лесика В.В ., Пенської О.Ю.

представника відповідача: Арустамян А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцій ну скаргу Державної податков ої інспекції у м. Вінниці на по станову Вінницького окружно го адміністративного суду ві д 10 січня 2011 року у справі за адм іністративним позовом Держа вної податкової інспекції у м. Вінниці до Товариства з обм еженою відповідальністю "Вто рмет-Вінниця", третя особа При ватне підприємство "К.У.Б" про стягнення коштів за нікчемни м правочином , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року Держа вна податкова інспекція у м. В інниці звернулася до суду з а дміністративним позовом до Т овариства з обмеженою відпов ідальністю «Втормет-Вінниця » про стягнення до Державног о бюджету України коштів в су мі 17372498 грн, як безпідставно від несених до складу податковог о кредиту з податку на додану вартість за нікчемним догов ором поставки від 01 лютого 2010 р оку №Т-003.

Постановою Вінницького ок ружного адміністративного с уду від 10 січня 2011 року в задово ленні адміністративного поз ову відмовлено.

Не погоджуючись з таким суд овим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій про сить скасувати вказану поста нову та постановити нову про задоволення позову. В своїй а пеляційній скарзі апелянт по силається на неповне з' ясув ання обставин, які мають істо тне значення для справи, неві дповідність висновків суду о бставинам справи, незаконніс ть та необґрунтованість оска ржуваного рішення, що є підст авами для його скасування.

Представники позивача (апе лянта) в судовому засіданні а пеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

В судовому засіданні предс тавник відповідача про задов олення апеляційної скарги за перечив, посилаючись на її бе зпідставність та необґрунто ваність.

Заслухавши учасників проц есу, суддю-доповідача, переві ривши доводи апеляційної ска рги наявними в матеріалах сп рави письмовими доказами, ко легія суддів вважає, що апеля ційна скарга не підлягає зад оволенню з наступних підстав .

Як вбачається із матеріалі в справи, Державною податков ою інспекцією у м. Вінниці про ведено перевірку ТОВ «Вторме т-Вінниця» з питань дотриман ням вимог податкового законо давства з контрагентом ПП «К .У.Б», за результатами якої скл адено акт від 06 жовтня 2010 року № 2216/23/35373696.

За результатами проведено ї перевірки податковим орган ом виявлено порушення відпов ідачем ч.1, ч. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Ц ивільного кодексу України, в частині дотримання вимог за значених статтей в момент вч инення правочинів, які не спр ямовані на реальне настання правових наслідків, що обумо вленні ними по правочинах, зд ійснених покупцем ТОВ «Вторм ет-Вінниця» на суму 104234988 грн, в т ому числі ПДВ - 17372498 грн; відсут ність об' єктів, які підпада ють під визначення ст. 7 Закону України «Про податок на дода ну вартість» від 03 квітня 1997 ро ку №168/97-ВР. Дані, наведені в декл араціях з податку на додану в артість про обсяги придбання , податковий кредит за період , що підлягав перевірці, в сумі 17372498 грн не є дійсними, в тому чи слі: у лютому 2010 року - 3605851 грн, у березні 2010 року - 5013985 грн, у кві тні 2010 року - 6123236 грн, у травні 2010 року - 2629426 грн; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Зак ону України «Про податок на д одану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість на суму 17372498 грн, в том у числі: у лютому 2010 року - 3494021 г рн, у березні 2010 року - 5039512 грн, у квітні 2010 року - 6210252 грн, у трав ні 2010 року - 2628713 грн.

Статтею 215 Цивільного Кодек су України (далі ЦК України) ви значено, що підставою недійс ності правочину є недодержан ня в момент вчинення правочи ну стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами п ершою - третьою, п'ятою та шост ою статті 203 цього Кодексу, а са ме:

- зміст правочину не може су перечити цьому Кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника п равочину має бути вільним і в ідповідати його внутрішній в олі.

- правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

- правочин, що вчиняється ба тьками (усиновлювачами), не мо же суперечити правам та інте ресам їхніх малолітніх, непо внолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є право чин, якщо його недійсність вс тановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнан ня такого правочину недійсни м судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передб ачено, що правочин вважаєтьс я таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямов аний на порушення конституці йних прав і свобод людини і гр омадянина, знищення, пошкодж ення майна фізичної або юрид ичної особи, держави, Автоном ної Республіки Крим, територ іальної громади, незаконне з аволодіння ним.

Слід відмітити, що Цивільни й кодекс України містить заг альні правила про недійсні п равочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, н а які вони направлені (ч.1 ст.216 Ц КУ), при цьому поділяє їх на дв а види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принци пова відмінність між яким по лягає в тому, що нікчемний пра вочин є недійсним в силу зако ну, а оспорюваний стає недійс ним внаслідок прийняття судо вого рішення, яке має зворотн у силу у часі, що передбачено с т.236 ЦК України.

Господарський кодекс Укра їни зазначеного поділу не пе редбачає, а фактично розгляд ає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) вс і ті зобов' язання, які виник ають з правочинів, які за прип исами Цивільного кодексу Укр аїни є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господ арського кодексу України гос подарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, а бо вчинено з метою, яка завідо мо суперечить інтересам держ ави і суспільства, або укладе но учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської ко мпетенції (спеціальної право суб'єктності), може бути на вим огу однієї із сторін, або відп овідного органу державної вл ади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов' язує недійсність господарського зобов' язання з наступним:

1) невідповідністю його зміс ту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідом о суперечить інтересам держа ви і суспільства;

3) укладенням учасниками гос подарських відносин з поруше нням хоча б одним із них госпо дарської компетенції (спеціа льної правосуб' єктності).

Згідно зі ст. 208 Господарсько го кодексу України якщо госп одарське зобов'язання визнан о недійсним як таке, що вчинен о з метою, яка завідомо супере чить інтересам держави і сус пільства, то за наявності нам іру в обох сторін - у разі вико нання зобов'язання обома сто ронами - в доход держави за ріш енням суду стягується все од ержане ними за зобов'язанням , а у разі виконання зобов'язан ня однією стороною з другої с торони стягується в доход де ржави все одержане нею, а тако ж все належне з неї першій сто роні на відшкодування одержа ного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе од ержане нею повинно бути пове рнено другій стороні, а одерж ане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України пе редбачено, що правочин вважа ється таким, що порушує публі чний порядок, якщо він був спр ямований на порушення консти туційних прав і свобод людин и і громадянина, знищення, пош кодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Авт ономної Республіки Крим, тер иторіальної громади, незакон не заволодіння ним.

Таким чином, законодавець в ідокремив порушення публічн ого порядку від інших підста в нікчемності правочинів та передбачив наявність умисл у сторін (сторони) на незаконн ий результат, а також супереч ність його публічно-правовим актам держави.

Так, обґрунтовуючи підстав ність своїх вимог, позивач по силався у позові на положенн я п. 11 ст. 10 Закону України «Про д ержавну податкову службу в У країні» яким передбачено пра во податкових органів на зв ернення до суду з позовами до підприємств, установ, органі зацій та громадян про визнан ня угод недійсними і стягнен ня в доход держави коштів, оде ржаних ними за такими угодам и, а в інших випадках - коштів , одержаних без установлених законом підстав, а також про с тягнення заборгованості пер ед бюджетом і державними ціл ьовими фондами за рахунок їх майна.

Однак позовні вимоги, викла дені в позові, не узгоджуютьс я з вищезазначеними положенн ями Закону України «Про держ авну податкову службу в Укра їні», а тому колегія суддів вв ажає, що позивачем невірно об рано спосіб захисту порушено го права.

Суд першої інстанції, відмо вляючи в позові, виходив з тог о, що позивач, обґрунтовуючи с вої доводи, тим що укладений між ПП «К.У.Б» та ТОВ «Втормет- Вінниця» договір №Т-003 від 01 лют ого 2010 року є нікчемним, оскіль ки порушує публічний порядок (ст.228 Цивільного кодексу Укра їни), не врахував, що серед пра вових наслідків вчинення пр авочину, який порушує публіч ний порядок, не міститься сан кцій аналогічних тим, які вст ановлені ч.1 ст.208 Господарсько го кодексу України, оскільки наслідки недійсності такого правочину встановлено ст. 216 ц ього Кодексу, згідно з якою ко жна зі сторін зобов'язана пов ернути іншій стороні в натур і все, що вона отримала на вико нання цього правочину, що вик лючає підстави для звернення податкового органу з позово м про стягнення з відповідач а всього отриманого за угодо ю в дохід держави.

Разом з тим, відповідальніс ть за порушення норм податко вого законодавства є самості йним видом юридичної відпові дальності і застосовується н езалежно від відповідальнос ті за порушення правил здійс нення господарської діяльно сті.

Отже, відсутність встановл еної судом (у мотивувальній ч и резолютивній частині) неді йсності цивільного правочин у чи господарського зобов' я зання не повинна розглядатис я як перешкода для донарахув ання податкових зобов' язан ь платнику податків у тому ра зі, якщо при цьому таким платн иком не дотримано вимог пода ткового законодавства.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закон у України «Про бухгалтерськи й облік та фінансову звітніс ть в Україні» підставою для б ухгалтерського обліку госпо дарських операцій є первинні документи, які фіксують факт и здійснення господарських о перацій. Первинні документи повинні бути складені під ча с здійснення господарської о перації, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закін чення. Для контролю та впоряд кування оброблення даних на підставі первинних документ ів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згі дно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіта лі підприємства.

В свою чергу, не може визнав атись право платника ПДВ на п одатковий кредит у тому разі , якщо відповідні товари ним р еально не придбавалися, або я кщо витрати на таке придбанн я реально не понесені тощо. Пр и цьому посилання податковог о органу чи суду на нікчемніс ть правочину не є обов' язко вою необхідною передумовою д ля розгляду господарських оп ерацій як таких, що вчинені з п орушенням вимог податкового законодавства.

Позивач в позові послався н а нікчемність правочину, обґ рунтовуючи це тим, що всі перв инні документи отриманні від повідачем від ПП «К.У.Б» не маю ть юридичної сили і доказово сті, оскільки відповідачем д о перевірки не надано докуме нти у підтвердження отриманн я вказаних товарів, зокрема т оваро-транспортні накладні т а документи у підтвердження вексельної форми розрахунку . Відтак, відповідачем не можу ть бути віднесені до складу в алових витрат та податкового кредиту витрати на придбанн я товаро-матеріальних ціннос тей від ПП «К.У.Б».

Колегія суддів погоджуєть ся з висновками позивача про те, що господарські операції здійсненні відповідачем та ПП «К.У.Б» не в повній мірі під твердженні документально, що свідчить про нікчемність та ких угод.

Проте, визначаючись щодо св оїх позовних вимог у вигляді стягнення з відповідача до д ержавного бюджету коштів як безпідставно віднесених до с кладу податкового кредиту з ПДВ за нікчемним договором п оставки від 1.02.10 р. №Т-003, позиваче м не враховано приписи ст.ст. 2 15, 216 ЦК України, ст. 10 Закону Укра їни «Про державну податкову службу в Україні» щодо тієї о бставини, що недійсний право чин не створює юридичних нас лідків як для контрагентів з а нікчемною угодою, так і для т ретіх осіб, зокрема позивача як контролюючого органу та щ одо зобов' язань з податково го кредиту, а відтак, відсутні й предмет стягнення за позов ом.

При цьому, колегія суддів на голошує, що права позивача мо жуть бути захищенні в спосіб передбачений вимогами п. 11 ст . 10 Закону України «Про держав ну податкову службу в Україн і», а саме шляхом заявлення ви моги про стягнення сум, отрим аних сторонами за нікчемною угодою, а не суми ПДВ за резул ьтатами нікчемної угоди, що н е тягне юридичних наслідків у тому рахунку й у вигляді ціє ї суми з податку на додану вар тість.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС Укр аїни не може бути скасоване п равильне по суті рішення суд у з одних лише формальних мір кувань.

На підставі викладеного ко легія суддів звертає увагу н а те, що суд першої інстанції п ри ухваленні оскаржуваної по станови не вірно надав оцінк у укладеним між відповідачем та його контрагентом угодам щодо їх нікчемності, проте да на підстава не може слугуват и підставою для задоволення викладених позивачем позовн их вимог, тому рішення суду пе ршої інстанції підлягає зали шенню без змін з урахуванням мотивів та доводів даної пос танови апеляційної інстанці ї.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 , 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Де ржавної податкової інспекці ї у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Він ницького окружного адмініст ративного суду від 10 січня 2011 р оку, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законн ої сили з моменту проголошен ня та може бути оскаржена в к асаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Залімський І.Г.

Мельник -Томенко Ж.М.

Копія вірна:

Секретар: