Рішення

від 23.05.2011 по справі 44/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/157

23.05.11

За позовом  Товариства з додатковою  відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування"

до  Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу  у розмірі 2 744,52 грн.

Суддя   Чеберяк П.П.

Представники:   

від позивача:      Руденко О.О. - представник

від відповідача: не з’явилися  

У судовому засіданні 23.05.2011 за згодою присутнього представника сторони (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з додатковою  відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди в порядку регресу  у розмірі 2 744,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2011р. порушено провадження у справі № 44/157, призначено розгляд справи на 05.04.2011р.

05.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2011р. розгляд справи призначено на 23.05.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2011р. надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги в обсязі та з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2008 року між Товариством з додатковою  відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" –страховик (далі - позивач) та ОСОБА_1 –страхувальник був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № АС-002137 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству і пов’язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем марки Corolla», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем згідно даного договору є ОСОБА_2.

01 травня 2009 року на перехресті доріг Стрий –Кіровоград –Знам’янка –Любар –Нова Ушиця сталася дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП) за участю автомобіля марки d Mondeo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Corolla», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва № 3-5685/09 від 19.06.2009р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

В результаті ДТП автомобіль марки Corolla», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області № 9/7134 від 26.05.2009р.

На виконання договору страхування позивач на підставі заяви вигодонабувача від 16.07.2009р. та страхового акту № АС-001679 від 01.01.2010р.,  розрахунку сум страхового відшкодування до нього, виходячи з Рахунку ВДзС-4109213 від 13.05.2009р., Акту виконаних робіт ВДЗСА-63136 від 10.09.2009р., враховуючи Звіт № 00026 про оцінку автомобіля марки Corolla», державний номер НОМЕР_1 вх. № 15/04/9.09/1555.09 від 16.07.2009р., здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 2 634,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 295 від 21.05.2010р.

Таким чином, позивач за страховим випадком, що стався 01.05.2009р. на перехресті доріг Стрий –Кіровоград –Знам’янка –Любар –Нова Ушиця, за участю автомобіля Mondeo», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Corolla», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 2 634,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 2 634,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_3 встановлена Дарницького районного суду міста Києва № 3-5685/09 від 19.06.2009р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент настання страхової події була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 від 09.11.2008р.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

          Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

          Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

          Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

          Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

          Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

21.10.2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу вих. №15/04/8.04/409-10  про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 2 634,00 грн.

Згідно з п. 37.1 ст. 37  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 від 09.11.2008р. розмір франшизи становить 510,00 грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 124,00 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у   цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до  ст. 551 ЦК України предметом неустойки може  бути  грошова  сума,  рухоме  і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки  є  грошова  сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 37.1 ст. 37  Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивач надав суду розрахунок пені, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 74,94 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 21,07 грн. інфляційних нарахувань та 14,51 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 528, 614, 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 22, 29, 35, 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь  Товариства з додатковою  відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 2 124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 00 коп. –основного боргу, 74 (сімдесят чотири) грн. 94 коп. –пені, 21 (двадцять одну) грн. 07 коп. –інфляційних нарахувань, 14 (чотирнадцять) грн. 51 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                               П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 30.05.2011р.